Рішення № 100609643, 18.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2021Справа № 910/10656/21

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Транслайн" (03066, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 16, кв. 25; ідентифікаційний код 36485793)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 9 474, 99 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Транслайн", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 9 474, 99 грн - різниця між фактичним розміром шкоди, заподіяної транспортним засобом відповідача та страховою виплатою здійсненою страховиком Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Транслайн" на користь позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів наявності повноважень у Міхневич Р.В. права видавати довіреність на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" Пащенко І.О. станом на 17.03.2021.

23.07.2021 до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2021 надійшли додаткові докази від позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

17.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування не відповідає діючим методиками щодо визначення розміру збитків.

Суд вказує, що ухвала від 28.07.2021 направлялася на адресу третьої особи поштовим повідомленням № 0105478251218, однак конверт повернувся на адресу суду неврученим із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 1221155, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси пов`язані із володінням, користуванням і розпорядження транспортним засобом Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .

26.06.2018 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Tata LPT 613, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого станом на дату ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "СК "АХА Страхування" відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7875366 (франшиза - 2 000, 00 грн), який в свою чергу укладено із страхувальником - ТОВ "ОНІКС ТРАНСЛАЙН", якому і належить цей транспортний засіб.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.09.2018 по справі № 645/3800/18 встановлено, що ОСОБА_1 , працюючий в ТОВ "ОНІКС ТРАНСЛАЙН", 26 червня 2018 року, приблизно о 14 год. 00 хв,, керуючи автомобілем Tata LPT 613, державний номерний знак НОМЕР_2 , в районі будинку 7/8 по вул. Автогенній, у м. Харкові, виконуючи правий поворот, не дотримався безпечного бокового інтервалу, чим порушив п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду. У судовому засіданні ОСОБА_1 погодився з оцінкою його дій працівниками поліції, пояснив, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

27.06.2018 страхувальник повідомив позивача про ДТП, яка сталася 26.06.2018 та відповідно подав заяву про виплату страхового відшкодування.

27.06.2018 представником страховика за участю уповноваженого представника страхувальника було проведено огляд застрахованого транспортного засобу, про що складено протокол (акт) огляду транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.4 договору добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 1221155 від 04.09.2017, умова виплати страхового відшкодування - без вирахування зносу.

Відповідно до рахунку ТОВ "Автоком Сервіс" № 10401 від 04.07.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 34 900, 00 грн.

На підставі страхового акту № СТО-18-8116/1 від 05.07.2018 та страхового акту № СТО-18-8116/2 від 27.08.2018 позивачем було виплачено на рахунок СТО та відшкодовано страхувальнику сплачені СТО кошти за ремонт автомобіля в загальному розмірі 34 900, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 33797 від 10/07/2018 на суму 17 793, 50 грн та № 42786 від 30/08/2018 на суму 17 106, 50 грн.

Факт виконання робіт щодо відновлення пошкодженого автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 підтверджується актом виконаних робіт № АС-00000230 від 10.08.2018.

Відтак, позивач у зв`язку з тим, що ним було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 34 900, 00 грн за збитки, які були завдані автомобілем Tata LPT 613, державний номерний знак НОМЕР_2 до нього перейшло право вимоги до особи відповідальної за вказані збитки.

Як вбачається із доводів позивача, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі заяви позивача № 09-06-08/7830 від 01.11.2018 відшкодувало позивачу суму страхового відшкодування із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 25 425, 01 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 514_060 від 14.11.2018.

Крім того, позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу № 09-06-08/8358 від 19.11.2018 на суму 9 474, 99 грн задля повного відшкодування шкоди заподіяної працівником відповідача - водій ОСОБА_1 автомобілю Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Однак, відповідачем не відшкодовано позивачу різницю між фактичними розміром шкоди і страховою виплатою, яка була здійснена Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог оскільки зазначає, що мета встановлених законом України правил визначення розміру збитків полягає у тому, що за рахунок коштів від відшкодування збитків відбувається відновлення та/або повернення транспортного засобу у стан на момент пошкодження, а не поліпшення його фізичного стану за рахунок відновлення спожитих за час експлуатації якостей.

Відповідач звертає увагу, що транспортний засіб Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до інформації з свідоцтва про державну реєстрації транспортного засобу серія САЕ 589337 від 28.05.2011, виготовлено у 2008 році, тобто на дату ДТП 26.06.2018 знаходився в експлуатації 10 років, а відтак на переконання відповідача обов`язковою умовою визначення розміру вартості матеріального збитку є обов`язкове врахування фізичного зносу транспортного засобу, що в свою чергу ігнорується позивачем.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що обов`язок щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу повністю виконано його страховиком та у зв`язку з чим і було сплачено суму в розмірі 25 425, 01 грн. із вирахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, вина водія ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.09.2018 по справі № 645/3800/18.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом № АК/7875366 в розмірі 32 900, 00 грн. (враховуючи розмір франшизи-2 000,00 грн) у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 34 900, 00 грн згідно платіжного доручення № 33797 від 10.07.2018 та № 42786 від 30.08.2018.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що на заяву позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від 01.11.2018 вих № 09-06-08/7830 страховиком відповідача - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було виплачено за полісом № АК/7875366 суму страхового відшкодування в розмірі 25 425, 01 грн із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на

стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на викладене вище, враховуючи існування договору страхування № АК/7875366 між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", останньою і було виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 25 425, 01 грн за винні дії відповідача без перевищення меж встановленого полісом ліміту, з вирахуванням франшизи та із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу як це передбачено ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 оскільки станом на дату ДТП строк експлуатації пошкодженого автомобіля становив 10 років.

При тому суд зазначає, що існування в договорі добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 1221155 від 04.09.2017, укладеного між позивачем та його страхувальником, пункту 1.4, яким закріплено, що виплати страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу жодним чином не може впливати на права та обов`язки третіх осіб в тому числі на відповідача та Приватне акціонерне товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", оскільки стосується виключно сторін укладення такого договору.

Таким чином, суд зазначає, що страховиком відповідача було відшкодовано суму страхового відшкодування за шкоду заподіяну відповідачем у передбачений чинним законодавством порядок та розмірах, а відтак у відповідача відсутні зобов`язання щодо відшкодування шкоди, яка була заподіяна його працівником при ДТП 26.06.2018 в м. Харкові татом обілю Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , окрім суми франшизи.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. ( ст. 9 Закону України "Про старахування").

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Таким чином, з огляду на підтвердження відповідачем факту перебування винної особи - водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з останнім та враховуючи, що вина останнього встановлені судовим рішенням, а відтак не відшкодована сума збитків у розмірі 2 000, 00 грн у вигляді франшизи повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, оскільки така сума не відшкодовується страховиком відповідача у відповідності до вимог чинного законодавства та полісу № АК/7875366.

З поміж викладено, суд вважає задоцільне зазначити, що погоджується з доводами відповідача, що метою визначення та відшкодування розміру збитків полягає у тому, що за рахунок коштів від відшкодування збитків відбувається відновлення та/або повернення транспортного засобу у стан на момент пошкодження, а не намагання позивача поліпшити фізичний стан транспортного засобу, який перебував у експлуатувався протягом 10- ти років.

Статтею 5 Закону України "Про страхування" передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником, що в даному випадку і відбулося у правовідносин позивача та його страхувальником.

Суд звертає увагу позивача, що основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна, однак не його обов`язок повністю відшкодувати понесені витрати у результаті виконання такого договору, що в даному випадку намагається вчинити позивач звертаючись до відповідача, а відповідно право здійснити таке відшкодування в порядку суброгації.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Транслайн" (03066, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 16, кв. 25; ідентифікаційний код 36485793) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) збитки у вигляд франшизи в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп та судовий збір в розмірі 479 (чотириста сімдесят дев`ять) грн. 15 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.10.2021

Суддя Д.О. Баранов