Рішення № 100583284, 25.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13921/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Хом`як Євген Любомирович, звернулася до суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, в/ч 2144), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплату на день звільнення (15.06.2021) позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період із 2013 року по 15.06.2021;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період із 2013 року по 15.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що проходила військову службу у лавах Державної прикордонної служби України. Наказом від 15.06.2021 №188-ос виключена зі списків особового складу в/ч 2144 та всіх видів забезпечення з 15.06.2021. На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу в/ч 2144 та всіх видів забезпечення відповідачем не проведено усіх розрахунків, а саме компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач зверталася до в/ч 2144 з заявою щодо нарахування та виплати відповідних сум компенсації. Листом від 05.08.2021 №11/19525 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку із настанням в Україні особливого періоду з 17.03.2014 призупинено надання додаткових відпусток військовослужбовцям. Позивач вважає протиправною поведінку відповідача щодо не проведення розрахунку в повному обсязі.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. На час дії особливого періоду відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 цього Закону у військовослужбовця не виникає, тому така відпустка компенсації не підлягає. Додатково зазначив, що звільняючись з військової служби у червні 2021 року, ОСОБА_1 не виявила бажання отримати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та була виключена зі списків особового складу частини у встановленому законодавством порядку. На думку відповідача, ОСОБА_1 пропущено встановлений частиною 5 статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізналася при виключення із списків особового складу загону 15.06.2021, тоді як з даним позов звернулась до суду лише 15.08.2021. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 25.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.

Відповідачем 15.09.2021 (вх.№66840) подано відзив на позовну заяву.

Представником позивача 07.10.2021 (вх. №73042) подано відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходила військову службу у лавах Державної прикордонної служби України з 09.11.1994 по 15.06.2021, що підтверджується витягом з послужного списку.

Відповідно до наказу начальна 7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.06.2021 №188-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 15.06.2021.

Наказ від 15.06.2021 №188-ос не містить відомостей про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача звернувся до відповідача з відповідною заявою про нарахування та виплату грошової компенсації.

Відповідач листом від 05.08.2021 №11/19525 повідомив, що у зв`язку із настанням в Україні особливого періоду з 17.03.2014 призупинено надання додаткових відпусток військовослужбовцям.

Вказане зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання правовідносин, які виникли в даній адміністративній справі між ОСОБА_1 та в/ч 2144 визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Перелік військових посад Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку. Вказаною постановою Уряду затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що додається.

Відповідно до пунктів 1, 4 та 4-1 додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою №702, військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах начальника відділень інспекторів прикордонної служби, інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії та інспектора прикордонної служби - майстра встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Згідно з пунктом 1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надасться в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Згідно з наказом від 15.06.2021 №188-ос ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з посади інспектора прикордонної служби майстра начальника групи інспекторів прикордонної служби віддання інспекторів прикордонної служби «Малнів» (тип В) відділу при кордної служби «Шегині» І категорії (тип Б).

Відповідно до послужного списку позивач впродовж 2013 - 2021 років проходила службу на посадах, які надають право на щорічну додаткову відпустку, передбачену абзацом 1 частини четвертої статті 10-1 №2011-XII. Відповідачем цей факт не заперечується, однак така відпустка позивачу не була надана у зв`язку з настанням особливого періоду.

Відповідно до пунктів 8, 14, 17-19 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 №702, з 2013 по 2021 роки.

Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

З аналізу конструкції вказаної норми видно, що законодавцем виокремлено дві самостійні підстави для отримання відповідної відпустки, а саме:

- виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби, які пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;

- виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я.

Судом встановлено, що позивач впродовж 2013 - 2021 років проходила службу на посадах, які надають право на щорічну додаткову відпустку, передбачену абзацом 1 частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2011 роки.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що дає підстави стверджувати про бездіяльність відповідача.

За своєю правовою природою бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій (невиконання обов`язків, завдань), які він зобов`язаний вчинити (виконати) відповідно до норм чинних законодавчих актів.

Таким чином, відповідач, не здійснивши виплату компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-XII, допустив бездіяльність, а не дії, як вказує позивач.

Судом не надається оцінка доводам відповідача щодо порушення строку звернення до суду, оскільки матеріалами справи підтверджується, що представник позивача звертався до в/ч 2144 з відповідною заявою про нарахування та виплату грошової компенсації.

Відповідач листом від 05.08.2021 №11/19525 повідомив про призупинення надання додаткових відпусток військовослужбовцям у зв`язку із настанням в Україні особливого періоду з 17.03.2014.

Таким чином, про порушення свого права ОСОБА_1 фактично дізналась 05.08.2021.

З даним позов позивач звернулась до суду шляхом надсилання такого 14.08.2021 поштовим зв`язком, тобто в межах встановленого КАС України строку.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши нарахування та виплату позивачу на день звільнення компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-XII відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період із 2013 року по 15.06.2021, допустив бездіяльність, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-XII відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період із 2013 року по 15.062021.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, буд. 74, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 14321653) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, буд. 74, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 14321653) щодо не здійснення нарахування та виплату на день звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період із 2013 року по 15.06.2021.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Личаківська, буд. 74, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 14321653) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період із 2013 року по 15.062021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома