Рішення № 10058838, 17.06.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2010 р.Справа № 6/950-10 За позовом Приватного підприємства „Новофарм” м. Луганськ

до Приватного підприємства „ЛАРГО” м. Хмельницький

про стягнення 9054,09грн., з яких 7498,32 грн. основного боргу, 768,50 грн. пені, 224,90 грн. 3% річних та 562,37 грн. інфляційних витрат

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача : не з’явився

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 9054,09 грн., з якої 7498,32 грн. основного боргу за поставлені вироби медичного призначення у відповідності до укладеної між сторонами усної домовленості, 768,50грн. пені, 562,37 грн. інфляційні витрати та 224,90 грн. 3% річних.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, проте на адресу суду надіслав клопотання за вих. № 167 від 01.06.2010р. в якому просить слухати справу без повноважного представника. Вказує на те, що в позовній заяві при зазначенні ціни позову допущено описку та просить суд стягнути з відповідача суму 9054,09грн.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Приватне підприємство „ Новофарм” м. Луганськ, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.12.2002р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 485014, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області № 288702 від 10.03.2010р.

Приватне підприємство „ЛАРГО” м. Хмельницький, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 07.04.1999р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 248281, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області № 171467 від 10.06.2008р.

Позивачем –ПП „Новофарм” м. Луганськ, на адресу відповідача –ПП „ЛАРГО” м. Хмельницький, у відповідності до усної між сторонами домовленості , було здійснено поставку виробів медичного призначення на суму 8698,32 грн., що підтверджено видатковими накладними № 4348 від 01.12.2006р. на суму 3947,88грн., № 2427 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2429 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2431 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2432 від 05.06.2007р. на суму 129,40 грн., № 2433 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2424 від 05.06.2007р. на суму 3499,90 грн., № 2428 від 05.06.2007р. на суму 386,44 грн., № 2430 від 05.06.2007р. на суму 129,18 грн., № 2425 від 05.06.2007р. на суму 219,96 грн. та № 2426 від 05.06.2007р. на суму 209,60 грн., які підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою.

Відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар, залишок несплаченої заборгованості станом на 05.03.2009р. становив 7698,32 грн.

05.032009р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 15 на суму 7698,32 грн. відповідь на яку позивач не отримав.

24.03.2010р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму 200 грн. в рахунок сплати боргу.

У зв’язку із цим, у відповідача станом на 21.04.2010р. наявна заборгованість в сумі 7498,32 грн., яку позивач просить стягнути.

При цьому, крім основного боргу в сумі 7498,32 грн., позивач просить стягнути пеню у сумі 768,50грн., інфляційні витрати в сумі 562,37 грн. (за період прострочення з березня 2009р. по березень 2010р.) та 224,90 грн. 3% річних (за період з 15.03.2009р. по 15.03.2010р.), згідно поданого розрахунку.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до усної між сторонами домовленості позивачем було здійснено поставку виробів медичного призначення на суму 8698,32 грн., що підтверджено видатковими накладними № 4348 від 01.12.2006р. на суму 3947,88грн., № 2427 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2429 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2431 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2432 від 05.06.2007р. на суму 129,40 грн., № 2433 від 05.06.2007р. на суму 43,99 грн., № 2424 від 05.06.2007р. на суму 3499,90 грн., № 2428 від 05.06.2007р. на суму 386,44 грн., № 2430 від 05.06.2007р. на суму 129,18 грн., № 2425 від 05.06.2007р. на суму 219,96 грн. та № 2426 від 05.06.2007р. на суму 209,60 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач частково провів розрахунок за отриману продукцію, залишок несплаченої заборгованості станом на 21.04.2010р. становить 7498,32 грн. При цьому, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, пеню в сумі 768,50 грн. згідно поданого розрахунку суми пені .

Щодо вимог про стягнення пені судом враховується наступне:

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи викладені норми, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру нарахування пені за прострочку платежу, суд вважає за необхідне у стягненні пені у сумі 768,50грн. відмовити із вищевикладених підстав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць .

При цьому, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 562,37 грн. за період прострочення з березня 2009р. по березень 2010р. та 224,90 грн. 3% річних (за період з 15.03.2009р. по 15.03.2010р.), що підтверджено відповідними розрахунками.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 7498,32 грн. основного боргу, 562,37 грн. інфляційних витрат та 224,90 грн. 3% річних, всього 8285,59 грн. В решті позову суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства „Новофарм” м. Луганськ до Приватного підприємства „ЛАРГО” м. Хмельницький про стягнення 9054,09 грн. задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства „ЛАРГО” м. Хмельницький, вул. Інститутська, б.15, кв. 5 (р/рах. 26004017015797 в ВАТ „Ерсте банк” м. Київ, код ЄДРПОУ 30318756) на користь Приватного підприємства „Новофарм” м. Луганськ , вул. Лутугінська, 1-ч (р/р 260021674 в ВАТ „Ерсте банк” м. Київ, МФО 380009, код ЄДРПОУ 32279614) 7498,32 грн. (сім тисяч чотириста дев’яносто вісім гривень 32 коп.) основного боргу, 224,90 грн. (двісті двадцять чотири гривні 90 коп.) 3% річних, 562,37 грн. (п’ятсот шістдесят дві гривні 37 коп.) інфляційних, 102 грн. (сто дві гривні 00коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя