Рішення № 10059791, 10.06.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р.           Справа № 3/46. За позовом Чернівецького транспортного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Державної служби автомобільних доріг України в особі Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс», с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості –22662,62 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Середа Ю.В., довіреність №1086 від 27.11.2009 року

Від відповідача –Кесарева Г.І., довіреність №01/02 від 01.02.2010 року

В засіданні приймав участь прокурор Перч Ю.М.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецький транспортний прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Державної служби автомобільних доріг України в особі Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 22662,62 грн., яка складається з 19950,40 грн. основної заборгованості, 1425,27 грн. пені, 1062,74 грн. інфляційних та 224,21 грн. трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов договорів на транспортне обслуговування №28 від 24.06.2009 року, № 28а від 21.07.2009 року та №37 від 02.09.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.04.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 12.05.2010 року.

Ухвалою від 12.05.2010 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 10.06.2010 року.

На день вирішення спору по суті, 12.06.2010 року, присутній у судовому засіданні прокурор та представник позивача наполягають на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідачем, письмового відзиву на позовну заяву не надано, проте, присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів направлення на його адресу рахунків-фактур у відповідності до умов договорів №28 від 24.06.2009 року та № 28а від 21.07.2009 року.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

24.06.2009 року між сторонами укладено договір №28 на транспортне обслуговування, згідно з умовами якого позивач, як виконавець, зобов’язався забезпечити транспортне обслуговування відповідача, як замовника, шляхом надання йому автогрейдера марки ДЗ-98 (механізм) у кількості однієї одиниці в такому порядку та на слідуючих умовах:

-          Механізм надається замовнику з водієм (оператором, машиністом) в робочі дні та в робочий час для пересування тільки на території України;

-          Механізм надається для виконання послуг по влаштуванню кюветів;

-          Виконавець надає механізм в повністю справному технічному стані, а також несе експлуатаційні витрати, провадить технічне обслуговування і оплату праці водія;

-          Заправлення механізму здійснюється за рахунок замовника.

Згідно п.3.4 договору №28 від 24.06.2009 року, загальна вартість транспортних послуг наданих виконавцем замовнику за даним договором становить 6318 грн.

На виконання умов, договору №28 від 24.06.2009 року, позивачем виконано роботи по влаштуванні кюветів на суму 6318 грн., про що складено акт виконаних робіт №28 від 20.07.2009 року, який підписаний сторонами без жодних зауважень.

Відповідно до п.п.3.1. договору №28 від 20.07.2009 року, замовник зобов’язаний провести оплату за транспортне обслуговування протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання виконавцем рахунку-фактури.

В матеріалах справи міститься рахунок №46 від 07.07.2009 року за яким, 05.10.2009 року, відповідачем сплачено позивачу 3000 грн. (платіжна вимога-доручення від 05.10.2009 року).

Всього відповідачем, на виконання вказаних умов договору, оплачено в рахунок вартості робіт за договором № 28 коштів на загальну суму 5000 грн.

Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору №28 від 24.06.2009 року, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 1613 грн.

21.07.2009 року між сторонами укладено договір №28-а на умовах аналогічних умовам договору №28 від 20.07.2009 року.

Згідно п.3.4 цього договору загальна вартість транспортних послуг наданих виконавцем замовнику за даним договором становить 4527,60 грн.

На виконання умов вказаного договору, позивачем виконано роботи на суму 4527,60 грн., про що складено акт виконаних робіт №30 від 25.07.2009 року, який було підписано сторонами, а також виставлено рахунок №56 від 26.07.2009 року на суму 4527,60 грн.

Відповідно до п.п. 3.1. договору №28-а від 21.07.2009 року, замовник зобов’язаний провести оплату за транспортне обслуговування протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання виконавцем рахунку-фактури.

Разом з тим, відповідачем вартість виконаних на його користь робіт не оплачено взагалі, у зв’язку з чим у нього утворилась перед позивачем заборгованість за договором №28-а від 21.07.2009 року у сумі 4527,60 грн.

Крім того, 02.09.2009 року між сторонами укладено договір №37 на виконання робіт, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах визначених цим Договором позивач, як підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботу у вигляді механізованого викошування трав та скошування трав вручну.

Згідно з п.п. 3.1. цього договору, договірна ціна за договором повинна визначатись за фактом виконаних робіт.

На виконання умов вказаного договору, позивачем виконано роботи на загальну суму 14104,80 грн.

За результатами виконаних робіт, складено акт виконаних робіт №21 від 27.11.2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, які були підписані сторонами без жодних заперечень.

Відповідно до п. п. 4.3 договору №37, кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником проводяться на протязі 10 днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідач за виконані роботи у відповідності до договору, станом на день вирішення спору, не розрахувався.

Отже, з вищезазначених обставин справи вбачається, що загальна вартість неоплачених відповідачем робіт за дослідженими судом договорами, становить 19951 грн. (1318 грн. + 4527,60 грн. + 14104,80 грн.).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не виконано у встановлені договорами строки зобов’язання по оплаті виконаних на його користь робіт, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 19950,40 грн. є правомірними та підлягають задоволення у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 4.5. договору №28 від 24.06.2009 року та договору №28а від 21.07.2009 року, у разі порушення термінів розрахунків, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми, за кожен день затримки, а згідно з п.п. 6.3. договору №37 від 02.09.2009 року замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов’язань у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення, що діяла в період за який сплачується пеня.

Вказані умови договорів, узгоджуються з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1425,27 грн. (266,33грн.+414,28грн.+744,66грн.) є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу за договором №28 від 24.06.2009 року, договором №28а від 21.07.2009 року та договором №37 від 02.09.2009 року 1062,74 грн. інфляційних та 224,21 грн. трьох процентів річних.

Суд, встановивши правильність таких розрахунків, дійшов до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення вищезазначених сум інфляційних та річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановлені обставини справи, що обґрунтовані наданими прокурором та позивачем доказами, в розрізі з вимогами вищезазначеного законодавства України, дають суду підстави для висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідачем, при цьому, не надано жодних доказів в підтвердження протилежного, а його посилання на відсутність доказів направлення на його адресу рахунків-фактур за договорами №28 від 24.06.2009 року та № 28а від 21.07.2009 року не можуть слугувати підставою для звільнення від своїх зобов’язань за цими договорами.

Судові витрати належить стягнути з відповідача, з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс»(с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області», код 348642324030):

- на користь Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Чернівці, вул. Головна, 205, код 31963989) 19950,40 грн. основної заборгованості, 1425,27 грн. пені, 1062,74 грн. інфляційних 224,21 грн. трьох процентів річних;

- в дохід Державного бюджету України 226,62 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 10.06.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 15.06.2010 року.

Суддя                                         О.В. Гончарук