Рішення № 100609562, 11.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/128/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 Справа № 908/2332/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2332/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Арсенал-Україна” (вул. М. Грінченка, буд. 4, офіс 101, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 39231815)

до відповідача: Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код 14313866)

про стягнення 27147,54 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Арсенал-Україна” до Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про стягнення основного боргу в сумі 26548,20 грн., штрафних санкцій в сумі 501,15 грн. та три процента річних у сумі 98,19 грн. за договором поставки № 17/751юр від 24.05.2021.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2332/21 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/128/21. Судове засідання для розгляду справи призначено на 14.09.2021

Ухвалою суду від 09.09.2021 судове засідання у справі № 908/2332/21 перенесено на 11.10.2021.

09.09.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено про визнання позову в повному обсязі до початку розгляду справи по суті. Також просить повернути позивачеві 50% сплаченого судового збору та розглядати справу за відсутністю представника.

З огляду на те, що представники сторін у судове засідання не з`явилися, судове засідання 11.10.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань по договору поставки №17/751юр від 24.05.2021 щодо оплати товару на суму 26548,20 грн. За порушення строків оплати позивачем нараховано 501,15 грн пені та 98,19 грн 3% річних. Просить суд, на підставі ст. ст. 173-175, 179, 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 525, 530, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

У судовому засіданні 11.10.2021 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

24.05.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арсенал-Україна” (Постачальник) та Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” Покупець) укладено договір поставки №17/751юр, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору найменування Товару, його кількість, умови оплати та умови поставки вказуються в Специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід`ємну частину Договору.

Згідно п.2.1 загальна ціна Договору складає 26 548,20 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок вісім) гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ.

На виконання умов договору поставки сторони уклали Специфікацію № б/н від 24.05.2021, згідно якої погодили всі істотні умови поставки Товару.

Згідно п.2.3 Договору та п. 10 Специфікації № 1 від 16.04.2021 Покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості Товару протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати виконання Постачальником зобов`язань по поставці Товару.

Відповідно до п.3.2 Договору поставки датою виконання Постачальником зобов`язань по поставці Товару вважається дата відвантаження Товару.

На виконання умов Договору поставки та Специфікації до нього Постачальник здійснив поставку Товару, що підтверджується видаткової накладної № 572 від 31.05.2021 на загальну суму 26 548,20 грн, в т.ч. ПДВ; товарно-транспортною накладною № 572 від 31.05.2021 на загальну суму 26 548,20 грн, в т.ч. ПДВ.

Претензій щодо якості продукції що постачалася, супровідних документів, або умов постачання від Покупця на адресу Постачальника не надходило.

Таким чином позивач виконав взяті на себе обов`язки за договором, проте відповідач у не за поставлену товар.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві обумовлений договором товар на суму 26548,20 грн, що підтверджується видатковою накладною, ТТН, які містять посилання на договір поставки, відповідний товар, його кількість та ціну, а також підписані з боку обох сторін.

Відповідачем товар прийнятий, не повернуто, а тому відповідач повинен був оплатити її вартість згідно з п. 2.3 договору поставки.

Факт отримання товару відповідачем, що підтверджується видатковою накладною, є самостійною підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, поставленого позивачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 26548,20 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору.

Відповідач доказів сплати основного боргу у повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26548,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 501,15 грн пені за період з 22.06.2021 по 05.08.2021 та 98,19 грн 3% річних за період з 22.06.2021 по 05.08.2021.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору сторони обумовили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що дійсно мале місце прострочення виконання зобов`язання з оплати товару.

Судом здійснено перевірку розрахунків пені та відсотків річних, виконаних позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 501,15 грн пені та 98,19 грн 3% річних задовольняється в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

На підставі всього вищевикладеного, досліджених у сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1135,00 грн, що складає 50 відсотків судового збору (2270,00 грн), у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1135,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, б. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арсенал-Україна” (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, б. 4, оф. 101, ідентифікаційний код юридичної особи 39231815) – 26548 (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 20 коп. основного боргу, 501 (п`ятсот одна) грн 15 коп. пені, 98 (дев`яносто вісім) грн 19 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1135,00 (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Постановити ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арсенал-Україна” з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору у розмірі 1135,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27.10.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян