Рішення № 100584653, 05.10.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року Справа № 480/3043/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Дараган Ю.П.,

представника позивача - Думал О.С.,

представника відповідача - Волошиної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/3043/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області (далі - Виконком Роменської МР), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - виробничо-торгівельне колективне підприємство "Роменський меблевий комбінат" (далі - третя особа, ВТКП «Роменський меблевий комбінат»), про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати середньої заробітної плати за шість місяців;

- зобов`язання відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за шість місяців у сумі 235 669, 80 грн,

У С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача

У період з 26.05.2014 по 04.12.2020 ОСОБА_1 обіймав виборну посаду Роменського міського голови та працював на постійній основі в Роменській міській раді Сумської області і її виконавчому комітеті. До обрання на виборну посаду, позивач працював на посаді генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат».

Після припинення повноважень Роменського міського голови, ОСОБА_1 у поновленні на посаді, яку він обіймав до обрання на виборну посаду, третьою особою було відмовлено у зв`язку зі скороченням цієї посади.

Враховуючи неможливість надання попередньої роботи (посади) чи іншої рівноцінної роботи (посади), беручи до уваги приписи частини 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», позивач вважає, що за ним зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

З метою отримання вказаних коштів, позивач подав Роменському міському голові заяву, за результатами розгляду якої, отримав лист з відмовою у їх виплаті.

На переконання позивача, відмова відповідача у виплаті середнього заробітку на час працевлаштування, але не більше шести місяців, суперечить приписам норм статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у зв`язку з чим є протиправною.

З вищезазначених підстав, ОСОБА_1 позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Заперечення відповідачів

Не погоджуючись з позовними вимогами, Виконком Роменської МР у відзиві (а.с. 53-60) зазначив, що підстави для зберігання за ОСОБА_1 середнього заробітку на час працевлаштування, але не більше шести місяців, відсутні, оскільки згідно із записами у трудовій книжці позивача, у період з 10.08.2006 по 26.05.2014 він працював на посаді генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат», з якої був звільнений за згодою сторін на підставі пункту 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. При цьому, відповідно до запису у трудовій книжці № 16 від 28.10.2014, позивача обрано міським головою на підставі рішення 56 сесії від 28.05.2014.

Отже, на переконання відповідача, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 звільнився з попереднього місця роботи за згодою сторін 26.05.2014, тобто, за два дні до призначення на виборну посаду, підстави для виплати йому середнього заробітку відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», відсутні.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що відсутність можливості надання позивачу попередньої роботи (посади) є необґрунтованою, оскільки фактично, на ВТКП «Роменський меблевий комбінат» відбулась зміна колегіального органу, де була посада генерального директора, на одноосібний. Тобто, оскільки єдиним керівником вказаного підприємства був позивач, а після його звільнення - стала інша особа, третя особа зобов`язана була розірвати з останньою трудовий договір та поновити на цій посаді ОСОБА_1 .

На думку відповідача, у зв`язку з протиправною відмовою третьої особи у наданні попередньої роботи (посади), позивач повинен був звернутись до суду з позовом про захист своїх трудових прав, а не звертатись з вимогою виплатити йому середній заробіток на час працевлаштування.

За наведених обставин, Виконком Роменської МР відмову у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку на час працевлаштування вважає правомірною, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27.04.2021, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/3043/21, підготовче засідання призначено на 26.05.2021 о 10 год. 00 хв., встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 26.05.2021, на підставі клопотання позивача, підготовче засідання відкладено на 10.06.2021 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 10.06.2021, занесеною до протоколу, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 11 год. 00 хв. 30.06.2021, позивача зобов`язано надати додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 30.06.2021, підготовче провадження по справі № 480/3043/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.08.2021 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 12.08.2021, занесеною до протоколу, в судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 05.10.2021, третю особу зобов`язано надати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 05.10.2021, представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

IV. Обставини справи

У період з 10.08.2006 по 26.05.2014, ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат». У зв`язку з обранням на виборну посаду Роменського міського голови, 26.05.2014 позивач подав загальним зборам третьої особи заяву про звільнення відповідно до частини 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 120).

Рішенням загальних зборів співвласників ВТКП «Роменський меблевий комбінат» від 26.05.2014 (протокол № 18), у зв`язку з обранням на виборну посаду, ОСОБА_1 був звільнений з посади генерального директора. Одночасно, вказаним рішенням, посада генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат» була скорочена, на посаду директора, як виконавчого органу підприємства, призначена ОСОБА_2 (а.с. 89-90).

На підставі вказаного рішення, 28.05.2014 до статуту третьої особи зареєстровані зміни, відповідно до яких, виконавчим органом визначений директор, замість колегіального органу - дирекції, до складу якої входили генеральний директор, директор та заступники директора (а.с. 95-115).

У зв`язку з припиненням 04.12.2020 повноважень міського голови, ОСОБА_1 звернувся до ВТКП «Роменський меблевий комбінат» для працевлаштування, проте, отримав відмову, оскільки посада, яку він обіймав до звільнення, скорочена, а інша рівнозначна робота (посада) відсутня (а.с. 25).

Беручи до уваги приписи статей 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», 07.12.2020 звернувся до Роменського міського голови із заявою про виплату середнього заробітку на час працевлаштування, але не більше шести місяців (а.с. 24).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 08.01.2021, у виплаті середнього заробітку на час працевлаштування відмовлено з тих підстав, що згідно із записом у трудовій книжці, ОСОБА_1 звільнено 26.05.2014, а повноважень на виборній посаді він фактично набув 28.05.2020. Тобто, на момент призначення позивача на виборну посаду, він фактично не працював.

Також, підставою для відмови визначено те, що на даний час посада керівника ВТКП «Роменський меблевий комбінат» фактично є посадою, яку раніше обіймав позивач, у зв`язку з чим, відмова у поновленні на ній, є підставою для звернення до суду про захист своїх прав (а.с. 26-30).

V. Норми права які регулюють спірні правовідносини та їх застосування

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частин 1, 5 статті 12 вказаного Закону, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Частиною 2 статті 33 згаданого Закону передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади).

При цьому, під відсутністю посади/роботи необхідно розуміти лише об`єктивну неможливість надати депутату місцевої ради, звільненому з виборної посади, попередньої посади через ліквідацію підприємства, установи, організації, її скорочення тощо, а не відсутність вакансії у зв`язку з тим, що посаду, яку до обрання на виборну посаду обіймав депутат місцевої ради, було запропоновано іншій особі.

Якщо посаду, яку обіймав депутат місцевої ради до обрання його на виборну посаду у раді, займає інша особа, трудовий договір з нею, у тому числі укладений безстроково, розривається з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України, частиною другою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Отже, підстава для виплати середнього заробітку на час працевлаштування відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», виникає у тому разі, коли, по-перше, звільнення депутата місцевої ради відбулось саме у зв`язку з переходом на виборну посаду, а по-друге, депутату з об`єктивних причин (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади тощо) не може бути надана попередня або рівнозначна робота (посада).

VI. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору

Обґрунтовуючи правомірність відмови та відсутність підстав для виплати середнього заробітку на час працевлаштування, але не більше шести місяців, Виконком Роменської МР зауважує на відсутності об`єктивної неможливості надати ОСОБА_1 попередню або рівнозначну роботу (посаду) на ВТКП «Роменський меблевий комбінат», а також, на тому, що позивач фактично був звільнений до набрання повноважень Роменського міського голови.

Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно з протоколом № 18 від 26.05.2014, загальними зборами співвласників ВТКП «Роменський меблевий комбінат» прийнято рішення про реорганізацію виконавчого органу підприємства дирекції у складі генерального директора, директора та заступників директора. Внаслідок такої реорганізації, виконавчим органом третьої особи був визначений директор, у зв`язку з чим, посади генерального директора та заступників директора скорочені (а.с. 89-90). На підставі вказаного рішення, до статуту ВТКП «Роменський меблевий комбінат» внесені зміни (а.с. 95-115). Також, відповідні зміни були внесені і до штатного розпису третьої особи (а.с. 142-144).

На переконання суду, наведені обставини свідчать про скорочення посади, яку обіймав ОСОБА_1 до обрання на виборну посаду та наявність об`єктивної неможливості надання позивачу попередньої роботи (посади) після припинення повноважень міського голови.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що посада генерального директора фактично не скорочувалась і третя особа зобов`язана працевлаштувати позивача на посаді директора, звільнивши особу яка цю посаду займає, оскільки належних доказів виникнення такого обов`язку у ВТКП «Роменський меблевий комбінат», відповідач не надав.

Суд звертає увагу на те, що предметом судової перевірки у цій справі є дії/бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки діям третьої особи, зокрема, правомірності скорочення посади генерального директора.

Стосовно підстав звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно з протоколом Роменської міської виборчої комісії про результати виборів в одномандатному виборчому окрузі з виборів Роменського міського голови від 26.05.2014, найбільшу кількість голосів виборців набрав позивач, що свідчить про його фактичне обрання міським головою.

З метою виконання повноважень на виборній посаді, 26.05.2014 позивач звернувся до загальних зборів ВТКП «Роменський меблевий комбінат» із заявою про звільнення з посади генерального директора на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - у зв`язку з переходом на виборчу посаду міського голови (а.с. 120).

За результатами розгляду вказаної заяви, згідно з протоколом № 18 від 26.05.2014, загальними зборами співвласників третьої особи прийнято рішення про звільнення позивача з посади генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат» на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 89-90).

В той же час, у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений запис про його звільнення з посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 16). Згодом, відповідно до наказу № 16 від 05.06.2018 (а.с. 23), підстава звільнення позивача була змінена на пункт 5 частини 1 статті 36 КЗпП України - у зв`язку з переходом на виборну посаду (а.с. 17).

За таких обставин, суд робить висновок про фактичне звільнення ОСОБА_1 саме на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - у зв`язку з переходом на виборну посаду Роменського міського голови.

Доводи відповідача про відсутність підстав для виплати середнього заробітку, оскільки звільнення позивача відбулось раніше ніж він набув повноважень міського голови, суд вважає необґрунтованими, оскільки виникнення у особи права на отримання середнього заробітку, окрім іншого, законодавство пов`язує з фактом обрання цієї особи на виборну посаду, тобто, настання події, яка свідчить про набуття особою права обійняти виборну посаду, а не з фактичним набуттям повноважень цією особою на виборній посаді.

При цьому, посилання відповідача на Постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 219/2204/2016, не заслуговують уваги, у зв`язку з тим, що обставини у тій справі є іншими, ніж у справі, що розглядається. Зокрема, у справі № 219/2204/2016 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивача звільнено за власним бажанням, і на час обрання на посаду секретаря міської ради він не працював. В той же час, у цій справі судом установлено, що ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з переходом на виборну посаду міського голови, і звільнення відбулось у день визнання його переможцем виборів.

З вищезазначених підстав, суд доходить висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку, але не більше шести місяців, на підставі 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у взаємозв`язку зі статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, невиплата відповідачем середнього заробітку позивачу, не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як убачається з розрахунку позивача (а.с. 134), проведеного на підставі довідки про середню заробітну плату (а.с. 124), розмір середнього заробітку за шість місяців складає 235 669, 80 грн. Тобто, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середню заробітну плату за шість місяців у сумі 235 669, 80 грн., також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє смостійні вимоги на пердмет спору на стороні позивача виробничо-торгівельне колективне підприємство "Роменський меблевий комбінат", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за шість місяців.

Зобов`язати Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, 1-й пров. Свободи, 10, код 00275079) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.н. НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за шість місяців у сумі 235 669, 80 (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик