Рішення № 100584099, 25.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа №554/458/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач, Полтавський РВДВС), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Опанасенко Ю.В. від 05.12.2018 у виконавчому провадженні №3445570 про накладення на боржника ОСОБА_3 штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 11407,76 грн /т. 2, а.с. 8-11/.

Позов мотивований протиправністю спірної постанови як такої, що прийнята з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, позивач зазначила, що 05.12.2018 державним виконавцем на боржника ОСОБА_3 в межах ВП №3445570 накладено штраф у розмірі 11407,76 грн. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та з огляду на приписи статті 1218 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 є спадкоємицею не тільки майна, а й обов`язків померлого ОСОБА_3 (боржника в межах ВП №3445570). Під час вступу у спадщину позивач виявила, що до спадкової маси увійшов, з-поміж іншого, штраф, накладений оскаржуваною постановою державного виконавця на померлого спадкодавця ОСОБА_3 .

Позивач не погоджувалась із постановою державного виконавця від 05.12.2018 про накладення штрафу та вважала її протиправною. Наголошувала на тому, що заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII, а саме 28.08.2018, не може впливати і враховуватися при визначенні штрафних санкцій у майбутньому на заборгованість, яка виникне після 28.08.2018. У випадку із заборгованістю по аліментах у ОСОБА_3 після 28.08.2018 заборгованість не могла виникнути, адже стягнення аліментів припинилося ще 25.08.2016 (по досягненню дитиною 23 років).

2. Позиція відповідача та третьої особи.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 2, а.с. 30-42/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірної постанови, зазначивши, що при її прийнятті державним виконавцем дотримані вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

Третьою особою - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) надані письмові пояснення /т. 2, а.с. 44-48/, у яких викладено думку про те, що після набрання чинності Законом №2475-VIII 28.08.2018 особу може бути притягнуто до відповідальності навіть якщо частина заборгованості утворилась до набрання чинності цим законом, і в такому разі вона зобов`язана сплатити за заборгованість по аліментах. На цій підставі третя особа вважала, що спірна постанова державного виконавця є правомірною, а позовні вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.

3. Процесуальні дії у справі.

22.01.2021 адвокат Сидоренко Ірина Олександрівна звернулась до Октябрського районного суду м. Полтави у порядку цивільного судочинства зі скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, у якій просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Полтавського РВДВС Опанасенко Ю.В. від 05.12.2018 ВП №3445570 про накладення на боржника ОСОБА_3 штрафу на користь стягувача - ОСОБА_2 у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 11407,76 грн.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.02.2021 у справі №554/458/21 /т. 1, а.с. 34-36/ скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову від 05.12.2018 ВП №3445570 про накладення штрафу.

Однак, постановою Полтавського апеляційного суду від 19.04.2021 ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 05.02.2021 у справі №554/458/21 скасовано, провадження у справі закрито; роз`яснено ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією /т. 1, а.с. 205-210/.

29.04.2021 адвокатом Сидоренко І.О. подано до Полтавського апеляційного суду заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією /т. 1, а.с. 223/.

27.05.2021 матеріали справи №554/458/21 надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передані судді Кукобі О.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 скаргу залишено без руху та надано ініціатору звернення десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків /т. 2, а.с. 3/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /т. 2, а.с. 115-117/, у якій представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при накладенні штрафу на боржника у виконавчому провадженні №3445570 державний виконавець безпідставно керувався приписами статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України від 03.07.2018 №2475-VIII. Крім того, зазначила, що на дату прийняття спірної постанови сума боргу ОСОБА_3 зі сплати аліментів складала 12774,16 грн, тоді як для обчислення суми штрафу державним виконавцем врахована сума боргу станом на 02.10.2012 у розмірі 22815,52 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Судом встановлено, що на виконанні в Полтавському РВДВС перебувало ВП №3445570 з примусового виконання виконавчого листа №2-1154, виданого 05.10.2006 Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитино відповідного віку, починаючи з 11.08.2006 до досягнення дітьми повноліття.

Виконавче провадження №3445570 відкрито постановою від 16.11.2006, прийнятою державним виконавцем ДВС в Октябрському районі м. Полтави. Постановою від 26.01.2018 виконавче провадження №3445570 передано до Полтавського РВДВС.

05.12.2018 головним державним виконавцем Полтавського РВДВС на підставі статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову ВП №3445570 про накладення на ОСОБА_3 штрафу, якою накладено на боржника штраф на користь стягувача у розмірі 11407,76 грн, що становить 50% від загальної суми боргу зі сплати аліментів (22815,52 грн).

29.02.2020 ОСОБА_3 , боржник у виконавчому проваджені №3445570, помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

На дату смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 .

Дізнавшись про існування постанови державного виконавця від 05.12.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не погодилася з нею та оскаржила її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У силу частини першої статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої зазначеної статті, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Законом України від 07.12.2017 №2234-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів" статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною тринадцятою, відповідно до якої (з урахуванням змін, внесених Законом від 03.07.2018 №2475-VIII) довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою, відповідно до якої за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується правомірності постанови державного виконавця від 05.12.2018 ВП №3445570, якою на боржника ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 11407,76 грн, що становить 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (22815,52 грн).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірній постанові державного виконавця та доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Перш за все у цій справі належить визначити, чи має позивач ОСОБА_1 право на оскарження спірної постанови.

Так, ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №3445570.

Спірною постановою штраф накладено на боржника - ОСОБА_3 .

Однак, як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 /т. 2, а.с. 21/.

ОСОБА_3 станом на дату смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , що не заперечувалось учасниками справи.

Після смерті чоловіка ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, проте постановою Полтавської районної державної нотаріальної контори від 13.10.2020 №02-31/906 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на майно померлого накладено арешт /т. 2, а.с. 23/.

Вирішуючи питання про порушене право ОСОБА_1 та те, яким саме чином постанова державного виконавця про накладення штрафу на ОСОБА_3 стосується законних прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 05.12.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_3 вплине на майновий стан позивача.

При цьому суд врахував, що у провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа №545/2964/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , що поданий у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах. Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення як безпосередньо заборгованості по аліментних платежах, так і штрафу, накладеного постановою державного виконавця у ВП №3445570.

За наведених обставин суд визнає, що оскаржувана у цій справі постанова матиме вплив на права та інтереси позивача, оскільки накладений нею штраф може бути стягнутий з позивача як зі спадкоємця, в тому числі за рахунок спадкового майна.

Як наслідок, суд визнав за ОСОБА_1 право на самостійне звернення до суду з позовом про оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу на померлого спадкодавця, боржника у виконавчому провадженні №3445570 ОСОБА_3 .

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд дійшов таких висновків.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 загалом посилалась на три обставини:

1) борг зі сплати аліментів у ВП №3445570 у ОСОБА_3 виник до 02.10.2012, а тому при прийнятті спірної постанови державний виконавець протиправно керувався приписами статті 71 Закону №1404-VIII у редакції Закону №2475-VIII;

2) спірна заборгованість не є боргом зі сплати поточних аліментних платежів, а є боргом минулого періоду, на стягнення якого не поширюються приписи статті 71 Закону №1404-VIII;

3) державним виконавцем безпідставно нараховано штраф на суму боргу у розмірі 22815,52 грн, що визначений станом на 02.10.2012, а сума заборгованості на дату прийняття спірної постанови державним виконавцем не визначена, що призводить до протиправності цієї постанови.

Оцінюючи вищезазначені доводи позивача у сукупності з позицією інших учасників справи, суд виходить з таких міркувань.

28.08.2018 набрав чинності Закон №2475-VIII, яким частину четверту статті 11 Закону №1404-VIII викладено у такій редакції - "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання".

Крім того, цим законом статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту:

"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Отже, з 28.08.2018 Законом №1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, за два роки, за три роки тощо) саме для застосування заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Наведене дає підстави дійти висновку про те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів за наявності двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Суд зауважує, що закріплений у статті 58 Конституції України принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності. На думку Конституційного Суду України, "закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту" (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп).

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі <…> полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності <…>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <…> (рішення КСУ від 02.07.2002 №13-рп/2002).

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Нормами Закону №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20% від суми несплачених аліментів), за два роки (30% від суми несплачених аліментів), за три роки (50% від суми несплачених аліментів).

У цій справі судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №3445570 утворилася до набрання чинності частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ.

Однак, суд враховує, що положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів. Тобто, зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.

Аналогічні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 24.11.2020 у справі №620/517/20.

Таким чином, положення частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ підлягали застосуванню до спірних відносин, адже такі відносини є триваючими, а заборгованість зі сплати аліментів хоча й виникла до набрання чинності Законом №2475-VIII, проте існувала й після вступу в дію вищеописаних змін.

При цьому суд виходить з того, що матеріали справи не містять доказів погашення боржником ОСОБА_3 заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №3445570 до 28.08.2018, тобто до дати набрання чинності Законом №2475-VIII.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає безпідставними доводи позивача про протиправність застосування у спірних відносинах положень частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VIII, що набрав чинності 28.08.2018.

Доводи представника позивача про те, що станом на дату прийняття спірної постанови у виконавчому провадженні №3445570 предметом стягнення були не аліменти, а борг у грошовій формі, на стягнення якого не поширювались положення статті 71 Закону №1404-VІІІ, а мали застосовуватись загальні приписи статей 68-70 цього Закону, суд визнає необґрунтованими, адже у спірних відносинах з досягненням дітьми боржника повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не змінився статус сум, що підлягали стягненню; це як були суми зі сплати аліментів, так ними і залишилися. Навіть якщо це і борг, то це борг саме зі сплати аліментів, а не будь яких інших платежів.

Разом з цим, що стосується визначення суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №3445570 станом на дату прийняття спірної постанови, суд встановив такі обставини.

Виконавче провадження №3445570 стосувалось виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 11.08.2006 до досягнення дітьми повноліття.

Суд зауважує, що донька боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , яка є меншою з двох дітей, досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, з 03.10.2012 нарахування боржнику ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у виконавчому провадженні №3445570 припинилося, адже, як зазначено судом вище, вказане виконавче провадження стосувалось виконання судового рішення про стягнення аліментів виключно до досягнення дітьми повноліття.

Матеріалами виконавчого провадження №3445570 підтверджено, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 02.10.2012 становила 22815,52 грн, про що зокрема зазначено у постанові державного виконавця від 10.06.2015 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 02.10.2012 за виконавчим листом від 08.11.2006 №2-1154 також підтверджений довідкою-розрахунком від 10.06.2015 вих.№7510, що складена державним виконавцем.

Відомості про оскарження боржником суми заборгованості у матеріалах виконавчого провадження та судової справи - відсутні.

Разом з цим, суд враховує, що у матеріалах виконавчого провадження наявна копія листа Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 09.08.2016 вих.№133, яким державного виконавця повідомлено про те, що за період з 01.06.2015 по 04.07.2016 із заробітної плати ОСОБА_3 утримано кошти на погашення заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №3445570 у розмірі 10041,36 грн.

Також у матеріалах виконавчого провадження наявний лист Шевченківського ВДВС від 14.03.2017 вих.№10171, яким ОСОБА_2 повідомлено про те, що у виконавчому провадженні №3445570 залишок заборгованості станом на 01.03.2017 становить 12774,16 грн.

21.02.2017 державним виконавцем у виконавчому провадженні №3445570 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою вирішено звернути стягнення на доходи ОСОБА_3 у ТзОВ "Українська бурова компанія" у розмірі суми заборгованості зі сплати аліментів, що становила 12774,16 грн.

Листом від 24.04.2017 за вих.№440/1 ТОВ "Полтавська бурова компанія" повідомила державного виконавця про те, що у березні, квітні 2017 року із заробітної плати ОСОБА_3 утримано заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №48309379 загалом у розмірі 2381,69 грн.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що виконавче провадження №48309379 не є предметом цього спору та стосувалось стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на період його навчання до досягнення 23 років.

Відомостей про відрахування ТОВ "Полтавська бурова компанія" із заробітної плати ОСОБА_3 коштів на погашення заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №3445570 матеріали справи не містять.

Наведене вище є підставою для висновку, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні№3445570 станом на дату припинення їх нарахування (02.10.2012) становила 22815,52 грн, однак станом на дату прийняття спірної постанови (05.12.2018) зменшилася щонайменше на 10041,36 грн за рахунок відрахування із заробітної плати боржника коштів Полтавською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" за період з 01.06.2015 по 04.07.2016.

У взаємозв`язку з наведеним суд звертає увагу на те, що обчислення суми заборгованості зі сплати аліментів на певну дату є обов`язком державного виконавця у силу статті 71 Закону №1404-VІІІ, а базою нарахування штрафу відповідно до частини чотирнадцятої цієї статті є сума боргу на дату прийняття державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу.

Однак, матеріали виконавчого провадження №3445570 не містять відомостей про обчислення державним виконавцем заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів на дату прийняття спірної постанови.

Натомість зазначена державним виконавцем у постанові від 05.12.2018 ВП №3445570 сума заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 22815,52 грн обчислена станом на 02.10.2012, тобто дату досягнення меншою донькою боржника повноліття, тоді як матеріалами справи підтверджено зменшення цієї суми за рахунок часткового погашення боргу у 2015-2016 роках.

Відсутність у матеріалах виконавчого провадження відомостей про обчислення суми заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 05.12.2018 виключає можливість встановлення судом правомірності обчислення державним виконавцем суми штрафу.

При цьому суд виходить з того, що положення частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VІІІ визначають розмір штрафу як певний відсоток від суми боргу за відповідну кількість років (у разі, коли сума боргу перевищує суму відповідних платежів за один рік - штраф становить 20%, два роки - 30%, три роки - 50%).

Державний виконавець у спірній постанові застосував штраф у розмірі 50% від суми заборгованості, зазначивши, що така заборгованість перевищує суму відповідних платежів за три роки. Однак, будь які розрахунки як у постанові, так і у матеріалах виконавчого провадження №3445570 - відсутні.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За обставин цієї справи відповідачем не доведено правомірність спірної постанови, не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, що у достатній мірі свідчили б про правомірність визначення суми заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №3445570 станом на дату прийняття цієї постанови.

Проведення судом відповідних розрахунків не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, виходитиме за межі судового провадження у цій справі та суперечитиме встановленій законом адміністративній процедурs прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, самостійне обчислення судом суми заборгованості зі сплати аліментів та прийняття рішення про наявність/відсутність підстав для накладення на боржника штрафу і його розмір свідчитиме про перебирання судом на себе повноважень державного виконавця, що суперечитиме принципу розподілу влади та буде втручанням у дискреційні повноваження державного виконавця.

Поряд з цим, відсутність у матеріалах виконавчого провадження та судової справи доказів визначення державним виконавцем суми боргу станом на 05.12.2018 та здійснення її розрахунку відповідно до вимог статті 71 Закону №1404-VІІІ є підставою для висновку про невідповідність спірної постанови вимогам частини другої статті 2 КАС України, а тому її належить визнати протиправною та скасувати.

Доводи третьої особи про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №3445570 або особою, яка залучалась до проведення виконавчих дій, на ці відносини не поширюються положення статті 287 КАС України та статті 74 Закону №1404-VІІІ.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /т. 2, а.с. 26-27/.

Відповідачем та третьою особою доказів понесення судових витрат не надано.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у розмірі 908,00 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського РВДВС.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Опанасенко Юлії Володимирівни від 05.12.2018 ВП №3445570 про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (код ЄДРПОУ 34962946; пров. Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023).

Третя особа: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені частиною восьмою статті 18, частинами сьомою, восьмою статті 44, статтями 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Кукоба