Рішення № 100583031, 25.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4607/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Дуванової Людмили Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного 30 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 06 вересня 2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 39-40).

До суду 10 вересня 2021 року представником позивача надано уточнену позовну (арк. спр. 42-47).

Ухвалою від 15 вересня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 51-52).

Представником позивача до суду 21 вересня 2021 року подано уточнений адміністративний позов, сформований до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУПФУ в Запорізькій області), з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 30 квітня 2021 року № 123950001850 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

2) зобов`язати ГУПФУ в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28 квітня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 квітня 2021 року позивач звернулась до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Біловодське ОУПФУ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На письмове звернення позивача від 12 липня 2021 року до ГУПФУ в Луганській області позивачем отримано рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 30 квітня 2021 року № 123950001850 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю у позивача стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, посилаючись на відсутність у позивача уточнюючої довідки.

Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним, бо до заяви про призначення пенсії як основний документ, який підтверджує трудову діяльність та відповідно і страховий та пільговий стаж, додано трудову книжку від 25 вересня 1984 року серії НОМЕР_1 , відповідно до записів якої загальний страховий стаж ОСОБА_1 на час звернення становить 32 року 3 місяці 18 днів; спеціальний стаж, який дає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах, в період 17 січня 2007 року по 17 липня 2017 року на ВП «Комунарське вагоне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді оглядача-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, становить на час звернення 10 років 6 місяців 0 днів. Тобто наданими відповідачу документами підтверджено, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою від 24 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 62-63).

Від ГУПФУ в Запорізькій області 22 жовтня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 107-107).

В пункті «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають жінки робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993№ 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження- спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, для зарахування періодів робіт до пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, однією з головних умов є підтвердження уточнюючою довідкою факту зайнятості на робота з шкідливими та важкими умовами праці впродовж повного робочого дня. Уточнююча довідка не була долучена до електронної пенсійної справи, тому у відповідача немає законних підстав для зарахування до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, спірного періоду роботи.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача ГУПФУ в Луганській області, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 25 жовтня 2021 року (арк. спр. 114).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (арк. спр. 7-10).

Позивач звернулася до Біловодського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії від 28 квітня 2021 року, разом з якою подала такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № 924, довідку про заробітну плату, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяву про спосіб виплати пенсії, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудову книжку від 25 вересня 1984 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 70).

Позивач повторно звернулася до Біловодського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії від 12 липня 2021 року (арк. спр. 26-28).

На звернення позивача ГУПФУ в Луганській області листом від 21 липня 2021 року № 2747-3075/М-02/8-1200/21 надано копію рішення ГУПФУ в Запорізькій області від від 30 квітня 2021 року № 123950001850 про відмову в призначенні пенсії (арк. спр. 30).

Дослідженням рішення від 30 квітня 2021 року № 123950001850 встановлено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що під час розгляду поданих для призначення пенсії документів встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 03 місяці 18 днів, спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років відсутній. Уточнююча довідка, що підтверджує спеціальний трудовий стаж, до електронної пенсійної справи не долучена (арк. спр. 31).

Дослідженням копії трудової книжки позивача від 25 вересня 1984 року серії НОМЕР_1 встановлено, що в ній наявні такі записи за спірний період:

Вагонне депо Комунарськ Донецька залізна дорога

запис № 15 від 17.01.2007 - переведена оглядачем вагонів 4 розряду пункту технічного обслуговування станції Комунарськ, наказ від 17.01.2007 № 4л;

запис № 20 від 17.07.2017 - звільнена у зв`язку зі скороченням штату, наказ від 17.07.2017 № 3152-ос (арк. спр. 17-22).

Дослідженням індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) встановлено наявність в Реєстрі відомостей по спеціальному стажу позивача за кодом обліку ЗПЗ055А1 (згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства з 05.11.1991 - робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України), код страхувальника 01075684 - «Вагонне депо Комунарськ» Державного підприємства «Донецька залізниця», а саме: 2007 рік - 11 місяців 15 днів, 2008 рік - 12 місяців, 2009 рік - 12 місяців, 2010 рік - 12 місяців, 2011 рік - 12 місяців, 2012 рік - 12 місяців, 2013 рік - 12 місяців, 2014 рік - 12 місяців, 2015 рік - 12 місяців, 2016 рік - 11 місяців 10 днів, 2017 рік - 03 місяці (арк. спр. 23-25).

Позивачем також надано копію довідки від 26 березня 2018 року № 03/114, видану «Луганською залізною дорогою» ОРЛО, дослідженням якої встановлено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в вагонному депо Комунарськ і за період з 17 січня 2007 року (наказ від 17.01.2007 № 4л) по 17 липня 2017 року (наказ від 17.07.2017 № 3152-ос) та виконувала ремонт вагонів, забезпечувала безпеку руху поїздів за професією оглядач вагонів магістральних залізниць, оглядач-ремонтник вагонів магістральних залізниць, зайнятий на пунктах технічного обслуговування вагонів станцій позакласних, першого та другого класу, що передбачена пунктом «а» статті 55 Закону, підстава - постанова КМУ від 12.10.1992 № 583, за період з 17 січня 2007 року по 17 липня 2017 року - 10 років 06 місяців 0 днів. Також довідка містить інформацію, що під час роботи в депо ходила у відпустки без збереження заробітної плати: 16.11.2008 (наказ від 28.11.2008 № 293/в), 19.01.2009 (наказ від 29.01.2009 № 38/в), 31.03.2010 (наказ від 26.03.2010 № 98/в), 23.02.2013 (наказ від 28.01.2013 № 76/в), 21.10.2013 (наказ від 25.10.2013 № 448/в), 10.11.2013, 14.11.2013 (наказ від 05.11.2013), 17.08.2014, 21.08.2014 (наказ від 11.08.2014 № 484/в), 04.01.2015, 08.01.2015, 12.01.2015-14.01.2015, 17.01.2015-18.01.2015, 21.01.2015-22.01.2015, 25.01.2015-26.01.2015, 29.01.2015-30.01.2015 (наказ від 05.12.2014 № 627/в-т), 09.02.2015, 13.02.2015, 18.02.2015-19.02.2015, 22.02.2015-23.02.2015, 25.02.2015-27.02.2015 (наказ від 30.01.2015 № 1.10в/т), 03.06.2016, 08.06.2016-09.06.2016, 11.06.2016-13.06.2016 (наказ від 01.06.2016 № 176/в-т) (арк. спр. 16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Закон № 1058-IV на час його прийняття самостійно не визначав порядку та підстав для призначення пенсії за вислугу років, проте його прикінцеві положення передбачали можливість призначення такого виду пенсії за нормами Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Разом з тим Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що набув чинності 11 жовтня 2017 року, Закон № 1058-IV доповнений новим розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», яким, зокрема, передбачені підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Одночасно розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також викладено абзац другий пункту 16 у новій редакції, яка передбачає, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Як раніше зазначалося, Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11 жовтня 2017 року.

Відтак для вирішення питання про те, чи має ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ необхідно встановити наявність у неї станом на 11 жовтня 2017 року вислуги років та стажу, визначених такою нормою права.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

У подальшому Законом № 213-VIII, що набув чинності з 01 квітня 2015 року, пункт «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладений у новій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положення, зокрема статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України наголосив на тому, що збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788-ХІІ. Стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тому положення щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Також Конституційний Суд України зазначив, що мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно зі статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, …що визнання неконституційним Закону № 2222 у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з 04 червня 2019 року положення пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ слід застосовувати у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року, а саме: право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого включені оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з абзацами першим, четвертим, п`ятим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (абзац перший пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1).

З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Суд наголошує на тому, що оскільки позивач звернулася до Біловодського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії 28 квітня 2021 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, вона має право на призначення пенсії за вислугу років згідно з положеннями пункту «а» статті 55 Закон № 1788-ХІІ, в редакції чинній до 01 квітня 2015 року, а саме у разі досягнення 50 років та за наявності загального стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. При цьому, наявність загального стажу та вислуги років встановлюється станом на 11 жовтня 2017 року, як це визначено в пунктах 2-1, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

За даними паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача, на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла 54 років, про що також вказано в оскаржуваному рішенні.

Як вказано в рішенні про відмову в призначенні пенсії, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 03 місяці 18 днів, спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відсутній. Відповідач стверджує про відсутність спеціального стажу з огляду на відсутність уточнюючих довідок, надання яких передбачене пунктом 20 Порядку № 637.

Проте, суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, оскільки вони спростовані вищеописаними доказами.

Так, як вже вище вказано, трудова книжка позивача містить записи про роботу ОСОБА_1 в період з 17 січня 2007 року по 17 липня 2017 року оглядачем вагонів 4 розряду пункту технічного обслуговування станція Комунарськ, яке в подальшому перетворене «Комунарське вагонне депо» структурний підрозділ «Луганської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Вказана в трудовій книжці позивача професія включена до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, з яких підстав ним не враховано трудову книжку позивача, як належний документ, що підтверджує наявності у позивача спеціального трудового стажу, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Більш того, відповідачем всупереч положень пункту 20 Порядку № 637 не враховано дані, наявні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5), якими підтверджено наявність у позивача спеціального стажу, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років.

Проте, відповідач, незважаючи на підтвердження спеціального стажу позивача записами в її трудовій книжці та довідкою форми ОК-5, безпідставно відмовляє в зарахуванні такого стажу через відсутність уточнюючих довідок.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на час звернення позивача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років ОСОБА_1 мала визначений пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ загальний страховий стаж (20 років) та спеціальний стаж роботи оглядачем вагонів магістральних залізниць, зайнятим на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу (10 років), який нею набуто до 11 жовтня 2017 року, тобто право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, яке в повній мірі було підтверджено наданими відповідачу документами.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що спеціальний стаж позивача, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років також підтверджений уточнюючою довідкою від 26 березня 2018 року № 03/114, яку видано розташованим в ОРЛО підприємством.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що надана позивачем уточнююча довідка у повній мірі узгоджується з записами в трудовій книжці позивача та інформацією в довідці форми ОК-5, тому дані такої довідки також мають враховуватися при прийнятті рішення про призначення пенсії позивачу.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 30 квітня 2021 року № 123950001850 про відмову в призначенні пенсії позивачу допустив порушення вимог Закону № 1788-ХІІ, Закону № 1058-IV, Порядку № 22-1, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок задоволення основної вимоги позивача щодо скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, а також зважаючи на підтвердження наданими документами права позивача на призначення пенсії за вислугу років, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Запорізькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Твердження відповідача щодо неможливості прийняття ним будь-якого рішення за наслідками розгляду справи по суті, судом відхиляються як безпідставні, оскільки згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності саме ГУПФУ в Запорізькій області було визначено органом, що призначає пенсію.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 28 серпня 2021 року № 11 (арк. спр. 6).

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Дуванової Людмили Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158 Б, код за ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30 квітня 2021 року № 123950001850 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28 квітня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова