Рішення № 100609881, 30.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2021Справа № 910/7858/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБР КАПІТАЛ" вул.Академіка Заболотного 150-Г, м. Київ, 03143

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "УКРБУД ІНВЕСТ" пр.Валерія Лобановського 123, оф. 43, м. Київ, 03039

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект майстерна "Форма" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 7/1, офіс 310)

про стягнення 1 844 963,68 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Крилевець М.М. - довіреність б/н від 07.07.2021 року;

Від відповідача: не з`явилися;

Від третьої особи: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗУБР КАПІТАЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "УКРБУД ІНВЕСТ" про стягнення 1 844 963,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року, укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект майстерня "Форма" як виконавцем, в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, право вимоги якої виникло у позивача згідно Договору факторингу № 15/12-2020 від 15.12.2020 року, укладеного позивачем з ТОВ "Проект майстерня "Форма".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7858/21, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ "Проект майстерня "Форма", постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засіданні на 07.07.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 року підготовче засідання відкладено на 05.08.2021 року.

У судовому засіданні 05.08.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7858/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 30.09.2021 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання призначене на 08.09.2021 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 30.09.2021 року.

Судом доведено до відома що до початку судового засідання 05.08.2021 року від позивача через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2021 року надійшов супровідний лист б/н від 29.07.2021 року разом з доданими до нього документами.

Від третьої особи через канцелярію суду 16.08.2021 року надійшли пояснення б/н від 13.08.2021 року щодо обставин справи, в яких ТОВ «Проект майстерня «Форма» підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час проведення судового засідання 30.09.2021 року, окрім наявних в матеріалах справи, до суду не надходило.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.05.2021 року та наступні ухвали від 07.07.2021 року, 05.08.2021 року були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві: пр.Валерія Лобановського 123, оф. 43, м. Київ, 03039, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте були повернуті на адресу суду не врученими адресату у зв`язку з «іншими причинами», «відсутністю адресата» та «закінченням терміну зберігання» тощо.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі № 910/7858/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені в ухвалі суду від 27.05.2021 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Натомість як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.Інших заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час розгляду справи по суті до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

В судове засідання розгляду справи по суті 30.09.2021 року з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, та не забезпечено явку представника в судове засідання, а також враховуючи клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.09.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.09.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 17 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» (відповідач у справі, замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект майстерня «Форма» (третя особа у справі, виконавець за договором) укладено Договір № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт (далі - Договір), за умовами якого виконавець за замовленням замовника зобов`язується виконати роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи відповідно до умов Договору.

Розділами 3-11 Договору сторони узгодили порядок виконання робіт, вартість робіт і порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок здачі та приймання робіт, форс- мажорні обставини тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно 11.1 Договору цей договір та додатки до нього набувають сили з моменту підписання їх сторонами.

Вказаний Договір підписаний представниками виконавця та замовника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 324 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (ч. 1 ст. 888 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (ч. 2 вказаної статті).

В пункті 1.1 Договору сторони з метою однакового тлумачення та правильного застосування термінів Договору, навели їх значення.

Так, згідно п.1.1.5 Договору роботи - означає повний комплекс виконання дій щодо розробки проекту стадій «Проект» та «Робоча документація» для будівництва об`єкта.

Об`єкт - «Будівництво житлового комплексу на вул. Воскресенській, 2а у Дніпровському районі м. Києва» (п.1.1.7 Договору).

Завдання на проектування - це доповнення до Договору, в якому сторони визначають вимоги замовника до робіт. Завдання на проектування в тому числі може містити обґрунтовані в межах законодавства вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об`єкта архітектури, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва. (п.1.1.10 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору роботи виконуються виконавцем відповідно до державних будівельних норм і правил (ДБН А.2.2-3-2012), згідно переліку розділів проекту, розроблених на стадії «Проект» (Додаток № 1) та розділів проекту стадії «Робоча документація» (Додаток № 2), протоколу договірної ціни (Додаток № 3), Завдання на проектування (Додаток № 4), Календарного графіку виконання проектних робіт (Додаток № 5).

Судом встановлено за матеріалами справи, що сторонами було погоджено та підписано Додатки №№ 1-5 до спірного Договору, копії яких надані позивачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до умов п. 2.3 Договору загальний строк виконання робіт становить 12 (дванадцять) місяців з дати списання грошових коштів (авансу) з поточного рахунку замовника та зарахування грошових коштів (авансу) на поточний рахунок виконавця.

При цьому згідно наявного в матеріалах справи Додатку № 1 до Договору «Календарний графік виконання проектних робіт» термін виконання останнього етапу робіт - до 30.04.2019 року.

Як визначено умовами п. 3.1 виконавець приступає до виконання робіт після погодження Завдання на проектування у порядку, передбаченому цим Договором та оплати Робіт згідно умов Договору.

Сторони зобов`язуються погодити Завдання на проектування протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього Договору. Завдання на проектування вважається погодженим у випадку його підписання сторонами та скріплення печатками (печаткою). (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Зокрема, в матеріалах справи наявний погоджений та підписаний обома сторонами Договору Додаток № 4 «Завдання на проектування» від 17.04.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.1 Договору договірна ціна виконання робіт (вартість робіт), що є предметом даного Договору, розраховується виходячи з Корисної площі об`єкту, яка визначається після погодження проектної документації на стадії «Проект» на об`єкт. Запланована корисна площа об`єкту визначена замовником в Завданні на проектування та становить 63753,7 кв.м. Погоджена сторонами вартість створення проектної документації за 1 кв.м корисної площі об`єкту становить 95,28 грн., включаючи ПДВ.

Договірна ціна погоджується сторонами в Протоколі про договірну ціну та розраховується за формулою: Договірна ціна (Вартість робіт)=Корисна площа об`єкта*погоджену вартість створення проектної документації за 1 кв.м корисної площі об`єкта. При цьому з метою остаточного визначення сторонами договірної ціни, що має бути сплачена замовником на користь виконавця, буде братися до розрахунку корисна площа об`єкта після погодження проектної документації на стадії «Проект» з точністю до 1 кв.м (п.4.2 Договору).

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія погодженого сторонами Додатку № 3 до Договору - Протокол про договірну ціну, відповідно до якого загальна вартість робіт згідно Договору становить 6 074 452,54 грн., в тому числі ПДВ. Погоджена сторонами вартість створення проектної документації за 1 кв.м корисної площі об`єкту по секціям стадії «Проект» становить 30,7 грн. без ПДВ, по секціям стадії «Робоча документація» - 48,70 грн. без ПДВ.

Пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що підрядник зобов`язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За приписами ст. 891 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.4 Договору результатом виконання Робіт відповідно до умов Договору є чотири екземпляри документації на стадії «П» та «Р» в паперовому та в електронному вигляді (PDF на диску).

Згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору роботи та зобов`язання виконавця за даним Договором вважаються виконаними з моменту підписання сторонами Акту про виконані роботи. Акт про виконані роботи складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін та підписується сторонами.

У випадку безпідставної відмови будь - якої зі сторін від підписання Акту про виконані роботи, друга сторона має право направити іншій стороні, що відмовилася від підписання, підписаний Акт про виконані роботи. У випадку не підписання такою стороною Акту про виконані роботи протягом 10 днів з моменту направлення такого листа, та не пред`явлення протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, Акт про виконані роботи вважається підписаним, роботи та зобов`язання виконавця вважаються виконаними. (п.6.3 Договору).

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору виконавцем - ТОВ «Проект майстерня «Форма» виконані проектні роботи - розроблена проектна документація по об`єкту: «Будівництво житлового комплексу по вул. Воскресенський, 2-а у Дніпровському районі м. Києва» на стадіях «Проект» та «Робоча документація» на загальну суму 1 844 963,68 грн. з ПДВ, на підтвердження чого виконавцем складено та підписано в односторонньому порядку Акт № 2 здачі-приймання виконаних робіт за Договором № 04-04-18/П-Р від 17.04.2018 року, в якому зазначено, що виконані роботи відповідають умовам Договору.

Також у вказаному акті зазначено про виконання попередньо зданих робіт на суму 2348686,31 грн. з ПДВ.

Як зазначено в позовній заяві та встановлено судом, зазначений Акт № 2 здачі- приймання виконаних робіт відповідно до п. 6.3 Договору направлявся виконавцем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 24.11.2020, опису вкладення в цінний лист від 24.11.2020 року та накладної АТ «Укрпошта» № 0420700143391 від 24.11.2020 року.

Згідно п. 8.2 Договору повідомлення та інші листи, вважаються переданими належним чином, якщо вони вручені особисто під підпис, передані кур`єром або відправлені поштою цінним листом з описом вкладеного.

Таким чином, за висновками суду, обов`язок виконавця щодо пред`явлення акту здачі - приймання виконаних робіт за Договором відповідачеві виконано належним чином, обраний позивачем спосіб відправлення акту відповідачеві, враховуючи визначений сторонами порядок надсилання документів, в тому числі актів про виконані роботи, відповідає умовам Договору.

В свою чергу визначеному розділом 6 Договору обов`язку виконавця зі складення акту про виконані роботи кореспондує обов`язок замовника зі своєчасного підписання наданих виконавцем актів для засвідчення факту належного виконання проектних робіт за Договором.

Проте, матеріали справи не містять та сторонами суду не надано доказів розгляду відповідачем Акту № 2 здачі- приймання виконаних робіт, наявності обгрунтуваних заперечень щодо його змісту або відмови від підписання.

Тобто, з огляду на умови пункту 6.3 Договору суд вважає вказаний підписаний в односторонньому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект майстерна «Форма» Акт № 2 здачі - приймання виконаних робіт таким, що погоджений замовником, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного виконання обумовлених Договором проектних робіт, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цьому акті роботи такими, що виконавцем виконані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

Вказаний факт за відсутності будь - яких претензій замовника щодо обсягу, змісту та ціни виконаних проектних робіт, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача від підписання спірного акту та наявності заперечень дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов`язання з оплати виконаних проектних робіт, а у виконавця відповідного права вимагати такої оплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Замовник оплачує аванс не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання цього Договору (п.4.4. Договору).

Так, судом встановлено за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, що на виконання умов Договору відповідачем було сплачено на рахунок виконавця авансові платежі в загальній сумі 503 722,63 грн., а саме платіжними дорученнями № 1231 від 18.06.2018 року в сумі 30 722,63 грн. та № 79075 від 07.11.2018 року в сумі 200 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов Договору, сплативши за виконані позивачем проектні роботи суму в розмірі 503722,63 грн., при цьому залишок неоплачених замовником робіт, згідно змісту Акту № 2 здачі приймання - робіт, становить 1 844 963,68 грн.

За умовами п. 4.5 Договору інші оплати за Договором здійснюються по мірі виконання етапів робіт та оплачуються замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання сторонами Акту про викоанні роботи кожного етапу. Остаточний розрахунок за Договором проводиться після погодження проектної документації з врахуванням даних Корисної площі об`єкта.

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року було спрямоване на виконання ТОВ «Проект майстерня «Форма» робіт з розробки робочого проекту по об`єкту, що, в свою чергу, породжує обов`язок відповідача як замовника оплатити виконані проектні роботи, результат яких вважається прийнятим.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору виконавець зобов`язаний виконати належним чином обумовлені Договором проектні роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт у строк протягом 5 робочих днів після підписання Акту про виконані роботи.

Доказів узгодження сторонами інших строків оплати проектних робіт за Договором матеріали справи не містять.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч досягнутим домовленостям, відповідач не здійснив своєчасну оплату виконаних за спірним Договором проектних робіт, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 1 844 963,68 грн.

Також, як встановлено судом за матеріалами справи, 15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект майстерня «Форма» (клієнт за договором, третяч особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» (фактор за договором, позивач у справі) укладено Договір факторингу № 15/12-2020 (далі - Договір факторингу), за умовами якого фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в порядку, передбаченому даним Договором, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників за основними договорами в розмірі, визначеному в Акті прийому - передачі права вимоги (Додаток № 1 до Договору).

Згідно преамбули Договору факторингу боржником 1 за Договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» (відповідач у справі) та боржником 2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Будівництво».

Основним договором 2 визначено Договір № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року, укладений між клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект майстерня «Форма» та боржником 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест».

Право вимоги - право грошової вимоги клієнта до боржників за основними договорами в частині погашення заборгованості, а також сплати інших платежів, які виникли на підставі основних договорів.

Розділами 2 - 7 Договору факторингу сторони погодили порядок передачі права вимоги, порядок здійснення розрахунків, гарантії сторін, права, обов`язки та відповідальність сторін та заключні положення.

Згідно п. 7.1 Договору факторингу останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

Вказаний Договір факторингу підписаний представниками фактора та клієнта та засвідчений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором факторингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 73 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Так, визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Приписами частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

За змістом частини 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До основних ознак договору факторингу слід віднести, зокрема, предмет договору, яким є відступлення права грошової вимоги, у зв`язку з чим відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, метою якого є отримання фінансування від фактора (банка чи іншої фінансової установи), що, в свою чергу, зумовлює віднесення факторингу до фінансових операцій. Віднесення факторингу до фінансових послуг обумовило ще одну відмінну ознаку такого договору як специфіку його сторін, зокрема, фактором може бути банк чи інша фінансова установа, а клієнтом юридична особа чи фізична особа-підприємець.

Окрім цього, фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів (факторинг) відбувається за плату (окрім випадків, коли факторинг має забезпечувальний характер), розмір якої визначається договором, це може бути як сплата відсотків, так і фіксованої ставки за таку фінансову послугу. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Отже, договір факторингу поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 Цивільного кодексу України "Факторинг", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.

Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт (ст. 1079 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

При цьому одним із видів фінансових послуг, згідно ст. 4 вказаного Закону, є факторинг.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями (ст. 5 Закону). В свою чергу фінансова установа згідно ст. 1 визначена як юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Отже, відповідно до вимог статей 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фактор на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

Зокрема, як встановлено судом за даними Реєстру фінансових установ Комплексної інформаційної системи НБУ, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зубр Капітал» зареєстроване як фінансова компанія згідно свідоцтва Нацкомфінпослуг ФК № 1291 від 10.12.2019 року та має безстрокову ліцензію від 11.01.2020 року на надання послуг з факторингу.

Згідно п. 1.5 Договору факторингу за основними договорами відступаються наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основними договорами; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) увипадку невиконання чи неналежного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами; інші, крім зазначених вище, права вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (майбутня вимога) на підставі основних договорів.

Згідно умов п.п. 3.1, 3.2 Договору факторингу сторони домовились, що загальна сума заборгованості боржників за основними договорами станом на дату укладення договору становить 3 704 315,69 грн. Розмір переданого боргу (відступленого права вимоги) становить 3 704 315,69 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу право вимоги переходить до фактора в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі права вимоги (Додаток № 1 до Договору). Сторони зобов`язуються підписати Акт прийому - передачі права вимоги в день підписання даного Договору.

Наразі, як свідчать матеріали справи, згідно підписаного обома сторонами без зауважень Акту прийому - передачі права вимоги від 15.12.2020 року за Договором факторингу (Додатко № 1 до Договору факторингу) клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги за Договором № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року тощо, боржник - ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест», розмір заборгованості (поточної та простроченої), що передається за основною сумою боргу станом на дату підписання акту становить 1 844 963,68 грн.

Для підтвердження дійсності права вимоги, що відступається, фактор отримує від клієнта по Акту прийому - передачі документації (Додаток № 3 до цього Договору), який складається між сторонами в день підписання Акту прийому - передачі права вимоги.

Судом встановлено, що на виконання вказаним умов Договору факторингу сторонами складено та підписано Акт прийому - передачі документації від 15.12.2020 року за Договором факторингу, копія якого наявна матеріалах справи та згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв документацію згідно переліку, в тому числі щодо виконання спірного Договору № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року.

Також за змістом вказаного Акту фактор засвідчує, що отримана документації відповідає умовам Договору факторингу, є повною та достатньою для реалізації фактором отриманого права вимоги, претензій щодо кількості та змісту документів фактор до клієнта не має.

Згідно п.3.2 Договору за здійснення факторингової операції клієнт протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення цього Договору сплачує на користь фактора грошові кошти в сумі 1 000,00 грн.

В матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект майстерня «Форма» № 02/07-1 від 02.07.2021 року, якою підтверджено станом на 01.07.2021 року виконання позивачем як фактором своїх зобов`язань згідно п. 3.2 Договору факторингу щодо сплати грошових коштів у розмірі 1000,00 грн.

Будь - яких заперечень щодо факту та розміру вказаної сплати від сторін до суду не надходило.

Відтак позивач, уклавши Договір факторингу з третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект майстерня «Форма», набув право грошової вимоги стягнення заборгованості за Договором № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року до боржників, які визначені у преамбулі Договору факторингу, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест», яке є виконавцем за основним договором, тобто правомірно набув прав нового кредитора у зобов`язанні.

Згідно п.1.3 Договору факторингу відступлення прав вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників, однак із їх повідомленням про факт відступлення в порядку, передбаченому цим договором. Письмова форма повідомлення є Додаток № 2 до цього Договору.

Про факт заміни кредитора відповідача як боржника у відповідності до умов п.1.3 Договору факторингу повідомлено шляхом надсилання на його адресу відповідного повідомлення, щопідтверджєуться копіями фіскального чеку від 24.12.2020 року, опису вкладення в цінний лист від 24.12.2020 року та накладної № 0420700164011.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідач свої зобов`язання щодо перерахування коштів згідно Акту № 2 здачі - приймання виконаних робіт за виконані позивачем проектні роботи у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість за наведеним Договором у розмірі 1 844 963,68 грн., право вимоги сплати якої набуто позивачем на підставі Договору факторингу, та яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 04-04-18/П-Р на виконання проектних робіт від 17.04.2018 року та Договору факторингу № 15/12-2020 від 15.12.2020 року та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних проектних робіт у добровільному порядку, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в сумі 1 844 963,68 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані за спірним Договором проектні роботи підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "УКРБУД ІНВЕСТ" (пр.Валерія Лобановського 123, оф. 43, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 39066158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБР КАПІТАЛ" (вул.Академіка Заболотного 150-Г, м. Київ, 03143, код ЄДРПОУ 42885898) 1 844 963,68 грн. (один мільйон вісімсот сорок чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три грн. 68 коп.) боргу та 27 674,46 грн. (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 46 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон