Рішення № 100583310, 21.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року справа №380/12651/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Малісевич М.В.

за участю:

представника позивача –Іванейко Я.Я.

представника відповідача – Роздіна Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" про стягнення заборгованості з рахунків у банках,-

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) звернулося в суд з позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156), в якому просить суд (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з позивача грошові кошти до бюджету в розмірі 1217823,64 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно довідки про податкову заборгованість ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)» у відповідача виник податковий борг із податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість тапок частині чистого прибутку, який станом на 05.04.2021 року становить 1 362 028,04 грн., сума, що підлягає стягненню становить 1217823,64 грн. На даний час сума боргу є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена, тобто визнається сумою податкового боргу (узгодженою сумою податкового зобов`язання, не сплаченою платником податків у строки, визначені Податковим кодексом України). Позивач просить позов задоволити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 02.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. До податкового боргу по ПДВ відповідачем включено податкове повідомлення-рішення №0019805504 від 05.08.2020 року, яке оскаржене та перебуває у провадженні Львівського окружного адміністративного суду (справа №380/8089/21). 01.10.2020 року Восьмим апеляційним адміністративним судом прийнято рішення у справі №380/592/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до підприємства про стягнення заборгованості з рахунків у банках в розмірі 1628806,75 грн., рішення по якому в стадії виконання. Валову частину якого становила заборгованість по податку на додану вартість 1247697,85 грн. Отже, відповідачем невірно розраховано суду податкового боргу.

Представник відповідача подав додаткові пояснення, де зазначив наступне. З долученим розрахунком щодо сум податкового боргу, в який включено і податкове зобов`язання по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону в сумі 53034,40 грн., підприємство не погоджується із наступних підстав. Частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.

Представник позивача подала додаткові пояснення, де зазначила наступне. Частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово – господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої ДПС, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємства. Пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону №466-ІХ) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статями 87-101 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з підставі, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, Львівська державна податкова інспекція (Шевченківський район м. Львова) як платник податків і зборів.

Як випливає із матеріалів справи за Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" станом на 05.04.2021 року рахується податковий борг в сумі 1 217 823,64 грн., який складається з сум податкових зобов`язань по:

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків – 6323,68 грн.;

- частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону – 53034,40 грн.;

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 302 669,96 грн.

Вищезазначену заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків становить залишок несплаченої пені у сумі 6323,68 грн.

Вищезазначену заборгованість по частині чистого прибутку несплачені самостійно задекларовані суми, зазначені у поданих розрахунках частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету від:

- 06.11.2019 року в розмірі 28 383,78 грн.;

- 04.05.2020 року в розмірі 1040,00 грн.;

- 17.07.2020 року в розмір 712,00 грн.;

-20.10.2020 року в розмірі 398,00 грн.;

- 02.02.2021 року в розмірі 5892,00 грн.

Залишок несплаченої пені становить 16 608,62 грн.

Заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становлять самостійно задекларовані суми, зазначені у поданих податкових деклараціях з вищезазначеного податку від:

- 14.02.2020 року в розмірі 39 110,09 грн.;

- 16.03.2020 року в розмірі 79 094,00 грн.;

- 16.04.2020 року в розмірі 60 276,00 грн.;

- 18.05.2020 року в розмірі 3 080,00 грн.;

- 15.06.2020 року в розмірі 68 371,00 грн.;

-17.07.2020 року в розмірі 105 714,00 грн.;

- 18.08.2020 року в розмірі 89 565,00 грн.;

- 17.09.2020 року в розмірі 84 303,00 грн.;

- 19.10.2020 року в розмірі 116 369,00 грн.;

- 17.11.2020 року в розмірі 118 091,00 грн.;

- 17.12.2020 року в розмірі 85 588,00 грн.;

- 18.01.2021 року в розмірі 98 834,00 грн.;

- 15.02.2021 року в розмірі 72 150,00 грн.;

- 17.03.2021 року в розмірі 124 126,00 грн.

Залишок несплаченої пені становить 18 794,47 грн.

Оскільки Відповідач, у встановлений законодавством строк, не сплатив узгоджені грошові зобов`язання у добровільному порядку, Позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У відповідності до припису норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з пунктом 58.2. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення. Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що “податкова вимога” - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Як видно з матеріалів справи, з метою погашення заборгованості, відповідно до статті 59 ПК України, контролюючим органом складено та надіслано Відповідачу корінець податкової вимоги форми “Ю2” від 07.02.2002 №1/571 на загальну суму 56773,27 грн., в тому числі основний платіж – 56773,27 грн. та корінець податкової вимоги форми “Ю2” від 31.05.2002 №2/1049 на загальну суму 512764,84 грн., в тому числі основний платіж – 493833,12 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1236,05грн. та пеня 17695,67 грн.

В матеріалах справи відсутні відомості, що заборгованість Відповідача до моменту розгляду справи переривалась або є погашеною. Доказів оскарження/скасування податкової вимоги, форми “Ю2” від 07.02.2002 №1/571 та форми “Ю2” від 31.05.2002, суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості в частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, яка становить 53034,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11-1 ЗУ «Про управління об`єктами державної власності» №185-V, Державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №138, у відповідності до ст.29 Бюджетного кодексу України і ст.ст.5,11-1 Закону №185-V, затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Частиною 3 вказаного Порядку передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Законом України №465-IX від 16.01.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» у статтю 16 ЗУ «Про управління об`єктами державної власності» включено частину восьму такого змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України»;

Законом України №466-IX від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності з 23.05.2020, ст.19-1 доповнена пп.19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Пунктом 1-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України (в редакції Закону №466-IX) визначено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному ст.ст.59,60 глави 4, ст.ст.87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, відповідач на час здійснення правовідносин не мав повноважень збільшувати суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом на загальну суму 1 171 791,24 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (пункт 95.4 статті 95 ПК України).

Суд вважає, що заявлена Позивачем до стягнення сума є узгодженою та станом на дату вирішення справи набула статусу податкового боргу. Враховуючи те, що податковий борг Відповідачем не сплачено, відтак такий підлягає стягненню з рахунків Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та готівкові кошти.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підтверджуються доказами, не спростовані Відповідачем та підлягають задоволенню частково

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" про стягнення заборгованості з рахунків у банках - задовольнити частково.

Стягнути до бюджету з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№30)" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156; код ЄДРПОУ 08680448) грошові кошти в розмірі 1 171 791,24 (один мільйон сто сімдесят одна тисяча сімсот дев`яносто одну грн. 24 коп.) грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 26.10.2021 року.

Суддя Кухар Н.А.