Ухвала суду № 100588091, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1260

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про встановлення способу і порядку виконання судового рішення

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/22608/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Клочкової Н.В., суддів Каракашьяна С.К. Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду,

за участю позивача та представника відповідача

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:

- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від « 26» липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з « 26» липня 2017 року по « 07» серпня 2020 року включно в розмірі 885 670,57 грн.

Підставою позову стало протиправна бездіяльність суб`єкту владних повноважень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з 26 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 885 670,57 грн. (вісімсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят гривень 57 коп)., постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року змінено, в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викладено абзац 2 резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 884 966,63 грн, (вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн 63 коп.).», в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - залишити без змін.

13 травня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 640/22608/20 яким стягнуто з Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 884 966,63 грн. (вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн 63 коп.).

Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить суд встановити спосіб та порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 640/22608/20 про стягнення з Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 884 966,63 грн (вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн 63 коп.) шляхом стягнення присуджених ОСОБА_1 коштів, за рахунок коштів, передбачених Господарсько-фінансовому Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442, 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) за бюджетною програмою для обслуговування та організаційного, інформаційно-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

В судових засіданнях позивач підтримав викладені у поданій заяві аргументи та доводи та просив суд задовольнити вимоги заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення поданої позивачем заяви, в обґрунтування чого зазначив, що Уряд не є розпорядником бюджетних коштів, в розумінні норм бюджетного законодавства. При цьому, зазначене є суттєвим, оскільки довільне трактування позивачем можливості стягнення коштів з іншого суб`єкта владних повноважень призведе до порушення вищезазначених норм.

Так, відповідно до положень статті 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Отже, за твердженнями представника відповідача, обраний позивачем спосіб виконання судового рішення у справі № 640/22608/20, грубо порушує та протирічить нормам бюджетного законодавства.

Також, із наданих до суду представником відповідача пояснень вбачається, що останній в обґрунтування належного способу виконання судового рішення у разі якщо боржник за виконавчим листом не має бюджетних призначень, останній звертає увагу на приписи частин 1 та 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до якої встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040, найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік».

При цьому, посилання позивача у поданій заяві не є обґрунтованими оскільки, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України є самостійною юридичною особою, який самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та не може нести відповідальність, у тому числі фінансового характеру за наслідками правовідносин між іншими особами та суб`єктами владних повноважень.

Також, на переконання представника відповідача, у випадку стягнення з господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України коштів на користь ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі з приводу трудових правовідносин, поворот виконання судового рішення буде неможливим, у той же час, як добровільне виконання відповідачем у справі № 640/22608/20 судового рішення спричинить подвійне стягнення бюджетних коштів.

Представник відповідача наголошував, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із затримкою за час виконання судового рішення про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте ОСОБА_1 не перебував у трудових правовідносинах із Господарсько-фінансовим департаментом Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Розглянувши вказану вище заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Також, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.

В свою чергу, судом було встановлено, що 13 травня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист у справі № 640/22608/20 про стягнення з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі №826/12583/16 з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 884 966,63 грн. (вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн 63 коп.).

Надалі, на підставі вказаного вище виконавчого листа, ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України щодо виконання вказаного вище виконавчого листа.

Однак, листом Державної казначейської служби України від 28 травня 2021 року № 5-11-11/10957 позивачу було повідомлено про те, що виконавчий лист було повернуто без виконання у зв`язку із тим, що боржник немає відкритих рахунків в органах Казначейства. Також, в листі Держказначейства зазначено, що «боржником у виконавчому листі визначено Кабінет Міністрів України (код ЄДРІІОУ відсутній), який згідно і даними Єдиною реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що формується згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691, в органах Казначействах не обслуговується, відкриті рахунки боржника в органах Казначейства відсутні.

Натомість, на розрахунково-касовому обслуговуванні в Казначействі перебував Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України (код СДРІІОУ 00019442).

Враховуючи викладене, відповідно до пункту 9 Порядку Казначейство повертає виконавчий лист по справі № 640/22608/20 про стягнених з Кабінету Міністрів України у зв`язку із тим, що боржник не мас відкритих рахунків в органах Казначейства.»

Таким чином, виходячи з викладених вище обставин, та з урахуванням приписів частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд погоджується з доводами заявника про те, що в даному випадку існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року, яке в свою чергу набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

З урахуванням викладеного вище, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В свою чергу судом встановлено, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, його господарсько-фінансові функції покладено на Господарсько-фінансовий Департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України згідно із Законом України «Про Кабінет Міністрів України», на що вказано в роз`ясненнях Міністерства юстиції України, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Також, беручи до уваги аргументи заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань за пошуковим запитом « 00019442» відображається інформація про те, що за вказаним кодом зареєстрована юридична особа «Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України», який є державною організацією.

Основним видом діяльності зазначеної юридичної особи визначено «Державне управління загального характеру».

Тобто, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України є самостійною юридичною особою, який самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та не може нести відповідальність, у тому числі фінансового характеру за наслідками правовідносин між іншими особами та суб`єктами владних повноважень.

Варто наголосити, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом у системі органів виконавчої влади, який діє на підставі повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, зі змісту зазначених вище положень чинного законодавства вбачається, що Уряд є суб`єктом владних повноважень, без створення юридичної особи.

Водночас. Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України є державною організацією, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положення затвердженого постановою Уряду від 12 серпня 2009 року № 850 організаційну, експертно-аналітичну, правову, інформаційну роботу та матеріально- технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, Прем`єр- міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністра, який не очолює міністерство здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

У той же час, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату здійснює серед іншого: матеріально-технічне та господарсько-побутове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та Секретаріату.

Відповідно до коду бюджетної програми « 0410000» передбаченої Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» фінансування Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України здійснюється за напрямками: обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України; фінансова підтримка газети «Урядовий кур`єр». інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення оперативного реагування органів виконавчої влади; забезпечення розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами Національним бюро; забезпечення функціонування офісу із залучення та підтримки інвестицій, заходи з підтримки розвитку лідерства в Україні; організаційне, матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення діяльності Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

Проте, з огляду на існування положень Порядку № 845, бюджетного призначення для Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо коштів визначених для здійснення стягнення на виконання рішень суду Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» не передбачено, що свідчить про необґрунтованість посилань органу казначейської служби на те, що господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України повинен виконувати рішення щодо виплати за затримку виконання рішення суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодекс України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (надалі - Бюджетний кодекс України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно частин 1, 2, 10, 12 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, пунктом 1 статті 48 Бюджетного кодекс України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодекс України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Таким чином, виходячи з викладеного вище можна прийти до висновку, що Кабінет Міністрів України не є розпорядником бюджетних коштів, в розумінні норм бюджетного законодавства.

Таким чином, у зв`язку з особливостями державного устрою вищих органів виконавчої влади, виконання судового рішення без визначення способу та порядку його виконання, не представляється можливим.

Водночас, з урахуванням встановленого, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п. 1). Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 9).

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 встановлено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

В свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).

Як визначено пунктом 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пунктом 8 Положення № 845 встановлено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер, здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів, повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 зазначеного Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що в такому випадку, рішення про стягнення коштів на підставі рішення суду може бути прийнято виключно органом Казначейства. При цьому, оскільки Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», однак є особою, яка відповідно до Порядку № 845 вживає заходи щодо виконання виконавчого документу та забезпечує стягнення коштів на підставі рішення суду шляхом безспірного списання коштів в тому числі з місцевого бюджету.

Водночас, як вже було встановлено судом вище, листом Державної казначейської служби України від 28 травня 2021 року № 5-11-11/10957 позивачу було повідомлено про те, що виконавчий лист було повернуто без виконання у зв`язку із тим, що боржник немає відкритих рахунків в органах Казначейства.

З приводу вказаного, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

В свою чергу, статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» врегульовано особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Так, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

При цьому, суд зауважує, що повертаючи виконавчий лист, уповноваженим органом не було враховано нормативних вимог Порядку № 845, під час прийняття рішення про повернення виконавчого листа та вчинення дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу без з`ясування всіх обставин та вчинення дій, які мають передувати поверненню виконавчого листа стягувачу.

Так, приписами абзаців 1, 2, 4 пункту 28 Порядку № 845 чітко встановлено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Абзацом 1 пункту 29 Порядку № 845 передбачено, що у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

За положеннями пункту 35 Порядку № 845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів, а також підпунктів 4, 5, 7 Порядку № 845, відповідно до яких під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Таким чином, орган казначейства повинен вживати всіх заходів по виконанню рішення суду, встановлених Порядком № 845.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про вжиття органом казначейства комплексу заходів, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення. Навпроти, матеріалами справи підтверджується обставина того, що органом казначейської служби одразу було повернуто поданий позивачем виконавчий лист.

Оскільки, виходячи з аналізу наявного в матеріалах справи листа, Кабінет Міністрів України в органах Казначействах не обслуговується, відкриті рахунки боржника в органах Казначейства відсутні, що не дає можливості належним чином виконати вимоги поданого позивачем виконавчого листа, то, виходячи із вимог Порядку № 845 такий орган Казначейства зобов`язаний надіслати боржнику вимогу із зобов`язанням здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань, а також направити запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

Крім того, суд вважає, що орган казначейства у вказаному вище листі не навів обґрунтованих причин не виконання рішення суду щодо списання коштів з боржника. Зокрема, не відправляв відповідних запитів боржнику, не з`ясував чи вживалися боржником заходи направленні на виконання рішення суду, чи є наявні перешкоди або підстави для звернення до суду, який видав виконавчий лист з клопотаннями щодо відстрочення виконання рішення суду на час необхідний для усунення вказаних причин, та/або для заміни способу чи порядку виконання рішення суду, в тому числі з урахуванням того, що боржник перебуває в стані припинення.

Жодних із зазначених дій, органом казначейства, в порушення вимог Порядку не було здійснено чим порушено принцип верховенства права.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» затверджено на виконання бюджетних програми:

- КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030) - 150,00 млн гривень;

- КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - КПКВК 3504040) - 100,00 млн гривень.

Отже, оскільки як вже було вказано судом вище, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа.

То в даному випадку, орган казначейства, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у випадку відсутності у відповідного державного органу відповідних призначень повинен був виконати поданий позивачем виконавчий лист шляхом виконання його за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040, найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік».

У пілотному рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04, §§ 45, 51) Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін, таким чином, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, тоді як заборгованість за судовим рішенням становить майно (possession) для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. З посиланням на численні попередні рішення проти України ЄСПЛ вкотре зазначив: «саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції... Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою...

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади…» (§54).

У справі «Афанасьєв проти України» (Afanasyev v. Ukraine, № 38722/02, рішення від 5 квітня 2005 року) ЄСПЛ наголосив, що «стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі» (§75). У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04) ЄСПЛ уточнив: «Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції залежить від характеру поданої заявником скарги; «ефективність» «засобу юридичного захисту» у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством» (§ 64). Розгорнуте тлумачення положень статті 13 Конвенції щодо скарг про невиконання рішень національних судів ЄСПЛ дав у справі «Бурдов проти Росії» (№ 2)(Burdov v. Russia (no. 2), N 33509/04, рішення від 15 січня 2009 року): «Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі... Так само й у справах про невиконання судових рішень будь- який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів… :тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції» (§98).

Таким чином, керуючись викладеними вище висновками можна прийти до висновку, що органи державної влади, у тому числі суд, мають використовувати будь-які передбачені законом засоби, які здатні забезпечити виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, протягом розумного строку.

Як вже було зазначено судом вище, відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. За заявою стягувача суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище висновків та обставин, суд з урахуванням встановленого вище, приходить до висновку про часткову обґрунтованість поданої позивачем заяви та для належного та об`єктивного захисту прав позивача, про наявність для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, а саме шляхом встановлення способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 640/22608/20 про стягнення з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 884 966,63 грн (вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн 63 коп.) шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України після надходження виконавчого листа у справі № 640/22608/20 від ОСОБА_1 , з документами, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, здійснити виконання рішення суду у справі № 640/22608/20 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040, найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету) «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

На підставі викладеного, керуючись статтями 241, 243, 248, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду - частково.

2. Встановити спосіб та порядок виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 640/22608/20 про стягнення з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16 з 27 липня 2017 року по 07 серпня 2020 року включно в розмірі 884 966,63 грн (вісімсот вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість грн 63 коп.) шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України після надходження виконавчого листа у справі № 640/22608/20 від ОСОБА_1 , з документами, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, здійснити виконання рішення суду у справі № 640/22608/20 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040, найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету) «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.В. Клочкова

Судді С.К. Каракашьян

Т.О. Скочок

Повний текст виготовлено 25.10.2021.