Рішення № 100584160, 18.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2021 року м. Рівне №460/3843/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області про визнання протиправним дій щодо непризначення з 11.03.2021 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що досягнувши 55-річного віку, за наявності необхідного стажу роботи, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку з цим в березні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, однак листом від 26.03.2021 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю стажу, необхідного для призначення пенсії. Вважає відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки право на призначення пенсії підтверджується належними документами. З таких підстав, просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.28-29).

08.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень вказав, що враховуючи надані позивачем документи, права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку на умовах ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не має, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 7 років 7 місяців 29 днів. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 20.10.1994 (а.с.4,7).

11.03.2021 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

26.03.2021 листом №1700-0702-8/12975 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, оскільки згідно з документами, доданими до заяви, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 7 років 7 місяців 29 днів. Так, до страхового стажу позивача не зарахований період проходження військової служби з 09.04.1984 по 10.06.1986, оскільки у військовому квитку серії НОМЕР_2 зазначено прізвище “ ОСОБА_2 ”, а згідно з паспортними даними - “ ОСОБА_3 ”. Періоди роботи, зазначені в трудовій книжці не зараховані до страхового стажу, оскільки виникає сумнів щодо роботи в радгоспі “Старосільський” з 03.01.1986 по 25.11.1996 та відповідно до довідки від 26.06.2020 №67 документи, які б підтверджували стаж роботи в радгоспі “Старосільський” не збереглися (внаслідок пожеж) та період роботи збігається з періодом проходження військової служби, а тому потребує уточнення.

Також в листі зазначено, що враховуючи паспортні дані позивач прописаний в с.Грабунь Сарненського району Рівненської області з 27.11.1998, а тому довідка від 28.12.2020 №5043, видана Березнівською сільською радою Сарненського району про те, що позивач проживає і зареєстрований в с.Грабунь Сарненського району з 04.11.1988 по даний час, потребує перевірки (а.с.21-22).

Не погодившись з непризначенням відповідачем позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року за наявності страхового стажу не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Як свідчить копія паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача 10.03.1998 року, з 24.01.2014 по даний час ОСОБА_1 проживає і зареєстрований в с.Грабунь Сарненського району Рівненської області (а.с.4).

Згідно з довідкою Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області №427 від 08.04.2021 ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований і постійно проживав в період з 01.01.1986 по 02.11.1988 в с.Вежиця Рокитнівського району Рівненської області (а.с.19). Згідно з довідкою Березнівської сільської ради Сарненського району Рівненської області №5043 від 28.12.2020 ОСОБА_1 з 04.11.1988 і по даний час постійно проживає та зареєстрований в с.Грабунь Сарненського району (а.с.20).

При цьому, в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Грабунь Сарненського району та с.Вежиця Рокитнівського району Рівненської області належать до зони гарантованого добровільного відселення.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.

Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки ним пенсійному органу надано як копію посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, так і довідки про період проживання на відповідній території, видані відповідними сільськими радами, тобто органами місцевого самоврядування (а.с.19, 20).

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаних довідок та неврахування зазначеного періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення йому пенсії у відповідача не було.

Твердження відповідача, що довідки потребують перевірки, однак така не здійснена, позаяк працівник відділу перебував на довгостроковому лікарняному, судом оцінюються критично та до уваги не беруться, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у спірний період.

Разом з тим, суд враховує, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (проживання) у зоні радіоактивного забруднення є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

На час звернення позивача до суду належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.10.1994 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що він упродовж 3 років до 01.01.1993 року проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що ставилося під сумнів відповідачем, та що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ.

Вік позивача на момент звернення до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком становив 55 років.

Здійснюючи розрахунок років зниження пенсійного віку, суд враховує, що з 1986 позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, а отже він має право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Також, як свідчить зміст листа ГУ ПФУ в Рівненській області від 26.03.2021, відповідач стверджує про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (тобто , 21 рік), так як згідно з наданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача - 7 років 7 місяців 29 днів. З цього приводу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993(далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надавав відповідачу для призначення пенсії по віку.

Водночас, відповідачем зазначено, що періоди роботи, вказані в трудовій книжці не зараховані до страхового стажу, оскільки виникає сумнів щодо роботи позивача в радгоспі “Старосільський” з 03.01.1986 по 25.11.1996 та відповідно до довідки від 26.06.2020 №67 документи, які б підтверджували стаж роботи в радгоспі “Старосільський” не збереглися та період роботи збігається з періодом проходження військової служби, а тому потребує уточнення.

Поряд з цим, згідно з трудовою книжкою позивача, копію якої долучено до матеріалів справи, з 03.01.1986 ОСОБА_1 прийнятий на роботу в радгосп “Старосільський” на посаду підсобного робочого в тракторну бригаду згідно з наказом №3 від 03.01.1986, з 08.02.1990 позивача переведено на посаду помічника бригадира згідно з наказом №18 від 07.02.1990, з 01.04.1990 - на посаду головного інженера-механіка згідно з наказом №4 від 31.03.1990, з 25.11.1996 - звільнений з роботи згідно з розпорядженням №97 від 25.11.1996 (а.с.14-15).

Дані записи завірені чітким відтиском печатки підприємства-роботодавця та не містять ні виправлень, ні інших позначень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Водночас, відповідно до довідки СГПП "Верес" (в яке реформоване КСП "Старосільске") №67 від 26.06.2020 документи про трудовий стаж/книги наказів, платіжні відомості, особові рахунки, трудові книжки/ радгоспу "Старосільський" за період з квітня 1960 року по липень 1997 року не збереглися, згоріли при пожежах 18.02.1983 та 15.07.1997 (а.с.16, 17).

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на включення при обрахунку страхового стажу періоду роботи з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", у зв`язку з необхідністю відповідача провести додаткову перевірку з метою підтвердження вказаних періодів роботи, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб підтвердити свій страховий стаж, оскільки первинні та бухгалтерські документи вказаного радгоспу не збереглися.

Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи, в тому числі, щодо підтвердження стажу роботи у спірні періоди.

Також, як свідчить лист відповідача, останнім не зараховано до страхового стажу позивача період військової служби з 09.04.1984 по 10.06.1986, оскільки у військовому квитку серії НОМЕР_2 зазначено прізвище “ ОСОБА_2 ”, а згідно з паспортними даними прізвище позивача - “ ОСОБА_3 ”. Однак суд не може погодитися з правомірністю дій відповідача в даному випадку, з огляду на таке.

Так, дійсно, у військовому квитку, що наявний в матеріалах справи, зазначено прізвище “ ОСОБА_2 ” (а.с.12). Однак, інші відомості, вказані у військовому квитку (дата, місце народження, ім`я та по-батькові, фото, спеціальність), дають змогу ідентифікувати особу позивача.

Більше того, згідно з довідкою Рокитнівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №325 від 16.03.2021, підтверджено, що гр. ОСОБА_1 , 1966 р.н., проходив строкову військову службу з 09.06.1984 по 10.06.1986 (а.с.15).

Судом також встановлено, що при обрахунку страхового стажу позивача пенсійним органом не було враховано період його роботи в ДНЗ “Калинка” (а.с.23).

Поряд з цим, згідно з записами трудової книжки позивача, 02.01.1997 позивач прийняти на роботу в ДНЗ “Калинка” на посаду сторожа відповідно до розпорядження №2 від 02.01.1997 та 30.04.2000 - звільнений з посади відповідно до розпорядження №18 від 30.04.2000 (а.с.14, зворотній бік).

Дані записи завірені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень, ні інших позначень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Жодних зауважень та будь-яких пояснень щодо невзяття вказаного періоду роботи при обрахунку страхового стажу позивача пенсійним органом ні в листі-відповіді від 26.03.2021, ні у відзиві на позов не зазначено та суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення відповідачем запитів, листів та здійснення відповідачем інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до його загального стажу.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на наведене, суд вважає, що періоди роботи позивача з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", з 02.01.1997 по 30.04.2000 в ДНЗ “Калинка” та період його військової служби з 09.06.1984 по 10.06.1986 належним чином підтверджені, а отже підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача у відповідача не було.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, необхідного страхового стажу - більше 21 року (з урахуванням відомостей трудової книжки позивача, в т.ч. вказаних періодів військової служби, роботи у радгоспі та ДНЗ, а також періодів, що містяться в системі персоніфікованого обліку позивача - 7 років 7 місяців 29 днів), а отже права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Натомість відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи.

З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, незарахувавши до страхового стажу позивача періоди його роботи з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", з 02.01.1997 по 30.04.2000 в ДНЗ “Калинка” та військової служби з 09.06.1984 по 10.06.1986 та не призначивши ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", з 02.01.1997 по 30.04.2000 в ДНЗ “Калинка” та військової служби з 09.06.1984 по 10.06.1986 та непризначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на наведене, ГУ ПФУ в Рівненській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", з 02.01.1997 по 30.04.2000 в ДНЗ “Калинка” та військової служби з 09.06.1984 по 10.06.1986 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як встановлено судом, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком 11.03.2021, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (зареєстрована відповідачем за вх.№528).

За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку з 24.01.2021, а не з 11.03.2021, як просив позивач.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", з 02.01.1997 по 30.04.2000 - в ДНЗ “Калинка” та військової служби з 09.06.1984 по 10.06.1986 та непризначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.1986 по 25.11.1996 в радгоспі "Старосільський", з 02.01.1997 по 30.04.2000 - в ДНЗ “Калинка” та військової служби з 09.06.1984 по 10.06.1986.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 24.01.2021 ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 жовтня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима