Ухвала суду № 100584053, 26.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 жовтня 2021 рокум. ПолтаваСправа №440/11664/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Жолонка Олександра Валерійовича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Полтавська область) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28.09.2021 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 09.08.2021 №189216 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

25.10.2021 головуючому судді передано заяву адвоката Жолонка Олександра Валерійовича про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення дії спірної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/11664/21.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику учасників справи, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних відносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа звернувшись з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність, у свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ініціатор звернення посилався на те, що державним виконавцем Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 16.10.2021 відкрито виконавче провадження №67157883 з примусового виконання постанови від 09.08.2021 №189216, правомірність якої є предметом цього спору. А тому, заявник вважав, що до вирішення судом спору по суті державним виконавцем можуть бути вжиті заходи щодо примусового стягнення з позивача суми штрафу.

Оцінюючи повідомлені заявником обставини, суд погоджується з доводами про те, що спірна постанова є виконавчим документом, а звернення до суду з цим позовом не зупиняє її дію.

Також, суд враховує, що державним виконавцем Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 16.10.2021 дійсно відкрито виконавче провадження №67157883 з примусового виконання постанови Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Полтавська область) від 09.08.2021 №189216.

Разом з цим, суд враховує, що у силу положень частин першої, другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини другої статті 56 згаданого Закону, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

З урахуванням наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", суд зауважує, що заявником разом із заявою про забезпечення позову не надано доказів звернення стягнення на майно боржника, вчинення дій щодо списання коштів з рахунків ОСОБА_1 , проведення оцінки майна боржника, затвердження звітів про таку оцінку, призначення торгів (аукціону) з реалізації майна боржника тощо.

Надана ініціатором звернення разом із заявою про забезпечення позову копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №67157883 не містять вказівки на встановлення будь яких обмежень прав боржника.

Таким чином, заявником не доведено, що у виконавчому провадженні №67157883 наразі вчиняються дії щодо звернення стягнення на майно боржника шляхом безпосереднього списання коштів з рахунків, вилучення готівки та/або реалізації арештованого майна боржника.

З урахуванням наведеного суд констатує, що заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам чи інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Незгода позивача зі спірною постановою не є визначеною законом підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд наголошує, що інститут забезпечення позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для забезпечення позову у цій справі.

А тому, у задоволенні заяви адвоката Жолонка Олександра Валерійовича про забезпечення позову наразі належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Жолонка Олександра Валерійовича про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Кукоба