Рішення № 100607604, 21.10.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/8830/21

пр. № 2/759/4429/21

21 жовтня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретарів судового засідання Кушнірчук А.Р., Скиданенко Г.В.

представника позивача Манжола Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути на свою користь з ОСОБА_3 67 689, 35 грн у відшкодування завданої майнової шкоди та 50 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

В обгрунтування позову зазначив, що 29.01.2021 року о 22:40 у м. Києві по пр. Перемоги, 136, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні не надав переваги в русі автомобілю Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 втік до приїзду працівників поліції.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2021 у справі № 759/3226/21 винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 . Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

У зв`язку із тим, що відповідач використовував автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 без обов`язкового його страхування, про настання страхового випадку він повідомим Моторно (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до звіту оцінювача ОСОБА_4 № 3068 від 13.03.2021 про оцінку автомобіля Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Свр) складає 47 239,35 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля складає 20 884,14 грн.

На час подання позовної заяви до суду від Моторно (транспортне) страхове бюро України жодних коштів на рахунок позивача не перераховано.

Крім того вказує, що автомобіль Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 до скоєння ДТП був повністю обклеєний захисною плівкою Ауегу, що також пошкодилась внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, вартість плівки Ауегу відповідно до рахунку - заказу акту виконаних робіт НЄ00006600 автосервіса Bulldog ФОП ОСОБА_5 складає 20 450 ,00грн.

На день звернення з даним позовом до суду позивач не отримав ніякого відшкодування зі сторони відповідача, не дивлячись на постійні звернення до останнього та прохання урегулювати це питання мирним шляхом, а тому невідшкодованою залишається матеріальна шкода у повному обсязі у розмірі 67 689,35 грн.

Крім того внаслідок ДТП він зазнав моральних страждань, оскільки протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що тривалий час не міг вночі спокійно спати, незначний та суворий сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, що відобразилося на сталому способі сімейного життя. Це все спричинило виникнення пригніченого психологічного стану, внаслідок чого позивач почав до всього нервово відноситися, що призвело до погіршення відносин на роботі, з близькими та друзями. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім нього ще і члени моєї родини, що призвело до розладу подружніх стосунків. Крім того, на тривалий час після ДТП йому та його родині довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них взагалі був змушений відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Після ДТП погіршився стан здоров`я та самопочуття, що призвело до відвідування психолога та за його рекомендаціями прийняття заспокійливих ліків та антидепресантів. Завдану моральну шкоду оцінює в 50 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 32)

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2021 року справу прийнято до провадження судді та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 34).

11.06.2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України через канцелярію суду подало пояснення по справі у яких зазначено, що 21.04.2021 року вони здійснили виплату позивачу у розмірі 18 876,13 грн на підставі заяви власника автомобіля ОСОБА_2 від 29.01.2021 року. Просять проводити розгляд справи у їх відсутності.

13.07.2021 року через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву у якій позивачами зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та змінено позовні вимоги, а саме позивачі просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 67 689,35 грн у відшкодування завданої матеріальної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, стягнути з відповідача судові витрати та повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В судовому засіданні 19.07.2021 року суд ухвалив прийняти уточнену позовну заяву (а.с. 76-77).

В судовому засіданні 21.10.2021 року представник ОСОБА_6 уточнив вимоги позову, зазначив, що Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило 18 876,13 грн страхової виплати, а тому просив врахувати дану суму при винесенні рішення, надав пояснення аналогічні викладеним у позові обставинам, а також надав висновок експерта №02/02 від 01.03.2021 року. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою реєстрації, а також, керуючись ч. 9 ст. 128 ЦПК України повідомлені через оголошення на сайті Святошинського районного суду м. Києва, причини неявки суду невідомі. Відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивачів, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2021 року визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 10-11).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 29.01.2021 р. о 22:40 у м. Києві по пр. Перемоги, 136, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні не надав переваги в русі автомобілю Toyota FJ Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення, при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого місце ДТП залишив, чим порушив вимоги пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.10 та п. 10.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 ПДР, за що передбачена відповідальність ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вказана постанова районного суду є чинною і має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно вини ОСОБА_3 у вказаному ДТП, відповідно до вказаної норми ч. 6 ст.82 ЦПК України, не підлягають повторному доведенню.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не була застрахована.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля Toyota FJ Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 9).

Відповідно до звіту оцінювача ОСОБА_4 № 3068 від 13.03.2021 про оцінку автомобіля Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Свр) складає 47 239,35 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля складає 20 884,14 грн (а.с. 12-18).

21.04.2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату ОСОБА_1 у розмірі 18 876,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1029499 від 21.04.2021 року на підставі заяви власника автомобіля ОСОБА_2 від 29.01.2021 року (а.с. 43,45).

Згідно п. 4 абз. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

У пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суд для визначення розміру завданої матеріальної шкоди враховує звіт оцінювача ОСОБА_4 № 3068 від 13.03.2021, який відповідачем не оспорений, з клопотанням про призначення товарознавчої експертизи на предмет визначення заподіяної матеріальної шкоди внаслідок ДТП відповідач не звертався.

Що стосується висновоку експерта №02/02 від 01.03.2021 року суду зазначає, що представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням звіту оцінювача ОСОБА_4 № 3068 від 13.03.2021 року (вартість відновлювального ремонту 47 239,35 грн). Позовні вимоги з урахуванням висновоку експерта №02/02 від 01.03.2021 року (вартість відновлювального ремонту 43 918,69 грн) не уточнював.

Оскільки, в ході розгляду справи доведено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Свр) складає 47 239,35 грн, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 28 363, 22 грн ( 47 239,35 - 18 876,12 (сплачено МТСБУ) = 28 363, 22 грн).

Що стосується вимоги ОСОБА_2 про відшкодування вартості пошкодженої під час дорожньо-транспортної пригоди плівки Аvегу у розмірі 20 450 грн, суд зазначає наступне.

Наданий суду рахунок-заказ (акту виконаних робіт) НЄ00006600 на суму 20 450,00 грн, складений автосервісом Bulldog ФОП ОСОБА_5 04.08.2021 року, тобто більше ніж через шість місяців після дорожньо-транспортної пригоди, інших доказів, які б свідчили про наявність на автомобілі Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 плівки Аvегу на момент дорожньо-транспортної пригоди 29.01.2021 року позивачами не надані.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в цій частині позову відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Судом враховано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 375/2051/18 (провадження № 61-11639ск19) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відтак, звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь моральної (немайнової) шкоди в заявленому розмірі, позивач повинен не тільки довести порушення його особистих немайнових прав, а й надати суду докази заподіяння такої шкоди у визначеному розмірі.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, що відповідачем спричинена йому моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням автомобіля, яким він користувався, що призвело до порушення звичайного способу життя, а саме останнім не доведено суду, що пошкоджений автомобіль Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у його користуванні, що пошкодження автомобіля, який належить ОСОБА_2 , спричинило йому душевних страждань та вплинуло на його звичний спосіб життя.

Судом досліджено, що позивачем не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру завданої йому моральної шкоди та на обґрунтування розміру такої шкоди, в тому числі будь-якої калькуляції чи порядку, яким чином позивач робив розрахунок заявленої до стягнення суми.

Оцінивши зміст наданих позивачем доводів в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідачів моральної (немайнової) шкоди, суд відзначає, що саме лише посилання позивача на те, що йому було завдано таку шкоду, за відсутності при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної (немайнової) шкоди у визначеному ним розмірі.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів завдання позивачу моральної (немайнової шкоди) шкоди у визначеному ним розмірі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

А тому, підлягає стягненню із відповідача на користь ОСОБА_2 сума судового збору у розмірі 908, 00 грн.

Сума сплаченого судового збуру ОСОБА_1 у розмір 908,00 грн покладається на ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 сплачено 908,00 грн за вимогу майнового харектеру, яку він не заявляв, вказаний судовий збір є надмірно сплаченим та підлягає поверненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 137, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої в наслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 28 363, 22 гривні та судовий збір у розмірі 908,00 гривень, а всього 29 271 (двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 22 копійки.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 908,00 коп, згідно з квитанцією №67 Київського РУ ТВБВ 10026/166 РМ -2370 від 21 квітня 2021, одержувач ГУК у м. Києві/ Святошин. р-н/22030101, код 37993783, банк одержувача Казначейство України (ел. адм. подат.) в м. Київ, рах. отрим. № UA708999980313121206000026009, призначення платежу *; 101; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ОСОБА_1 , судовий збір, сума до перерахування 1816 грн.

Оригінал квитанції зберігається в матеріалах справи 759/8830/21.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивачі:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Вінницької області, адреса: АДРЕСА_3 .

третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: м. Київ. Русанівський бульвар, 8, ЄДРПОУ 21647131.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2021 року.

Суддя Твердохліб Ю.О.