Рішення № 100609533, 11.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/132/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 Справа № 908/2347/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/2347/21

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (вул. Столєтова, буд. 21, м. Дніпро, 49081, ідентифікаційний код 05393116)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Земіт ЛТД” (вул. Теплична, буд. 5, м. Запоріжжя, 69061, ідентифікаційний код 43413078)

про стягнення 77978,23 грн.

за участю представників:

від позивача: Головко О.М., адвокат, довіреність від 30.12.2020 № 24-5-01

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Земіт ЛТД” про стягнення передоплати в сумі 68263,09 грн., інфляційних витрат у сумі 7110,86 грн. та трьох процентів річних в сумі 2604,28 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2347/21 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/132/21. Судове засідання для розгляду справи призначено на 14.09.2021

Ухвалою суду від 09.09.2021 судове засідання перенесено на 11.10.2021.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 11.10.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі, які вмотивовані наступним. 27.03.2020 між сторонами укладений договір № 20/1449, на виконання умов якого позивач перерахував на розрахунковий розрахунок відповідача 100 % передоплати у розмірі 45643,13 грн. по Специфікації №1 до Договору та 100 % передоплати у розмірі 22619,96 грн. по Специфікації №3 до Договору. Відповідачем свої зобов`язання стосовно постачання Товару по Специфікації №1 та Специфікації №3 до Договору на загальну суму 68 263,09 грн. не виконано. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 7110,86 грн. інфляції та 2604,28 грн 3% річних. Просить суд, на підставі ст. ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 11.10.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

27.03.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю “Земіт ЛТД” (Постачальник) та Публічного акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (Покупець) уклали договір поставки № 20/1449, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується Товар. Найменування, асортимент, номенклатура, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни постачання Товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід`ємною його часткою.

По взаємній домовленості Сторін в процесі виконання цього Договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, асортамент, кількість, умови і терміни постачання Товару), внесені до положень цього договору і Додатка до нього (п. 1.2.).

Відповідно до п. 2.1. – п. 2.4. договору, ціна Товару, що поставляється за цим Договором, визначається в гривнах і вказана в Специфікаціях до цього Договору. Ціна Товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим Кодексом України. Ціна Товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2010), передбачених відповідною Специфікацією до цього Договору. Ціна Товару, вказана в Додатках до цього Договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню. якщо інше не передбачене відповідною Специфікацією до цього Договору. Сума Договору складається з сум Специфікацій, що є невід`ємною часткою Договору.

Згідно п. 3.1., п. 3.2. договору, Товар за цим Договором поставляється на умовах, вказаних в Специфікаціях до цього договору, згідно Інкотермс 2010. Товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами в Специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Специфікації № 1 від 27.03.2020 до Договору відповідач зобов`язався поставити Товар на суму 45643,13 грн. у строк 10 календарних днів з дати підписання Специфікації №1 до Договору, тобто до 06.04.2020.

Згідно платіжного дорученням № 4036 від 08.04.2020 позива перерахував на розрахунковий розрахунок відповідача 100 % передоплати у розмірі 45643,13 грн. по Специфікації № 1 до Договору.

Відповідно до Специфікації № 3 від 04.06.2020 до Договору відповідач зобов`язався поставити Товар на суму 22619,96 грн. у строк 10 календарних днів з дати здійснення 100 % передоплати.

Позивач платіжним дорученням № 6836 від 16.06.2020 перерахував на розрахунковий розрахунок відповідача 100 % передоплати у розмірі 22619,96 грн. по Специфікації № 3 до Договору. Таким чином, строк поставки Товару по Специфікації № 3 - до 26.06.2020.

Проте товар поставлений не був, у зв`язку з чим на адресу відповідача була направлена вимога в семиденний термін перерахувати позивачу грошові кошти, які перераховані як передоплата по Специфікаціям № 1, № 3 у розмірі 68263,09 грн, неустойки в сумі 9287,74 грн та штрафу – 3413,16 грн.

Матеріали справи свідчать, що дана вимога була отримана відповідачем, проте на вимогу позивача повернути кошти отримані в якості передоплати, відповідач жодним чином не відреагував.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором та неповернення коштів після отримання вимоги стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання по передачі позивачу оплаченого товару.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки оплачений товар відповідачем не було поставлено у визначений строк, позивач на адресу відповідача направив вимогу від 20.05.2020 № 24-10-7 у семиденний строк розглянути і задовольнити вимогу шляхом перерахування грошових коштів.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату, всупереч ст. 530 ЦК України, не повернув, доказів суду не надав, внаслідок чого заборгованість становить 68263,09 грн, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми попередньої оплати в розмірі 68263,09 грн. обґрунтованими.

Також позивачем заявлено до стягнення 2604,28 грн 3% річних, а саме: по Специфікації №1 від 27.03.2020 в сумі 1842,97 грн за період з 06.04.2020 по 10.08.2021 та по Специфікації №3 від 04.06.2020 в сумі 761,31 грн за період з 27.06.2020 по 10.08.2021 та 7110,86 грн інфляції, з яких: по Специфікації №1 від 27.03.2020 в сумі 4970,56 грн та по Специфікації №3 від 04.06.2020 в сумі 2140,30 грн.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Враховуючи викладене, позивачем заявлено до стягнення 2604,28 грн 3% річних, а саме: по Специфікації №1 від 27.03.2020 в сумі 1842,97 грн за період з 06.04.2020 по 10.08.2021 та по Специфікації №3 від 04.06.2020 в сумі 761,31 грн за період з 27.06.2020 по 10.08.2021 та 7110,86 грн інфляції, з яких: по Специфікації №1 від 27.03.2020 в сумі 4970,56 грн та по Специфікації №3 від 04.06.2020 в сумі 2140,30 грн.

Згідно п. 7.1. договору, у разі невиконання, або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично заподіяного збитку.

У пункті 7.4. договору сторонами обумовлено, якщо прострочення в постачанні перевищило 10 (десять) календарних днів з моменту скінчення узгодженого терміну постачання Покупець має право відмовитися від приймання і оплати Товару, термін постачання якого порушений, а якщо він вже сплачений - потребувати повернення грошових коштів. Грошові кошти мають бути поверненні Покупцю протягом 3-х банківських днів з дати письмової вимоги Покупця. При недотриманні зазначеного терміну повернення грошових коштів Постачальник виплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,2% від суми не повернених грошових коштів за кожен день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до частин 2-3 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У контексті ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16, від 20.11.2018 у справі № 910/23457/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16, від 15.03.2018 у справі № 910/9978/15, від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 № 6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Водночас умови укладеного між сторонами договору поставки визначають наявність у відповідача обов`язку з поставки продукції, який не є грошовим зобов`язанням.

Як встановлено судом, відповідачем не було виконано зобов`язання з передання товару позивачеві, а тому позивач набув право реалізувати своє право вимоги повернення суми попередньої оплати, передбачене ст. 693 Цивільного кодексу України.

У разі реалізації покупцем передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у постачальника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки, припиняється зобов`язання поставки товару та виникає грошове зобов`язання перед покупцем щодо повернення суми попередньої оплати у встановлений строк ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк, якщо інший строк повернення передплати не погоджений сторонами у договорі.

Отже, з моменту правомірної відмови покупця від поставки товару шляхом повідомлення про це продавця (отримання продавцем вимоги про повернення суми попередньої оплати) негрошове зобов`язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.

Тобто, у постачальника не може одночасно існувати за договором зобов`язання з поставки товару та зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

При цьому для реалізації передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати є необхідним пред`явити постачальнику претензію (лист, вимогу), в якій заявити вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець звернувся до продавця з вимогою від 20.05.2021 № 24-10-7 в семиденний термін перерахувати суму попередньої оплати у розмірі 68263,09 грн., що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошта, опис та квитанцією від 20.05.2021.

Отже враховуючи те, що відповідач не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на суму оплати за не поставлений товар.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування, оскільки вимогу про повернення коштів направлено відповідачу 20.05.2021, тому розрахунок повинен бути здійснений протягом 7 днів, тобто з 28.05.2021. Враховуючи викладене суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за допомогою комп`ютерної програми “Законодавство” за період з 28.05.2021 по 10.08.2021 по кожній специфікації окремо, що складає разом 420,79 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 420,79 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур`єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат судом враховано період повного місяця періоду за який виникло прострочення грошового зобов`язання, оскільки найменшим періодом розрахунку інфляції становить місяць.

Обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат, суд вважає період червень 2021 року – липень 2021 року включно, що загалом по кожній специфікації становить 204,93 грн. Враховуючи викладене вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 204,93 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до вимог ст., ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2005,40 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Земіт ЛТД” (вул. Теплична, буд. 5, м. Запоріжжя, 69061, ідентифікаційний код 43413078) на користь Публічного акціонерного товариства “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” (вул. Столєтова, буд. 21, м. Дніпро, 49081, ідентифікаційний код 05393116) – 68263 (шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят три) грн 08 коп. попередньої оплати, 204 (двісті чотири) грн 93 коп. інфляції, 420 (чотириста двадцять) грн 79 коп. 3% річних та 2005 (дві тисячі п`ять) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27.10.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян