Рішення № 100585711, 20.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року справа № 580/3168/21

09 годин 00 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В., за участі секретаря Осадчого В.О., розглянувши у письмовому провадженні у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/3168/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) [представник відповідача - не прибув]

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв рішення.

21.05.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, з урахуванням позовної заяви, що надійшла до суду 29.06.2021 у порядку усунення недоліків, просить: визнати протиправними та скасувати вимоги від 04.06.2020 № 128585-52, від 07.08.2020 № Ф-128585-52, від 03.09.2020 № Ф-128585-52 про сплату боргу (недоїмки).

У обґрунтування позовних вимог зазначено, з 20.11.2012 позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець. Вимоги від 04.06.2020 №128585-52, від 07.08.2020 №Ф-128585-52, від 03.09.2020 №Ф-128585-52 про сплату боргу (недоїмка) є незаконними, позаяк у них не було зазначено яким чином виникла заборгованість, яка база нарахування ЄСВ визначалась податковим органом, відсутні дані щодо підстав та періоду виникнення боргу, вимоги були надіслані із порушенням строків визначених законодавством. Позивач зазначила, що з 28.05.2015 є пенсіонером за віком та зверталась до податкового органу про припинення нарахування ЄСВ у зв`язку зі виходом на пенсію за віком, проте в результаті бездіяльності суб`єкта публічної адміністрації має незаконне втручання у майнові права та фінансові інтереси фізичної особи. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав. 03.08.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позов, де зазначив, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, вимоги направлені правомірно, позаяк у позивача за даними інформаційної системи ДПС в інтегрованих картках платника за платежем 71010000 «єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати; винагороди за договорами цивільно-правового характеру; допомоги з тимчасової непрацездатності» та 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску з 2015 року. Заборгованість позивача за платежем 71040000 виникла на підставі рішення від 12.02.2020 № 0022285233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2016 до 10.02.2020, яке не було оскаржене позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, тому сума є узгодженою. Станом на 20.10.2021 за платежем 71010000 заборгованість відсутня, у зв`язку із сплатою позивачем.

Розглянувши надані документи і матеріали, встановивши позицію позивача та відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 499).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу підприємця 20.11.2012 (а.с. 10). Відповідно до пенсійного посвідчення від 28.05.2015 серія НОМЕР_2 позивач є пенсіонером за віком.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ (а.с. 70-94) за даними баз обліку відповідача станом на 31.12.2014 обліковується переплата 5072.15 грн; станом на 31.03.2015 переплата 1269,35 грн, станом на 31.08.2015 переплата 1.4 грн.

09.02.2016 нараховано за декларацією №1604457692 ЄСВ - на кінець року 2016, 2017 сальдо - недоїмка у сумі 5293.88 грн (а.с.89) за кодом операції СДО, проте одночасно (а.с.83) виявлено розбіжність - сальдо на 31.12.2017 за кодом операції СДО обліковується переплата 0.99 грн, що як деструктивне відхилення облікованій недоїмці не обґрунтовано відповідачем.

У матеріалах справи наявний лист від 17.03.2021 про те, що вимога від 05.06.2019 у сумі 5925.84 грн вважається відкликаною.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи. Відповідач не надав доказів не нарахування, неутримання або несплати (неперерахування) ОСОБА_1 як податковим агентом ЄСВ до або під час виплати доходу на користь іншої особи і, як наслідок, не довів наявності законних підстав для збільшення позивачу грошових зобов`язань і формування спірних податкових вимог, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України.

Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Верховний Суд України наголошує у постанові від 04.10.2016 у справі №810/7161/14: довести правомірність дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності у адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.

Судом встановлено, що до позивачем до податкового органу було подано заяву про до прийняття відповідачем вимоги, де зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, тому як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування не зобов`язана сплачувати ЄСВ згідно чинного законодавства (а.с.38).

У справі № 2340/3921/18 ЄДРСР 80633853 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення щодо обставин, коли фізичні особи-підприємці, що є пенсіонерами та обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати за себе єдиного внеску. Твердження апелянта на те, що факт подання звіту має розцінюватися як свідома активна дія про намір сплатити єдиний соціальний внесок, що свідчить про добровільний характер поведінки особи, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не укладалася відповідна угода про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно вимог ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що є виключною умовою для визнання позивача платником єдиного внеску за наведених обставин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1575/16.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом встановлено, що оскаржувані вимоги від 04.06.2020 № 128585-52, від 07.08.2020 № Ф-128585-52, від 03.09.2020 № Ф-128585-52 про сплату боргу (недоїмки) прийнято без урахування усіх обставин справи: відповідачем не враховано/не перевірено/не оцінено факту, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки відповідно є платником єдиного внеску, являється пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Страховий стаж - це період (строк) протягом якого особа належить загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Звільнення фізичних осіб-підприємців на час карантину від нарахування та сплати ЄСВ за березень, квітень та травень 2020 року передбачено Законами України від 17.03.2020 № 533-IX та 13.05.2020 № 591-IX. Періоди звільнення включаються до страхового стажу та вважається, що страхові суми сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів (Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, згідно з якими для фізичних осіб - підприємців періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року включаються до страхового стажу). Відповідачем не надано інформації та розрахунків про врахування вимог законодавства під час формування вимог від 04.06.2020 № 128585-52, від 07.08.2020 № Ф-128585-52, від 03.09.2020 № Ф-128585-52.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження розгляду звернення позивача від 16.07.2020 щодо того, що позивач просила дати звіт за 2015 рік з нарахування ЄСВ, що нею не подавався, проте позивач вважає, що отримала відмову.

Докази відмови відповідача та/або рішення про результати перевірки електронної/паперової звітності позивача та/або проведення службової перевірки та/або перевірки використання цифрового підпису та/або наданої копії заяви про припинення сплати ЄСВ матеріали справи не містять.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження розгляду звернення позивача від 16.07.2020, яка прагнула отримати інформацію і копію офіційного документа від 04.06.2020 та мала право «бути почутою» у з`ясуванні питань: «чому такий термін», «чому такий борг» у зв`язку із виконавчим провадженням та стягненням виконавчого збору/витрат виконавчого провадження від суми 5923.96 грн.

Судом встановлено, що у відповідь на звернення від 17.07.2020 надано листи 27.07.2020 та 31.07.2020 з наданням копії вимоги від 04.06.2020 та копії звіту за 2015 рік, проте відповіді на поставлені питання не надано щодо того: «чому такий термін», «чому такий борг», «звіт не подавався» у контексті наявної у відповідача інформації про статус пенсіонера з 2015 року та витрат виконавчого провадження.

Згідно частини 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску. Відповідно до статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі Порядок № 435) згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов`язку сплати ЄСВ з буку позивача. Помилкова подача позивачем звітів за 2016 та 2017 роки не є тотожною добровільній участі у системі страхування.

Позивач обґрунтував обставини помилковості наданої звітності, звернувшись з проханням зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах, очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов`язку сплати ЄСВ та/або роз`яснення наслідків сплати і несплати ЄСВ у зв`язку із обчисленням страхового стажу ФОП ОСОБА_1 .

Відповідачем не вчинено дій щодо інформування позивача про підстави і причини корегування відомостей з ЄСВ в електронних базах під час адміністрування єдиного внеску та розбіжностей у наданій інформації з облікової картки платника, що виплаває як на право соціального забезпечення, страховий стан та втручання у майнові права і фінансові інтереси позивача.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Кодексу №2755 цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно п.59.1 ст. 59 Кодексу №2755 у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що відповідачем стосовно ОСОБА_1 прийнято податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 04.06.2020 №Ф-128585-52 (а.с. 7) відповідно до якої станом на 31.05.2020 заборгованість складає 10090,92 грн; від 07.08.2020 №Ф-128585-52 (а.с. 8) відповідно до якої станом на 31.07.2020 заборгованість складає 8568,59 грн; від 03.09.2020 №Ф-128585-52 (а.с. 9) відповідно до якої станом на 31.08.2020 заборгованість складає 8567,65 грн, вимога від 05.06.2019 у сумі 5925.84 грн є відкликаною у зв`язку із сплатою, проте за наявного статусу пенсіонера відповідач не встановив і не з`ясував фактичний інтерес позивача за наявної конкуренції права на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування/ звільнення від сплати ЄСВ/ можливість реалізації права на щорічний перерахунок пенсії особам, які після призначення пенсії продовжували працювати та набули страховий стаж, сплачуючи ЄСВ.

Матеріали справи не містять підтверджень надсилання відповідачем позивачу зазначених вимог про сплату боргу (недоїмки). Позивач надала копію заяви (а.с. 15) до начальника Уманського управління ГУ ДПС у Черкаській області в якій просить надати їй вимогу від 04.06.2020 яку вона своєчасно не отримала, у відповідь на вказану заяву отримала лист (а.с. 16) з додатками щодо направлених відомостей, проте надані додатки відсутні.

Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідно до стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що діючими Законами та Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті, не передбачено порядок дій контролюючого органу у випадку звернення особи щодо зняття / здійснення коригування помилково вказаних сум у звітах.

Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення верховенства права у захисті основних прав і свобод людини і громадянина» зазначено: дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку із забезпеченням права на: виклад своєї позиції (бути почутим та вислуханим / the right to be heard); ефективні засоби юридичного захисту в будь-якому спорі (ст. 13 ЄКПЛ); справедливий суд, або в англо-американській традиції - принцип природної справедливості чи принцип справедливої (юридичної) процедури.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено щорічний перерахунок пенсії з 01 квітня особам, які після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжували працювати та набули необхідний страховий стаж. Перерахунок пенсії проводиться: без додаткового звернення особи до органів Пенсійного фонду України; особам, які після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжували працювати та набули не менше як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, або менше як 24 місяці страхового стажу, але після призначення (попереднього перерахунку) пенсії пройшло не менш ніж два роки.

У Положенні про Державну податкову службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 із змінами передбачено, що ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який здійснює прийом громадян, розгляд звернень (запитів) громадян, платників податків (платників єдиного внеску) та інших суб`єктів права на звернення з питань, пов`язаних із діяльністю ДПС, та запитів на отримання публічної інформації.

Закріплений статтею 40 Конституції України інститут права на звернення має комплексний характер: його утворюють різні за природою і призначенням юридичні засоби (інструменти), метою яких є забезпечення реалізації кожною людиною своїх прав і свобод, а також їх відстоювання, захист та відновлення у разі порушення (абзац дев`ятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі від 11 жовтня 2018 року № 8-р/2018 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини другої статті 8, другого речення частини четвертої статті 16 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 3 Закону № 393 під зверненнями громадян варто розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Верховний суд у справі №9901/140/20 зазначив з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (у справі №800/580/17): правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, що повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393) звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. За змістом статті 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 стосовно пункту 4 статті 4 Закону № 2464 зазначено: «звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».

Суд зазначає, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати ЄСВ. ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22.11.2013 серії АБ №073544) (а.с.10), пенсійне посвідчення від 28.05.2015 Серія НОМЕР_2 позивач є пенсіонером за віком.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи у межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 819/1420/15). Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18). У постанові Верховного Суду 25.03.2020 у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Варто зазначити, що відповідачем оформлено вимоги від 04.06.2020 № 128585-52 (а.с. 7) у сумі 10090,92 грн, від 07.08.2020 № Ф-128585-52 (а.с. 8) у сумі 8568,59 грн, від 03.09.2020 № Ф-128585-52 (а.с. 9) у сумі 8567,65 грн про сплату боргу (недоїмки) на виконання повноважень, у порядку, передбачений законом, проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що направлення і вручення оскаржуваних вимог, що прийнято не у спосіб з дотриманням права особи на участь у прийнятті рішення, без урахування усіх обставин справи, нерозсудливо з огляду на наявне завчасне інформування позивачем про статус пенсіонера (до прийняття вимог № 128585-52, Ф-128585-52, Ф-128585-52) про помилковість наданих звітів у контексті права позивача як на виправлення помилки так і на добровільну участь у системі загальнообов`язкового страхування з огляду на підстави звільнення від сплати ЄСВ та без застосування принципів належного врядування і надання сервісного обслуговування платнику податків, без сприяння у роз`ясненні застосування законодавства про загальнообов`язкове пенсійне страхування і можливостей перерахунку пенсії у разі збільшення страхового стажу, без надання вмотивованих відповідей на неодноразові звернення, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнати протиправною бездіяльність відповідача під час розгляду звернень позивача щодо спірних правовідносин і зобов`язання повторно розглянути звернення від 16.07.2020 із вжиттям заходів усунення розбіжностей в облікових документах і електронній базі з адміністрування ЄСВ відповідача з метою відновлення порушеного майнового права позивача.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн 00 коп згідно квитанції від 21.04.2021 №234910109, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору.

Верховний Суд у справі № 520/928/19 ЄДРСР 92334170 зазначає, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням. Якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати витрати, що особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача під час розгляду звернень позивача від 16.07.2020 вх.7341/52-51/ФОП і №7342/52-51/ФОП щодо надання інформації і неврахування статусу пенсіонера під час прийняття вимог від 04.06.2020 № Ф-128585-52 у сумі 10090,92 грн, від 07.08.2020 № Ф-128585-52 у сумі 8568,59 грн, від 03.09.2020 № Ф-128585-52 у сумі 8567,65 грн про сплату боргу (недоїмки).

Зобов`язати повторно розглянути звернення від 16.07.2020 із вжиттям заходів усунення розбіжностей в облікових документах і електронній базі з адміністрування ЄСВ Головного управління ДПС у Черкаській області з метою відновлення порушеного майнового права позивача з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправними та скасувати вимоги від 04.06.2020 № 128585-52, від 07.08.2020 № Ф-128585-52, від 03.09.2020 № Ф-128585-52 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції апеляційної скарги до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 / АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ]

відповідач: Головного управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663]

Повне судового рішення складено 23.10.2021.

Суддя Л.В. Трофімова