Вирок № 100601778, 08.10.2021, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1334/21

Провадження № 1-кп/376/186/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2021 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

за участю прокурора - Задорожнього О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира кримінальне провадження № 62021100000000121 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ново - Пустоварівка, Сквирського району, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

встановив:

Суд визнав доведеним, що 23 січня 2021 року, близько 13 години 15 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним саморобним механічним транспортним засобом, в порушення вимог п. 2.9 в) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водієві заборонено керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака», незареєстрованим в уповноваженому органі МВС та без номерних знаків, діючи в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (д) Правил дорожнього руху, відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних- збитків; та для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, рухаючись поблизу домоволодіння № 58 по вулиці Дружби в селі Ново-Пустоварівка, Білоцерківського району, Київської області в порушення вимог п. 21.11 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «забороняється перевозити пасажирів поза кабіною автомобіля (крім передбачених цими Правилами випадків перевезення пасажирів у кузові вантажного автомобіля з бортовою платформою або в кузові-фургоні, призначених для перевезення пасажирів), у кузові автомобіля-самоскида, трактора, інших самохідних машин, на вантажному причепі, напівпричепі, в причепі-дачі, в кузові вантажного мотоцикла» перевозив пасажира ОСОБА_3 поза межами кабіни саморобного механічного транспортного засобу, а саме на площадці розташованій в задній частині транспортного засобу, що не призначена для перевезення пасажирів, та розпочинаючи рух після зупинки транспортного засобу допустив падіння пасажира ОСОБА_3 на проїзну частину дороги.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї з переломо-вивихами першого та другого шийних хребців та крововиливами під оболонки спинного мозку, від яких загинув на місці пригоди.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 2.3 д), 2.9 в), 21.11 а) Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 , відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в місті Києві № 736 о/с від 21.07.2018 року на час вчинення злочину був працівником правоохоронного органу, тобто будучи співробітником правоохоронного органу вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав повністю, ствердив суду обставини вчинення злочину, зазначені в обвинуваченні, вказуючи при цьому, що він щиро розкаюється у вчиненому.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, злочин вчинив тяжкий, з необережності.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище вказані обставини, з урахуванням особи винного, суд прийшов до висновку про доцільність призначення ОСОБА_1 основного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

Також, беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 , щиро розкаявся, раніше не судимий, добровільно відшкодував завдані збитки, відсутні обставини, що обтяжують його покарання, враховуючи думку потерпілої, яка просила суд максимально пом`якшити покарання обвинуваченому, суд вважає, при призначенні основного покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України , застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Одночасно, суд відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Оцінюючи необхідність призначення додаткового покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує наступне.

Ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Ізмайлов проти Росії (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі Бакланов проти Росії (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі Фрізен проти Росії (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14).

Правопорушення, вчинене ОСОБА_1 не було спричинено внаслідок грубого умисного порушення вимог ПДР, такого як наприклад перебування в стані алкогольного сп`яніння тощо. ОСОБА_1 усвідомлює свою винуватість у вчиненні ДТП та щиро розкаюється у вчиненому. Вжив заходів до відшкодування завданої матеріальної шкоди. Доказів притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за інші порушення ПДР, навіть в порядку КУпАП матеріали справи не містять. Окрім того, враховуючи також позицію потерпілої, яка просила суд максимально пом'якшити йому покарання, наявність у обвинуваченого на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність будь-яких обставин, котрі б обтяжували покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає необхідності у призначенні обвинуваченому додаткового покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Процесуальні витрати по справі стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речовий доказ по справі по справі повернути за належністю.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Виходячи з вищевказаного, керуючись ст.ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому основне покарання - чотири роки позбавлення волі.

Застосувати до засудженого ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп.

Речовий доказ по справі: саморобний автомобіль (саморобний механічний транспортний засіб), - повернути ОСОБА_1 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя С. І. Віговський