Ухвала суду № 100599553, 21.10.2021, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/609/21

Провадження № 4с-677/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Гладій Л.М., за участі секретаря судового засідання Владюк Н.В., представника скаржника – адвоката Голуба В.Є., представника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» Бацюк О.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В.: від 11 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64807883, від 11 березня 2021 року про арешт коштів боржника, від 11 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 11 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 17 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 17 березня 2021 року про розшук майна боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, вимоги якої в подальшому уточнював, зокрема в останній редакції своєї скарги просив: визнати протиправною та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В.: від 11 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64807883, від 11 березня 2021 року про арешт коштів боржника, від 11 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 11 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 17 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 17 березня 2021 року про розшук майна боржника, посилаючись на те, що рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області в справі № 2-631/09 від 04 вересня 2009 року задоволено позов АКБ «Форум» до ОСОБА_1 , за яким стягнуто за кредитним договором № 0155/07/17-Z від 09 серпня 2007 року з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» заборгованість в сумі 33113 доларів США 43 центи, що в еквіваленті на гривню становить 264821 грн. 35 коп., неустойки а розмірі 3545 грн. 92 коп., судових витрат в розмірі 1700 грн. та 30 грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. На виконання рішення суду в справі № 2-631/09 Красилівським районним судом 15 жовтня 2009 року було видано виконавчий лист. 05 лютого 2020 року ухвалою Красилівського районного суду замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» у виконавчому провадженні № 38694491. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. 11 березня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 64807883. Вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 64807883 є протиправними, а постанова від 11 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження є неправомірною, та такою що підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем може бути відкрито виконавче провадження лише на підставі виконавчого документа, який може бути пред`явлений до примусового виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, який закінчився 15 жовтня 2010 року, тому взагалі неможливо були відкрити провадження за таким виконавчим листом, а в даному випадку державний виконавець не дотримався вимог закону та відкрив виконавче провадження із порушенням строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, то його дії слід визнати неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, приватний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження встановив собі винагороду у валюті відмінній від національної, чим порушив вимоги норм законодавства та встановив собі неспівмірно велику суму в порівнянні із сумою стягнення зазначеного у рішенні суду. Крім цього, постанова від 11 березня 2021 року про арешт коштів боржника є неправомірною, оскільки вона є похідною від неправомірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а також арешт на заробітну плату , пенсію, стипендію на інші доходи боржника накладається лише у разі відсутності у боржника коштів на рахунках банку у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, чого немає в даному випадку. Крім цього, для арешту зазначена сума в незрозумілій грошовій одиниці. З аналогічних підстав, а саме неправомірне відкриття виконавчого провадження та сума боргу в незрозумілій грошовій одиниці, вважає неправомірною постанову про арешт майна боржника від 11 березня 20211 року, від 17 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 17 березня 2021 року про розшук майна боржника.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник скаржника – адвокат Голуб В.Є. уточнені вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Приватний виконавець Банадига В.В. та його представник – адвокат Залуцький В.Н. у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_2 надіслав до суду заперечення, в якому вимоги скарги не визнав, вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою.

Представник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» Бацюк О.М. у судовому засіданні проти скарги заперечила, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, заперечення на скаргу та додані до нього матеріали, суд доходить такого.

Судом встановлено, що 11 березня 2021 року за вх. № 106 від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надійшла заява про примусове виконання рішення, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Красилівського районного суду Хмельницької області № 2-631/09 виданого 15 жовтня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» заборгованість за кредитним договором за № 0155/07/17-Z від 09.08.2007 року у розмірі 33 113 доларів США 43 центи, що еквіваленті на гривню становить 264 821 гривню 35 копійок та неустойку у розмірі З 545 гривень 92 копійки; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 гривень та 30 гривень за оплату витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

11 березня 2021 року приватним виконавцем, керуючись статями 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64807883.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження, у відповідності до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено боржнику на адресу проживання, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 для виконання за вих. № 581.

11 березня 2021 року приватним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами), винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копію постанови направлено боржнику для виконання за вих. № 583.

11 березня 2021 року приватним виконавцем, керуючись вимогами статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів», частини 3 статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Копію постанови направлено боржнику для виконання за вих. № 584.

11 березня 2021 року приватним виконавцем, з метою забезпечення виконання рішення, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника, якими накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 , а також на все рухоме та нерухоме майно (майнові права) боржника - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 36424,77 доларів США та 6303,99 грн. Копію постанови направлено боржнику та для виконання за належністю за вих. №№ 585, 586.

Так, згідно повідомлень: АБ «Південний», АТ «КРЕДОБАНК», АТ АБ «РАДАБАНК», AT "БАНК ФОРВАРД", АТ "ОТП БАНК", АТ "Правекс банк", АТ "ПУМБ", АТ "Альфа-банк", постанова про арешт коштів не прийнята до виконання, оскільки у боржника відсутні відкриті клієнтські рахунки, інші відповіді відсутні.

11 березня 2021 року приватним виконавцем також були направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, а також до Міністерства внутрішніх справ України з метою перевірки майнового стану боржника.

Так, згідно відповіді Державної фіскальної служби України, боржник - ОСОБА_1 отримує дохід у:

-ДСП "ПІВНІЧНА ПУЩА " (ЄДРПОУ: 40247540);

-КИЇВСЬКА ОБЛАСНА РАДА (ЄДРПОУ: 24572267);

-ЧОРНОБИЛЬСЬКА ОБ`ЄДНАНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ (ЄДРПОУ: 21707169).

11 березня 2021 року на підставі отриманої інформації, керуючись статями 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання до СП «ПІВНІЧНА ПУЩА» (ЄДРПОУ: 40247540), КИЇВСЬКА ОБЛАСНА РАДА (ЄДРПОУ: 24572267) та до ЧОРНОБИЛЬСЬКА ОБ`ЄДНАНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ (ЄДРПОУ: 21707169) за вих. № 587.

Так, згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України, за боржником - ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: MERCEDES-BENZ, рік виробництва ТЗ: 1995, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, рік виробництва ТЗ: 1981 VIN: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 .

17 березня 2021 року приватним виконавцем на підставі отриманої інформації, з метою забезпечення виконання рішення, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортні засоби: MERCEDES-BENZ, рік виробництва ТЗ: 1995, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, Рік виробництва ТЗ: 1981 VIN: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , що належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 36424,77 доларів США та 6303,99 гри., за вих. № 615.

17 березня 2021 року приватним виконавцем також з метою виконання рішення та відсутністю інформації про місце знаходження транспортних засобів, які зареєстровані за боржником на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук транспортні засоби: MERCEDES-BENZ, рік виробництва ТЗ: 1995, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 та VOLKSWAGEN TRANSPORTER, рік виробництва ТЗ: 1981 VIN: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , що належать ОСОБА_1 , за вих. № 616.

Представник скаржника ОСОБА_3 неодноразово зауважував, що основною підставою для визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця визначається пропущення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання. При цьому представник скаржника ОСОБА_3 посилається як на достовірний та єдиний доказ пропущення такого строку те, що йому були надані копії виконавчого провадження, з яких вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви про примусове виконання рішення суду, поданої ПАТ «Банк Форум» 18 червня 2013 року , яка надійшла до державного виконавця 03 липня 2013 року, на підставі чого 05 липня 2013 року було відкрито виконавче провадження. Оскільки ця первинна дія – відкриття виконавчого провадження № 38694491 відбулась 05 липня 2013 року з пропуском встановленого законом строку, то всі наступні дії є неправомірними, так як ще в 2013 році слід було відмовити у відкритті виконавчого провадження з причин пропуску строку звернення виконавчого документа до виконання та повернути стягувачу. Оскільки цього зроблено не було, то приватний виконавець повинен був сам встановити пропущення цього строку і керуючись п. 2. ч. 4 cm. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення повернути стягувану.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIІ від 02 червня 2016 року (надалі - Закон №1404-VII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 закону №1404-VII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 5 Закону №1404-VII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 26 Закону №1404-VII передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Пред`явлення виконавчого документа до виконання – це дія, яка полягає в ініціюванні перед уповноваженою особою початку виконавчого провадження. Разом з тим, пред`явлення виконавчого документа до виконання не обов`язково має наслідком відкриття виконавчого провадження, а отже слід розділяти такі дії як пред`явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання на момент видачі вказаного виконавчого листа встановлювались статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Так, відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV, у вказаній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Закон № 606-XIV втратив чинність з 05 жовтня 2016 року згідно із Законом № 1404-VIII, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (абзац 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404- VIII).

Слід зауважити, що законодавець визначив порядок переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, згідно з пунктом 5 якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII. (Постанова Касаційного адміністративного суду по справі № 240/10258/19 від 22 вересня 2021 року).

Судом було досліджено виконавчий лист № 2-631/09 від 15 жовтня 2009 року, який був представлений в судовому засіданні представником ОСОБА_4 – ОСОБА_2 , з якого вбачається, що до відкриття виконавчого провадження здійснювались дії : 1.«Направлено за належністю» (відділ державної виконавчої служби Красилівського районного управління юстиції в Хмельницькій області); 2. «Відмовлено на підставі п. 8 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» ( відділ державної виконавчої служби Летичівського районного управління юстиції у Хмельницькій області) ; 3. «Повернуто стягувачеві без виконання» (відділ державної виконавчої служби Красилівського районного управління юстиції в Хмельницькій області), про яку є відмітка у наданому витязі.

Таким чином, надання представником скаржника інформації про виконавче провадження з липня 2013 року, однак не надання інформації про хід виконавчого документа до липня 2013 року, натомість наявність відміток про направлення за належністю, відмова у відкритті на підставі п. 8 ст. 26 ще до постанови про відкриття виконавчого провадження, свідчить про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався.

Посилання скаржника на те, що приватним виконавцем не було перевірено пропуск строків державною виконавчою службою, яка виконувала виконавчий лист раніше, не входять до його компетенції та не покладені як обов`язок жодним нормативним документом.

Крім того, скаржник ОСОБА_1 такі дії державної виконавчої служби, яка виконувала виконавчий лист раніше, не оскаржував.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що жодного разу не було попередньо відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав пропущення строку, суд вважає, що скаржник не довів вказану підставу для визнання постанови протиправною, а тому дії щ приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року за № 2-631/09 є такими, що відповідають приписам чинного законодавства.

Щодо винесення постанов про стягнення заборгованості в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до ст.124 Конституції судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, 11 березня 2021 року за вх. №106 від ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надійшла заява про примусове виконання рішення, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Красилівського районного суду Хмельницької області №2-631/09 виданого 15 жовтня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» заборгованість за кредитним договором за №0155/07/17-Z від 09.08.2007 року у розмірі 33 113 доларів США 43 центи, що еквіваленті на гривню становить 264 821 гривню 35 копійок та неустойку у розмірі 3 545 гривень 92 копійки; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 гривень та 30 гривень за оплату витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

До зазначеної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» додало оригінал виконавчого листа, виданого Красилівським районним судом Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року за № 2-631/09, копію ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 05.02.2020 року за № 2-631/09 про заміну сторони виконавчого провадження, копію паспорта та картки фізичної особи - платника податків боржника ОСОБА_1 , довіреність представника стягувача.

11 березня 2021 року, приватним виконавцем, керуючись статями 24, 1- Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64807883.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 18 Закону № 1404-VII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 10 Закону №1404-VIІ визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4)заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5)інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до рішення Красилівського районного суду Хмельницької області у справі № 2-651/09 від 14 вересня 2009 року з ОСОБА_1 було стягнуто на користь АКБ «ФОРУМ» заборгованість за кредитом в сумі 33 113 доларів США 43 центи, що в еквіваленті на гривню становить 264821 гривні 35 копійок, та неустойку в розмірі 3545 гривень 92 копійки; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн., 30 грн за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Красилівському районному суді.

На підставі зазначеного рішення Красилівським районним судом Хмельницької області 15 жовтня 2009 року було видано виконавчий лист № 2-631/09 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0155/07/17-Z від 09.08.2007 з ОСОБА_1 на користь АКБ «ФОРУМ» заборгованості за кредитом в сумі 33113 доларів США 43 центи, що в еквіваленті на гривню становить 264821 гривні 35 копійок, та неустойку в розмірі 3545 гривень 92 копійки; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн., 30 грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Красилівському районному суді.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржника грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц провадження № 14-134цс18).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, «у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні».

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом Красилівського районного суду Хмельницької області від 15.10.2009 року № 2-631/09 має здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі вияв лення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Таким чином, посилання скаржника на необхідність стягнення коштів саме в еквіваленті грошової одиниці України - гривні, який зазначений судом в розмірі 264821 гривень 35 копійок, а не стягнення заборгованості в розмірі 33 113 доларів США 43 центів, таким, що не ґрунтується на Законі та спростовується вищевикладеним.

Щодо вимог скаржника про скасування постанови про стягнення винагороди за виконання рішення, що носить майновий характер та «подвійного стягнення виконавчого збору» судом встановлено, що 11 березня 2021 року, приватним виконавцем Банадигою В.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Згідно приписів статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403-VI1I за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до рішення Красилівського районного суду Хмельницької області у справі № 2-651/09 від 14.09.2009 року з ОСОБА_1 було стягнуто на користь АКБ «ФОРУМ» заборгованість за кредитом в сумі 33 113 доларів США 43 центи, що в еквіваленті на гривню становить 264821 гривні 35 копійок, та неустойку в розмірі 3545 гривень 92 копійки; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн., 30 грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Красилівському районному суді.

Таким чином, посилання скаржника на необхідність стягнення основної винагороди саме в сумі 27009,73 гри., а не стягнення винагороди в розмірі 3311,34 доларів США, є таким, спростовується вищевикладеним.

Частина 3 статті 45 Закону №1404-VIІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Статтею 27 Закону №1404-VII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Скаржником до своєї скарги не додано жодного доказу того, що відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) по виконавчому провадженню № 62300043 було стягнуто виконавчий збір в повному або частковому розмірі, то, відповідно, посилання скаржника на «подвійне стягнення виконавчого збору» є необґрунтованим.

Що стосується вимог скаржника про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про звернення стягнення про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з підстав зазначення боргу в іноземній валюті, то вказана підстава спростована вище. Крім цього скаржником зазначається, що таке звернення проводиться у виключних випадках у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1.Звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2.Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3.Вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4.Заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5.Інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до положень ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В силу вимог ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

З врахуванням вищевикладених вимог Закону, одночасне винесення постанов про арешт майна з посиланням на арешт вежах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, а також звернення стягнення на заробітну плату ( за відсутності відомостей про кошти на рахунках та наявне достатнє для задоволення всіх вимог майно), про розшук майна, місцезнаходження кого невідомо, а також щодо якого невідома його вартість та спроможність погасити всі стягнення в межах виконавчого провадження, суд вважає такими, що направлені на належне виконання рішення суду, тому не вбачає підстав для скасування.

Таким чином, доводи скаржника на протиправність дій приватного виконавця Банадиги В.В. щодо здійснення виконавчого провадження № 64807883 та вчинення ним виконавчих дій по даному провадженню є необґрунтованими, тому скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-450 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В.: від 11 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64807883, від 11 березня 2021 року про арешт коштів боржника, від 11 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 11 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 17 березня 2021 року про арешт майна боржника, від 17 березня 2021 року про розшук майна боржника залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Хмельницького апеляційного суду області через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.М. Гладій