Рішення № 100597875, 26.10.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

26.10.2021

Справа № 331/3326/21

Провадження № 2/331/1918/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Федорової К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпровського Державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Дніпровського Державного медичного університету звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Дніпровського Державного медичного університету (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, р/р 31256227117931, Банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, код ЄДРПОУ 3357109655) витрати на навчання у розмірі 119255 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Дніпровського Державного медичного університету (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, р/р 31256227117931, Банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, код ЄДРПОУ 3357109655) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Ухвалою від 23.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи через офіційний веб-портал судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud0808, а також у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у судове засідання не з`явилась, поважну причину неявки суду не повідомила, відзив не надала, у зв`язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у її відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що на підставі рішення приймальної комісії від 10 серпня 2012 року наказом ректора Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» № 578-ос від 10 серпня 2012 року ОСОБА_1 зарахована на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 473 від 16 березня 2021р. змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України ДЗ «ДМА» на Дніпровський державний медичний університет.

01 вересня 2012 року між позивачем ДДМУ та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 287.

Згідно з умовами укладеної угоди відповідач зобов`язується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Зазначений правочин укладено зі згоди і за домовленістю з відповідачем та він відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо свободи договору (статті 3, 627 ЦК України).

Згідно наказу ректора ДЗ «ДМА» № 527-ос від 23.06.2018 р. «Про завершення навчання» відповідачу ОСОБА_1 присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв`язку із завершенням навчання.

На виконання умов укладеної угоди згідно з направленням на роботу № 124 Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2018 р. відповідача ОСОБА_1 , як молодого спеціаліста, направлено на роботу до КУ «Токмацький протитуберкульозний диспансер ЗОР» Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації на посаду лікаря-фтизіатра.

Згідно інформації (листа) Департаменту охорони здоров`я населення Запорізької обласної державної адміністрації від 11.12.2019 р. № 01-03/3097 відповідач ОСОБА_1 для зарахування в інтернатуру до ДОЗ Запорізької облдержадміністрації не зверталася. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не дотрималась умов Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2012 року, укладеної між ДДМУ та ОСОБА_1 , в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто ОСОБА_1 порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.

Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням витрачено коштів з державного бюджету на навчання відповідача ОСОБА_1 у сумі 119 255,14 грн.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_1 , закінчивши навчання на бюджетній формі у ДДМУ не відпрацювала 3 роки за направленням на роботу.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 не було дотримано вимог законодавства України та Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2012 року № 287, укладеної між ДДМУ та відповідачем ОСОБА_1 в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу. Тобто відповідач порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту» (яка була чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 84). пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України» від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням(чинний на час укладення типової угода про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 84) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року №367.

Зазначеними вище нормативними актами визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання га компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам роз`яснено: оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Частиною третьою статті 8 ЦПК України 2004 року встановлено, що у разі виникнення сумніву під час справи щодо відповідності закону чи іншого правового акту Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.

Відповідно до статті 150 Конституції України виключно до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 201 8 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17).

Окрім цього, слід врахувати правову позицію Верховного Суду України по справі аналогічної категорії № 607/3681/17-ц.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що розмір витрат, які мають бути відшкодовані відповідачем ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням нею зобов`язання про відпрацювання за направленням, визначено на підставі фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2016 року у сумі 119 255,14 гри. за період навчання у вищому навчальному закладі з вересня 2012 року по червень 2018 року.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 610, 615, 625, 629, 631 ЦК України ст. ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Дніпровського Державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Дніпровського Державного медичного університету (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, р/р 31256227117931, Банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, код ЄДРПОУ 3357109655) витрати на навчання у розмірі 119255 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Дніпровського Державного медичного університету (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, р/р 31256227117931, Банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, код ЄДРПОУ 3357109655) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко