Рішення № 100583341, 25.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 р. № 400/3957/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001,

до відповідача:приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок", вул. І. Франка, 13 А, с. Миколаївське, Вітовський район, Миколаївська область, 57262,

про:стягнення заборгованості в сумі 700 870,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" про стягнення заборгованості в сумі 700870,96 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не працевлаштував осіб з інвалідністю та не сплатив самостійно адміністративно-господарські санкції. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік складає 700870,96 грн, з яких адміністративно-господарські санкції – 695308,56 грн та пеня – 5562,40 грн.

02.07.2021 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 45-47), відповідно до якого серед повноважень відповідача відсутня можливість самостійного визначення та нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Якщо на думку позивача відповідачем допущено у звіті № 10-ПОІ помилку та на письмове звернення її не виправлено, позивач повинен був повідомити Управління Держпраці з метою проведення останнім позапланової перевірки відповідача та встановлення порушень вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі – Закон № 875). Позапланова перевірка Управлінням Держпраці не проводилась. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивач, самостійно розрахувавши адміністративно-господарські санкції без дотримання процедури, передбаченої чинним законодавством, перевищив свої повноваження та передчасно, не маючи на те законних підстав, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних та власні судження, звернувся до суду.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

09.02.2021 р. відповідач подав позивачу звіт за 2020 рік про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми 10-ПОІ (а. с. 17).

За даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників – 666 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 28 осіб, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати – 27 осіб.

Проте за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 23 особи (а. с. 18-21).

З метою усунення розбіжностей, виявлених в інформації відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, позивач направив відповідачу лист про усунення розбіжностей.

Листом від 22.04.2021 р. відповідач повідомив, що у звіті форми 10-ПОІ вірно вказано 28 осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві у 2020 році більше шести місяців (а. с. 23). До листа додано список осіб з інвалідністю за 2020 рік (а. с. 24-25).

Враховуючи надану відповідачем інформацію, позивач розрахував середньооблікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 24 особи.

Саме вказане значення позивач взяв за основу розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені (а. с. 16).

За невиконання вказаного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував 700870,96 грн, з яких адміністративно-господарські санкції – 695308,56 грн та пеня – 5562,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 181 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Також, відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

За даними Миколаївського обласного центру зайнятості, відповідач лише у березні 2020 року подавав до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН про наявність однієї вакансії для особи з інвалідністю, за яким було працевлаштовано одну особу (а. с. 22).

Заперечення відповідача зводяться до відсутності у позивача повноважень самостійно розраховувати адміністративно-господарські санкції без перевірки Держпраці.

З даного приводу суд зазначає, що згідно з п. 4 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, та господарським об`єднанням, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. У разі наявності розбіжностей показників у звітах про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду протягом десяти календарних днів після виявлення розбіжностей повідомляє письмово підприємство, установу, організацію, фізичну особу, яка використовує найману працю, та господарське об`єднання, до складу якого входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, територіальний орган Держпраці, про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період.

Таким чином, саме позивач уповноважений розглядати питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць.

Суд вважає хибною позицію відповідача щодо неможливості позивача самостійно розраховувати адміністративно-господарські санкції без перевірки Держпраці.

Так, відповідно до п. 9 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок: за інформацією відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду.

Таким чином, підставами для перевірки Держпраці є: неподання звіту або невиправлення помилки у звіті.

Позивач, виявивши розбіжність у поданій відповідачем звітності, звернувся до відповідача для уточнення даних. Відповідач свій обов`язок виконав, зазначив про правильність зазначених ним числових значень та додатково надав список працевлаштованих осіб з інвалідністю. Саме на підставі вказаного списку позивачем розраховано по кожному місяцю кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю: січень – 20 осіб; лютий – 20 осіб; березень – 20 осіб; квітень – 25 осіб; травень – 28 осіб; червень – 28 осіб; липень – 28 осіб; серпень – 28 осіб; вересень – 27 осіб; жовтень – 26 осіб; листопад – 23 особи; грудень – 18 осіб. Ділення зазначеної кількості осіб на 12 місяців 2020 року дає середньооблікову кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю – 24,25, що з урахуванням заокруглення до цілого числа дорівнює 24 особи.

Отже, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснено позивачем з дотриманням чинного законодавства, на підставі наданих самим відповідачем даних. Непроведення перевірки Держпраці не впливає на можливість самостійного визначення та нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач мав у своєму розпорядженні всі необхідні дані для відповідних розрахунків.

Враховуючи викладене та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.

Судові витрати суб`єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" (вул. І.Франка, 13-А, с. Миколаївське, Вітовський район, Миколаївська область, 57262, ідентифікаційний код 19292651) про стягнення заборгованості в сумі 700870,96 грн – задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" (вул. І.Франка, 13-А, с. Миколаївське, Вітовський район, Миколаївська область, 57262, ідентифікаційний код 19292651) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів загальну суму заборгованості 700870,96 грн (сімсот тисяч вісімсот сімдесят грн 96 коп.), з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 695308,56 грн (шістсот дев`яносто п`ять тисяч триста вісім грн 56 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 5562,40 грн (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.10.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська