Ухвала суду № 100579573, 25.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

25 жовтня 2021 р. Справа № 120/7647/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

в с т а н о в и в :

12.07.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Ухвалою від 16.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач окрім іншого, звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску.

До суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Суд, розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, врахувавши наведені з даного питання у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 прийнятим по справі №120/3219/20-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасувати рішення 51 позачергової сесії 7 скликання Тульчинської міської ради № 1725 від 04 червня 2020 року “Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Тульчинського міського голови”.

Визнано протиправним і скасувати розпорядження Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича № 08-03-143 від 04 червня 2020 року “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року.

Стягнуто з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 196 007,24 грн. (сто дев`яносто шість тисяч сім гривень 24 копійок).

Стягнуто з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року допущено до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, а саме 34 598 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень).

Рішення набрало законної сили 22.04.2021.

Також, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, яке належало до негайного виконання, відповідачем виконано 26.11.2020 шляхом прийняття на 1 сесії 8 скликання рішення №7 про поновлення позивача на посаді першого заступника Тульчинського міського голови з 05 червня 2020 року.

12.07.2021 позивач звернувся до суду із цим позовом (у відділення поштового зв`язку позовна заява подана 07.07.2021) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.11.2020 по 26.11.2020.

Визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Також суд зазначає, що з огляду на приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, звернення особи до суду з позовом про стягнення належного їй середнього заробітку за час при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника не обмежується будь-яким строком.

В мотивувальній частині Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). У статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, статтях 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства стосовно справедливого розв`язання, зокрема, трудових спорів.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Норми ЦК України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257), а також спеціальну позовну давність (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Крім того, частина перша статті 268 ЦК України містить перелік позовних вимог, на які позовна давність взагалі не поширюється, а в частині другій цієї статті зазначено, що законом можуть бути встановлені додатково інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

У частині першій статті 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.

Однак, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 39 постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №808/1271/18, у постанові від 08 жовтня 2019 року по справі №826/8353/17, а також підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.01.2020 по справі №560/3071/19.

З огляду на викладене, суд зазначає про відсутність підстав для поновлення позивачу строків звернення до суду з даним позовом, адже такі ним не пропущені.

Відповідно до ч. 14 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Таким чином, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи зі стадії на якій було залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 171, 248 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна