Рішення № 100583719, 25.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №420/14197/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 10 серпня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій щодо припинення нарахування та виплати пенсійного забезпечення та зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 01.06.2020 року.

Ухвалою від 25 серпня 2021 року після усунення недоліків у позовній заяві позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після звільнення з служби в міліції знаходиться на обліку у ГУПФУ в Одеській області як одержувач пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У подальшому, позивач з 01.10.2019 року уклав з ДСНС України контракт про проходження служби цивільного захисту в Головному управлінні ДСНС України в Одеській області на посаді начальника відділу матеріального забезпечення та експлуатації споруд управління матеріально-технічного забезпечення.

Однак, у зв`язку з цим з 01.06.2020 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із зверненням, на яке отримав відповідь, що у разі повторного прийняття на військову службу виплата пенсії на їх час служби припиняється.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, на думку позивача, припинення виплати пенсії суперечить приписам закону, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виплата позивачу пенсії на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення не повинна припинятись.

До суду 10 вересня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідачем правомірно припинено виплату пенсії, оскільки згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №593 від 11.07.2003 року, особи рядового та начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій проходять службу цивільного захисту, а не військову службу. Поширення норми, передбаченої ч. 3 ст. 2 Закону № 2662 на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено. На підтвердження своєї позиції, відповідач посилається на лист Міністерство соціальної політики України «Про надання роз`яснення» щодо застосування ч. 3 ст. 2 Закону № 2662 при укладенні контракту про проходження служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

На виконання ухвали суду відповідачем надано суду належним чином засвідчена копія пенсійної справи позивача.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС України в Одеській області № 634 о/с від 17.12.2010 року підполковника міліції ОСОБА_1 , звільнено у відставку.

Згідно з протоколу за пенсійною справою 1503008419 (МВС) позивачу призначено пенсію за вислугу років з 31.12.2010 року за Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Суд встановив, що 01 жовтня 2019 року між позивачем та ДСНС в особі начальника ГУДСНС України в Одеській області укладено контракт №1756/19 про проходження служби цивільного захисту.

Згідно з п. 3 Контракту, цей Контракт укладено строком до досягнення граничного віку перебування на службі цивільного захисту по 17 липня 2022 року.

Відповідно до Витягу з наказу (по особовому складу цивільного захисту) від 01 жовтня 2019 року № 420, колишнього підполковника міліції ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, а саме: атестатом про зняття з обліку № 621, що пенсійним органом з 01.06.2020 року ОСОБА_1 припинена виплата пенсії.

Суд встановив, що позивач подав до пенсійного органу заяву з проханням роз`яснення щодо припинення виплати, на яку отримав відповідь від 08.04.2021 року про те, що згідно з інформації бази даних системи персоніфікованого обліку за позивача як за особу, яка отримує грошове забезпечення звітує ГУДСНС України в Одеській області та оскільки згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №593 від 11.07.2003 року, особи рядового та начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій проходять службу цивільного захисту, а не військову службу, тому припинено виплату пенсії за вислугу років з 01.06.2020 року.

Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 2262-XII, в редакції чинної на час призначення позивачу пенсії, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим

Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Суд встановив, що позивачу як особі, яка проходила службу в органах внутрішніх справ, пенсійним органом призначено пенсію за вислугу років з 31.12.2010 року за Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Частиною 2 статті 2 Закону України № 2262-XII встановлено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті Закону України № 2262-XII, пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Суд встановив, що 01 жовтня 2019 року між позивачем та ДСНС в особі начальника ГУДСНС України в Одеській області укладено контракт №1756/19 про проходження служби цивільного захисту.

Згідно з п. 3 Контракту, цей Контракт укладено строком до досягнення граничного віку перебування на службі цивільного захисту по 17 липня 2022 року.

Відповідно до Витягу з наказу (по особовому складу цивільного захисту) від 01 жовтня 2019 року № 420, колишнього підполковника міліції ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, а саме: атестатом про зняття з обліку № 621, що пенсійним органом у зв`язку з укладенням контракту на проходження служби цивільного захисту з 01.06.2020 року ОСОБА_1 припинена виплата пенсії.

Оцінюючи надані сторонами докази, опираючись на вище приведені норми матеріального права, суд доходить висновку, що відповідачем неправильно припинено виплату пенсії позивачу.

Так, аналіз ч. 3 ст. 2 Закону України № 2262-XII доводить, що виплата пенсії не припиняється за такими умовами:

- у разі призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період

- прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Тобто вказаною статтею Закону передбачено дві умови, за наявності яких виплата пенсії не припиняється: це призив на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період та укладення контракту під час дії особливого періоду.

Твердження відповідача, що дія ч. 3 ст. 2 Закону України № 2262-XII розповсюджується тільки на військову службу, відхиляються судом, оскільки такі твердження не відповідають змісту ч. 3 ст. 2 Закону України № 2262-XII.

Зі змісту ч. 3 ст. 2 Закону України № 2262-XII вбачається, що контракт укладений, в тому числі, до органів та підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

В той же час, відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Тобто аналіз вказаних статей доводить, що служба цивільного захисту та військова служба є єдиною державною службою особливого характеру.

Це також доводиться тим, що відповідно до п. 11 Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №593 від 11.07.2003 року, служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту в запас Збройних Сил або у відставку, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Також суд враховує, що Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №593 від 11.07.2003 року не передбачено два види проходження служби: військової служби та цивільного захисту, а тільки служба цивільного захисту, за закінченням якої особи рядового чи начальницького складу звільняються в запас Збройних Сил.

Тому, суд доходить висновку, що правильним розумінням приписів ч. 3 ст. 2 Закону України № 2262-XII є, що контракт проходження військової служби може бути укладений, в тому числі, до органів та підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Кодексу цивільного захисту України, в особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.

Тобто законом передбачено особливі умови служби під час дії особливого періоду, які притаманні й військовій службі.

Таким чином, суд доходить висновку, що при укладанні контракту на проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту, дія ч. 3 ст. 2 Закону України № 2262-XII розповсюджується на осіб, яким виплачується пенсія за Законом № 2262-XII та які уклали такий контракт, за умови дії особливого періоду.

Згідно з статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49.

Закон № 113-VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, затверджено Указ Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», яким оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Пунктом 2 вказаного Указу Президента України, наказано мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Однак, відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, прийнято не було.

Таким чином, можна дійти висновку, що з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період, що виключає можливість припинення виплати пенсії позивачу.

Таким чином, оскільки позивач був прийнятий на службу цивільного захисту за контрактом під час дії особливого періоду, суд вважає, що на позивача розповсюджується дія частини третьої статті 2 Закону № 2262-ХІІ щодо неприпинення виплати пенсії.

Відповідно до ст. 55 Закону України № 2262-XII, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення належить негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому належать стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивачу сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДОРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо припинення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виплати пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 01.06.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДОРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 01.06.2020 року.

Рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДОРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко