Рішення № 100581789, 25.10.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

25.10.2021

Справа № 644/3908/21

н/п 2/644/1910/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Кузьміної Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 24.10.2011 року у розмірі 26310 грн. 57 коп. та судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, проте відповідач порушила умови договору та ухилялася від погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого виникла вказана заборгованість. Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконала, за нею перед банком виникла сума заборгованості, яка станом на 13.04.2021 року становить в загальному розмірі 26310 грн. 57 коп., яка складається з наступного: 25518 грн. 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 792 грн. 19 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. В добровільному порядку відповідач не сплачує наявну заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, просить розглядати справу за його відсутності та у разі неявки відповідача проводити заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності.

Крім цього, відповідач надала суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала. В обґрунтування відзиву зазначила, що позивач стверджує про укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви №б/н від 24.10.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 25000 грн., однак анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки і не містить даних про умови кредитування, про розмір кредиту, який отримала ОСОБА_1 , та на яких умовах. З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що позивач в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку за кредитом. Також відповідачка зазначає, що роздруківка з сайту позивача не може бути доказом, оскільки даний доказ повністю залежить від волевиявлення і дій банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови і правила споживчого кредитування. Щодо наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та видані кредитні карки зазначила, що дана довідка не містить печатки установи, не містить відомостей про особу, що їх виготовила і про особу, яка несе відповідальність за достовірність зазначених даних. Відповідачка не підписувала і не складала будь-яких додаткових договорів про внесення змін до кредитного договору. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 зазначено, що тільки факт підписання документа позичальником може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов і приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Матеріали справи не містять доказів істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, а наданий розрахунок достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання. Крім цього, з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачкою в рахунок погашення перед банком заборгованості сплачено 524888 грн. 42 коп., що значно перевищує суму позики. Оскільки позивачем не надано жодних доказів укладення між сторонами кредитного договору, що відповідачка не мала обов`язку за анкетою-заявкою сплачувати відсотки, що відповідачкою шляхом поповнення карткового рахунку заборгованість перед банком погашено в повному обсязі, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачка звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.10.2011 року. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦПК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. З урахуванням викладеного, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Відповідачкою було підписано анкету-заяву, згідно якої ОСОБА_1 висловила свою згоду про укладення договору, та свою згоду на те, що умови та правила надання банківських послуг та тарифів становлять договір про надання банківських послуг. До матеріалів справи додано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри тарифів та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима. З даного розрахунку чітко вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачкою розрахунок не спростований, контрозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Також позивач зазначає, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідачка до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідачка знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за договором. Відповідачка не зверталася до банка з повідомленнями про незгоду з внесеними змінами та не ініціювала питання про розірвання договору. Згідно умов та правил надання банківських послуг та тарифів для погашення заборгованості, по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. У разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування кредитом і овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік (п. 2.1.1.12.6). Платіж включає в себе плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту (п. 2.1.1.12.4), у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню згідно умов та правил надання банківських послуг (п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.2). Крім цього, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про її обізнаність щодо умов кредитування. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, що 24.10.2011 року відповідачка ОСОБА_1 в присутності представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» надала представнику банку інформацію про себе і підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку. В даній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка ознайомилася з умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку. Відповідачка не виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну кредитку, не зазначила кредитний ліміт по платіжній картці. Відповідачка погодилася, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява була підписана і представником банку. (а.с.17)

За розрахунком банку станом на 13.04.2021 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість в загальному розмірі 26310 грн. 57 коп., яка складається з наступного: 25518 грн. 38 коп. - заборгованість за кредитом; 792 грн. 19 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; (а.с.4-14)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.10.2011 року, процентна ставка не зазначена.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. (а.с.18-43)

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та з Умов, на які посилається представник позивача, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (14 жовтня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. ст.12,13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на наявність анкети-заяви відповідача від 24.10.2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписок за картковими рахунками, виданих на ім`я ОСОБА_1 , наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Дослідивши зазначені документи, судом встановлено, що вони не підтверджують факт існування у ОСОБА_1 кредитної заборгованості на підставі підписаної анкети-заяви відповідача від 24.10.2011 року.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 24.10.2011 року, яка є єдиним документом з підписом відповідачки, вказана анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.

Посилання представника позивача на факт укладення кредитного договору спростовуються доводами і аналізом, зазначеними вище.

Беручи до уваги вищевикладене, висновки суду про те, що позивач не довів факт укладання між сторонами по справі кредитного договору, а отже позивач не довів своїх вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, відсутні підстави для ствердження про порушення прав або інтересів позивача у цій частині. В зв`язку з цим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 792 грн. 19 коп.

Отримані та використані позичальником кошти, згоду на отримання яких надала відповідачка за Анкетою-заявою від 24.10.2011 року, остання в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» повернула. Так, згідно до виписки за договором станом на 15.04.2021 року (а.с.53-77), з відповідачки періодично банком списувалися відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3.4, 3.5 відсотка. Внаслідок таких списань за період з 01.01.2019 року по 15.04.2021 року з надходжень, які вносила відповідачка до банку, була списана сума відсотків за використання кредитного ліміту, яка перевищує суму заборгованості 26310.57 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачка витратила коштів ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму значно меншу, ніж та сума коштів, яку відповідачка повернула банку. Та обставина, що позивачем дані кошти зараховані на сплату в тому числі відсотків за кредитом, не спростовують висновків суду, так як у відповідачки не виникло зобов`язання щодо сплати відсотків.

Таким чином, згідно до наданих суду сторонами доказів, відповідачка повернула позивачеві отримані відповідачкою кошти, а отже необґрунтованими є і вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів - 25518 грн. 38 коп., які позивач відносить до тіла кредиту, так як ці кошти відповідачка банку повернула.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні всіх позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати позивача відносяться на його рахунок і стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-83, 95, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.207,526,626,628,633,634,638,1048,1049,1054,1055,1056-1 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.10.2011 року у розмірі 26310 грн. 57 коп. та судових витрат у розмірі 2270 грн., -ВІДМОВИТИ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

СУДДЯ: