Рішення № 100609941, 20.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2069/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК»доПриватне підприємство «ЛІЛІТ-КА»простягнення 601 307,83грн. Учасники судового процесу:

від позивача: Білобров І.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства «ЛІЛІТ-КА» про стягнення 601 307,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки нафтопродуктів № 72-13/01/21 від 13.01.2021. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 572 619,99 грн. основного боргу, 12 955,79 грн. нарахованої пені, 2 591,14 грн. 3 % річних та 13 140,91 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2069/21 від 19.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» залишено без руху.

30.07.2021 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2021.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., з 22.07.2021 по 13.08.2021 перебувала у відпустці, тому заява позивача, була розглянута суддею після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 справа в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим призначено судове засідання на 22.09.2021; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 08835, Київська обл., Миронівський район, с. Росава, вул. Центральна, буд. 80.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 31.08.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.08.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

02.09.2021 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сума основного боргу складає 372 619,99 грн., пеня – 12 955,79 грн., 3% річних – 2 591,14 грн. та інфляційні витрати – 13 140,91 грн..

02.09.2021 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

З урахуванням того, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 30.08.2021 по 10.09.2021 перебувала у відпустці, тому дана заява була розглянута суддею після виходу судді з відпустки.

Ухвалою суду від 17.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; вирішено судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/2069/21, яке призначено на 22.09.2021 о 15:10 провести в режимі відеоконференції.

22.09.2021 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; у судовому засіданні розглянуто та задоволено клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог. Ухвалою суду від 22.09.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 20.10.2021.

24.09.2021 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою суду від 28.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; вирішено судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/2069/21, яке призначено на 20.10.2021 о 14:50 провести в режимі відеоконференції.

20.10.2021 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору; представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

20.1.2021 у судовому засіданні позивач надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 72-13/01/21 від 13.01.2021 в частині оплати за поставлений товар та надані транспортні послуги. У зв`язку із цим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 372 619,99 грн. основного боргу, 12 955,79 грн. нарахованої пені, 2 591,14 грн. 3% річних та 13 140,91 грн. інфляційних витрат.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.10.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, –

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» (далі – постачальник, позивач) та Приватним підприємством «ЛІЛІТ-КА» (далі – покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 72-13/01/21 (далі – договір).

Пунктами 1.1 та 1.2 договору сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід`ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати товару й інші умови поставки.

Згідно з п. 1.4 договору, загальна вартість договору (ціна договору) складається з суми загальної вартості товару, поставленого покупцеві згідно з додатковими угодами, що є невід`ємною частиною даного договору.

За змістом пункту 4.1 договору, поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами відповідної додаткової угоди до договору.

Відповідно до підпунктів 2.1.1-2.2.2 договору, постачальник зобов`язується на підставі підписаної сторонами додаткової угоди передати (поставити) у власність покупця товар. Для передачі товару покупцеві представник покупця зобов`язаний надати представнику продавця довіреність.

Відповідно до п. п. 4.8-4.9 договору, строк поставки та відправлення певного об`єму товару узгоджується сторонами у відповідній додатковій угоді до цього договору. Відправлення товару здійснюється на підставі відповідної письмової заявки покупця, в якій зазначаються залізничні та/або поштові реквізити залізничної станції та/або пункту призначення поставки товару, найменування покупця та/або вантажоодержувача, із зазначенням необхідних залізничних кодів станцій та вантажоодержувачів, а також підписаної сторонами відповідної додаткової угоди, після отримання від покупця попередньої оплати за товар та при умові відсутності зі сторони покупця простроченої заборгованості за попередні поставки товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

У разі необхідності до відправлення товару залізничним транспортом покупець надає постачальнику копію підтвердження залізничної станції призначення про готовність прийняти вантаж (товар) на адресу покупця або вантажоодержувача.

У відповідності до п. 4.10 договору, приймання-передача (поставка) товару оформлюється Атом приймання-передачі товару або видатковою накладною.

На постачальника покладається обов`язок оформити Акт приймання-передачі товару або видаткову накладну та передати зазначені документи покупцю. На покупця покладається обов`язок підписати зі своєї сторони та скріпити печаткою Акт приймання-передачі товару (підписати видаткову накладну) одразу після отримання зазначених документів від постачальника, після чого покупець зобов`язується повернути постачальнику один екземпляр вказаного Акту (видаткову накладну) в оригіналі. Покупець зобов`язується також повернути постачальнику копії транспортних (перевізних) документів (у разі поставки товару залізничним транспортом – копію залізничної накладної, а у разі поставки товару автомобільним транспортом – копію товаротранспортної накладної).

Судом встановлено, що, на виконання зазначеного договору, сторони підписали:

- 07.04.2021 додаткову угоду № 1, відповідно до пунктів 1.1-1.6 якої узгодили наступне. Постачальник зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: 2713 20 00 00 Бітум дорожній 70/100, вартістю 297 599,90 грн. з ПДВ. Пункт постачання: м. Миронівка, Київська обл.. Строк постачання: 2 дні. Вантажоодержувач: покупець; тара і упаковка: товар постачається наливом в автоцистерну знайдену та надану продавцем. Оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, та оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 12 960,00 грн. у т.ч. ПДВ. Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (у т.ч. транспортні послуги).

- 29.04.2021 додаткову угоду № 2, відповідно до пунктів 1.1-1.6 якої узгодили наступне. Постачальник зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: 2713 20 00 00 Бітум дорожній 70/100, вартістю 280 446,00 грн. з ПДВ. Пункт постачання: м. Миронівка, Київська обл.. Строк постачання: 2 дні. Вантажоодержувач: покупець; тара і упаковка: товар постачається наливом в автоцистерну знайдену та надану продавцем. Оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, та оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 11 152,62 грн. у т.ч. ПДВ. Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (у т.ч. транспортні послуги).

- 07.05.2021 додаткову угоду № 3, відповідно до пунктів 1.1-1.6 якої узгодили наступне. Постачальник зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: 2713 20 00 00 Бітум дорожній 70/100, вартістю 297 016,90 грн. з ПДВ. Пункт постачання: м. Миронівка, Київська обл.. Строк постачання: 2 дні. Вантажоодержувач: покупець; тара і упаковка: товар постачається наливом в автоцистерну знайдену та надану продавцем. Оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, та оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 14 005,28 грн. у т.ч. ПДВ. Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (у т.ч. транспортні послуги).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов договору та додаткових угод № 1 від 07.04.2021, № 2 від 29.04.2021 та № 3 від 07.05.2021 було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 875 061,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № 348 від 07.04.2021 на суму 297 599,90 грн., № 646 від 29.04.2021 на суму 280 446,00 грн. та № 742 від 07.05.2021 на суму 297 016,09 грн.. Зазначені видаткові накладні з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печаткою підприємства (копії наявні в матеріалах справи).

На зазначений вантаж також було складено товарно-транспортні накладні № 348 від 07.04.2021, № 646 від 29.04.2021 та № 742 від 07.05.2021, відповідно до яких вантаж був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи відповідача на товарно-транспортних накладних.

Крім того, на виконання додаткових угод № 1 від 07.04.2021, № 2 від 29.04.2021 та № 3 від 07.05.2021 позивачем було надано транспортні послуги на загальну суму 38 117,90 грн., що підтверджується актамим надання послуг № 348 від 07.04.2021 на суму 12 960,00 грн., № 646 від 29.04.2021 на суму 11 152,62 грн. та № 742 від 07.04.2021 на суму 14 005,28 грн.. Зазначені акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень і заперечень та скріплені печаткою підприємства (копії наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. п. 5.1 та 5.2 договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді до цього договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється покупцем за умовами попередньої оплати або на умовах, визначених у видатковій/их угоді/ах.

Згідно із п. 5.6. договору, витрати постачальника по перевезенню товару до місця призначення відшкодовуються покупцем за умовами, визначеними у додатковій/их угоді/ах.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 510 559,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 337 від 30.04.2021 в сумі 280 559,90 грн., № 368 від 24.05.2021 в сумі 30 000,00 грн. та № 448 від 06.08.2021 в сумі 200 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Одночасно, поставлений товар на суму 334 502,09 та надані транспорті послуги на загальну суму 38 117,90 грн. є неоплаченим. У зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 372 619,99 грн.. Протилежного не доведено, доказів повної оплати суду не надано.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення. Закінчення терміну дії не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки нафтопродуктів № 72-13/01/21 від 13.01.2021 та додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов`язання за договорами належним чином, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 875 061,99 грн. та надавши транспортні послуги на загальну суму 38 117,90 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та актами наданих послуг. Зазначені документи з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання – є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді до цього договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється покупцем за умовами попередньої оплати або на умовах, визначених у видатковій/их угоді/ах.

Згідно із п. 5.6. договору, витрати постачальника по перевезенню товару до місця призначення відшкодовуються покупцем за умовами, визначеними у додатковій/их угоді/ах.

Згідно п. 1.6 додаткових угод № 1 від 07.05.2021, № 2 від 29.04.2021 та № 3 від 07.05.2021, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар та надані транспортні послуги за додатковими угодами № 1, № 2 та № 3 настав.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 510 559,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 337 від 30.04.2021 в сумі 280 559,90 грн., № 368 від 24.05.2021 в сумі 30 000,00 грн. та № 448 від 06.08.2021 в сумі 200 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та надані транспортні послуги у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було. Заборгованість у розмірі 372 619,99 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного не доведено, доказів повної та своєчасної оплати суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 372 619,99 грн..

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.4 договору, у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє покупця від виконання узятих на себе зобов`язань за даним договором.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись умовами договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12 955,79 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійснених поставок товару, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дат прострочення, встановлених судом, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 12 955,79 грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 591,14 грн. та інфляційні витрати у розмірі 13 140,91грн..

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 2 591,14 грн., а інфляційні витрати підлягають задоволенню частково в сумі 2 127,01 грн..

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 854,39 грн..

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 9 019,62 грн..

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано копії:

- договору про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі № 07-07/21 від 07.07.2021;

- акту виконаних робіт (наданих послуг) № 08-07/2021 від 08.07.2021;

- платіжного доручення № A42UA4893 від 08.07.2021 про сплату витрат на правову допомогу на загальну суму 9 019,62 грн.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 334 від 03.07.2021;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 8 772,08 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛІТ-КА» (місцезнаходження: 08835, Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Центральна, буд. 80; код ЄДРПОУ 33461497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-МК» (місцезнаходження: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд. 10, оф. 1; код ЄДРПОУ 37748433) 372 619,99 грн. основного боргу, 12 955,79 грн. нарахованої пені, 2 591,14 грн. 3% річних, 2 127,01 грн. інфляційних витрат, 5 854,39 грн. судового збору та 8 772,08 грн. адвокатських витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко