Рішення № 100609759, 27.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2021Справа № 910/4859/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь"

про стягнення 1090,80 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" про стягнення 1090,80 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за договором від 10.04.2019 № 286/3/19/127.

Ухвалою суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що граничний строк поставки товару співпадає з періодом дії карантинних заходів в Україні, внаслідок чого відповідач був вимушений зупинити виробництво. Наведені обставини є форс-мажором, у зв`язку з чим відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Крім того, відповідач звертався до позивача з листом щодо початку простою виробництва внаслідок обставин непереборної сили та просив продовжити строк постачання товару. Також відповідач наголосив, що введення карантину вплинуло на строк проведення перевірки товару на відповідність вимогам нормативної документації у відповідній лабораторії.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що не погоджував продовження строку поставки товару. При цьому, включення карантину до форс-мажорних обставин не звільняє відповідача автоматично від відповідальності за неналежне виконання договору. Також суд розглянув та задовольнив клопотання позивача щодо визнання поважними причин пропуску строку на подання відповіді на відзив та поновлення такого строку, у зв`язку з чим долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/127 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику спідню білизну (18310000-5) (Сорочка та кальсони демісезонні, вид 2 та вид 3) (лот 1. Спідня білизна (18310000-5) (сорочка та кальсони зимові, вид 2 та вид 3): 1) Сорочка та кальсони зимові, вид 2; 2) Сорочка та кальсони демісезонні, вид 2) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

У подальшому сторонами вносились зміни до договору відповідно до додаткових угод від 17.12.2019 № 1, від 20.02.2020 № 2.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимог згідно яких виготовлюється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються викладеною у п. 1.2 Договору Специфікацією.

Додатковою угодою від 20.02.2020 № 2 сторони дійшли згоди доповнити п. 1.2 договору Специфікацією на 2020 рік, відповідно до якої, поставці підлягають спідня білизна (18310000-5) сорочка та кальсони демісезонні, вид 2, у кількості 6000 шт. до 31.03.2020 та усього за рік - 6000 шт., загальною вартістю 1090800 грн. разом із ПДВ.

Відповідно до п. 1.5 Договору (у редакції додаткової угоди від 20.02.2020 № 2) товар постачається на об`єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Управління контролю якості (далі - представник замовника).

Пунктом 1.6 договору визначено, що товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.

У відповідності до п. 2.5 договору постачальник зобов`язаний до початку поставки товару за договором разом з оголошенням письмово повідомити представника про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання листа разом з оголошенням представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщенні вказаному у листі. Постачальник забезпечує доступ представника замовника до приміщень, у яких виготовляються та зберігається товар для здійснення контролю за його якістю.

Пунктом 2.6 договору узгоджено, що результати приймального контролю товару оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

Згідно з п. 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20.02.2020 № 2) ціна цього договору становить: 6651000 грн., у тому числі ПДВ 1108500 грн., а саме: у 2019 році за специфікацією становить 5560200 грн.; у 2020 році за специфікацією становить 1090800 грн.

У відповідності до п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору (п. 1.2).

Пунктом 5.3 Договору узгоджено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару.

Згідно з п. 6.3.1, п. 6.3.3, п 6.3.4 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; письмово, не пізніше ніж за два робочі дні, повідомити представника замовника, про дату коли товар уде наданий для приймання по якості; письмово, не пізніше ніж за два робочі дні, повідомити одержувача замовника, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу.

Згідно пунктів 8.1, 8.2, 8.3 договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди від 17.12.2019 № 1)

Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2020 відповідач поставив позивачу товар в кількості 6000 штук на суму 1090800 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 01.04.2020 № 14, актом приймального контролю товару за якістю від 01.04.2020 № 1, оголошенням № 1 від 20.03.2020, повідомленням-підтвердженням від 01.04.2020 № 242.

Як зазначив позивач, поставка відповідачем товару здійснена із запізненням на 1 добу, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1090,80 грн.

У той же час, відповідач надав до суду наказ від 12.03.2020 № 12-03-2020 «Про заходи щодо недопущення розповсюдження корона-вірусної інфекції COVID-19 на підприємстві» та наказ від 18.03.2020 № 18-03-2020 «Про оголошення простою на час карантину», відповідно до якого на період з 18.03.2020 до 12.04.2020 оголошено простій на підприємстві.

Також, згідно з листом від 16.03.2020 № 1603-2020-03 відповідач повідомив позивача про з 16.03.2020 відповідач зупинив виробництво у зв`язку з введенням в Україні карантину, внаслідок чого просив продовжити термін постачання товару до 30.04.2020 року.

Разом із цим, 18.05.2020 позивач виставив відповідачу претензію № 286/8/3597 на сплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3.4 договору за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у частині 1 статті 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Згідно пунктів 8.1, 8.2, 8.3 договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами.

За приписами статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд зауважує, що в укладеному між сторонами договорі від 10.04.2019 № 286/3/19/127 сторонами погоджено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) про введення на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо обов`язку відповідача поставити позивачу за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 10.04.2019 № 286/3/19/127 спідньої білизни (18310000-5) сорочок та кальсон демісезонних, вид 2, у кількості 6000 шт. до 31.03.2020 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на те, відповідачем не надано доказів на підтвердження виникнення обставин непереборної сили, що спричинили несвоєчасну поставку товару позивачу за договором від 10.04.2019 № 286/3/19/127, а саме сертифікату Торгово-промислової палати України (регіональними палатами), суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем даної обставини.

Таким чином, судом здійснено арифметичний перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені в розмірі 1090,80 грн. за 1 добу прострочення поставки товару на суму 1090800 грн. та встановлено наступне.

Згідно з частиною 2 статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичного виконання договору (наприклад, поставка товару) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18.

Зважаючи на те, що за погодженими сторонами умовами договору від 10.04.2019 № 286/3/19/127 у редакції додаткової угоди від 20.02.2020 № 2 відповідач мав поставити товар до 31.03.2020 включно, але здійснив поставку 01.04.2020, то нарахування пені за 01.04.2020 не може бути включено до періоду прострочення.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені за прострочення строку поставки товару, оскільки таке прострочення не тривало повний день та день фактичної поставки товару не включається до періоду нарахування пені.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя К.В. Полякова