Рішення № 10060721, 10.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

10.06.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                 тел.698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел.678-853

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2010 року Справа №8/68

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк", вул. Комсомольська 28, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка", вул. Котляревського 38, м. Чернігів, 14005

про стягнення 3243112грн.06коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Пилипенко І.С. –юрисконсульт 1 категорії, довіреність №01/20-419 від 18.11.09р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2457184грн.07коп. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №729 від 10.08.07р., 634499грн.53коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.09р. по 08.04.10р., 41023грн.48коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 01.07.09р. по 08.04.10р., 110404грн.98коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нараховану за період з 19.01.10р. по 08.04.10р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноважених представників сторін, оскільки останні будуть приймати участь у судовому засіданні по іншій справі, призначеної на 10.06.10р. о 10год.30хв. Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання заперечував, вважаючи, що відповідач навмисно затягує розгляд справи. Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на наступне: згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Відповідач вдруге не з’являється в судове засідання, заявляючи клопотання про відкладення, та двічі не виконав вимоги суду, не надавши витребувані судом документи, зокрема письмовий мотивований відзив на позов. Крім того, до клопотання від 09.06.10р. про відкладення розгляду справи відповідач не надав жодного доказу, який підтверджує викладені у ньому обставини. Таким чином, суд розцінює надане відповідачем клопотання як зловживання своїми процесуальними правами, направленими на навмисне затягування розгляду справи. В зв’язку з цим, враховуючи, що явка уповноважених представників сторін, в тому числі відповідача, судом обов’язковою не визнавалася, приймаючи до уваги закінчення строку вирішення спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заявлене позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк” (банк за умовами договору) та Закритим акціонерним товариством „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” (відповідач у справі, позичальник за умовами договору) укладено кредитний договір №729 (далі за текстом - кредитний договір), за умовами якого банк зобов’язався відкрити відповідачу кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 2500000грн., строком дії по 27 липня 2008 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних.

          Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.09.09р. (протокол №3) ВАТ “Банк “Демарк” перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Банк “Демарк”, яке є правонаступником всіх прав та зобов’язань ВАТ “Банк “Демарк”, про що зазначено у п.1.2. Статуту позивача, зміни до якого 05.11.09р. за реєстраційним номером 10641050007001921 зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За таких обставин суд приходить до висновку, що ПАТ “Банк “Демарк” є належним позивачем у даній справі.

          Відповідно до п.3.4.1. кредитного договору відповідач зобов’язувався у строк до 27 липня 2008 року погасити кредит.

Згідно із п.3.5.1 відповідач зобов’язувався також сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 21% річних, що нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця.

25 квітня 2008 року між сторонами укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору, в якому за взаємною згодою сторін з 01.05.08р. збільшено розмір відсотків за користування кредитом до 23% річних.

28 липня 2008 року між сторонами укладено договір №2 про внесення змін до кредитного договору, в якому сторонами визначено, що кредитні кошти надаються як кредит без застосування умов щодо кредитної лінії, та продовжено строк повернення кредиту до 27.01.09р.

11 листопада 2008 року між сторонами укладено договір №3 про внесення змін до кредитного договору з відповідними попередніми змінами, в якому за взаємною згодою сторін з 20.11.08р. збільшено розмір відсотків за користування кредитом до 25% річних.

27 січня 2009 року між сторонами укладено договір №4 про внесення змін до кредитного договору з відповідними попередніми змінами, в якому за взаємною згодою сторін продовжений строк повернення кредиту до 18.01.2010р., збільшено розмір відсотків за користування кредитом до 28% річних, а також підвищено до 35% річних процентну ставку за користування кредитом, яка підлягає сплаті у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту.

Умови щодо суми кредиту додатковими угодами не змінювалися, тобто загальна сума кредиту, яку позивач зобов’язувався надати відповідачу, становить 2500000грн.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

Позивач виконав свої зобов’язання по кредитному договору повністю шляхом перерахування за період з 10.08.07р. по 23.08.07р. кредитних коштів на загальну суму 2455000грн. з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку відповідача (п.3.3.1. кредитного договору), що підтверджується меморіальними ордерами (копії - а.с. 15-18).

Відповідно до п.3.6.1. кредитного договору, в редакції, що діяла до 28.07.08р., позичальник може здійснити дострокове погашення кредиту або його частини.

04 вересня 2007 року відповідач, скористався вищевказаним правом та здійснив часткове погашення кредиту у сумі 55000грн., що підтверджується копією платіжного доручення №4140(#21041386) від 04.09.07р.

Оскільки, станом на 05.09.07р. за умовами кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становив 2500000грн., а сума кредитних коштів, яка у цей час знаходилися у розпорядженні відповідача, становила 2400000грн., а тому позивачем за період вересень-жовтень 2007 року на поточний рахунок позичальника було перераховано додатково кредитні кошти на загальну суму 100000грн., що підтверджується меморіальними ордерами №729 (#21502661) та №729 (#21908672) (копії –18-19) в зв’язку з чим загальна сума виданих відповідачу кредитних коштів склала 2500000грн.

18 лютого 2009 року відповідач знову здійснив дострокове погашення частини кредиту в сумі 42815грн.93коп., що підтверджується копією платіжного доручення №252 (#35204901), в зв’язку з чим загальна сума кредиту, яким продовжував користуватися відповідач склала 2457184грн.07коп. Після цього подальше погашення кредиту відповідачем не здійснювалося, не зважаючи на настання 18.01.2010р. строку погашення кредиту.

Оскільки відповідачем було порушено кінцевий строк погашення кредиту, відповідно до п.7.3 договору заборгованість в сумі 2457184грн.07коп. була 19.01.10р. віднесена позивачем на рахунок прострочених кредитів з нарахуванням передбаченої договором №4 від 27.01.09р. про внесення змін до кредитного договору підвищеної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 35% річних, починаючи з 19.01.10р.

В частині сплати відсотків за користування кредитом відповідач належним чином виконував умови договору до травня місяця 2009 року включно, що підтверджується наявними у справі копіями меморіальних ордерів про перенесення нарахованих у період з 01.06.09р. по квітень 2010 року відсотків на рахунок прострочених платежів.

За період з 01.06.09р. по 08.04.10р. позивачем нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 634499грн.53коп. При цьому, починаючи з 19.01.10р. відсотки нараховувалися із застосуванням процентної ставки в розмірі 35%, що передбачено п.7.3 кредитного договору в редакції договору від 27.01.09р. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем нараховані за період з 01.06.10р. по 08.04.10р. відсотки не сплачені.

В силу ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України проценти за договором позики виплачуються щомісяця до дня повернення позики, в кредитному договорі відсутні будь-які застереження щодо припинення сплати відсотків після настання строку повернення кредиту, суд приходить до висновку по правомірність нарахування відсотків після закінчення строку повернення кредиту з урахуванням збільшеного розміру процентної ставки, встановленої п.7.3 договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та у порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Відповідач належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконав, доказів повернення кредиту та сплати заборгованості по нарахованих відсотках на момент прийняття рішення по справі не надав, а тому з нього підлягає стягненню 2457184грн.07коп. боргу по кредиту та 634499грн.53коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.09р. по 08.04.10р. включно.

          Відповідно до п.7.4 договору у разі порушення строків погашення кредиту позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З урахуванням зазначеної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 110404грн.98коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нараховану за період з 19.01.10р. по 08.04.10р.

          Згідно з п.7.5 договору у разі порушення строку сплати відсотків за користування кредитом позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 41023грн.48коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 01.07.09р. по 08.04.10р.

Перевірка наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені свідчить, що пеня на прострочені відсотки обчислювалася позивачем з урахуванням строків, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України. При цьому, пеня нараховувалася на суму заборгованості по відсотках, розмір якої підтверджується матеріалами справи. Розрахунок пені за прострочення повернення кредиту також не суперечить вимогам чинного законодавства, та фактичним обставинам.

          Враховуючи, що відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня застосовується до несправних боржників у випадку порушення ними зобов’язання за договором, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 110404грн.98коп. за прострочення повернення кредиту і пеня в сумі 41023грн.48коп. за прострочення сплати відсотків, яку відповідач має сплатити, оскільки його вина у простроченні погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними ресурсами доведена матеріалами справи.

          Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

          Керуючись ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 549, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”, м.Чернігів, вул.Котляревського, 38 (ідентифікаційний код 31597869, п/р 26003300000610 в Банку “Демарк”, МФО 353575) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк”, м.Чернігів, вул.Комсомольська, 28, (ідентифікаційний код 19357516, рах. № 290958007 в Банку “Демарк”, МФО 353575) 2457184грн.07коп. боргу по кредиту, 634499грн.53коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 110404грн.98коп. пені за прострочення повернення кредиту, 41023грн.48коп. пені за прострочення сплати відсотків, 25500грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

                              Суддя                     Т.Г. Оленич