Рішення № 100587754, 26.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/4317/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Михайлової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Сало Олександр Петрович, про ухвалення додаткового рішення у справі №620/4317/21, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України, Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

У С Т А Н О В И В:

22.04.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о; поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці Державної митної служби України; стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу; звернення до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один день.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного наказу Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 02.04.2021 № 514-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; зобов`язано Державну митну службу України поновити на службі ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді начальника Чернігівської митниці ДФС з 06.04.2021; стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період, з 06.04.2021 по 07.10.2021, у розмірі 108143 (сто вісім тисяч сто сорок три) грн 04 коп.; звернуто до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

18.10.2021 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Сало Олександр Петрович, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №620/4317/21 про стягнення з Державної митної служби України на користь позивача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення повідомлені належним чином, надали до суду заяви про проведення судового засідання без їх участі; представник Державної фіскальної служби України причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судове засідання проводилось у порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України (далі - КАС України).

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд враховує таке.

Так згідно з пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

У свою чергу, у відповідності до приписів пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу вищевикладеного випливає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2021 у справі №620/4317/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом з позовом було надано суду ордер на надання правничої правової допомоги, акт виконаних робіт від 08.10.2021, квитанцію від 08.10.2021 №1, в якій зазначено, що ОСОБА_1 сплачено 25000,00 грн адвокату Сало О.П. за надану правову допомогу (т. 1 а.с.62, т. 2 а.с.63-64).

Отже адвокатом документально доведено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

18.10.2021 представником Державної митної служби України, Північної митниці Державної митної служби України подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, також просить відмовити у винесенні додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, обґрунтовуючи тим, що представником позивача не надано договір про надання правничої допомоги, укладений з позивачем, та докази щодо обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, як передбачено статтею 134 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

З огляду на викладене, з урахуванням результату розгляду справи (позов задоволено повністю), складності справи, кількості судових засідань, а отже витраченого часу та обсягу наданих адвокатом послуг, а також беручи до уваги, що понесення цих витрат підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає, що ці витрати відносяться до судових витрат по справі у розумінні статті 132 КАС України та підлягають до стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Проте суд зауважує, що переконливих доказів в спростування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачами суду не надано.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, за результатами розгляду справи №620/4317/21, є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяв.

Суд відхиляє посилання представника відповідачів на відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція КАС України не вимагає.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 справі № П/9901/736/18.

Разом з тим при ухваленні рішення від 07.10.2021, судом не вирішено питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 229, 244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 26.10.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Державна митна служба України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ - 43115923); Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 39292197); Північна митниця Державної митної служби України (пр-т Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ - 43332675).

Суддя В.В. Падій