Ухвала суду № 100585011, 25.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

25 жовтня 2021 р. справа № 520/21028/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 30.07.2020 року, -

встановив:

В оформленні позову виявлена низка істотних недоліків.

По-перше, позов подано представником, але усупереч ч.6 ст.160 КАС України у тексті позову не відображено жодних відомостей про повне прізвище, ім`я та по батькові; місце проживання чи перебування; поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти підписанта.

По-друге, усупереч вимогам ч.6 ст.161 КАС України вимоги позову заявлені поза межами строку звернення до суду відповідно до ч.2 ст.122 КАС України.

Так, спірні правовідносини склалися з приводу прагнення заявника до отримання пенсії за віком з дати його досягнення.

Подія досягнення заявником пенсійного віку у 60 років мала місце 29.07.2020 р.

За викладеним у позові твердженням, уповноважений довіреністю представник заявника звернувся до відповідача зі спірного питання 07.12.2020р., і отримав оформлену письмовим рішенням від 09.12.2020р. №6787 відмову, умотивовану відсутністю необхідного страхового стажу у 27 років.

Заявник, не полишивши спроб домогтися призначення пенсії, 21.05.2021р. знов через представника за довіреністю звернувся до органу публічної адміністрації із заявою про призначення пенсії.

Листами пенсійного органу від 24.06.2021р. та від 02.08.2021р. представнику заявника було надано відповідь, що з урахуванням наданих документів пенсію ОСОБА_1 призначено з дати належного звернення, а саме - з 21.05.2021р.

Наполягаючи, на набутті права на отримання пенсії з 30.07.2020р., а не з 21.05.2021р., позивач через представника звернувся до суду із даним позовом - 21.10.2021 р., про що свідчить відбиток штемпеля установи поштового зв`язку, у якому позов 23.10.2021 р. надійшов до суду.

При цьому, у позові заявник визнає обставину пропущення ним строку звернення до суду, що виправдовує фактом постійного працевлаштування у м. Москві (Російська Федерація) з січня 2000 року і неможливістю прибути до України через карантинні обмеження, а тому просить цей пропущений строк поновити.

З цього приводу заявнику слід взяти до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 у спорах між приватною особою – громадянином та Державою в особі компетентного адміністративного органу з приводу призначення, нарахування виплати пенсії визначений ст.122 КАС України строк звернення до суду застосовується: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

При цьому, постанова Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 містить посилання на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. по справі №510/1286/16-а, де указано, що норми статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Суддя змушений зауважити, що у тексті позову і приєднаних до нього документів немає жодних аргументів стосовно того, яким саме чином впроваджений на території України карантин, пов`язаний із розповсюдженням коронавірусної хвороби (COVID-19), перешкоджав зверненню до суду із дотриманням визначеного процесуальним законом строку.

За природою, суттю, змістом та наслідками запроваджені державою Україна карантинні обмеження не позбавляли позивача можливості фізичної комунікації з іншими особами, у тому числі і для отримання правової допомоги, засобами поштової кореспонденції, засобами електронного зв`язку тощо.

При цьому, як до органів Пенсійного фонду України із заявами, так і до суду із даним позовом заявник звертався не особисто, а із задіянням зусиль інших сторонніх осіб, уповноважених на вчинення відповідних діянь від імені заявника, яким карантинні обмеження не перешкодили реалізувати наміри щодо звернення.

До того ж суддя, змушений констатувати, що з огляду на зміст викладених у позові доводів заявника слід дійти до переконання про те, що позивач постійно знаходився у стані абсолютної правової визначеності з приводу відносин власного соціального забезпечення, позаяк під час чергового звернення з приводу призначення пенсії - 21.05.2021р. був обізнаний з результатами вирішення попереднього аналогічного звернення від 07.12.2020р.

При цьому, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 09.12.2020р. №6787 позивач у межах справи №520/21028/21 взагалі не заявляє, попри те, що саме цим правовим актом індивідуальної дії було оформлено владне управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу календарної дати початку виплати пенсії.

Визначаючись стосовно можливості визнання поважними наведених заявником причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суддя зазначає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Викладені заявником у тексті позову причини не можуть бути кваліфіковані у якості таких.

Заявник також стверджує, що у п. 3 Прикінцевих положень КАС України міститься імперативний припис стосовно продовження на строк дії карантину процесуальних строків, зокрема і передбачених статтею 122 КАС України.

Утім, суддя змушений не погодитися із такими твердженнями заявника з огляду на такі обставини.

Так, дійсно Законом України від 30.03.2020 р. №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" Прикінцеві положення КАС України були доповнені пунктом 3 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Закон набрав чинності 02.04.2020 р.

Саме вказану норму цитує представник позивача у тексті адміністративного позову.

Проте, вже Законом України від 18.06.2020р. №31-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" зазначену норму було викладено у новій редакції, а саме: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Закон набрав чинності 17.07.2020 р., і з вказаної дати пункт 3 Прикінцевих положень КАС України викладений саме у такій редакції, яка діяла і станом на момент виникнення спірних правовідносин, діє і досі.

Отже, з вказаної дати поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов заявником подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, адже подія звернення заявника з приводу призначення пенсії припала на 07.12.2020р., управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу дати початку виплати пенсії було оформлено рішенням від 09.12.2020р. №6787, а до суду позов подано поза межами 6 місяців від указаної календарної дати.

Подальше листування між заявником та органом системи ПФУ об"єктивно не здатне змінити ані факту обізнаності заявника з ймовірним порушенням власних прав, ані календарної дати такої обізнаності, котра у спірних відносинах (у разі існування такої події) припадає на 09.12.2020р.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Зокрема, ч.1 ст.123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Сукупність викладених обставин зумовлює залишення позову без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 12, 21, 122, 123, 160, 161, 169, 172, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

1.Клопотання про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

2.Позов - залишити без руху.

3.Встановити час для усунення недоліків в оформленні позову - 10 днів з дати отримання цієї ухвали.

4.Встановити способом усунення недоліків в оформленні позову - подання до суду юридично умотивованого та документально доведеного клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду виключно з поважної причини дії нездоланних і непередбачуваних факторів, які не могли бути відвернуті завдяки волі та зусиллям заявника; позову, складеного з урахуванням вимог ст. 160 КАС України у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи.

5.Роз`яснити, що невиправлення недоліків в оформленні позову матиме наслідком прийняття процесуального рішення про повернення позову заявникові.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя Сліденко А.В.