Ухвала суду № 100610792, 27.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3129/21

Провадження № 1-КП/932/151/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді: Татарчук Л.О.

при секретарі судового засідання: Батіщевій К.С.

з участю

прокурора: Францішко С.Л.

захисників: Бевза М.О., Забари Б.І.,

Йосипова А.А.

представника потерпілого Гуртового В.Ю.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42018042640000256 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України,-

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, одруженого, працюючого на посаді директора Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 367 КК України.

Захисником адвокатом Бевза М.О. до суду подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки в обвинувальному акті чітко не визначено перелік офіційних документів, що підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які документи є неправдивими та містять неправдиві відомості. Також, в обвинувальному акті не заначено, які саме неправдиві відомості були внесенні ОСОБА_1 до документів та до яких саме документів, що свідчить про неналежне формулювання пред`явленого обвинувачення.

Крім того, сторона захисту вказує, що в обвинувальному акту відсутня інформація про місцезнаходження потерпілого, що також не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Захисник адвокат Бевза М.О. в підготовчому судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити з підстав невідповідності обвинувального акту вимогам визначеним статтею 291 КПК України. Також просив задовольнити скаргу захисника адвоката Йосипова А.А.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання захисника та просила його задовольнити. Також просила задовольнити скаргу захисника адвоката Йосипова А.А.

Захисники адвокати Забара Б.І. та Йосипов А.А., а також обвинувачений

ОСОБА_2 просили вирішити клопотання адвоката Бевза М.О. про повернення обвинувального акту на розсуд суду.

Просили задовольнити скаргу захисника адвоката Йосипова А.А. та визнати незаконною та скасувати постанову першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Вишневецького Р. від 28.08.2019 року про скасування постанови слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Лєшан К.М. від 19.11.2018 року про закриття кримінального провадження №4201804260000256 від 22.08.2018 року та визнати незаконною та скасувати постанову заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Рябець Р. від 27.07.2020 року про скасування постанови слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП у Дніпропетровській області Лєшан К.М. від 27.01.2020 року про закриття кримінального провадження №4201804260000256 від 22.08.2018 року.

В обґрунтування своїх доводів вказав, що досудове розслідування, на час ухвалення постанов слідчого про закриття кримінального провадження, проводилось за ч.2 ст. 191 КК України. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК України, в редакції на час ухвалення рішень, відносився до злочинів середньої тяжкості, а відтак постанови прокурора про скасування постанов про закриття провадження по справі ухвалені з порушенням норм ч.6 ст. 36 КПК України поза межами строку досудового розслідування визначеного статтею 219 КПК України, а також з порушенням строку, протягом якого прокурор може скористатись правом скасування постанови слідчого, передбачений ч.6 ст.284 КПК України.

Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту, оскільки підстави, визначені статтею 291 КПК України для повернення обвинувального акту, відсутні. Вказав, що доводи сторони захисту зазначені в клопотанні є безпідставними, а обвинувальний акт містить належне та зрозуміле формулювання щодо кожного з обвинувачених. Вважав за необхідне призначити обвинувальний акт до розгляду у відкрите судове засідання та відмовити у задоволенні скарги захисника Йосипова А.А.

Представник потерпілого Гуртовий В.Ю. просив вирішити заявлене клопотання про повернення обвинувального акту та скаргу на розсуд суду.

З`ясувавши думку учасників процесу, суд доходить висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, на підставі чого він підлягає поверненню, з наступних підстав.

Так, згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення.

При цьому, відповідно до чинного законодавства, у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ( рішення ЄСПЛ «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення, стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

Тобто, зазначена норма зобов`язує прокурора вказати формулювання обвинувачення з зазначенням статті (частини статті) КК України, яке має містити точний опис обставин кримінального правопорушення із зазначенням об`єктивної сторони складу злочину та його кваліфікуючих ознак, обставини, які визначають ступінь участі кожного, їх ролі у вчинення кримінального правопорушення.

Однак, як вбачається з обвинувального акту, його зміст містить певні протиріччя в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Так, органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст. 191 КК України та за ч.1 ст. 366 КК України, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене у особливо великих розмірах, а також складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Так, як вбачається з обвинувального акту, приблизно у грудні 2018 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами Дніпропетровської міської ради в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, шляхом внесення змін до первинної укладеної угоди та подальшим отриманням передбачених договором грошових коштів без його належного виконання, а також шляхом внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційного документу, а саме акту здачі – приймання виконаної послуги №18 від 22.12.2018 року.

Одночасно з цим, відповідно до змісту цього ж акту зазначено, що ОСОБА_1 , внаслідок своїх умисних дій шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, та складанні і видачі завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, яка усвідомлюючи що послуги за договором не виконані, в порушення умов, 22.12.2018 року здійснила підписання додаткових угод та актів виконаних послуг за договором №№5/2 від 22.05.2018 року між Департаментом по роботі з активами ДМР та ТОВ «Промтех проект енд сервіс», рахунки- фактури №ПП -20 від 22.12.2018 року та надала їх на підписання та виконання до Департаменту по роботі з активами ДМР.

Тобто, висунуте обвинувачення ОСОБА_1 не містить, які саме неправдиві відомості були внесені обвинуваченою до даних офіційних документів - додаткових угод, актів виконаних послуг за договором №№5/2 від 22.05.2018 року між Департаментом по роботі з активами ДМР та ТОВ «Промтех проект енд сервіс», рахунків- фактури №ПП -20 від 22.12.2018 року .

За даними обставинами, щодо дій ОСОБА_1 , взагалі не викладено фактичних обставин, в тому числі щодо місця, часу вчинення цих злочинних дій.

Крім того, висунуте обвинувачення містить і суттєві протиріччя. Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 з метою реалізації умислу на заволодіння бюджетними коштами забезпечено укладання додаткових угод №2,№3, також забезпечено надано до Департаменту рахунок -фактуру №ПП -20 від 22.12.2018 року . Лише щодо акту №18 від 22.12.2018 року зазначено про внесення до нього ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей.

Тобто, є не зрозумілим, в які конкретно офіційні документи ОСОБА_1 були внесені завідомо неправдиві відомості, які конкретно завідомо неправдиві офіційні документи були ОСОБА_1 складені та видані, які конкретно завідомо неправдиві офіційні документи були нею використані задля заволодіння бюджетними коштами.

Крім цього, суд погоджується з доводами захисника про відсутність в обвинувальному акті адреси місцезнаходження потерпілого, однак, зазначає, що вказана обставина не є такою, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, оскільки представник потерпілого викликався і присутній у підготовчому судовому засіданні, а повернення обвинувального акту з цих підстав суперечить засадам кримінального судочинства та є порушенням вимог ч.1 ст. 21 КПК України, згідно якої кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення його справи в розумні строки.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими в обвинувальному акту, містять явні суперечності.

У відповідності до кримінально-процесуального законодавства України судовий розгляд справи проводиться у межах висунутого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті і законом передбачена можливість прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду справи по суті тільки у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

В той же час, вказані недоліки обвинувального акту, його суперечність порушують право обвинувачених, передбачене ст.42 КПК України, знати у вчинені якого кримінального правопорушення він обвинувачується, що тим самим унеможливлює якісно і в повні мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинуваченої ОСОБА_1 на захист.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що таке обвинувачення є незрозумілим та таким, що не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню.

Стосовно скарги захисника – адвоката Йосипова А.А. про визнання незаконними та скасування постанови першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Вишневецького Р. та постанови заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Рябця Р. в даному кримінальному провадженні, то суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, з наступних підстав.

Так, відповідно за ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, дійсно можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 КПК України.

Зі змісту поданої скарги вбачається, що вона фактично зводиться до оцінки дій та прийнятого процесуального рішення під час досудового розслідуванняпершим заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Вишневецьким Р. та заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Рябцем Р. у даному кримінальному провадженні.

Однак, враховуючи те, що під час підготовчого судового засідання і розгляду скарг на рішення прокурора, оцінка зібраних матеріалів не проводиться, письмові докази не досліджені, перевірити доводи сторони захисту, в тому числі щодо правомірності прийнятих рішень прокурором в межах строку за ч.6 ст. 284 КПК України, не є можливим, а тому суд вважає відсутні підстави для задоволення скарги сторони захисту та скасування постанов прокурора від 28.08.2019 року та 27.07.2020 року.

Керуючись, ст. ст. 291, 314-316, 376, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Повернути прокурору обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42018042640000256 відносно ОСОБА_1 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 367 КК України, у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК України.

Відмовити захиснику – адвокату Йосипову А.А. у задоволенні скарги на дії заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Вишневецького Р. та заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Рябця Р.

На ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя Л.О. Татарчук