Рішення № 100602810, 21.10.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/497/20

Провадження № 2/183/555/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Власко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який в подальшому уточнила, шляхом залучення співвідповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:006:0420), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Новомосковським МВ ДВС у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/5762/15 від 10 грудня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки через ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги та реалізовано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 64,00 м2, житловою площею 31,9 м2, та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів став позивач, який 12 жовтня 2017 року перерахував ціну лоту в розмірі 28700 грн.

15 березня 2018 року Новомосковським МВ ДВС було оформлено акт про реалізацію предмета іпотеки. Позивач надала приватному нотаріусу Новомосковського РНО Спіренковій Н. В. для оформлення права власності за зазначений будинок із земельною ділянкою та 23 липня 2018 року отримала відповідні свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів). Під час реєстрації права власності нотаріус вимушений був зупиняти виконавчі дії через те, що земельна ділянка за зазначеною адресою була відсутня на кадастровій карті, і тому їй був присвоєний кадастровий номер 1223285000:01:006:0420. Однак під час реєстрації права власності, було виявлено, що боржник – ОСОБА_4 за виконавчим провадженням, в межах якого здійснювалась реалізація предмета іпотеки – при придбанні земельної ділянки не здійснив реєстрацію права власності на себе і тому право власності значилося зареєстрованим на попередньому власникові – ОСОБА_3 . Акт про реалізацію предмета іпотеки містив відомості про те, що предмет іпотеки – спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 , в той час, як зареєстроване право власності на неї за ОСОБА_3 . А тому нотаріусом було відмовлено позивачеві у реєстрації права власності на земельну ділянку через розбіжності у зареєстрованому праві власності згідно з реєстром та виданому акті про реалізацію предмета іпотеки.

Через неможливість оформлення своїх прав власника за спірну земельну ділянку, позивач вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Відповідач Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відзиву на позов не подав, надавши при цьому копію виконавчого провадження в межах якого реалізовувався предмет іпотеки житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 64,00 м2, житловою площею 31,9 м2, та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав.

Відповідач ОСОБА_3 відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 30 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.

11 березня 2020 року ухвалою суду задоволене клопотання представника позивача та витребувані докази у справі.

08 липня 2020 року ухвалою суду частково задоволене клопотання представника позивача та витребувані докази у справі.

28 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник позивача адвокат Верба А. П. не з`явились, представником подано заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та, посилаючись на ті ж підстави, що зазначені у позовній заяві, просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши подані заяви, а також докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності, з точки зору достатності, дійшов до таких висновків.

Обставини, установлені судом.

Згідно з протоколом № 289329 проведення електронних торгів, проведених ДП «СЕТАМ» у виконавчому провадженні з примусового виконання Новомосковським МВ ДВС рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/5762/15 від 10 грудня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки реалізовано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 64,00 м2, житловою площею 31,9 м2, та земельну ділянку, площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:005:0420), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем електронних торгів стала ОСОБА_1 , яка 12 жовтня 2017 року перерахувала ціну лоту в розмірі 28700 грн. (т. 1 а.с. 6-8).

З акта про реалізацію предмета іпотеки, складеного 15 березня 2018 року Новомосковським МВ ДВС вбачається, що в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадження з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, державним виконавцем було проведено опис та арешт нерухомого майна боржника, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 64,00 м2, житловою площею 31,9 м2, та земельну ділянку, площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:006:0420), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; яке 06 жовтня 2017 року було реалізоване Державним підприємством «СЕТАМ» за допомогою мережі інтернет. Переможцем електронних торгів визнана ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 13).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим приватним нотаріусом Новомосковського РНО Спіренковою Н. В. 23 липня 2018 року – позивачу належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 64,00 м2, житловою площею 31,9 м2, та земельна ділянка, площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:006:0420), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що придбані ОСОБА_1 за 28700 гривень. Зазначене нерухоме майно раніше належало ОСОБА_2 : житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського МНО Д/о Бака О.В. 22.08.2008 за реєстровим № 3122, право власності на який було зареєстровано Новомосковським РКП БТІ «Інвентаризатор» в реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.11.2008 за № 23514826; земельна ділянка - на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП № 101354, виданого 15.06.2001 року Орлівщинською сільською радою народних депутатів. (т. 1 а.с. 14).

Рішенням № 42185002 від 23 липня 2018 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Спіренковою Наталією Володимирівною Новомосковського РНО Д/о – зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за заявою ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223285000:02:006:0420, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю інформаційної взаємодії з Державним земельним кадастром про земельну ділянку (відсутні дані ДЗК).

З копії технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 1223285000:02:006:0420, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , убачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведена ФОП ОСОБА_5 за замовленням набувача ОСОБА_1 за договором № 1 від 08.01.2019 (т. 1 а.с. 104-126).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1207194372019 від 29.01.2019 право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1223285000:02:006:0420, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване згідно з Державним актом від 15.06.2001 ІІ-ДП 101354 за гр. ОСОБА_3 (а.с. 20-22).

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 46931409 від 20 травня 2019 року відмовлено у державній реєстрації права власності на приватну земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285000:02:006:0420, за суб`єктом ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності попереднім власником земельної ділянки зазначений гр. ОСОБА_2 , а згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку – власником значиться гр. ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 23).

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Новомосковського МНО Бака О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3123, земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285000:02:005:0420, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, та кадастровий номер 1223285000:02:005:0421, площею 0,347 га для особистого підсобного господарства (т. 1 а.с. 24-26).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/5762/15 від 10 грудня 2015 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним договором звернуто стягнення на: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки: кадастровий номер 1223285000:02:006:0420, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, та кадастровий номер 1223285000:02:006:0421, площею 0,347 га для особистого підсобного господарства, які є власністю ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 29-31).

Згідно з відомостями ГУ Держгеокадарстру у Дніпропетровській області за № 122/410-21-0,61 від 26.03.2021 – земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:02:006:0420, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 29 січня 2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.11.2018, розробник ФОП ОСОБА_5 вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.2001 ІІ-ДП 101354. Кадастровий номер 1223285000:02:006:0420 був присвоєний під час проведення державної реєстрації зазначеної земельної ділянки 29.01.2019 згідно з індексно-кадастрової карти (т. 2 а.с. 213, 237).

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України – доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підставами звільнення від доказування відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За змістом статті 83 ЦПК України – сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, на позивача, який звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорених прав покладає обов`язок доведення таких обставин належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормою ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 81, 116, 120, 125, 126, 131, 132 ЗК України – громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов`язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

А відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 ЗК України, що діяв станом на 22.08.2008 (час придбання ОСОБА_2 у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Новомосковського МНО Бака О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3123 спірної земельної ділянки) угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

За змістом ст.ст. 328, 334 ЦК України – право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України – власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що 22 серпня 2008 року ОСОБА_2 була придбана земельна ділянка земельна ділянка з кадастровим номером 1223285000:02:005:0420, площею 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Угода про перехід права власності на земельну ділянку нотаріально посвідчена, тобто угода відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 ЗК України (що діяла станом на 22.08.2008 року) вважається укладеною.

За результатами електронних торгів, проведених в межах виконавчого провадження про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , позивачем придбані: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 64,00 м2, житловою площею 31,9 м2, та земельна ділянка площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:005:0420), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами оформлення позивачем правовстановлюючих документів на вищезазначене майно, позивачем з причин відсутності технічної документації на земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:005:0420), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19.11.2018, розробник ФОП ОСОБА_5 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку після 01 січня 2013 року, вказана земельна ділянка значиться у власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 15.06.2001 ІІ-ДП 101354. Кадастровий номер 1223285000:02:006:0420 був присвоєний під час проведення державної реєстрації зазначеної земельної ділянки 29.01.2019 згідно з індексно-кадастрової карти.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що позивач позбавлена можливості іншим чином, ніж рішенням суду захистити свої права власника на зазначену земельну ділянку, придбану нею на електронних торгах, якій після проведення державної реєстрації 29.01.2019 згідно з індексно-кадастрової карти присвоєний кадастровий номер 1223285000:02:006:0420.

А тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га (кадастровий номер 1223285000:02:006:0420), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повне рішення суду складено та підписано 21 жовтня 2021 року.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 34893684, адреса місцезнаходження: вул. Гетьманська, 7, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, 51200;

- третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

- третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, адреса місцезнаходження: вул. Госпітальна, 1-г, м. Київ, 01001.

Суддя Г.Є. Майна