Рішення № 100609660, 25.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2021Справа № 910/8645/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД"

2. Фермерського господарства "БЛИЦ-АГРО"

про визнання недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1208/1-19 від 12.08.2019,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 25.10.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД" (далі - відповідач 1, Товариство) та Фермерського господарства "БЛИЦ-АГРО" (далі - відповідач 2, Господарство) з вимогами про визнання недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1208/1-19 від 12.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням спірного договору із порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірі.

17.06.2021 до канцелярії суду надійшла заява позивача 2 про усунення недоліків до якої долучено квитанцію № 15 від 15.06.2021 про сплату судового збору позивачем 2 у розмірі 2 270,00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/8645/21, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.07.2021 та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

За наслідками судового засідання 21.07.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 18.08.2021 та встановив строки сторонам на вчинення процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, у судовому засіданні 18.08.2021 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі на 30 днів до 22.09.2021 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі на 06.09.2021.

06.09.2021 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.10.2021.

09.09.2021 до суду надійшли додаткові пояснення позивача 1.

05.10.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення по суті справи.

У судове засідання 06.10.2021 сторони представників не направили.

Відповідачі та позивач 2 про причини неявки суду не повідомили.

Позивач 1 на електронну поштову адресу суду направила заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою заявника.

За наслідками судового засідання 06.10.2021 була постановлена ухвала про відкладення судового засідання по суті на 25.10.2021.

У призначене судове засідання сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД», як позичальником, в особі директора - ОСОБА_3 та Фермерським господарством «БЛИЦ-АГРО», як позикодавцем було укладено договір №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір). Позивачі відзначають, що оригінал вказаного договору у них та Товариства відсутній, а відповідачем 2 він наданий не був.

Відповідно до пункту 1.1. договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позивальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.3. договору поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позикодавцю усної або письмової /на розсуд позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позивальника.

Господарством відповідно до платіжних доручень № 1 від 23.08.2019 та № 17 від 12.09.2019 на користь Товариства було перераховано 398 000,00 грн та 3200,00 грн, в загальному розмірі 401 200,00 грн. При цьому, як зазначають позивачі, будь-яких заявок, відповідно до пункту 2.3. договору Товариством відповідачу 2 надано не було.

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками ТОВ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД», з часткою в статутному капіталі, загальним розміром 80,004%.

Позивачі стверджують, що випадково дізнались про укладення директором Товариства - ОСОБА_3 договору з Господарством в супереч інтересам відповідача 1 та є фактичною незаконним виведенням безготівкових грошових коштів в готівку через банківський рахунок Товариства.

Як з`ясували позивачі, на підставі проведеної внутрішньої перевірки та аудиту діяльності ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд», згідно акту інвентаризації, було виявлено наступне: в 2019 році ОСОБА_3 самовільно, безпідставно, не повідомивши учасників Відповідача 1 та/або не отримавши їх дозволу, ймовірно, з метою власного незаконного збагачення, створення штучної значної дебіторської заборгованості отримав за договорами зворотної фінансової допомоги, без необхідної нагальної потреби на те, що буквально завдало збитків ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» грошові кошти від наступних контрагентів: ФГ «БЛИЦ-АГРОБУД» - 401 200,00 грн, ТОВ «Агротранс Альянс» - 134 40,00 грн, ПП «АГРО-ЛУГАНЬ» - 109 900,00 грн. Разом 648 903,00 грн.

Згідно бухгалтерського обліку, проведеної інвентаризації та аудиту діяльності ОСОБА_3 , вбачається, що отримані гроші ОСОБА_3 , одразу ж, у випадку із грошовими коштами, отриманими за договором від Господарства - того ж дня, перераховував на підприємства (ТОВ «БЕЙТОН», ТОВ «ЕВА- ТРАНС», ТОВ «КВАДРУМ ЄЛИТ», що мають всі ознаки фіктивності, та по яких наявні численні кримінальні провадження та вироки судів за статті 205, 212 КК України) на придбання матеріалів та виконання будівельних робіт, але ніяких документів, підтверджуючих придбання матеріалів чи виконання робіт, а також самих матеріалів не виявлено.

Сам ОСОБА_3 , після звернення до нього позивачів, пояснив, що співпрацював з громадянином ОСОБА_4 , що на той момент був керівником та засновником Відповідача 2, з метою переведення безготівкових грошових коштів ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» в готівку, та розділення даних грошових коштів між ними. ОСОБА_4 виступав в якості організатора. За фактом вчинення шахрайських дій ОСОБА_4 відкрито кримінальне провадження №12021130000000181від 06.05.2021 за ознаками ч. 3. ст. 190 КК України.

Позивачем 1 06.05.2021 до Головного управління поліції в Луганській області подано заяву про скоєння директором ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» злочину, передбаченого ст.ст. 191, 367 КК України.

Окрім того, позивачі зазначають, що підписуючи спірний договір директор Товариства - ОСОБА_3 порушив вимоги статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо укладання значних правочинів, якою передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

На момент підписання договору 12.08.2021 статутний капітал Товариства складав - 1 250,00 грн. Директор ОСОБА_3 до загальних зборів учасників відповідача 1 за згодою про укладання угоди, що перевищує 50% вартості чистих активів товариства не звертався, такої угоди в будь-якій дозволеній формі не отримував.

З огляду на вказане, посилаючись на приписи статті 235 Цивільного кодексу України, позивачі стверджують, що спірний договір є удаваним та укладений для приховання злочинного умислу, що виник між керівниками відповідачів. Крім того, позивачі просять суд визнати недійсним спірний договір №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги у зв`язку із тим, що він укладений директором із перевищенням своїх повноважень.

Господарство у своїх поясненнях заперечує проти визнання недійсним спірного правочину з підстав того, договір був укладений між юридичними особами відповідачами, а не між директорами. А також зазначає, що спір про недійсність договору був ініційований позивачами лише після того, як Господарство звернулось до суду із позовом про стягнення суми боргу за спірним правочином (справа № 913/113/21 Господарського суду Луганської області).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статті 203 ЦК України, відповідно до якої: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога учасників ТОВ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД» до Товариства та Господарства про визнання недійсним договір №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між відповідачами.

Відповідно до статтей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором ТОВ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД» оспорюваного договору без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивачів як учасників товариства, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників. Вказана позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18

Щодо способів захисту порушених прав Велика Палата Верховного Суду також зазначала у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, зокрема, що належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі пункту 12 частини 1 статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України. Якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та низці постанов Верховного Суду).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Суд зазначає, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивачів є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд зазначає про відсутність підстав надавати оцінку дійсності спірних договорів. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС від 13.11.2020 у справі №904/920/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЄВЄРОДОНЕЦЬКХІМБУД" та Фермерського господарства "БЛИЦ-АГРО" про визнання недійсним договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1208/1-19 від 12.08.2019 відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивачів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.10.2021.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ