Ухвала суду № 100596747, 22.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19304/20

Провадження по справі №1-кп/522/39/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Маланчової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 106 м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Атаманенко І.В.,

потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Павлишина Ю.М.,

захисника обвинуваченого - Вертипороха О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 11.08.2018 року, приблизно о 02 год. 00 хв., більш точний час не встановлений, в Приморському районі, м. Одеса, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ», д/н НОМЕР_1 , в умовах сухого асфальту, без будь-яких ям та вибоїн на дорозі, у темний час доби, при достатньому вуличному міському освітленні, порушуючи правила дорожнього руху України здійснював рух із значним перевищенням його швидкості - 75,2…78,6 км/год по вул. Балківська з боку вул. Ольгіївський спуск в напрямку вул. Маловського.

Будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, в районі буд. 30Б, вул. Балківська, здійснював рух у середній смузі для руху дороги, яка має по три смуги для руху в кожному напрямку, протилежні напрямки якої виокремлені роздільним газоном та трамвайним полотном.

Водій ОСОБА_1 маючи об`єктивну можливість вчасно помітити пішохода, яка почала здійснювати рух з лівого краю проїзної частини вул. Балківська, вчасно не прийняв заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, маючи технічну можливість уникнути ДТП, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перетинала проїзну частину зліва наліво за ходом руху керованого ним автомобіля «MERCEDES-BENZ» у невстановленому для цього місці.

Таким чином, водій ОСОБА_1 своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3 «б», 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

- п. 2.3 «б» передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12. 3 передбачає, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- п. 12.4 передбачає, щоу населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

- п. 12.9 «б», передбачає, щоводієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правих лонної та сідничної кісток, відкритого скалкового перелому ліктьового відростка ліктьової кістки правого передпліччя, саден та ран області ліктьового суглобу, закритого перелому променевої кістки лівого передпліччя в нижній третині, закритого перелому малогомілкової кістки лівої гомілки, саден та поверхніх ран правого плеча, синців та саден нижніх кінцівок, закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, саден голови. Зазначені ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути частини кузова рухаючогося транспортного засобу в момент контактування з тілом постраждалої, а також внаслідок подальшого падіння на дорожнє покриття.

Дані ушкодження утворились незадовго до надходження громадянки ОСОБА_2 до стаціонару, і таким чином, могли бути спричиненні 11.08.2018 року. Описані ушкодження, не були небезпечними для життя та спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день, і за цим критерієм, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля «MERCEDES-BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було необхідно не перевищувати максимально допустиму швидкість руху, вжити заходи до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто він повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.4, 12.9 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, водій автомобіля «MERCEDES-BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , які не відповідали вимогам п. п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, створювали необхідні і достатні умови для настання події та перебували у причинному зв`язку з ДТП.

Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Вертипорохом О.М., подано клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав вимоги, викладені у клопотанні та просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження стосовно нього, на підставі ст. 49 КК України. Обвинувачений зазначив, що наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі та на закритті кримінального провадження він наполягає.

Захисник обвинуваченого просив задовольнити клопотання та звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження стосовно нього, на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, вказала, що це є право обвинуваченого. Стосовно поданого представником потерпілої ОСОБА_2 - адвокатом Павлишиним Ю.М., клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів прокурору та представнику потерпілої у вказаному кримінальному провадженні, прокурор вказала на недоцільність розгляду такого клопотання за наявності вищевказаного клопотання обвинуваченого. Також, зазначила, що цивільний позов поданий потерпілою слід залишити без розгляду.

Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення клопотання сторони захисту та закриття вказаного кримінального провадження, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, просили відмовити в його задоволенні. Щодо поданого клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів просили не розглядати до вирішення питання за вищенаведеним клопотанням сторони захисту.

Заслухавши думки учасників судового провадження, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд доходить такого висновку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к; провадження № 51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Тобто, встановивши обставини, що дають підстави для закриття провадження, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Наведені норми закону вказують на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Суд, установивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд провадження судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).

Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, частиною 1 статті 49 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Як встановлено судом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що мало місце 11.08.2018 року.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) відноситься до злочинів невеликої тяжкості, тобто строки давності розгляду даного кримінального провадження за вказаною вище статтею КК України станом на дату подання клопотання обвинуваченого - закінчились.

Від представника потерпілої - адвоката Павлишина Ю.М., надійшли заперечення щодо закриття кримінального провадження. В судовому засіданні Павлишин Ю.М. вказував на необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого враховуючи стан здоров`я потерпілої після ДТП, оскільки в такому разі строки притягнення до кримінальної відповідальності збільшуються. Вважав, що закриття провадження є передчасним, оскільки необхідно встановити тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої та з`ясувати чи можна звільняти обвинуваченого від кримінальної відповідальності за строком давності.

Щодо доводів представника потерпілої про перекваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає необґрунтованими, оскільки суд не є органом слідства, не може виходити за межі висунутого особі обвинувачення, зокрема в сторону погіршення його становища, що суперечить загальним засадам кримінального провадження, визначеним діючим кримінальним процесуальним законодавством. Дане питання можливо було б вирішити лише під час судового розгляду, після безпосереднього дослідження матеріалів кримінального провадження, у разі зміни обвинувачення прокурором в порядку ст. 337 КПК України.

Згідно положень ст. 337 КПК України під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Однак судом матеріали кримінального провадження не досліджувалися, оскільки на час коли розпочався судовий розгляд, закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, та обвинувачений звернувся із відповідним клопотанням.

Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає випадки коли з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи, що судом не продовжується судовий розгляд, а закривається кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, прокурор не змінював обвинувачення, суд самостійно не може змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яка погіршить становище обвинуваченого.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів того, що передбачені частинами 2, 3 ст. 49 КК України строки давності у даному кримінальному провадженні переривалися чи були зупинені.

На час розгляду клопотання судом не встановлено та сторонами провадження не надано інформації про ухилення обвинуваченого від слідства, вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а так само і відомостей про переривання чи зупинення строків, згідно ч. 2 ст. 49 КК України.

Згідно наданої прокурором вимоги УІП КП «102» ГУНП в Одеській області станом на 12.10.2021 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався.

Крім цього, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 розуміє підстави та наслідки закриття провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, і останній не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

Суд приходить до висновку про те, що обвинувачений, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, таким правом не скористався та не заперечував проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.

Додатково, слід зазначити, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов`язковим.

Передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи із цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме таку позицію висловив Верховний суд у своїй постанові від 26.03.2020 року (судова справа №730/67/16).

Враховуючи наведене, виходячи із загальних засад кримінального провадження, зокрема, верховенства права, рівності перед законом і судом, перевіривши законність заявленого клопотання, згоду обвинуваченого ОСОБА_1 на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі вимог ст. 49 КК України, роз`яснивши учасникам провадження наслідки такого звільнення, з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується останній на момент вчинення кримінального правопорушення був злочином невеликої тяжкості, та з моменту його вчинення минуло більше трьох років; перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і, відповідно, закриття кримінального провадження стосовно нього за ч. 1 ст. 286 КК України.

Від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю.М., надійшло клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів прокурору та представнику потерпілої у кримінальному провадженні №12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке потерпіла та її представник просили не розглядати до вирішення клопотання поданого стороною захисту про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Питання заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування регламентовано Главою 15 Розділом ІІ КПК України, якими суд керується під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання поданого стороною захисту про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, клопотання представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю.М. про надання тимчасового доступу до речей і документів слід залишити без розгляду, оскільки кримінальне провадження в даному випадку підлягає закриттю.

Крім того, представником потерпілої ОСОБА_2 - адвокатом Павлишиним Ю.М., в її інтересах заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (ЄДРПОУ 32404600) на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди грошову суму.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Водночас кримінальний процесуальний закон не передбачає вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року №3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у своїй Постанові від 24.05.2018 року (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, то потерпіла особа не позбавлена можливості звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди.

Беручи до уваги, що обвинувальний вирок не ухвалюється та не постановляється ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру стосовно ОСОБА_1 , суд приходить до переконання, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , поданого в її інтересах представником - адвокатом Павлишиним Юрієм Миколайовичем, слід залишити без розгляду, що не перешкоджає потерпілій звернутися з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю.М., до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси 11.05.2021 року надійшла заява про залучення оригіналів документів в одному екземплярі від 29.04.2021 року, долучених як додатки у трьох конвертах, разом у всіх трьох конвертах 39 рентген знімків ОСОБА_2 для проведення експертизи.

Враховуючи, що надані суду документи є в наявності лише в оригіналі та в одному екземплярі, які можуть мати значення для потерпілої ОСОБА_2 у разі подання нею позовної заяви в порядку цивільного судочинства, а кримінальне провадження №12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закривається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд вважає за необхідне повернути заявнику оригінали документів, долучених як додатки до заяви від 29.04.2021 року в одному екземплярі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Самойленко Д.О. від 14.08.2018 року арешт на автомобіль марки «Mersedes-Benz» р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Стягнення процесуальних витрат, при звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності, КПК України не передбачено. З урахуванням викладеного, процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Питання щодо речових доказів вирішується відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 5, 49, 286 КК України, ст. 61, 62, 100, 124, 128, 174, 284, 285, 286, 288, 369, 372, 376, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , поданого в його інтересах захисником - адвокатом Вертипорохом О.М., про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160500005278 від 11.08.2018 року, на підставі ст. 49 КК України, - задовольнити.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Ю.М., про надання тимчасового доступу до речей і документів прокурору та представнику потерпілої у кримінальному провадженні №12018160500005278 від 11.08.2018 року стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , поданого в її інтересах представником - адвокатом Павлишиним Юрієм Миколайовичем, до ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (ЄДРПОУ 32404600) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілій ОСОБА_2 , що вона не позбавлена права звернутись до суду з позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

Оригінали документів, долучених як додатки до заяви в одному екземплярі від 29.04.2021 року, наданих представником потерпілої ОСОБА_2 - адвокатом Павлишиним Ю.М., до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси 11.05.2021 року - повернути заявнику.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.

Накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Самойленко Д.О. від 14.08.2018 року арешт на автомобіль марки «Mersedes-Benz» р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - скасувати та автомобіль вважати повернутим власнику.

Речові докази, отримані в ході проведення процесуальних дій зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси І.В. Циб