Рішення № 100609972, 26.10.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 рокуСправа № 912/3461/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Буніну О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3461/19 від 19.12.2019

за позовом: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" (далі - ДП "СГ ПІДПРИЕМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№37)), код ЄДР 08680264, с. Інгульське, Устинівський р-н, Кіровоградська обл., 28624

до відповідача: Приватного підприємства "Удача" (далі - ПП "Удача"), код ЄДР 36735088, вул. Центральна, 2, с. Ганно-Требинівка, Устинівський р-н, Кіровоградська обл., 28622

про визнання недійсним договору

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – участі не брали;

від відповідача – участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ПП "Удача" до ДП "СГ ПІДПРИЕМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№37) про стягнення 38 850,00 грн з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00240/17 від 03.03.2017.

Ухвалою від 06.12.2019 господарський суд (суддя Бестаченко О.Л.) прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/3461/19, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, відповідачу, зокрема, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18.12.2019 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ДП "СГ ПІДПРИЕМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№37) №б/н від 11.12.2019 про визнання недійсним з моменту укладення Договору проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00240/17 від 03.03.2017 р. з Додатком №1 (наданий суду ПП "Удача"), укладений між Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" та Приватним підприємством "Удача".

Ухвалою від 19.12.2019 господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву ДП "СГ ПІДПРИЕМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№37) до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Постановив здійснювати подальший розгляд справи №912/3461/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначив на 14.01.2020 о 10:20.

24.12.2019 від ПП "Удача" до господарського суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву №б/н від 23.12.2019, в якому позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Ухвалою від 14.01.2020 господарський суд закрив підготовче провадження у справі №912/3461/19, справу №912/3461/19 призначив до судового розгляду по суті на 31.01.2020 на 09:00.

30.01.2020 від ДП "СГ ПІДПРИЕМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№37) до господарського суду надійшли письмові пояснення №б/н від 29.01.2020.

В судовому засіданні 31.01.2020 господарський суд оголосив перерву до 10.02.2020 о 16:40.

Ухвалою від 10.02.2020 господарський суд, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, зупинив провадження у справі №912/3461/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №912/4025/19.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду №211 від 21.09.2021 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв`язку з тим, що у судді Бестаченко О.Л., у провадженні якої знаходиться справа №912/3461/19, закінчився п`ятирічний строк повноважень на здійснення правосуддя (Указ Президента України від 01 серпня 2016 року №321/2016 про призначення строком на п`ять років), здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/3461/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 справу №912/3461/19 передано судді Коваленко Н.М.

13.01.2021 Центральним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі №912/4025/19, якою рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.08.2020 у справі №912/4025/19 залишено без змін.

Ухвалою від 27.09.2021 господарський суд поновив провадження у справі №912/3461/19, прийняв справу №912/3461/19 до свого провадження, судове засідання призначив на 15:00 - 26.10.2021.

Ухвалою від 26.10.2021 господарський суд заяву №б/н від 25.10.2021 позивача за первісним позовом про відмову від позову задовольнив, прийняв відмову від позову Приватного підприємства "Удача" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" про стягнення 38 850,00 грн, закрив провадження у справі №912/3461/19 в частині розгляду первісного позову Приватного підприємства "Удача" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 37)" про стягнення 38 850,00 грн.

Сторони повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка, які містяться в матеріалах справи.

26.10.2021 на електронну адресу господарського суду (з КЕП) надійшла заява №б/н від 26.10.2021 ПП "Удача" про проведення судового засідання у справі №912/3461/19 без участі представника. Позовні вимоги відповідач не визнає, додатково звертає увагу суду на таке.

Вказуючи на фіктивність договору позивач посилається на той факт, що, згідно з його умовами об`єм робіт, що будуть виконуватися підрядником визначається актами виконаних робіт після завершення кожного виду робіт. На думку позивача це свідчить про фіктивність договору, так як акти виконаних робіт складаються після виконання робіт, а об`єм виконаних робіт має бути визначений на майбутнє. В той же час, зазначене не може свідчити про фіктивність договору, враховуючи специфіку сільськогосподарських робіт, якість, кількість та об`єм яких багато в чому залежить від погодних умов та ряду інших факторів, які на них впливають. Підписання актів виконаних робіт в один день не може свідчити про фіктивність правочину, оскільки спірним договором не встановлено строків підписання актів. Крім того, дату підписання актів - 17.08.2017 не слід ідентифікувати з датою виконання робіт за Договором. Невідображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача за зустрічним позовом спірного договору не є підтвердженням його фіктивності, оскільки вказана обставина може свідчити лише про недоліки в організації роботи підприємства, проте не про фіктивність господарської операції. Заявляючи про зловмисну змову керівництва Позивача та ПП "Удача" щодо укладення фіктивних договорів, сторона не надає жодних доказів звернення із відповідною заявою до правоохоронних органів або результатів розслідування по даному факту. В той же час, факт зловмисної змови може бути підтверджено наприклад вироком суду, який набрав законної сили, відносно посадових осіб Позивача та Відповідача, за відсутності якого жоден доказ на підтвердження існування певної змови не може бути визнаний судом належним та допустимим, крім того, в той же час, ДП не надає доказів того, що дії тодішнього керівника Шевченка спричинили збитки для ДП. Загалом ДП не надає жодних доказів, які б підтверджували обставини зловмисної домовленості керівників позивача та відповідача стосовно укладеного договору підряду. Примітною є та обставина, що керівника Шевченка було звільнено з ДП за загальними обставинами у зв`язку із закінченням терміну дії контракту. Можливі доводи представника ДП про те, що Шевченко заздалегідь був обізнаний про своє звільнення і про непролонгацію контракту є припущенням, яке не підтверджується доказами на доказами. Отже, Позивачем за зустрічним позовом та матеріалами справи не доведено наявності умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання, а також наявності самої домовленості. При цьому, виконання дій від імені Державного підприємства виключає зловмисну домовленість. Слід звернути увагу, що аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №912/2771/19 між тими ж сторонами. Невнесення договору до реєстру договорів може свідчити тільки про халатність працівників Позивача, тим більше враховуючи той факт, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язкове ведення на підприємстві такого реєстру. Не заслуговує на увагу посилання Позивача за зустрічним позовом на той факт, що за ним не зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 09.11.1995 р. а також посилання на той факт, що земельна ділянка, обробіток якої є предметом договору не виділена в натурі. Факт використання Позивачем за зустрічним позовом земельної ділянки площею 6 440,2 га. (з них ріллі 4 773,2 га.) відповідно до державного акту на право постійного користування підтверджується: 1) Довідкою з державної статистичної звітності від 03.02.2015 р.; 2) Листом про надання інформації згідно із запитом державного виконавця від 23.03.2019 р. №10/369/, згідно якого Державна установа "Устинівський виправний центр (№37)" повідомляє, що фактичне використання земельних ділянок, які надано у постійне користування установі ІК 305/37, правонаступником якої є державна установа "Устинівський виправний центр (№37)", здійснює Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство ДКВС України (№37)" - Позивач за зустрічним позовом. Зазначені землі перебувають на балансі цього підприємства, яким укладаються договори на обробіток с/г угідь, отримується прибуток від господарської діяльності та здійснюються всі необхідні видатки; 3) Довідкою Інгульської сільської ради від 25.03.2019 р. №81, якою підтверджується сплата земельного податку за користування земельною ділянкою з боку ДП за користування вищевказаною земельною ділянкою. Враховуючи зазначене, сам факт не оформлення належним чином права користування землею не може свідчити про фіктивність договорів щодо її обробітку, так як фактично земельна ділянка використовується Позивачем, що підтверджується зазначеними вище доказами. Факт виконання Відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за договором свідчать наявні у нього видаткові накладні на придбання посівного матеріалу та паливо-мастильних матеріалів, а також вирощений врожай соняшнику, тобто досягнуто мету з приводу якої укладався даний договір.) Позивачем за зустрічним було прийнято роботу Відповідача, підписано акти виконаних робіт, вважає він не може посилатися на фіктивність договору, так як в іншому випадку це суперечить принципу заборони суперечливої поведінки після спливу майже трьох років з моменту укладення договору.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.

03.03.2017 Замовник ДП "СГ ПІДПРИЕМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№37) в особі Шевченко Т.В. та Підрядник ПП "Удача" в особі Зінченка Р.В. дійшли згоди та уклали Договір №Г-00240/17 проведення сільськогосподарських робіт направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно п. 1.1. Договору згідно цього договору Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати наступний вид робіт направлений на вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 20 га. яка розташована на полі №36 яке знаходиться у користуванні Замовника: дискування, рихлення, культивація, боронування, посів на замовлення замовника, а Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього.

Відповідно п. 1.2.-1.3. Договору об`єм робіт, що будуть виконуватись Підрядником, визначається актами виконаних робіт, який є обов`язковим додатком до цього Договору. Після завершення виду робіт Підрядник надає замовнику акт з зазначенням виду виконаних робіт, площі земельної ділянки та витрат на проведення даного виду робіт. Роботи по цьому договору виконуються обладнанням Підрядника використанням власних паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, посівного матеріалу.

Згідно п. 1.4. Договору строк виконання робіт зазначених у цьому договорі визначається Замовником в період після підписання цього Договору, загальний термін дії договору становить три роки.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що перелік робіт може змінюватися за рішенням Замовника враховуючи вид сільськогосподарської культури та інших обставин.

Згідно п. 3.1.-3.2. Договору Підрядник починає роботи, які є предметом цього договору, після підписання договору. Недоліки виконання робіт або перевитрати матеріалів допущені з вини Підрядника, повинні бути усунені Підрядником за свій рахунок.

Земельна ділянка Замовником не передається та всі роботи проводяться під наглядом Замовника, в строки та об`ємах, визначених на розсуд Замовника (п. 3.3. Договору).

Відповідно п. 3.4. Договору Замовник зобов`язується надати Підряднику доступ до земельної в обсязі необхідному для виконання Підрядником покладених на нього обов`язків та визначити межі земельних ділянок, на яких мають виконуватися роботи з обробітку земельної ділянки.

Згідно п. 3.5. Договору Замовник щорічно до завершення терміну дії договору в період з 01 до 31 січня надає Підряднику перелік культур, які мають буди засіяні на визначеній Договором площі та одночасно пропонує погодити вартість виконання окремих видів робіт з врахуванням ринкової вартості послуг з обробітку землі, що викладається у формі додатку до Договору. У разі невиконання даної умови Підрядник проводить виконання робіт відповідно до переліку робіт попереднього року та самостійно визначає вартість робіт виконаних робіт на основі ринкових цін на такий вид робіт в даному регіоні, які Сторонами вважаються автоматично погодженими.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна вартість виконаних робіт вираховується з врахуванням загального об`єму виконаних робіт та часу витраченого на виконання даної роботи, а також витратних матеріалів, які були використані при здійсненні договору. Ціна визначається з врахуванням вартості паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, вартості посівного матеріалу.

Ціна на роботи визначається з врахуванням середньо ринкових цін, які діють у відповідній місцевості (п. 4.2. Договору).

Згідно п. 4.3-4.5 Договору остаточна ціна договору визначається відповідно до актів виконаних робіт з врахуванням ціни на ПММ, витратні матеріали, посівний матеріал, мінеральні добрива та інш. на момент придбання даним матеріалів Підрядником. Розрахунок по договору проводиться щорічно після виконання всіх робіт Підрядником та підписання актів виконаних робіт. Вартість окремих видів робіт встановлюється щорічно відповідно до ринкової вартості робіт, витратних матеріалів, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин інш.

Відповідно п. 7.1. Договору, цей договір припиняє свою дію: у випадку завершення виконання робіт Підрядником, за рішенням суду, за згодою сторін.

За п. 8.1. Договору, цей договір набуває чинність з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

17.08.2017 Замовник ДП Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України в особі Шевченко Т.В. та Підрядник ПП "Удача" в особі Зінченка Р.В. склали акти виконаних робіт відповідно до Договору №Г-00240/17 від 03.03.2017, якими підтверджено виконання робіт за договором із визначенням виду робіт, їх вартості, витрат палива та його вартість, вартість посівного матеріалу, вартість гербіциду, а також розрахунки загальної вартості робіт за кожним актом окремо, всього складено акти на суму 38 850,00 грн.

Акти підписані сторонами без зауважень.

Проте, за переконанням позивача, Договір суперечить нормам діючого законодавства та має бути визнаним недійсним з низки підстав, а саме на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Спірний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості представника Державного підприємства Шевченка Т.В. з ПП "Удача" та цей договір є безтоварним, тобто фіктивним. Метою укладення такого Договору було створення умов для незаконного заволодіння коштами Державного підприємства. ОСОБА_1 усвідомлював, що укладаючи спірний договір вчиняє правочин всупереч інтересам підприємства, оскільки внаслідок підписання документів ПП "Удача" отримує можливість вимагати стягнення з підприємства грошових коштів без виконання зазначених у договорі робіт. Також, ОСОБА_1 усвідомлював, що Державне підприємство не має права укладати господарські договори стосовно земельної ділянки, право постійного користування якою Державному підприємству не належить, також те, що межі земельної ділянки площею 20 га на полі №36 визначити на місцевості неможливо, оскільки у Державного підприємства немає такого поля та землевпорядника, і як наслідок неможливо буде здійснити нагляд за виконанням робіт та визначити строки виконання робіт і так далі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ст. 846, 853, 854 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Чинним законодавством не передбачена можливість визнання договору частково фіктивним.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 судам роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18).

Оцінивши матеріали справи в сукупності з наведеними сторонами доводами, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору №Г-00240/17 від 03.03.2017, виходячи з такого.

Позивачем в якості однієї з підстав позову визначено відсутність в оспорюваному договорі об`єму та строків виконання робіт, що будуть виконуватись Підрядником, а також невідповідність вимогам чинного законодавства визначення такого об`єму в актах виконаних робіт.

В п. 1.1. Договору визначено перелік робіт, що є предметом договору та визначено, що вказані в договорі види робіт мають бути виконані на земельній ділянці площею 20 га. Актами виконаних робіт підтверджено виконання робіт саме на вказаній в договорі площі. Розрахунок вартості робіт здійснено також враховуючи вказану площу земельної ділянки та узгоджену сторонами вартість робіт за гектар.

Пунктом 1.4. Договору передбачено визначення строків виконання робіт Замовником. При цьому, господарський суд погоджується з доводами відповідача щодо залежності таких строків від різних факторів, що впливають на виконання сільськогосподарських робіт, зокрема від погодних умов, вологості ґрунту і т.ін.

Не відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача спірного договору не є підтвердженням його фіктивності, оскільки вказана обставина може свідчити лише про недоліки в організації роботи підприємства, проте не про фіктивність господарської операції.

Поряд з тим господарський суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що невстановлення меж земельної ділянки не впливає на виконання робіт за договором.

Підписання актів виконаних робіт в один день також не може свідчити про фіктивність правочину, оскільки спірним договором не встановлено строків підписання актів. Крім того, дату підписання актів - 17.08.2017 не слід ідентифікувати з датою виконання робіт за Договором.

В частині твердження позивача про укладення спірного договору внаслідок зловмисної домовленості, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частина 3 ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у ст. 229 - 233 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Отже, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним договору на підставі ст. 232 ЦК України, суд має брати до уваги, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Верховний Суд України у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначили, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам ст. 232 ЦК України і лише за наявності всіх ознак має підстави для визнання договору недійсним.

Таким чином, для задоволення позовних вимог позивач повинен довести усі ознаки які б вказували, що спірний правочин вчинений у результаті зловмисної домовленості представника.

Позивачем та матеріалами справи не доведено наявності умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання, а також наявності самої домовленості. При цьому, виконання дій від імені Державного підприємства виключає зловмисну домовленість.

Слід звернути увагу, що аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №912/2771/19 між тими ж сторонами.

Відтак, суд дійшов висновку, що відсутні підстави з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості сторін представника однієї сторони з другою стороною під час укладення спірного договору.

Доводи позивача про те, що право користування земельними ділянками, які надано в постійне користування Устинівській ІК 305/37 на державне підприємство не переоформлювалось не приймається судом, оскільки подані до матеріалів справи докази свідчать про те, що позивач такими землями розпоряджався та використовував їх.

Вказане підтверджується копіями листів Державної установи "Устинівський виправний центр (№37)" №10/369 від 28.03.2019, Інгульської сільської ради №81 від 25.03.2019, зі змісту яких вбачається, що земельні ділянки, які надані у постійне користування установі ІК 305/37 згідно державного акту на право постійного користування землею серії КР 00002 від 09.11.1995, перебувають на балансі та використовуються позивачем, також ним сплачується земельний та інші передбачені законодавством податки.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій з вирощування сільськогосподарської продукції №Г-00240/17 від 03.03.2017.

Судові витрати у справі у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.