Ухвала суду № 100586653, 25.10.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6262/21

4-с/357/34/21

Категорія

У Х В А Л А

іменем України

25 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Гончаренко Вікторія Олександрівна, ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2021 року судом отримано скаргу на бездіяльність державного виконавця, яка подана адвокатом Глеваським В.В. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Гончаренко Вікторія Олександрівна, ОСОБА_2 ( а. с. 2-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 12 ).

Ухвалою судді від 16.06.2021 року скаргу ОСОБА_1 , яка подана в її інтересах адвокатом Глеваським В.В. було залишено без руху ( а. с. 16-20 ).

21 липня 2021 року за вх. № 34011 судом отримано клопотання про усунення недоліків ( а. с. 23-24 ), скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця ( а. с. 25-29 ) та клопотання про поновлення строку ( а. с. 30-32 ).

В зазначеній скарзі представник скаржника – адвокат Глеваський В.В. просив суд скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.04.2021 року ( ВП № 54312606 ), мотивуючи тим, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист від 14.02.2017 у справі № 357/9427/16-к, відповідно до якого судом вирішено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 35 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

18.07.2017 року постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №54312606 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 60 000,00 грн.

19.04.2021 року постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко В.О. повернуто ОСОБА_1 виконавчий документ без виконання.

Так, державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 54312606 не вжито всіх заходів щодо виявлення майна боржника, зокрема, не направлено запит до місця відбування покарання боржника з метою з`ясувати наявність заробітної плати тощо.

Крім того, державним виконавцем не вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, виконавець не звертався до суду із клопотання про заборону виїзду за кордон боржника, обмеження в праві водіння транспортного засобу, полювання тощо.

Так, державний виконавець Гончаренко В.О. винесла постанову про закриття виконавчого провадження на підставі частини дев`ятої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», попередньо не вживши всі заходи, спрямовані на розшук активів боржника.

16.06.2021 року адвокат В.В. Глеваський (що діє в інтересах ОСОБА_1 ) ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 54312606.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником зареєстровано 1/4 частини квартири.

Тому, вважає, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу без виконання є неправомірною та такою, що повинна бути скасована.

Ухвалою судді від 22 липня 2021 року поновлено строк для звернення до суду зі скаргою, прийнято до розгляду та відкрито провадження. Призначено судовий розгляд скарги на 02 серпня 2021 року ( а. с. 62-63 ).

Ухвалою суду від 02.08.2021 року витребувано у державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко В.О. належним чином завірену копію виконавчого провадження № 54312606 від 18.07.2017 року про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( а. с. 72-73 ).

У зв`язку з ненадходженням на адресу суду належним чином завіреної копії виконавчого провадження № 54312606 від 18.07.2017 року про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 22.09.2021 року оголошено перерву до 25.10.2021 року ( а. с. 82-83 ).

25 жовтня 2021 року за вх. № 49511 судом отримано копії виконавчого провадження № 54312606.

В судове засідання представник скаржника – адвокат Глеваський В.В. не з`явився, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, отримане 25.10.2021 року за вх. № 49501, мотивоване – до розгляду клопотання про відвід судді.

Заінтересована особа державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Гончаренко Вікторія Олександрівна в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена, про що свідчать матеріали справи.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить поштове повідомлення про вручення ( а. с. 86 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Отже, учасники судового розгляду були повідомлені належним чином та завчасно про розгляд справи.

Заяв та клопотань з боку заінтересованих осіб на адресу суду не надходило.

Частина 2 статті 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Стосовно клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, яке мотивоване – до розгляду клопотання про відвід судді, суд вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки клопотання про відвід судді на адресу суду не надходило, а такі підстави для відкладення не передбачені вимогами статті 223 ЦПК України.

Враховуючи строки розгляду даної категорії справ, враховуючи належне повідомлення всіх учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, про можливий подальший розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали виконавчого провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Встановлено, що скаржником звертаючись до суду із вказаною скаргою було також подано клопотання про поновлення пропущеного строку, тому ухвалою судді від 22 липня 2021 року поновлено строк для звернення до суду зі скаргою, прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист від 14.02.2017 року у справі № 357/9427/16-к, відповідно до якого судом вирішено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 35 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн. ( а. с. 45-46 ).

18.07.2017 року постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 54312606 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 60 000,00 грн. ( а. с. 58 ).

02 травня 2019 року постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ткач А.П. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 ( а. с. 53 ).

Постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко В.О. накладено арешт на грошові кошти боржника ( а. с. 54 ).

19.04.2021 року постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко В.О. повернуто ОСОБА_1 виконавчий документ без виконання ( а. с. 55 ).

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, скаржник вважає, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 54312606 не вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», судове рішення не виконано та оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу без виконання є неправомірною та такою, що повинна бути скасована.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарги на, рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

У відповідності до ч. 1 та ч.4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження до суду; рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС також передбачено частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що виконавче провадження № 54312606 знаходиться на виконанні у Білоцерківському міському відділі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі 619/562/18, провадження № 61-39095св18.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Підстави повернення виконавчого документа стугувачу:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Згідно із частиною другою статті 36 Закону Україні "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

За правилом пункту 2 частини першої статті 37 наведеного Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 127/2119/13, провадження № 61-10276ск21.

З отриманих судом на виконання ухвали матеріалів виконавчого провадження № 54312606 вбачається, що державний виконавець вчиняв певні заходи щодо перевірки майнового стану боржника.

Так, за інформацією боржник за вказаним обліку в органах ДФС не перебуває; в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; відсутні відомості з Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_2 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 25.10.2021 року вбачається, що боржнику ОСОБА_2 належить 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

З даної інформації вбачається, що на вказану частку в майні боржника накладено обтяження в інтересах ПАТ «Дельта Банк».

Відомості щодо іншого майна у боржника відсутні.

Посилання скаржника в скарзі, що державний виконавець передчасно повернула стягувачу виконавчий лист без його виконання, так як за боржником зареєстровано 1/4 частини квартири, про що стало відомо 16.06.2021 року після ознайомлення адвокатом Глеваським В.В. з матеріалами виконавчого провадження № 54312606 не заслуговують на увагу, так як на вказану частку майна боржника накладено обтяження в інтересах ПАТ «Дельта Банк», а іншого майна за боржником не значиться.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника і в той частині, що державним виконавцем не вжито всіх заходів, зокрема, не звернення останнього до суду із клопотанням про заборону виїзду за кордон боржника, обмеження в праві володіння транспортного засобу.

Стосовно посилань скаржника, що державний виконавець в межах виконавчого провадження № 54312606 не вжив всіх заходів щодо виявлення майна боржника, зокрема, направлення запиту до місця відбування покарання боржника з метою з`ясування наявності заробітної плати, суд вважає обґрунтованими, а оскаржувану постанову передчасною з огляду на наступне.

Як встановлено, ОСОБА_2 був засуджений до позбавлення волі, згідно з вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України, вирок набрав законної сили 12 червня 2017 року.

Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п`ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п`ять відсотків загальної суми заробітку, а засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, - не менш як п`ятдесят відсотків загальної суми заробітку ( ч. 4 ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України ).

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, — 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, — 20 відсотків.

Суд погоджується з доводами скаржника в цій частині, що державний виконавець не здійснив такий запит до місця відбування покарання боржника та не з`ясував наявності заробітної плати у останнього та можливості утримання із заробітної плати боржника за виконавчим документом.

Зазначене підтверджується і матеріалами виконавчого провадження, які були отримані судом 25.10.2021 року на підставі ухвали від 02.08.2021 року.

Отже, ухвалюючи постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, державний виконавець в повному обсязі не вжив усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про не повноту виконавчих дії, а оскаржувана постанова передчасною.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа № 54312606, виданого 04.07.2017 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, яке повинно бути виконане.

Тому, суд приходить до висновку, що вимога скаржника щодо скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.04.2021 року є частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 18, 44, 49, 70, 74, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 18, 81, 128, 233, 247, 263, 353, 355, 450, 447-451 ЦПК України, ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", п. 3, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Гончаренко Вікторія Олександрівна, ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність державного виконавця, - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Гончаренко Вікторії Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.04.2021 року у виконавчому провадженні № 54312606.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 25 жовтня 2021 року.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов