Рішення № 100610202, 18.10.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2021м. СумиСправа № 920/855/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/855/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570),

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ),

про стягнення 114215,40 грн,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 114215,40 грн заборгованості (в т.ч.: 45833,33 грн заборгованості за кредитом; 19644,45 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість; 38692,20 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10045,42 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 10.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/855/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Копія зазначеної ухвали надіслані на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду, місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Водночас, за власним рішенням зазначеної фізичної особи-підприємця 08.12.2017 відповідачем було припинено підприємницьку діяльність.

10.08.2021 та 17.08.2021 судом надіслано до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» лист-запит щодо надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 20.08.2021 №14.03-08/179794 відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП у м. Суми» (вх№7452/21 від 20.08.2021 - електронною поштою, вх№7534/21 від 26.08.2021 - засобами поштового зв`язку) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Копія ухвали про відкриття провадження у справі №920/855/21 надіслана на адресу відповідача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ., що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові, адресою відповідно до витягу з ЄДРПОУ та довідки від 20.08.2021 №14.03-08/179794 відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП у м. Суми» , 17.08.2021 повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання, з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, суд вважає, що відповідач є таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області, водночас від ОСОБА_1 до суду не надходило письмових заперечень щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, а також письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та з огляду на приписи частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України і ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

06.10.2017 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до "Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті://privatbank.ua., які в цілому складають кредитний договір б/н від 06.10.2017 (далі - Договір).

Відповідно до Анкети-заяви Клієнт приєднався до розділу 3.2.8. Умов, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач, банк) http://privatbank.ua.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій.

Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги (далі Заява).

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperlеss" (Папка24) або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Відповідно до п. 3.2.8.2 Умов розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуг, складає від 50000,00 грн до 1000000,00 грн.

Відповідно до Анкети-заяви від 06.10.2017 відповідачу був наданий строковий кредит (п.1.1.) терміном на 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3.); проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п. 1.4.); порядок погашення за кредитом - щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5.); пунктом 1.6. визначено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що значний в п. 1.5. цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. при цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.

На виконання умов кредитного договору 10.10.2017 позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку (а.с. 26).

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та оплати процентів за їх користування належним чином не виконав, здійснив лише часткове погашення заборгованості, у зв`язку з чим АТ КБ "Приватбанк" звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У Господарському процесуальному кодексі України, який набрав чинності 15.12.2017, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин та впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , припинила за власним рішенням підприємницьку діяльність 08.12.2017, а зі змісту та підстав поданого позову слідує, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем господарського договору, а саме невиконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування такими коштами.

За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, статей 202- 208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном. Дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Таким чином, враховуючи зазначене, не зважаючи на факт припинення відповідачем своєї підприємницької діяльності справа №920/855/21 відносить ся до юрисдикції господарського суду.

Правовідносинам, що склались між сторонами спору, виникли під час виконання кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, укладення АТ КБ "Приватбанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 кредитного договору від 06.10.2017 було спрямоване на отримання останньою кредиту та обов`язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, позивач виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачеві кредитні кошти в сумі 50000,00 грн.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Згідно п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування Послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у пункті 3.2.8.3.1 Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Заяви).

З огляду на зміст "Умов та правил надання банківських послуг", затверджених на засіданні Правління АТ КБ "ПриватБанк" від 09.02.2017, останні містять детальні умови та правила надання банком кредиту за заявою Клієнта.

Всупереч умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін і не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до статті 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього Договору, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.8.3.3. цього Договору.

Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (пункт 3.2.8.9.2. Умов).

Частиною першою статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., 3.2.8.9, 3.2.8.3.1. цього Договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до наданого позивачем обґрунтованого розрахунку станом на 23.06.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 114215,40 грн та складається з 45833,33 грн заборгованості за кредитом; 19644,45 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно з п.п. 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 38692,20 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, нарахованої зпа пунктом 3.2.8.10.1. Умов; 10045,42 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої відповідно до п.п. 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 Умов (а.с.24).

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45833,33 грн заборгованості за кредитом; 19644,45 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість; 38692,20 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10045,42 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії суд визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 03.10.2019 у справі №914/2202/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84697577); від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214605); від 11.09.2019 у справі №905/2149/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84634203); від 06.09.2019 у справі №914/2252/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84186907); від 27.09.2019 у справі №923/760/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84626225).

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення 45833,33 грн заборгованості за кредитом, 19644,45 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість та 10045,42 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також зменшення судом розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір пені до 1000,00 грн.

Отже, позивачу з відповідача підлягає стягненню 1000,00 грн. пені, а в іншій сумі стягнення пені в розміром 37692,20 - суд відмовляє, у зв`язку з її зменшенням.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк повернення кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до вказаного кредитного договору настав, належних доказів повернення кредиту у заявленому позивачем розмірі та погашення процентів за його користування відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитом в розмірі 76523,20 грн, в т.ч.: 45833,33 грн заборгованості за кредитом; 19644,45 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість; 1000,00 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10045,42 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. В стягненні 37692,20 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з її зменшенням відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, слід зазначити, що статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо невиконання умов договору, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 2270,00 грн судового збору в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) 45833,33 грн (сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять три грн 33 коп.) заборгованості за кредитом; 19644,45 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок чотири грн 45 коп.) заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість; 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10045,42 грн (десять тисяч сорок п`ять грн 42 коп.) заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 27.10.2021.

Суддя В.Л. Котельницька