Ухвала суду № 100581977, 25.10.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3190/21

Провадження по справі №1-кп/635/924/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

за участю прокурора – Колесника В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Цвіркуна М.В.,

представника потерпілих – Царука А.І.,

представника цивільного відповідача – Українець В.Б.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

законного представника потерпілої – ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання – Кондратенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , а саме: переховування від суду; незаконний вплив на потерпілого; вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід стосовно нього з тримання під вартою на домашній арешт ,посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, на даний час є неактуальними.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Цвіркун М.В. у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, просив змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 серпня 2021 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 29 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину, внаслідок чого вказаний злочин характеризується підвищеною суспільною небезпекою,відсутність на даний час будь-якої компенсації потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, те що обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, в тому числі за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Така, наведена вище поведінка ОСОБА_1 не виключає того, що в разі перебування на свободі, останній може скоїти і інше правопорушення, у тому числі пов`язане з безпекою дорожнього руху. На думку суду, сукупність вищевказаних обставин, дають підстави вважати про неможливість запобігання ризикам, зазначеним у пунктах 1, 3, 5 частини 1 ст. 177 КПК України, оскільки останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин суд не може погодитись з доводами обвинуваченого щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не приймає доводи сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 23 грудня 2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя І.В. Березовська