Вирок № 100587304, 26.10.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 147/405/18

В И Р О К

Іменем України

26 жовтня 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

з участю прокурора Юзька О.В., Рудяка С.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Дунаєва І.Б.

законного представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника Марковського О.В.

свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження № 12018020010000508 внесеного в ЄРДР від 06.02.2018 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, розлучений, на утримані 1 неповнолітня дитина, працює тимчасовими заробітками, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 119 ч.1 КК України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 04.02.2018 близько 22.00 год., перебуваючи в приміщенні кафе-бару в АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , не маючи на меті умисного, протиправного заподіяння смерті потерпілому, наніс ОСОБА_13 правою рукою зі значною силою прикладання удар в область обличчя, від якого останній впав на бетонну підлогу, вдарившись потиличною ділянкою голови до керамічної плитки, якою вкрита бетонна підлога. Внаслідок дій ОСОБА_3 та падіння на бетонну підлогу потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (крововилив в м`яких тканинах потиличної ділянки, лінійний перелом потиличної кістки, вогнищевий субарахноїдальний крововилив в лівій півкулі головного мозку, субдуральна гематома над лівою півкулею (оперативне втручання 05.02.2018), внутрішньо-мозкові дрібно-вогнищеві крововиливи в лівій півкулі головного мозку), які являються небезпечними для життя в момент виникнення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 119 ч.1 КК України визнав частково. Суду показав, що 04.02.2018, він перебував в кафе в с. Цибулівка, де зустрів своїх знайомих, які святкували день народження. Його товариш ОСОБА_6 , запропонував приєднатися до їх компанії. Він присів біля їхнього столу. В цей час до нього почав чіплятись ОСОБА_13 , який перебував в нетверезому стані. ОСОБА_7 відвів ОСОБА_13 в сторону і почав заспокоювати. Тоді, він, щоб не продовжувати конфлікт, пішов в іншу кімнату кафе до ОСОБА_6 , де останній з іншими товаришами грали в більярд. В дану кімнату також зайшов і ОСОБА_13 , який продовжив до нього чіплятись, обзивати нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою, через те, що він раніше працював в міліції. Також, він намагався вчинити бійку, але присутні хлопці, не давали йому цього зробити, та намагались постійно їх розвести в різні сторони. Коли в черговий раз, він відійшов в іншу сторону, то нього знову підійшов ОСОБА_13 і наніс йому удар кулаком в голову. Від вказаного удару він похитнувся, і зразу же інстинктивно відмахуючись рукою попав йому в обличчя і той впав. Наносити удар ОСОБА_13 він не хотів, але сталося так, що його відмахування рукою проявилось саме в нанесенні удару, від якого той впав навзнак на спину та вдарився головою об кахельну підлогу та втратив свідомість. Саме в цей момент він зрозумів, що спричинив тілесні ушкодження. Зразу же він з іншими хлопцями почали приводити ОСОБА_13 до свідомості, хтось викликав швидку та останнього винесли на вулицю, де і чекали швидку, по приїзду якої він допомагав помістити останнього до автомобіля швидкої та разом з ним поїхав до лікарні, де купував ліки. Настпуного дня ОСОБА_13 завезли в лікарню в м. Вінницю. При розмові із ОСОБА_1 , він повідомив йому, що ОСОБА_13 впав зі сходів. Після цих подій, він пішов до поліції та написав заяву про обставини. В той день, він спиртного не вживав.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 119 ч.1 КК України визнав частково, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами потерпілого, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 04.02.2018, він їхав додому в с. Цибулівка, Тростянецького району. По дорозі, близько 21:20 год., він зустрів ОСОБА_3 , який являється дядьком ОСОБА_13 , але з ним він не розмовляв. Свідком подій, які відбувалися в кафе він не був. Наступного дня, близько 6:00 год. ранку, він дізнався, що ОСОБА_13 знаходиться в лікарні. Приїхавши в лікарню, він довідався, що ОСОБА_13 перебуває у важкому стані з черепно-мозковою травмою. Вже 06.02.2018, вранці, коли він перебував в лікарні, там також знаходився і ОСОБА_3 , який йому зізнався, що це він вдарив ОСОБА_13 в кафе, і той впавши вдарився головою об підлогу. Під час перебування ОСОБА_13 в лікарні, ОСОБА_3 давав кошти на його лікування в сумі 500 грн., а також на похорон дав кошти в сумі 6000 грн. Вважає, що ОСОБА_3 має понести покарання відповідно до закону. Цивільний позов ним в судовому засіданні не заявлявся.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що 04.02.2018, він разом із ОСОБА_7 перебував в кафе-барі с. Цибулівка, Тростянецького району. На запрошення ОСОБА_6 , сіли за столик, де випили 0,7 л горілки. Під час вживання алкоголю, ОСОБА_6 також запросив до їхньої компанії ОСОБА_3 , з яким пішов грати в більярд. В цей час, він почув крики зі сторони, де хлопці грали в більярд. Зайшовши в кімнату, де грали в більярд, він побачив, що ОСОБА_6 тримав ОСОБА_13 , в якого в руках був кий. Він забрав в нього, кия, і зламав його об стіл. Після цього, ОСОБА_13 заспокоївся, і ОСОБА_6 , його відпустив. ОСОБА_13 зразу же підійшов до ОСОБА_3 , і правою рукою наніс йому удар в ліву частину голови, в область вуха, і той похитнувся. Тоді, ОСОБА_3 у відповідь наніс удар в область бороди ОСОБА_13 , який від удару втратив свідомість, так як в нього зразу же опустились руки і він впав на підлогу на спину. ОСОБА_13 зразу же почали приводити до свідомості, відливати водою і ОСОБА_3 також допомагав. На короткий проміжок ОСОБА_13 нібито прийшов до свідомості, але зразу же її втратив. Потім викликали швидку та ОСОБА_13 винесли на вулицю, де після приїзду швидкої завезли до лікарні. В лікарні ОСОБА_3 говорив, що наніс удар ОСОБА_13 у відповідь після того, як той його вдарив. Будучи присутнім при цих подіях, він бачив, що ОСОБА_3 удар наносив свідомо і бачив куди саме б`є. Також йому відомо, із розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , що конфлікт між ними виник з приводу крадіжки у ОСОБА_8 , коли саме на той час ОСОБА_3 працював в міліції.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 04.02.2018, в нього був день народження. До нього додому прийшов ОСОБА_13 , і вони вдвох випили пляшку горілки, після чого пішли в кафе, і там в чотирьох, він, ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 випили ще пляшку горілки ємністю 0,7 л, та взяли ще одну літрову пляшку, яку не допили. В цей час він запросив до їхньої компанії ОСОБА_3 , який спиртне не вживав. Після цього, в ОСОБА_13 та ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу якоїсь крадіжки, коли ще ОСОБА_3 працював в міліції. Щоб запобігти даному конфлікту, вони заспокоїли хлопців, і він пішов грати в більярд в сусідню кімнату, згодом туди прийшов і ОСОБА_3 та через деякий час і ОСОБА_13 . Там знову між ними продовжився конфлікт, і вони їх знову розтягнули в різні сторони. В цей час ОСОБА_13 підійшов до ОСОБА_3 і наніс йому удар в голову, а той у відповідь наніс удар в підборіддя ОСОБА_13 , і той впав. Потім вони приводили ОСОБА_13 до свідомості та викликали швидку, якою останнього без свідомості завезли в лікарню. До вказаної події ОСОБА_13 та ОСОБА_3 перебували в неприязних відносинах.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він перебував в кафе із ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , святкували день народження ОСОБА_6 та вживали спиртні напої. Потім до них приєднався ОСОБА_3 , який спиртне не вживав. Між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 виник конфлікт, але до бійки не дійшло, так як вони їх розбороняли. Після цього, він перебував в більярдній, куди прийшов ОСОБА_3 , а згодом і ОСОБА_13 , і в них знову продовжився конфлікт, де вони один одного тягали за одяг. Він їх розтягнув. Коли ОСОБА_13 відпустили, то він підійшов до ОСОБА_3 і наніс йому удар кулаком в голову, той у відповідь кулаком правої руки наніс удар ОСОБА_13 в підборіддя, від якого той простоявши біля однієї секунди впав спиною на підлогу без свідомості. Під час нанесення ударів ОСОБА_13 та ОСОБА_3 стояли один до одного обличчям. Після того, як ОСОБА_13 впав, його почали відливати та викликали швидку і завезли його до лікарні.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він працює фельдшером швидкої Бершадської станції. Пам`ятає, що був виклик в с. Цибулівку у вечірній час, де повідомили, що травма голови в чоловіка. По приїзду, біля кафе швидку чекали чотири хлопці, які тримали п`ятого, і той був без свідомості. Попередньо було діагностовано закриту черепно-мозкову травму та доставлено до Тростянецкьої ЦРЛ. Даний чоловік був в свідомості та в стані алкогольного сп`яніння, не хотів сідати до швидкої, намагався встати з носилок та виривався з авто.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він працює водієм швидкої та виїжджав на виклик в с. Цибулівку разом із фельдшером ОСОБА_11 . Щодо обставин, то повністю підтвердив покази свідка ОСОБА_11 надавши аналогічні в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_5 , суду показав, що на прохання свого сина ОСОБА_4 , він приїхав до лікарні в смт. Тростянець і забрав чотирьох хлопців, серед яких був і його син. Про обставини події в кафе йому нічого не відомо.

Покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , суд до уваги не бере, так як вказаним свідкам нічого не відомо про обставини події, яка мала місце в кафе.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- висновком експерта № 117 (т. 2 а.с. 64-66), відповідно до якого встановлено наявність тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_13 , причинно-наслідковий зв`язок тілесних ушкоджень та настанням смерті;

- висновком експерта № 33 від 12.02.2018, (т.2 а.с. 67), відповідно до якого у гр. ОСОБА_3 встановлена наявність легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розгляду здоров`я.;

- протоколом проведеного слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , фототаблицею до нього (т.2 а.с. 68-69), відповідно до якого свідки, вказують на місце де відбулись події в кафе с. Цибулівка;

- висновком судово-медичної експертизи № 65 від 19.03.2018 (т.2 а.с. 70-76), відповідно до якого, характер і локалізація тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_13 не заперечують тому, що вони могли утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту на тверду тупу поверхню (бетонне покриття вкрите плиткою) контактуючи потиличною ділянкою голови, як встановлено при відтворенні обставин випадку при слідчому експерименті із матеріалів кримінального провадження;

- висновком експертів № 20-к від 31.05.2021, комісійної судово-медичної експертизи (т.3 а.с. 64-71), відповідно до якого у ОСОБА_13 мали місце: Закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку важкого ступеня, субдоральна гематома над лівою півкулею головного мозку (операція 05.02.2018), ішемія лівої півкулі головного мозку з розповсюдженням на стовбур мозку, набряк головного мозку з його дислокацією.

Згідно висновку експерта № 117, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 було виявлено: підшкірні крововиливи в м`яких тканинах голови зі сторони внутрішньої поверхні відповідно лівій тім`яній, тім`яно-скроневій та потиличним ділянкам; субдуральна гематома над лівою півкулею головного мозку, субарахноїдальні крововиливи під м`якими мозковими оболонками в лівій лобно-тім`яній та скроневій ділянках, в ділянці лівого лобного полюсу; лінія перелому потиличної кістки, яка проходить від зовнішнього потиличного виступу та спускається до задньої частини великого потиличного отвору; виражений набряк з дислокацією головного мозку. Також виявлена лінійна рана в потиличній ділянці голови.

Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_13 , за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, належить до тяжких тілесних ушкоджень (п. 2.1.3 «б» «Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95р.), і знаходиться в причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_13 .

Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_13 виникла від дії тупого твердого предмету, можливо, як від надання тілу прискорення внаслідок удару кулаком в область підборіддя та послідуючого падіння з ударом потиличною ділянкою об твердий тупий предмет (керамічну підлогу), так і внаслідок падіння та удару потиличною ділянкою об керамічну підлогу без надання тілу прискорення. По давності вказане тілесне ушкодження могло бути спричинене в строк, вказаний в ухвалі суду - 04.02.18р.

Призначені медикаментозне та оперативне лікування (05.02.2018р.) ОСОБА_13 в Тростянецькій ЦРЛ та ВОПНЛ ім. Ющенка було своєчасним, надавалось в повному обсязі та відповідало встановленому діагнозу.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, судом враховано, що у сторін не виникло сумнівів щодо їх належності та допустимості.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, оцінюючи доводи обвинуваченого про те, що він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_13 внаслідок дій які були спрямовані на захист від протиправного посягання, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_3 , які не знайшли свого об`єктивного підтвердження, є одним із способів його захисту для уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Так, в своїх показах обвинувачений ОСОБА_3 , на доведення обставин щодо відсутності умислу на спричинення тілесних ушкоджень та удару, якого він завдав не навмисно стверджує, що після нанесення йому удару ОСОБА_13 в обличчя, він по шатнувся, опустив голову від удару, а потім інстинктивно рукою відмахнувся, і попав ОСОБА_13 в обличчя, від чого той впав на бетонну підлогу.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого в цій частині так, як вони в повній мірі спростовуються показами свідків:

- ОСОБА_4 , який вказав, що ОСОБА_3 свідомо наніс удар ОСОБА_13 , після того, як той вдарив його в голову. Удар був значної сили, так як після удару в ОСОБА_13 опустились руки, ніби він вже втратив свідомість, і після цього він впав. Крім того, в лікарні, куди доставили ОСОБА_13 , ОСОБА_3 говорив, що удар він наніс у відповідь, після нанесеного ОСОБА_13 удару йому;

Аналогічні покази надали суду свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які також були безпосередніми свідками конфлікту.

Аналіз вказаних показів, як самого обвинуваченого так, і свідків, дає суду підстави зробити висновок про невідповідність його показів фактичним обставинам справи, критичного ставлення до них судом, а також спростування зазначених доводів, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вбивстві вчиненому через необережність, доведена в судовому засіданні в повному обсязі, тому його дії вірно кваліфіковано за ст. 119 ч.1 КК України.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_3 випливає також з того, що в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше проходив службу в органах внутрішніх справ, володів навиками самозахисту. Наведені обставини в сукупності з даними про характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що обвинувачений, умисно завдаючи удар кулаком в підборіддя, з прикладанням значної сили, потерпілому ОСОБА_13 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, про що усвідомлював ОСОБА_3 , тому мав би розраховувати на можливі наслідки, як спричинення тяжкої шкоди здоров`ю, і хоча не бажав, але свідомо припускав (або ж мав передбачати) такі наслідки. При цьому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто обвинувачений діяв з невизначеним і непрямим умислом. У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого невизначеного умислу в діях ОСОБА_3 щодо спричинення потерпілому ОСОБА_13 ушкодження, які в подальшому призвели до смерті. Щодо спричинення смерті потерпілому, то в діях ОСОБА_3 має місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.

Зазначені обставини вказують на наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого саме ст. 119 ч.1 КК, що виключають можливість кваліфікації цього діяння як необхідна оборона.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого є каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, надання допомоги потерпілому, позитивні характеристики за місцем проживання.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин в судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, ОСОБА_3 вчинено нетяжкий злочин. За місцем проживання характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, наявністю пом`якшуючих та відсутністю обтяжуючих покарання обставин. В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 119 ч.1 КК України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги позицію державного обвинувача, суспільну небезпечність вчиненого злочину, обсяг заподіяної шкоди, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, характер та ступінь його вини, встановленні в судовому засіданні пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, висновки органу пробації, де ризики вчинення повторного злочину та небезпеки для суспільства визначенні як низькі, а також фактичні обставини встановленні в судовому засіданні, зокрема, щодо поведінки самого потерпілого, які в їх сукупності дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливе застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов`язки визначенні ст. 76 ч.1 п.п. 1, 2 КК України.

Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, суд вважає, що за відсутності клопотань зі сторони учасників судового розгляду, підстав для застосування запобіжного заходу не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75 КК України, ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 119 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 ч.1 п.1, п.2 КК України покласти обов`язки на ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя: