Ухвала суду № 100597463, 23.09.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 307/2685/16

У Х В А Л А

23.09.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого – судді Леньо В.В., суддів Трагнюк В.Р., Надопта А.А., при секретарі судового засідання – Казимірська Н.В., за участі прокурора – Немеш Є.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника – Коваленко О.М., при розгляді у судовому засіданні в залі суду м.Виноградів у кримінальному провадженні №12013070140000952 клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України.

Захисник обвинуваченого заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Заявлене клопотання мотивував тим, вважаю, що даний запобіжний захід є занадто суворим та до обвинуваченого слід було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, навіть за можливості застосування електронних засобів контролю.

Клопотання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано тим, що обвинувачений намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування, продовжувати злочинну діяльність.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з під варти яке відбулось в 2017 році, він не вчинив ніяких нових злочинів, від суду він не переховувався, але через те, що у нього на утриманні є хвора мати і жінка з двома дітьми, він змушений був періодично виїзжати на заробітки в межах України

Обвинувачений не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочинів не визнає. Обвинувачення у вчиненні злочину недостатньо обґрунтованою. Таким чином немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочинів він не вчиняв .

Обвинувачений підтверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з`ясуванні обставин кримінального провадження, так як особисто зацікавлений в тому, щоб слідство чимшвидше завершилося.

Відповідно до листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013. «Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).» «Слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необгрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК.

Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Прокурор щодо клопотання заперечив та зазначив, що обвинувачений не з`являвся до суду, оголошувався у розшук. Підстав змінювати запобіжний захід не має.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що з часу обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою обставини у кримінальному провадженні не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися. Зокрема, з врахуванням характеру та тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, особи обвинуваченого, існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наведене унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, так-як такий не може запобігти зазначеним ризикам, є необхідність у продовженні його застосування.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 14.06.2019 р. обвинуваченого ОСОБА_1 через систематичне нез`явлення у судові засідання та відсутності за місцем проживання, що унеможливлювало його примусове доставлення до суду оголошено в розшук (а.с.53 т.2).

30.09.2021 року у зв`язку із з`явленням обвинуваченого ОСОБА_1 провадження відновлено (а.с.65 т.2).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 03.12.2019 р. змінено склад колегії (а.с.90 т.2).

21.02.2020 р. закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду на 05.03.2021 р. (а.с.103 т.2).

У період з березня по листопад 2020 р. справа відкладалася за клопотанням учасників провадження з причин карантинних обмежень.

07.10.2020 р. обвинувачений з`явився у судове засідання, однак через відсутність захисника розгляд справи відкладено на 28.10.2020 р. (а.с.158-159 т.2).

У судове засідання на 28.10.2020 р. обвинувачений не з`явився. Судом застосовано примусовий привід (а.с.163-164 т.2).

Рапортом від 04.12.2020 р. повідомлено, що ОСОБА_2 04.12.2020 р. відсутній за місцем проживання. Також зазначено, що 03.12.2020 р. до ОСОБА_1 при зустрічі доведено обов`язок прибути у судове засідання (а.с.176 т.2).

Ухвалою від 04.12.2020 р. до ОСОБА_1 повторно застосовано примусовий привід на судове засідання 18.12.2020 р. (а.с.199-200 т.2).

18.12.2020 р. вирішено проводити судове засідання в режимі відео конференції з Рахівським районним судом. Обвинувачений ОСОБА_1 взяв участь у розгляді справи (а.с.217-219, 220 т.2).

У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 у судові засідання ухвалою від 20.04.2021 р. ОСОБА_1 оголошено у розшук (а.с.247 т.2).

19.08.2021 р. ОСОБА_1 затримано та ухвалою від 20.08.2021 р. застосовано до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою (а.с.3, 4-7 т.3).

Отже, з вказаного вбачається, що на протязі періоду призначення справи до судового розгляду 21.02.2020 р. та оголошення у розшук обвинуваченого 20.04.2021 р., що становить більше року (14 місяців), обвинувачений ОСОБА_1 взяв участь тільки у трьох судових засіданнях.

Разом з тим ОСОБА_3 обвинувачується за ч.2 ст.307, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317 КК України, тобто у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів.

Відтак доводи клопотання, що ОСОБА_1 з часу звільнення з під варти у 2017 році від суду не переховувався повністю спростовано вищенаведеним, позаяк двічі оголошувався у розшук і тільки за другим разом до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Жодних доказів того, що мати обвинуваченого хворіє та потребує стороннього догляду чи дорого вартісного лікування до клопотання не долучено, відтак є голослівними.

Також суперечливими є доводи клопотання про наявність у ОСОБА_1 дружини та двох дітей, оскільки при з`ясуванні особи обвинуваченого встановлено, що він не одружений.

До клопотання не додано жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений спів мешкає з якоюсь жінкою та має на вихованні дітей такої співмешканки. Вказані доводи також судом сприймаються як голослівні.

Суд констатує, що до обрання запобіжного заходу до обвинуваченого неодноразово застосовувалися заходи процесуального примусу, зокрема застосовувалися примусові приводи та грошові стягнення, однак належної процесуальної поведінки з боку обвинуваченого досягнуто не було.

Також судом приймалося до уваги об`єктивні обставини розгляду справи, зокрема віддаленість суду від місця проживання обвинуваченого і справа розглядалася в режимі відео конференції з Рахівським районним судом, який знаходиться за місцем проживання обвинуваченого. Однак навіть у цьому разі обвинувачений взяв участь у розгляді справи завдяки оголошеному приводу.

Відтак суд констатує, що обвинувачений не усвідомлює обов`язку належної процесуальної поведінки, легковажно ставився до таких, неодноразово ігнорував судові виклики та залишав місце проживання на тривалий час, незважаючи на те, що був достеменно обізнаний про розгляд відносно нього кримінальної справи у суду.

Додатково суд зазначає, що інформація про розгляд справи є відкритою, знаходиться у відкритому доступі і за бажання обвинуваченого ним легко можна було дізнатися як дати судових засідань так і подати заяви чи клопотання в електронній формі і міг підзаробляти навіть за межами власного населеного пункту.

Натомість обвинувачений грубо порушуючи обов`язок з`являтися до суду неодноразово не з`являвся у судовий розгляд, що було причиною як відкладення розгляду справи та тривалого розгляду провадження у цілому.

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) зазначено, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

До уваги приймається практика Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26. 06. 1991) про те, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінуються, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

За вказаних обставин клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 291, 369-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника Коваленко О.М. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Роз`яснити прокурору наслідки неподання доказів, речових доказів, аудіо-відео записів відповідно до ч.2 ст. 23 КПК України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий В. В. Леньо

Судді: Трагнюк В.Р. Надопта А.А.