Вирок № 100603594, 27.10.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження 1-кп/641/433/2021 Справа № 641/9131/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Музиченко В.О.,

при секретарях - Леонідовій Т.А., Думчиковій В.В., Андросовій П.А.,

за участі прокурора - Тимченко Н.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Панченко А.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - адвоката Донець А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12014220540001777 від 30.06.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, розлученого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, працюючого у робочим складу в ЗАТ «Спутник», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2014 року, близько 01 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні під`їзду 4 на першому поверсі у будинку АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, через сварку, яка виникла з малозначного приводу з потерпілим ОСОБА_2 , взяв кухонний ніж у праву руку та наніс ним потерпілому не менше восьми ударів в область тулубу, а також верхніх кінцівок, чим заподіяв згідно з висновком судово-медичної експертизи: проникаючі колото різані поранення грудної клітини та живота з пошкодженням діафрагми, шлунку, підшлункової залози, печінки, кишківнику, які супроводжувались внутрішньочеревним та внутрішньоплевральним крововиливами, що є тяжкими тілесними ушкодженнями, за критерієм небезпечності для життя, а також поверхневі колото-різані поранення тулубу та лівої верхньої кінцівки, що є легкими тілесними ушкодженнями. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з місця події зник, а потерпілого у той же день було доставлено бригадою швидкої допомоги до лікарні для надання медичної допомоги.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення-злочину визнав частково. Вважає, що вчинив тілесні ушкодження обороняючись від протиправних дій потерпілого та діяв в межах необхідної оборони. Щодо подій ОСОБА_1 пояснив, що над ним, у квартирі АДРЕСА_3 , де він проживав, мешкав потерпілий ОСОБА_2 зі своєю дружиною, у яких часто виникали сварки. В той вечір 29.06.2014, він також чув між сусідами сварку. В ніч з 29 на 30 червня 2014 близько 01.00 год., він вийшов з дому за сигаретами та по дорозі зустрів трьох чоловіків, одним з яких був ОСОБА_2 , який наніс йому удар в обличчя, а потім інші чоловіки також стали бити його ногами по тулубу. Після чого, нападники взяли свої пляшки з пивом та пішли у бік його під`їзду. Підійшовши до свого під`їзду ОСОБА_1 побачив тих двох чоловіків та запитав, навіщо вони його побили, однак вони відповіли, щоб він йшов геть, або отримає ще. Коли він зайшов у під`їзд, то побачив ОСОБА_2 , який спускався по сходах та з образами кинувся на нього, загнав у куток, стиснув його голову дверима та став наносити удари руками та ногами по тулубу. В цей момент він попросив не бити у живіт, оскільки нещодавно переніс операцію, однак останній став наносити удари в живіт. Він впав на підлогу, намагався вирватися та втекти, однак не міг, оскільки дорогу у квартиру перекривав сусід, а на вулиці знаходились його друзі. Коли в черговий раз він впав, то побачив біля себе кухонний ніж, який випав з кишені його штанів. Розуміючи, що його життю загрожує небезпека, а вирватись і захиститись він не може, ОСОБА_1 став відмахуватись ножем. Проте ОСОБА_2 не відступав та став тягнути його на собі, продовжуючи наносити удари кулаком по голові, а ОСОБА_1 відбивався від нього ножем доти той не відпустив його та перестав тягнути на себе. Дуже шкодує про те, що сталось.

Однак, не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_1 своєї вини, його винуватість у нанесенні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, підтверджується наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 був його сусідом з нижнього поверху, з яким він мешкав в одному під`їзді та знав його, оскільки робив зауваження з приводу шумної поведінки у вечірній час, так як це заважало його вагітній дружині. 29.06.2014 близько 21 год. 00 хв., він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4 , щоб випити пива, а потім зустріли ще ОСОБА_5 та знову купили в магазині по пляшці пива. По дорозі додому вони зустріли ОСОБА_1 , який звернувся до нього із запитанням, з якого приводу вони розважаються, на що він відповів щоб ОСОБА_1 йшов додому. У відповідь обвинувачений став грубити та почався словесний конфлікт, однак у цей момент підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , разом з якими вони пішли у бік його під`їзду, де останні залишились, а ОСОБА_2 піднявся додому. Через деякий час, ОСОБА_1 вирішив вийти за сигаретами та спустившись на другий поверх, зустрів ОСОБА_1 , у якого запитав, чи заспокоївся він, на що обвинувачений різко наніс йому 3-4 удари у живіт ножем. Потім між ними почалась боротьба, в ході якої вони почали спускатися сходами від чого потерпілий втратив рівновагу та впав спиною на підлогу 1 поверху під`їзду, в результаті чого отримав перелами 3 ребер. В цей момент, ОСОБА_1 опинився на ньому та наніс ще 3 удари ножем в область живота. Після ударів, ОСОБА_1 встав з нього, а ОСОБА_2 виповз з під`їзду та пройшовши ще 5 метрів - впав. Далі до нього підбігли хлопці та вийшов ОСОБА_1 , який став ходити навколо нього зі словами «догрався, так тобі й потрібно?». Після чого він втратив свідомість та прийшов до тями в реанімації.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що потерпілий та обвинувачений проживали разом з ним у одному під`їзді. 29.06.2014 близько 21 год. 00 хв. до нього зайшов сусід ОСОБА_2 та запропонував прогулятися, після чого вони пішли у магазин, взяли пива та пішли до себе у двір, де сиділи на лавці. Через деякий час зустрілися зі своїм знайомим ОСОБА_5 , з яким ще купили по пляшці пива та направились в бік будинку. По дорозі додому, ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_1 , з яким у нього почався словесний конфлікт, однак вони забрали потерпілого та пішли до під`їзду, а ОСОБА_1 залишився на місці сварки. Потім до них підійшов ОСОБА_1 , який запитав, де знаходиться ОСОБА_2 , на що вони вирішили відійти від під`їзду. Потім, з будинку він почув крик ОСОБА_2 про допомогу та підбігши до під`їзду побачив, що останній вийшов з нього та тримався за живіт з лівого боку. Він з ОСОБА_5 одразу почали викликати швидку медичну допомогу та поліцію, а ОСОБА_1 стояв у під`їзді і дивився на них, а через 1-2 хвилини вийшов зі своєю дівчиною та вони пішли. Дружина ОСОБА_2 в цей час знаходилась вдома та плакала. Потім приїхала швидка медична допомога, яка госпіталізувала потерпілого до лікарні.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні показав, що 29.06.2014 у вечірній час, йому зателефонував знайомий ОСОБА_4 , який запропонував зустрітися, випити пива. Зустрівшись з ним та ОСОБА_2 , вони купили пива та пішли до будинку, де вони проживають. По дорозі, ОСОБА_2 зустрів свого сусіда ОСОБА_1 , з яким у нього стався конфлікт. Він з ОСОБА_4 забрали ОСОБА_2 та разом пішли до їх будинку. Дружина ОСОБА_2 крикнула йому з вікна, щоб він йшов додому, а він з ОСОБА_4 залишились під під`їздом. Згодом, до них підійшов ОСОБА_1 , але вони вирішили піти. Потім ОСОБА_1 пішов у під`їзд, звідки через кілька хвилин, він почув крики про допомогу та побачив під під`їздом ОСОБА_2 , який тримався за бік. Він та ОСОБА_4 підійшли і запитали що трапилось, на що останній повідомив про отримані ножові поранення, після чого вони викликали швидку медичну допомогу та поліцію. Також вони під під`їздом побачили ОСОБА_1 , який ходив поряд, а через деякий час, зі своєю дівчиною вийшов з під`їзду та пішов звідти.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_2 , показала що 29.06.2014 у вечірній час, її чоловік вийшов із сусідом ОСОБА_4 на вулицю, а вона залишилась вдома та періодично виходила на балкон де чула його голос. Через деякий час вона побачила, як сусід з 2-го поверху - ОСОБА_1 повернувся додому, а потім вийшов з під`їзду та звернувся до ОСОБА_2 , на що останній щось голосно відповів. В подальшому її чоловік повернувся додому, переодягнув спортивні штани та хотів покурити, однак, оскільки закінчились сигарети, він одягнув куртку та пішов за ними до магазину. Не встигнувши вийти з під`їзду, вона почула гуркіт та голос чоловіка, вийшла з квартири і спустилась на перший поверх, де побачила, що її чоловік лежить спиною на підлозі, а зверху на ньому сидить ОСОБА_1 та наносить йому правою рукою удари ножем в живіт з лівого боку. Вона закричала та побігла додому, зачинила двері і стала телефонувати знайомим з якими був її чоловік. З балкону вона бачила, як біля під`їзду лежав її чоловік, біля нього сиділи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 ходив кругом із запитанням «догрались?», після чого пішов геть. Коли приїхала поліція, вона вийшла на місце події.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він разом з ОСОБА_1 працював у театрі та 29.06.2014 близько 21 год. 00 хв., після закінчення роботи, вони разом пройшли по вул. Римарській до Історичного музею в м. Харкові, а потім кожен поїхав у своєму напрямку. В той вечір він не бачив, щоб ОСОБА_1 вживав спиртні напої. Його поведінка була звичайна та адекватна, жодних ознак сп`яніння у ОСОБА_1 він не бачив.

Свідок ОСОБА_8 надала суду покази про те, що з ОСОБА_1 у неї дружні стосунки та в той період часу вона тимчасово проживала у нього. 30.06.2014, у вечірній час, вона знаходилась вдома, коли близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_1 прийшов з роботи, а потім вийшов купити сигарет. В цей момент вона вийшла на балкон, де з вулиці хвилин через 5 почула глухі удари, а потім жіночий крик. Ще через 5 хвилин, вона чула як голосно кричала сусідка. Після чого вона пішла до ванної кімнати, де почула у сусідів нагорі дебош. Хвилин через 5-10 напроти дверей їх квартири, вона почула голос сусіда, який сказав, що зараз буде вбивати, а через 5-10 хвилин додому повернувся ОСОБА_1 , який був весь побитий та повідомив їй, що необхідно збиратись та їхати. Після чого вони зібрались та поїхали до матері ОСОБА_1 .. Пізніше, зі слів ОСОБА_1 , який знаходився в істериці, вона дізналась про те, що той вдарив сусіда ножем. Також повідомила, що декілька днів тому, ОСОБА_1 ремонтував проводку на кухні ножем довжиною приблизно 20 см, шириною 3 см, який потім поклав до кишені спортивних штанів.

Свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю обвинуваченого показала, що незадовго до цих подій її сину зробили операцію у зв`язку з виразкою шлунку та вона контролювала стан його здоров`я. В ніч з 29 на 30 червня 2014 року, близько 24 години ночі, їй зателефонував син та став кричати у телефон, потім трубку взяла ОСОБА_8 та повідомила, що ОСОБА_1 побили невідомі, на що остання сказала приїхати до неї, а потім відвезла їх на дачу, що розташована на Журавлівських схилах, оскільки син був сильно побитий та знаходився в жахливому стані. Зі слів сина вона дізналась, що його побили троє невідомих, коли він вийшов в магазин за сигаретами. Один з невідомих був його сусідом, який вдруге на нього напав коли він повертався додому. На агресивні дії сусіда ОСОБА_1 став відбиватись від нього якимось предметом, який тримав у руці, щоб його відпустили. В поліцію вони поїхали на наступний день за власним бажанням, а 02.07.2014 звернулись на освідування з приводу побиття ОСОБА_1 .. Також додала, що її син постійно, а іноді і вона відшкодовували потерпілому завдану шкоду шляхом перерахування грошових коштів.

Допитаний в якості свідка колишній слідчий СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_10 повідомив, що ним проводилось досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого розшукові заходи відносно ОСОБА_1 не проводились, останній з`явився до слідчого самостійно.

Допитаний в якості свідка колишній оперуповноважений СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_11 показав, що виїжджав до лікарні за фактом нанесення потерпілому ножових поранень, де опитував ОСОБА_6 та відбирав від неї письмові пояснення.

Покази ОСОБА_11 щодо змісту пояснень ОСОБА_6 , фактично є такими, що стосуються пояснень особи, наданих ОСОБА_11 , як співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ним кримінального провадження, а тому, відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК України, суд не визнає такі показання допустимим доказом.

Крім того, сама ОСОБА_6 допитана безпосередньо в судовому засіданні, а тому, визнання показів ОСОБА_11 зі слів свідка ОСОБА_6 недопустимим доказом - не впливає на повноту судового розгляду.

Під час огляду місця події у приміщенні під`їзду № 4 будинку АДРЕСА_2 , проведеного 30.06.2021 у присутності двох понятих та за участю спеціаліста, було виявлено та вилучено: змив РБК з бетонного ґанку біля входу в під`їзд; змив РБК з підлоги при вході в під`їзд та контрольні змиви РБК.

Т. 2 а.с. 22-23

Вказані змиви речовини бурого кольору поміщені до паперового конверту, одяг потерпілого ОСОБА_2 (спортивна кофта, пара капців, труси, спортивні штани) поміщені до полімерного пакунку, в ході досудового розслідування оглянуті та відповідно до постанови слідчого від 23.08.2014 визнані і долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів і передані на зберігання до камери схову речових доказів Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Т. 2 а.с. 52-55

Висновком судово-імунологічної експертизи № 2883-И/14 від 12.08.2014 встановлено, що на 2-х фрагментах марлевого бинта зі змивами, вилучених під час огляду місця події, виявлена кров людини, виникнення якої від потерпілого ОСОБА_2 - не виключається.

Т. 2 а.с. 50-51

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 753-А/14 від 15.08.2014, у зв`язку з подіями 30.06.2014 у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження:

-проникаючі колото-різані поранення грудної клітини та живота з пошкодженням діафрагми, шлунку, підшлункової залози, печінки, кишківника, які супроводжувались внутрішньочеревним та внутрішньо плевральним крововиливами - це тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя;

-поверхневі колото-різані поранення тулубу та лівої верхньої кінцівки - це легкі тілесні ушкодження по критерію короткочасного розладу здоров`я.

Наявні ушкодження утворились від дії гострого колюче-ріжучого предмету, можливо за тих обставин, на які вказано в постанові слідчого та відомо з історії хвороби.

Згідно історії хвороби, кров ОСОБА_2 відноситься до групи Ав(П), резус негативний.

Т. 2 а.с. 40-41

Під час проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2014 року у приміщенні лікарняної палати лікарні невідкладної допомоги у м. Харкові, потерпілий ОСОБА_2 у присутності судово-медичного експерта ОСОБА_12 , показав та розповів про обставини та механізм нанесення йому в ніч з 29 на 30 червня 2014 року тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ..

Вказана слідча дія фіксувалась на відеозапис, який судом досліджено за участю учасників провадження.

Т. 2 а.с. 42-45

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 822-А/14 від 19.08.2014, у потерпілого ОСОБА_2 встановлені ті ж тілесні ушкодження, що й у висновку № 753-А/14 від 15.08.2014. При цьому експертом зроблено висновок про те, що механізм утворення цих ушкоджень, не суперечить способу їх спричинення, на який вказує потерпілий ОСОБА_2 в ході проведення з ним слідчого експерименту.

Т. 2 а.с. 47-48

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2338ая/14 від 03.07.2014, у ОСОБА_1 мали місце крововиливи та садна на голові, тулубі, руках та ногах, які утворились від дії тупих твердих предметів і могли бути спричинені в строк і можливо за обставин, зазначених оглянутим. За ступенем тяжкості, встановлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями.

Т. 2 а.с. 25-26

В ході проведення слідчого експерименту від 08 липня 2014 року за участю ОСОБА_1 , він у присутності свого захисника Панченка А.В. на місці події, а саме за адресою: АДРЕСА_4 , докладно показав та розказав про обставини за яких йому було нанесено потерпілим тілесні ушкодження та він наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .. Вказана слідча дія фіксувалась на відеозапис, який в досліджено судом за участю учасників провадження.

Т. 2 а.с. 32-35

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 2413ая/14 від 09.07.2014, встановлено, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 під час проведення з ним слідчого експерименту, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму спричинення йому тілесних ушкоджень.

Т. 2 а.с. 37-38

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтвердив висновки судово-медичних досліджень, які ним здійснювались у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 та пояснив, що до таких висновків він дійшов оглядаючи ОСОБА_1 безпосередньо та в дослідницькій частині виклав обставини справи зі слів останнього. Будь-яка інша медична документація або висновки обстежень для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 ним не досліджувалась. Також зазначив, що більш детально відповісти на запитання яким саме тупим предметом були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_1 не можливо, оскільки в наявних тілесних ушкодженнях не відображені індивідуальні особливості предметів.

В ході судового розгляду, ухвалою суду від 17.04.2015, органу досудового розслідування надано судове доручення на проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 , а також експерта ОСОБА_12 , за результатами якого, а також інших матеріалів провадження, експертом зроблено висновок додаткової судово-медичної експертизи № 1036-А/15 від 13.11.2015.

Відповідно до даного висновку, у зв`язку з подіями 30.06.2014 у ОСОБА_2 мали місце наступні ушкодження:

-проникаючі колото-різані поранення грудної клітини зліва та живота з пошкодженням діафрагми, шлунку, підшлункової залози, печінки, кишечнику, які супроводжувалися внутрішньочеревним та внутрішньоплевральним крововиливами;

-поверхневі колото-різані поранення лівої верхньої кінцівки у верхній третині.

Наявні ушкодження утворилися від дії гострого колюче-ріжучого предмету.

Ушкодження, які мали місце у ОСОБА_2 , утворилися від дії гострого колюче-ріжучого предмету та, можливо, за тих обставин, на які вказує потерпілий в ході проведення слідчого експерименту.

Не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_2 , за тих обставин, на які вказує обвинувачуваний ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту.

За даними проведення слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_2 після отримання тілесних ушкоджень не повертався до своєї квартири та не долав відстань від першого поверху до своєї квартири.

Найвірогідніше, у момент отримання тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_2 був обернутий обличчям до нападника.

За даними проведеного слідчого експерименту не виключена можливість, що у момент отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 знаходився перед нападником та під ним, на що вказує потерпілий в ході слідчого експерименту.

Ушкоджень, які б могли бути оцінені, як характерні для самозахисту на тілі потерпілого ОСОБА_2 не знайдено.

В цілому рясна кровотеча характерна для колото-різаних поранень. В даному випадку у потерпілого ОСОБА_2 мала місце рясна кровотеча (за даними історії хвороби № 3779 з НДІ загальної невідкладної хірургії відомо, що у ході операцій у плевральній порожнині зліва було 500 мл крові зі згустками, у черевній порожнині 300 мл крові зі згустками). Ця кровотеча була внутрішньоплевральною та знутрішньочеревною. Зовнішня кровотеча була незначною.

Не виключається можливість утворення ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_2 , за тих обставин, на які вказують як потерпілий ОСОБА_2 , так і обвинувачуваний ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту. Проте, механізм утворення ушкоджень, на який вказує потерпілий ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту, більш вірогідніший.

Т. 2 а.с. 118-125

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що нею у даному кримінальному провадженні надавались висновки судово-медичних експертиз потерпілого ОСОБА_2 , які вона підтримує. Щодо вказаних досліджень, експертом зазначено, що за механізмом на який вказує обвинувачений ОСОБА_1 , удари потерпілому наносились тичком, і у такому випадку удари навідмаш малоймовірні. Також, при обставинах на які вказує потерпілий під час слідчого експерименту, положення ножа могло бути лише вниз. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в ході конфлікту могли міняти своє розташування, але знаходились при цьому один напроти одного, та після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий міг проповзти деякий шлях не залишаючи при цьому плями крові, оскільки при внутрішньому крововиливі, сальники могли закривати рану.

Крім того, експерт пояснила, що у дослідницьких частинах експертних досліджень зазначено про наявність у потерпілого переламу 5-7 ребер, а у висновках про дане тілесне ушкодження не вказано, тому що на експертизу не надавались рентгенівські знімки, на підставі яких проводиться спеціальна консультація про наявність або відсутність будь-яких переламів. Для надання висновку про перелами, необхідно надати або первинні рентгенівські знімки або зробити повторний рентген. Для діагностування переламу ребер краще робити рентгенографію. У даному випадку про перелам ребер у висновку зазначено на підставі запису лікаря-рентгенолога, зробленого в історії хвороби ОСОБА_2 про наявність у нього переламів. В подальшому в історії хвороби вказаний діагноз не зафіксований, можливо у зв`язку з наявністю рідини у грудній клітині. Перелами ребер у потерпілого могли утворитися від падіння зі сходів, та не могли утворитися від колото-різаних ушкоджень.

З метою усунення протиріч щодо наявності або відсутності у потерпілого тілесних ушкоджень у виді переламу 5-7 ребер, судом додатково допитано лікарів, які здійснювали дослідження та лікування потерпілого ОСОБА_2 ..

Так, допитана в якості свідка лікар-рентгенолог ОСОБА_15 після ознайомлення з історією хвороби потерпілого ОСОБА_2 зазначила, що відповідно до довідки за її підписом, яка міститься в історії хвороби, на підставі рентгенівських знімків, які були зроблені 08.07.2014 ОСОБА_2 , нею був встановлений у хворого перелам 5, 6, 7 ребер зліва. В подальшому, під час проведення рентгенографії та рентгеноскопії потерпілому, іншими лікарями вищевказане ушкодження не було зафіксовано, оскільки переламів могло бути не видно у зв`язку з наявністю рідини у грудній порожнині. Вказані дослідження були направлені на контроль рівня рідини у грудній порожнині (гідроторакс та пневмоторакс), так як це могло загрожувати життю потерпілого.

Лікар-рентгенолог ОСОБА_16 , повідомив, що в історії хвороби ОСОБА_2 маються записи про те, що він проводив вказаному пацієнту рентгеноскопію, за результатами якої у потерпілого не зафіксовані перелами ребер. В компетенцію ОСОБА_16 входить лише опис дослідження, яке він проводить, у даному випадку це була рентгеноскопія. Остаточний діагноз пацієнту ставить лікар, який здійснює лікування. Рентгеноскопія та рентгенографія ОСОБА_2 проводилась різними лікарями-рентгенологами, де тільки в одному дослідженні за 08.07.2014 зазначено лікарем ОСОБА_15 про перелам ребер, проте рентгеноскопія проводиться не тільки для того щоб встановити перелами, а і для дослідження внутрішніх ускладнень, таких як пневмонія та наявність рідини або інших патологій. Під час проведення вказаного дослідження переламів ребер могло бути і не видно, отже у такому випадку, на думку ОСОБА_16 , їх як виключити так і підтвердити не можна.

Допитаний у якості свідка лікар ОСОБА_17 , який здійснював лікування ОСОБА_2 у «ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» повідомив суду, що хворому було проведено 2 операції (одну - лікар ОСОБА_18 , а іншу лікар - ОСОБА_19 ). ОСОБА_2 був переведений до ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» 08.07.2014, оскільки ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України», куди спочатку був доставлений хворий - закривався. 20.07.2014 хворий був переведений до Інституту назад з діагнозом проникаюче поранення, лівосторонній пневмоторакс, стан хворого ускладнений панкреонекрозом та багаточисельними абсцесами черевної порожнини. Діагноз «перелам ребер» у остаточному встановленому діагнозі не зазначений, оскільки не був підтверджений лікарем-травматологом. ОСОБА_17 зазначив, що враховуючи те, що пацієнт був важко хворий, рентгенівські дослідження йому проводились у лежачому положенні, а тому могли не зафіксувати перелами ребер.

Лікарі ОСОБА_19 та ОСОБА_18 підтвердили пояснення лікаря ОСОБА_17 та повідомили, що діагноз «перелам ребер» встановлює лікар травматолог на підставі рентгенівських досліджень та описів лікарів-рентгенологів. У даному випадку, як підтвердити так і виключити його не можливо.

Крім того, ухвалою суду від 28.03.2019, призначено комісійну судово-медичну експертизу, згідно висновку якої № 08-91/2019 від 29 січня 2021 року встановлено, що за результатами консультативного дослідження даних цифрової рентгенографії органів грудної клітини, виконаної постраждалому ОСОБА_2 07.07.2014, встановлено наявність рентген-ознак посттравматичних змін у вигляді лівобічного гідропневмотораксу (скупчення в плевральній порожнині вільної рідини та повітря). Рентген-ознак кістково-травматичних змін не виявлено. Отже, без дослідження серії рентгенограм, котрі були запитані комісією та виконані ОСОБА_2 за час стаціонарних лікувань з приводу отриманих тілесних ушкоджень (колото-різаних поранень) - з 30.04.2014 по 03.08.2014, підтвердити отримання постраждалим у зв`язку з подіями, що мали місце 30.06.2014 переломів 5, 6 та 7 лівих ребер не уявляється можливим з причини відсутності їх відповідного інструментального підтвердження.

Згідно даних наданої медичної документації, ОСОБА_2 приблизно через 1 годину після отримання колото-різаних поранень ран, 30.06.2014 був госпіталізований до ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. Т.В. Зайцева НАМИ України». При цьому, медична документація не містить відомості щодо наявності на тілі постраждалого тілесних ушкоджень, котрі могли б утворитися від дії тупих твердих предметів (саден, гематом, синців, переломів кісток скелету, тощо), у тому числі і за умов, зіткнення останнього з перилами сходового маршу.

Враховуючи дані, викладені у «Висновку експерта» № 753-А/14 від 23.07. - 15.08.2014 щодо локалізації рубців на тілі постраждалого та у відповідності з даними наданої медичної документації, на час госпіталізації ОСОБА_2 30.06.2014 до ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. Т.В. Зайцева НАМН України», на тілі постраждалого були встановлені наступні тілесні ушкодження:

- п`ять колото-різаних поранень тулуба, з наявністю колото-різаних ран на лівій передньо-бічній поверхні тулуба, котрі локалізовані між рівнем 7-го лівого ребра та пупком, між лівими середньо-ключичною та задньою пахвовою лініями, із них - три рани на грудній клітині і дві - на животі, мають ранові канали, проникаючі в ліву плевральну і черевну порожнини, частково - заочеревинний простір, з пошкодженнями по ходу ранових каналів - трьох наскрізних пошкоджень діафрагми, наскрізними пошкодженнями шлунку в області тіла й пілоричного відділу (у кількості 5-ти - передньої і 4-х - задньої стінки), пошкодженням тіла підшлункової залози по нижньому краю з формуванням заочеревиної гематоми відповідної локалізації, пошкодженнями - брижі тонкої кишки в ділянці селезінкового кута й цибулини дванадцятипалої кишки, тонкої кишки (в 10 й 12 см від зв`язки Трейца), крайовим пораненням 4 сегменту печінки, з крововиливами в ліву плевральну і черевну порожнини;

-по одній колото-різаній рані - в ділянці лівого плечового суглобу по передній поверхні та на лівому плечі по задній поверхні на рівні верхньо-середньої третини.

Кожна з колото-різаних ран на тулубі, в ділянці лівого плечового суглобу і на лівому плечі могла бути наслідком одного травмуючого впливу і утворилася від дії гострого предмету, котрому притаманні колючо-ріжучі властивості.

Згідно з даними «Висновку експерта» № 2338ая/14 від 03.07.2014, при судово-медичній експертизі ОСОБА_1 , у останнього встановлено наявність наступних тілесних ушкоджень:

-п`яти синців на голові - в потиличній ділянці праворуч, в скроневій та завушній ділянках ліворуч, в навколоочній ділянці ліворуч з розповсюдженням на прилеглу виличну ділянку, в ділянці надбрів`я праворуч;

-садна на правій щоці з боку слизової оболонки;

-«множинних» синців - на передній поверхні грудної клітини (на рівні проекції 6-го ребра по парастернальній лінії праворуч), на задній поверхні грудної клітини - в підлопатковій ділянці та в області проекції лівої лопатки; на передній черевній стінці у верхньо-середньому відділі по серединній лінії (в проекції післяопераційного рубця); в області проекції лівого плечового суглобу, на лівому плечі по задній поверхні на рівні верхньої третини, на правому та лівому передпліччях по розгинальним поверхням на рівні нижньої та середньої третин, на лівому стегні по зовнішній поверхні на рівні верхньої третини, на правій гомілці по передньо-внутрішній поверхні на рівні середньої третини;

-«множинні» садна продовгуватої й смугоподібної форми - в області проекції правої лопатки та підлопатковій ділянці праворуч, на правому плечі по передньо-внутрішній поверхні на рівні нижньої третини, в лівих ліктьовій і підколінній ямках, на лівому стегні по передньо-зовнішній поверхні на рівні нижньої третини, на правій гомілці по задній поверхні на рівні нижньої третини, а також по передньо-внутрішній поверхні на рівні середньої і нижньої третин.

Зазначені тілесні ушкодження, з огляду на їх морфологічні властивості та локалізацію, могли утворитися в усереднені строки, що обчислюються 3-6 добами до судово-медичної експертизи (тобто, до 03.07.2014) та спричинені внаслідок травматичних впливів тупими твердими предметами, індивідуальні слідоутворюючі властивості поверхні котрих, що контактували з тілом, не відобразилися. Синці утворилися за механізмом удару, стиснення чи удару - стиснення; садна - за механізмом тертя чи тиснення - тертя (ковзання).

За ступенем тяжкості тілесні ушкодження - синці та садна, що мали місце у ОСОБА_1 , кожне окремо, - це ЛЕГКЕ тілесне ушкодження.

Окрім того, у відповідності з даними медичної карти амбулаторного хворого, у ОСОБА_1 , за результатами консультативного огляду від 03.07.2014 був встановлений діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку?», а вже з 08.07.2014: «Закрита черепно-мозкова травма, лікворно-венозна дистензія», з приводу котрого останній знаходився на амбулаторному лікуванні до 15.08.2014. З огляду на викладене, слід зазначити, що вказаний діагноз в даному випадку не має під собою об`єктивного клініко-інструментального обґрунтування, зокрема і за результатами обстеження ОСОБА_1 лікарями відділення політравми КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 01.07.2014 (відповідно з медичною довідкою № 10/9744), а тому не може бути прийнятим до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Наявність у постраждалого ОСОБА_2 семи колото-різаних поранень тіла (п`яти проникаючих поранень тулуба зліва і двох колото-різаних ран на лівій верхній кінцівці) не є інформативним для визначення конкретних обставин їх отримання.

Тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 могли утворитися в строк і при тому способі (нанесення ударів ножом), на який посилається обвинувачений ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту від 08.07.2014 та при допиті в якості обвинуваченого в судовому засіданні 19.09.2014, однак, слід зазначити, що в даних показах механізм спричинення тілесних ушкоджень відображено не повно - не вказані кількість нанесених ударів, безпосередні ділянки тіла постраждалого, куди останні наносилися, тощо).

Приймаючи до уваги характер і локалізацію, множинність ушкоджень (саден і синців), що мали місце у ОСОБА_1 , зазначені вище строки їх утворення, можна прийти до висновку, що механізм їх спричинення не знаходяться в протиріччі із показами ОСОБА_1 щодо способу їх утворення, на який посилається останній під час проведення слідчого експерименту та при допиті в якості обвинуваченого в судовому засіданні (нанесення ударів пальцями кистей, стиснутими в кулак, взутими ногами, тощо);

Т. 4 а.с. 87-151

Підсумок психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа ОСОБА_1 , здійснений поліграфологом ОСОБА_20 , суд визнає недопустимим доказом.

Так, відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Згідно статті 70 КПК України, за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу», атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Однак, суду не надано відомостей про те, що поліграфолог ОСОБА_20 , є експертом у розумінні наведених норм КПК та ЗУ «Про судову експертизу», а також зареєстрована у державному Реєстрі атестованих судових експертів.

Крім того, підсумок ОСОБА_20 не містить відомостей щодо її попередження про відповідальність згідно вимог ст. 70 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що підсумок поліграфолога ОСОБА_20 отриманий стороною в не встановленому КПК України, а тому є недопустимим доказом.

Позиція сторони захисту про перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони та необхідність перекваліфікації його дій на ст. 124 КК України, свого підтвердження при розгляді провадження не знайшла.

Така позиція сторони захисту не узгоджується із фактичними обставинами справи та показами свідків і потерпілого. Так потерпілий ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 після нанесення ударів ножем, коли він впав, продовжував наносити удари ножем в живіт, сидячи на ньому зверху. Такі ж покази надала і свідок ОСОБА_6 , яка вибігши на крики у під`їзд бачила, як ОСОБА_1 сидів зверху на лежачому потерпілому та наносив удари ножем. Ці покази потерпілого і свідка є послідовними, такими що узгоджуються між собою та висновками судово-медичних експертиз щодо локалізації та кількості ножових поранень у потерпілого.

Крім того, після нанесення тілесних ушкоджень, як зазначали потерпілий та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , ОСОБА_1 вийшов і казав до потерпілого та свідків, що вони «догралися», що вказує на те, що він не відчував небезпеки для себе, а його дії були цілеспрямованими.

Твердження ОСОБА_1 про те, що ніж був в кармані його штанів після того, як він чинив вдома електрику, а під час конфлікту з потерпілим ніж випав, суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Вирішуючи питання про направленість умислу ОСОБА_1 на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , суд виходить з того, що ним завдано не менше восьми ударів ножем. Ці удари наносились в область життєво важливих органів, а саме у тулуб та верхні кінцівки. Крім того, ОСОБА_1 продовжував наносити удари ножем потерпілому сидячи на ньому зверху після того, як ОСОБА_2 впав та не міг чинити опір, що свідчить про те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Таким чином, покази потерпілого, а також фактичні дані у кримінальному провадженні вказують на наявність умислу у ОСОБА_1 для нанесення потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, оскільки він завідомо взяв із дому кухонний ніж, який у під`їзді, зустрівши потерпілого, дістав з кишені та наніс ним ОСОБА_2 не менше восьми ударів в тулуб та верхні кінцівки.

Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, що він під час перебування потерпілого біля під`їзду, не надавав йому допомогу, а навпаки висловлював твердження про умисність заподіяння ушкоджень, а після виклику поліції та швидкої медичної допомоги, з місця події зник.

Проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 своєї Постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернув увагу на те, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання призначення покарання та звільнення від його відбування пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). Поняття судової дискрецїї (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським Судом з прав людини (зокрема, справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі тощо.

Вивченням відомостей щодо особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, за колишнім місцем роботи характеризується позитивно.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення-злочину, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, пом`якшуючу та відсутність обтяжуючих покарання обставин, що обвинувачений з моменту подій не притягався до відповідальності за інші порушення, що вказує на його бажання стати на шлях виправлення.

Крім того, суд враховує, що покарання, відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд також враховує, що ОСОБА_1 відшкодовує заподіяну потерпілому шкоду, сума відшкодованої шкоди складає 43864,20 грн., що визнано представником потерпілого, тому суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням вимог ст. 75 КК України до основного покарання.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за його поведінкою.

На думку суду, саме таке покарання, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов потерпілого разом з уточненнями, підлягає частковому задоволенню.

Так, матеріальна шкода в розмірі 111502,85 грн. частково відшкодована потерпілому ОСОБА_1 , відшкодована сума складає 43864,20 грн., що підтверджено представником потерпілого та наявними в матеріалах справи квитанціями про перерахування коштів. Крім того, до матеріальної шкоди потерпілим віднесено витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. Таким чином, цивільний позов в частині матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 52638,65 грн. за виключенням погашеної суми та суми витрат на правову допомогу.

Позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. також підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та доведено зібраними по кримінальному провадженню доказами вину обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями обвинуваченого та завданою потерпілому моральною шкодою, а тому її слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого, виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості, врахувавши ті моральні страждання, які перенесені потерпілим від злочину.

Суд враховує, що у потерпілого в результаті злочину були порушені нормальні життєві зв`язки, він мав життєві незручності, переніс певні душевні страждання, негативні емоції і переживання. Враховуючи вищенаведене, а також майновий та фінансовий стан обвинуваченого ОСОБА_1 , який має на утриманні неповнолітню дитину, працює, суд приходить до висновку про необхідність і доцільність частково задовольнити позов потерпілого про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень. Дану суму суд вважає достатньою і сумірною понесеним потерпілим стражданням і скоєному кримінальному правопорушенню.

Щодо позовних вимог на відшкодування правової допомоги в розмірі 55000 грн., то з урахуванням принципу розумності та складності справи, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження відбувається з 2014 року та з початку розгляду, представник потерпілого Донець А.А. приймав участь у справі, а тому, суд вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 55000 гривень підлягає задоволенню.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 (три) роки, якщо засуджений протягом встановленого судом строку з випробуванням не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останнього.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування з ОСОБА_1 суми матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, а також витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 52638,65 грн., моральної шкоди в розмірі 50000 грн. та суму витрат на правову допомогу в розмірі 55000 грн., а всього в сумі 157638 (сто п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 65 копійок.

Речові докази:

-змиви речовини бурого кольору поміщені до паперового конверту, передані на зберігання до кімнати схову речових доказів Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області (Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області), згідно квитанції № 1777 - знищити;

-одяг потерпілого ОСОБА_2 (спортивна кофта, пара капців, труси, спортивні штани), поміщені до полімерного пакету, які передані на зберігання до кімнати схову речових доказів Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області (Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області), згідно квитанції № 1777 - повернути ОСОБА_2 за належністю.

-медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 19907 на 142 арк. - повернути до КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» (61103, м. Харків, пров. Балакірєва, 3-А);

-медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 3779 на 52 арк. - повернути до ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України» (61103, м. Харків, в`їзд Балакірєва, 1);

-медичну карту амбулаторного хворого Харківської міської полікліники № 5 на ім`я ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1 ..

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя - В .О.Музиченко