Рішення № 100609556, 12.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/109/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021 Справа № 908/1780/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Шолохової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Морська, б. 65/97, ідентифікаційний код юридичної особи 05541120)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Пясецький Д.В., довіреність №14-15 від 15.01.2021;

від відповідача: Дігтяренко В.С., довіреність б/н від 04.01.2021.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж”, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 69 095 465,61 грн., пеню у сумі 1 829 897,57 грн., 3% річних у сумі 2 805 281,33 грн., інфляційні втрати у сумі 7 301 093,42 грн.

17.06.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1780/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1780/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2021.

16.07.2021 від відповідача надійшов відзив (вх. № 14647/08-08/21 від 16.07.2021) на позовну заяву.

Ухвалу суду від 20.07.2021, за клопотанням сторін, на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено на 03.08.2021.

23.07.2021 через систему “Електронний суд” від представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” надійшла заява про проведення судового засідання 03.08.2021 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Запорізької області з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EASYCON.

Ухвалою суду від 26.07.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про проведення судового засідання 03.08.2021 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

26.07.2021 від представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява про проведення судового засідання 03.08.2021 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Запорізької області з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EASYCON.

Ухвалою суду від 28.07.2021 заяву представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про проведення судового засідання 03.08.2021 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

02.08.2021 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 15742/08-08/21 від 02.08.2021) про зменшення розміру позовних вимог та відстрочення виконання рішення суду.

03.08.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшли заперечення (з ЕЦП) (вх. № 15829/08-0//21 від 03.08.2021) щодо клопотання відповідача про зменшення пені та відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 03.08.2021 у зв`язку з неявкою у судове засідання представників сторін, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК України було відкладено на 17.08.2021.

05.08.2021 від позивача на поштову адресу суду надійшла заява (вх. № 16114/08-08/21 від 05.08.2021) про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 68 081 031,74 грн, пеню у розмірі 1 829 897,57 грн, 3% річних у розмірі 3 149 197,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 442 166,60 грн.

Заяву прийнято судом до розгляду.

09.08.2021 на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла заява про проведення судового засідання 17.08.2021 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Запорізької області з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EASYCON.

Ухвалою суду від 10.08.2021 заяву представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про проведення судового засідання 17.08.2021 о 12 год 15 хв. у справі № 908/1780/21 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

10.08.2021 через систему “Електронний суд” від представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” надійшла заява про проведення судового засідання 17.08.2021 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Запорізької області з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EASYCON.

Ухвалою суду від 10.08.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про проведення судового засідання 17.08.2021 о 12 год 15 хв. у справі №908/1780/21 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

16.08.2021 від відповідача надійшов відзив (вх. № 16868/08-08/21 від 16.08.2021) на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.08.2021 відповідно до ст. 177 ч.3 ГПК України, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання на підставі ст. 183 ГПК України, відкладено на 22.09.2021.

25.08.2021 через систему “Електронний суд” від представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” надійшла заява про проведення судового засідання 22.09.2021 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Запорізької області з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EASYCON.

Ухвалою суду від 13.09.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про проведення судового засідання 22.09.2021 о 10 год 00 хв. у справі №908/1780/21 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

27.08.2021 на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання (з ЕЦП) (вх. № 17587/08-08/21 від 27.08.2021), яким представник просить суд, на виконання вимоги суду залучити до матеріалів справи опис вкладення з фіскальним чеком на підтвердження надсилання на адресу відповідача копії заперечення на клопотання щодо зменшення пені та надання відстрочки по справі № 908/1780/21 з додатком.

17.08.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 19281/08-08/21 від 17.09.2021 ) до відзиву.

20.09.2021 представником відповідача у системі “Електроний суд” сформовано клопотання (вх. № 19393/08-08/21 від 20.09.2021) про призначення справи до колегіального розгляду. Заява відповідачем обґрунтована тим, що зазначена справа має значне доказове наповнення, складність розрахунків за період дії договору, потребує врахування дат зарахування коштів на рахунок позивача, в тому числі з урахуванням внесених змін від 29.08.2021 р. до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, наявність неоднакового застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, відсутність наразі судової практики у застосуванні змінених норм вищезазначеного закону.

22.09.2021 представник відповідача надіслав (з ЕЦП) на електрону адресу суду додаткові пояснення (вх. № 19605/08-/21 від 22.09.2021).

Ухвалою суду від 22.09.2021 задоволені клопотання представника Приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про призначення справи № 908/1780/21 до колегіального розгляду відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі № 908/1780/21 та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2021.

В судому засіданні 12.10.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу “Акорд”, а також з використанням системи для відеоконференції - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №4191/1920-ТЕ-13 від 30.09.2019 щодо повноти та своєчасності оплати поставленого природного газу, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 69 065 465,61 грн станом на 30.04.2021. На підставі ст. 625 ЦК України та умов договору позивачем нараховано пеню у сумі 1 829 897,57 грн, 3% річних у сумі 2 805 281,33 грн, інфляційні втрати у сумі 7 301 093,42 грн.

05.08.2021 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 68 081 031,74 грн, пеню у сумі 1 829 897,57 грн, 3% річних у сумі 3 149 197,57 грн, інфляційні втрати у сумі 8 442 166,60 грн.

Заява не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України, судом прийнята, розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

У відзиві, що надійшов на адресу суду 16.07.2021, відповідачем викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначає, що позивач не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факту прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання позивача кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів, що затверджувався відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ в 2019-2020 роках.

02.08.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені і відстрочення виконання рішення суду. В обґрунтування клопотання відповідач посилається, зокрема, на те, що з балансу підприємства вбачається, що станом на 31.12.2020 кредиторська заборгованість за товари та послуги Відповідача становить 144991 тис. грн., в той же час дебіторська заборгованість складає 92098 тис. грн., на 30.06.2021 р. - кредиторська заборгованість - 148551 тис. грн., дебіторська заборгованість 72018 тис. грн. Збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2020 року становлять 22553 тис. грн. (за 2020 рік -1120,9 тис. грн.), на 30.06.2021 року вже становлять 28827 тис. грн. (за 6 місяців 2021 р. - 6258,6 тис. грн.) та мають стійку тенденцію до збільшення. Головною причиною збитковості є те, що діючі тарифи не покривають фактичні витрати підприємства по наданню послуг з централізованого опалення населенню. Відповідач забезпечує теплом як населення так і підприємства м. Бердянськ, в зв`язку з чим не може зупиняти свою діяльність, яка має важливе соціальне значення для мешканців міста.

Вищезазначене підтверджує, що в діях Відповідача відсутня вина, як необхідна умова для покладення на нього відповідальності за порушення зобов`язання, а зазначені обставини характеризують винятковість обставин, що зумовлені діяльністю підприємств теплопостачання. Просить зменшити розмір пені на 90%.

Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців, посилаючись на те, що тяжкий фінансовий стан підприємства Відповідача на день розгляду справи підтверджується відповідними доказами, та дає підстави для висновку про неможливість на даний час виконати судове рішення, однак є можливість його виконання в майбутньому в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відстрочення виконання рішення надасть можливість у цей строк провести оплату за спожитий газ коштами з різниці в тарифах (а це більша половина заборгованості) та укласти з Позивачем договір реструктуризації на іншу частину боргу в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на 84 місяці.

03.08.2021 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення пені та відстрочення виконання рішення. Позивач просить відмовити в задоволенні заяви відповідача.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

12.11.2018 між АТ «НАК «Нафтогаз України» - Постачальник та ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» - Споживач укладено договір постачання природного газу № 4191/1920-ТЕ-13, за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 3.8. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У пункті 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 11.1. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу з листопада 2019 року по березень 2020 року на загальну суму 81 314 488,35 грн, які підписані та скріплені печатками позивача (постачальника) та відповідача (споживача), копії яких надані до позовної заяви. Відповідач свої зобов`язання по договору щодо оплати отриманого газу виконав неналежним чином, у зв`язку з чим станом 30.06.2021 заборгованість становить 68 081 031,74 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України) та відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, останні (зобов`язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх грошових зобов`язань за договором щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ належним чином не виконав.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 68 081 031,74 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого газу нараховано 1 829 897,57 грн пені, 3% річних у розмірі 3 149 197,57 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 442 166,60 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу у зазначений період матеріалами справи доведено.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.2. договору сторони обумовили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256.

Розрахунок пені судом перевірено. Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 829 897,57 грн визнані судом обґрунтованими.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90% суд задовольняє частково, зменшивши суму пені на 50%, до 914 948,79 грн з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так ПрАТ “Бердянське підприємство теплових мереж” є основним надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянськ.

Основним споживачем послуг є населення (близько 90% від загальної кількості), іншими споживачами є бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства.

Наявність заборгованості населення перед відповідачем, недостатність фінансування бюджетних установ на оплату за теплову енергію, заборгованість бюджету з пільг та субсидій призводить до несвоєчасних розрахунків із позивачем.

Відповідач інших джерел погашення не має.

Враховуючи зазначені обставини, у відповідача постійно наростає заборгованість. При цьому відповідач згідно закону самостійно не має право припиняти надання послуг.

Таким чином, несвоєчасна сплата відповідачем заборгованості за газ викликана постійною недостатністю обігових коштів, внаслідок затримок в оплаті населенням, бюджетними організаціями та підприємствами, а також компенсацією з бюджету за пільгами та субсидіями перед відповідачем.

Тарифами на теплову енергію витрати на покриття штрафних та фінансових санкцій не передбачені.

Відповідач не є дотаційним підприємством і з бюджетів всіх рівнів фінансування на здійснення своєї господарської діяльності або покриття збитків не отримує.

Крім того, відповідач є сезонним підприємством, надає послуги з централізованого опалення в період з жовтеня по квітень та працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу”, згідної якої всі кошти, що надходять на спеціальні рахунки теплопостачальних підприємств підлягають обов`язковому розподілу у відсотковому відношенні на рахунки НАК “Нафтогаз України” та поточні рахунки відповідача. Розподіл відбувається автоматично уповноваженим банком на підставі реєстру затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Надходження від споживачів теплової енергії це єдиний дохід відповідача.

Згідно балансів відповідача, кредиторська заборгованість відповідача та битки від провадження господарської діяльності зростають.

Як зазначає відповідач, головною причиною збитковості є те, що діючі тарифи не покривають фактичні витрати підприємства по наданню послуг з теплопостачання.

Відповідач забезпечує теплом як населення так і підприємства м. Бердянськ, в зв`язку з чим не може зупиняти свою діяльність, яка має важливе соціальне значення для мешканців міста.

Вищезазначені обставини зумовлені діяльністю підприємств теплопостачання та є виключними в даному випадку.

Застосування у повному розмірі пені до відповідача може привести до ускладнення фінансового становища підприємства.

При цьому, суд зауважує, що зобов`язання з оплати природного газу за договором постачання природного газу покладаються саме на відповідача. Підписавши договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків.

В свою чергу, суд враховує і матеріальні інтереси позивача у справі, а отже, вважає за можливе зменшити розмір пені лише на 50%.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак стягненню підлягає 3% річних у сумі 3 149 197,57 грн, інфляційні втрати у сумі 8 442 166,60 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення вказаних вимог посилаючись на постанову КМУ “Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки” від 18.06.2014 № 217, та зазначає, що саме державою через нормативно-правові акти визначено порядок сплати за природний газ теплопостачальними організаціями постачальнику природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, яким є позивач. Тобто відповідач жодним чином не може впливати на розрахунки за спожитий газ, перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача відбувається автоматично згідно реєстрів НКРЕКП. Отже, розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань не ґрунтується на допустимих та належних доказах в розумінні приписів 74, 76, 78, 79 ГПК України. Дані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо вказаного суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання” оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб`єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання” Кабінет Міністрів України постановив затвердити “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки” від 18.06.2014 № 217.

У відповідності до статті 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

У пункті 3 Порядку передбачено, що Теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів “населення”, “релігійні організації”, “бюджетні установи”, “інші споживачі” (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з пунктом 13 Порядку, Уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

Суд зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за договором № 4191/1920-ТЕ-13 постачання природного газу від 30.09.2019.

Отже, зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін за зазначеним договором постачання природного газу в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не змінює їх.

Крім того, не затвердження НКРЕКП нормативу перерахування коштів для ПАТ “НАК “Нафтогаз України” не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПрАТ “Бердянське підприємство теплових мереж” своїх зобов`язань за вказаним договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки обов`язок зі сплати вартості поставленого позивачем природного газу відповідно до умов договору №4191/1920-ТЕ-13 постачання природного газу від 30.09.2019покладено саме на відповідача як на споживача.

При цьому відповідно до п. 26 даного Порядку комісія після подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, включає до реєстру нормативів нормативи на рівні 0 відсотків на: рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками - у разі відсутності заборгованості наростаючим підсумком за період з 1 вересня 2015 року до місяця, що передує попередньому до розрахункового місяця включно, теплопостачальної або теплогенеруючої організації за природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов`язками.

Таким чином, Порядком розподілу коштів у разі сплати постачальнику газу у повному обсязі вартості отриманого газу теплопостачальною/теплогенеруючою організацією відрахування коштів постачальнику газу припиняються, а кошти спрямовуються іншим учасникам, в тому числі - теплопостачальним/теплогенеруючим організаціям.

Також, вказаним Порядком не передбачено заборони здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов`язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/тештопостачальпим організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, однак жодних дій зі своєї сторони не вчинив.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на приписи статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» з наступних підстав.

Частиною 1 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, заборгованість за поставлений природний газ відповідачем не погашена, договір реструктуризації сторонами не укладався, відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців суд зазначає наступне.

Частинами 3, 4 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, враховується ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.

При цьому, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Варто зазначити, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже відстрочення виконання рішення надасть боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, які підтверджують ускладнення виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фізичний стан відповідача – фізичної особи, з метою недопущення погіршення фінансового стану відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від строком на шість місяців.

Згідно з приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладені обставини, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» про зменшення пені задовольнити частково, зменшивши розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Морська, б. 65/97, ідентифікаційний код юридичної особи 05541120) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) основний борг у розмірі 68 081 031,74 грн (шістдесят вісім мільйонів вісімдесят одна тисяча тридцять одна гривня 74 коп.), пеню у розмірі 914 948,79 грн (дев`ятсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 79 коп.), 3% річних у розмірі 3 149 197,57 грн (три мільйона сто сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто сім гривень 57 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8 442 166,60 грн (вісім мільйонів чотириста сорок дві тисячі сто шістдесят шість гривень 60 коп.), судовий збір у розмірі 794 500,00 грн (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Клопотання Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» про відстрочення рішення задовольнити, відстрочивши виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 у справі №908/1780/21 строком на 6 (шість) місяців.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2021 року.

Суддя О.А. Топчій