
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5484/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 13.04.2021 з розрахунку 60% від заробітку і застосування максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов`язати відповідача здійснити з 13.04.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою від 23.09.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадження).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14.12.2009 позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду і отримуває пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення пенсії). При призначенні позивачу пенсії її розмір обчислений, виходячи із 90 % суми середьомісячного заробітку та виплачувався без обмеження її максимальним розміром. Однак, у квітні 2021 року на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 08.04.2021 № 21-153 вих-21 відповідач провів перерахунок розміру пенсії позивача, виходячи з розрахунку 60% від розміру заробітної плати та з обмеженням її максимальним розміром. Позивач стверджує про протиправність дій відповідача щодо такого перерахунку, оскільки на момент призначення їй пенсії діяли норми Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та пенсія призначена у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати без будь-яких обмежень. Усі подальші зміни до законодавства, що регулюють пенсійне забезпечення прокурорів не можуть розповсюджуватись на позивача, оскільки пенсія їй призначена до набрання ними чинності та відповідно до принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини. Із вказаних підстав, позивач просить задовольнити позоні вимоги повністю.
12.10.2021 відповідач надіслав до суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що з 15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VІІ "Про прокуратуру". На сьогоднішній день діє норма розрахунку пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ, яка визначає відсотковий розмір пенсії від суми місячної чинної заробітної плати, а саме 60%. Частиною 2 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-УІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на абзац 2 п. 2 розділу II Закону № 3668-VІ стверджує, що виплата пенсії без обмеження максимальним розміром має відбуватись лише до того часу, поки розмір пенсії, що виплачується, не буде перевищувати максимальний її розмір. При цьому, розмір пенсії позивача на дату набрання чинності Закону № 3668-VІ не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, ст. ст. 81, 86 Закону № 1789 та у зв`язку з початком роботи окружних прокуратур (наказ Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40), позивачем отримана довідка Херсонської обласної прокуратури від 08.04.2021 № 21-153 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами станом на 15.03.2021 за відповідною (прирівняною) посадою - прокурор окружної прокуратури (старший помічник прокурора району), який склав 44800,00 грн. На підставі вищезазначеної довідки позивач звернулася до Головного управління із заявою № 930 від 13.04.2021 про перерахунок пенсії, за наслідками розгляду якої пенсія ОСОБА_1 з 01.04.2021 перерахована з розрахунку 60% та з обмеженням її максимального розміру. Крім того, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з якого відбувається перерахунок пенсії суперечать правовим висновкам Верховного Суду в складі колегії Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20). Отже, норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для виплати позивачу пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі - відсутні. Із врахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, чинного на момент призначення пенсії.
14.12.2009 ОСОБА_1 призначена пенсія у розмірі 51% від заробітної плати на підставі розпорядження відповідача № 144058 від 14.12.2009.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, ст. ст. 81, 86 Закону України "Про прокуратуру" та у зв`язку з початком роботи окружних прокуратур (наказ Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40), позивач отримала довідку Херсонської обласної прокуратури від 08.04.2021 № 21-153 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами станом на 15.03.2021 за відповідною (прирівняною) посадою - прокурор окружної прокуратури (старший помічник прокурора району), який склав 44800, 00 грн (а. с. 8).
Отримавши вказану довідку, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Херсонській області з 01.04.2021 здійснило перерахунок пенсії позивача з розрахунку 60 % від суми середньомісячної заробітної плати та з обмеженням її максимального розміру.
Вважаючи протиправними дії відповідача в частині здійснення перерахунку її пенсії з розрахунку 60% від заробітку і застосуванням максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та норми законодавства.
Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Основного Закону Держави Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Так, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Рішення пенсійного органу стосовно позивача у цій справі ґрунтується на положеннях чинного закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій ст. 19 Конституції України.
Із аналізу викладеного вище слідує, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень).
Частиною 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі-Закон № 1697-VІІ) визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, у відповідача не було правових підстав для здійснення на підставі звернення позивача перерахунку пенсії із застосування 90%, у зв`язку із чим відповідач, приймаючи рішення про перерахунок пенсії позивача у розмірі 60%, діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені висновки суду узгоджуються із усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в постановах від 23.04.2020 у справі №522/838/17, від 30.04.2020 у справі № 569/6069/16-а, від 10.06.2020 у справі № 569/3120/16-а, від 23.06.2020 у справі № 263/13109/16-а та від 19.08.2020 у справі № 756/3598/17.
Звертаючись з позовом до пенсійного органу про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, позивач просила перерахувати її пенсію за вислугу років починаючи з 13.04.2021 виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати. без обмеження її граничного розміру, при цьому, в змісті позовної заяви посилається на ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Разом з тим, ст. 50-1 Закону № 1789-XII на момент звернення позивача із заявою про такий перерахунок втратила чинність, а тому відсутні підстави для її застосування.
Суд наголошує, що перерахунок призначеної пенсії працівникам органів прокуратури може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №640/1744/20 від 20.01.2021.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача у розмірі 90 % суми заробітної плати.
Щодо дій відповідача в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011, визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із абз. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. У постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
"Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку".
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах по справі № 347/2083/16 від 21.05.2021.
Абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", чинний на час здійснення перерахунку пенсії позивача, встановлює, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, призначення пенсії позивачу у розмірі 60% від заробітної плати жодним чином не надає право пенсійному органу не застосовувати обмеження до пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, визначенні чинним на час проведення перерахунку законодавством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
Разом із тим у разі надання пенсійним органом доказів, які свідчать, що спірне рішення/дія/бездіяльність є правомірними, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтував та довів доказами правомірність спірного рішення, разом із тим, як доводи позивача про незаконність спірного рішення були спростовані відповідачем та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
З огляду на викладене вище, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 112010201
Судове рішення № 100585487, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 23.10.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 540/5484/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: