Вирок № 100578237, 26.10.2021, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/600/20

Провадження № 1-кп/626/28/2021

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

26 жовтня 2021 року Красноградський районний суд Харківської області

в складі: судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В., Кузнєцової О.М.,

прокурора Явдокименка Н.Ю., Бобрицького В.А. , Крилевець Н.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Жигилія П.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краснограді кримінальне провадження за № 12019220350000588 від 07.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, має професійно-технічну освіту, не одружений, не працює, судимого вироком Красноградського районного суду Харківської області від 22.11.2019 року за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки з іспитовим строком на один рік, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці лютого 2018 року (точної дати слідством не встановлено) в денний час, ОСОБА_1 діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, по корисливим мотивам, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 зустрівся із ОСОБА_2 , якому раніше, а саме 06.02.2018 здійснював продаж дров дерев для опалення та який в зв`язку з цим ставився до нього з довірою. Маючи на меті заволодіти грошима останнього, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, попередньо спланувавши власні дії, повідомив ОСОБА_2 про намір продати йому дрова дерев із доставкою у вантажному автомобілі до місця його мешкання за ціною 2000 грн. ОСОБА_2 , не усвідомлюючи злочинність намірів ОСОБА_1 , погодився на пропозицію останнього та домовився з ним про зустріч за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж дня, близько 16.00 год. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи мету незаконного збагачення, не плануючи виконувати власне зобов`язання за попередньою домовленістю, прибув за вищевказаною адресою до місця мешкання ОСОБА_2 , де ввів в оману останнього та повідомив, що вантажний автомобіль з дровами дерев близько через годину буде за місцем його мешкання, проте гроші за його послугу необхідно надати йому відразу. ОСОБА_2 , довіряючи ОСОБА_1 , передав йому гроші в сумі 2000 грн., після чого останній разом з отриманими коштами залишив місце події та своє зобов`язання не виконав, чим завдав останньому майнову шкоду на вищевказану суму.

Тобто своїми умисними злочинними діями, що виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_1 вчинив шахрайство.

Крім цього, в середині серпня 2019 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , вирішивши придбати дров для опалення житлового будинку, де проживає разом з родиною за адресою: АДРЕСА_2 , зателефонував ОСОБА_1 , який раніше здійснював йому продаж дров і в зв`язку з чим він ставився до нього з довірою, та запитав його про можливість продати йому дрова дерев з доставкою у вантажному автомобілі до його місця мешкання. На це у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_6 шляхом обману. Так, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1 повторно, не маючи на меті в подальшому виконувати жодних зобов`язань з продажу дров, підтвердив ОСОБА_6 , що має можливість продати йому дрова у вантажному автомобілі та повідомив йому, що для подальшого виконання замовлення йому необхідно надати завдаток в розмірі 1500 грн. Коли ОСОБА_6 погодився на такі умови ОСОБА_1 , то той прибув до місця його мешкання за вищевказаною адресою, де продовжуючи реалізацію свого умислу, вводячи в оману ОСОБА_6 , заволодів його коштами в розмірі 1500 грн., після чого разом з отриманими коштами залишив місце події та своє зобов`язання не виконав, чим завдав потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім цього, 29 серпня 2019 року, в денний час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дізнавшись від близької особи про те, що ОСОБА_1 , начебто займається продажем дров дерев для опалення на території Красноградського району Харківської області зателефонувала останньому та запитала його про можливість продати їй дрова дерев з доставкою у вантажному автомобілі до її місця мешкання. На це у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом обману. Так, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1 повторно, не маючи на меті в подальшому виконувати жодних зобов`язань з продажу дров, підтвердив ОСОБА_5 , що має можливість продати їй дрова у вантажному автомобілі за суму грошей в розмірі 4500 грн. та повідомив їй, що для подальшого обумовлення всіх деталей угоди йому необхідно зустрітись з нею особисто. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та переслідуючи мету незаконного збагачення, ОСОБА_1 прибув до місця мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , де ввів в оману останню та повідомив, що забезпечить доставку дров дерев у вантажному автомобілі до місця її мешкання протягом наступних 24-х годин, проте з метою подальшого виконання зобов`язання частину грошей в розмірі 2000 грн. за його послугу необхідно надати йому відразу. ОСОБА_5 , будучи обманутою ОСОБА_1 , передала йому гроші в сумі 2000 грн., після чого останній разом з отриманими коштами залишив місце події та своє зобов`язання не виконав, чим завдав ОСОБА_5 майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім цього, 10 вересня 2019 року, в денний час, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, по корисливим мотивам, прибув до місця мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , так як раніше привозив дрова його сусіду і ОСОБА_3 ставився до нього з довірою. Маючи на меті заволодіти грошима останнього, ОСОБА_1 , повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел, попередньо спланувавши власні дії, не маючи на меті в подальшому виконувати жодних зобов`язань з продажу дров, повідомив ОСОБА_3 про намір продати йому того ж дня дрова дерев із доставкою у вантажному автомобілі до місця його мешкання за ціною 2000 грн.. ОСОБА_3 , не усвідомлюючи злочинність намірів ОСОБА_1 , будучи введеним в оману останнім, погодився на його пропозицію та передав йому гроші в сумі 2000 грн., після чого ОСОБА_1 разом з отриманими коштами залишив місце події та своє зобов`язання не виконав, чим завдав останньому майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім цього, наприкінці вересня 2019 року (точної дати слідством не встановлено) в денний час ОСОБА_4 , дізнавшись від близької особи про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начебто займається продажею дров дерев для опалення на території Красноградського району Харківської області зателефонував останньому та запитав його про можливість продати йому дрова дерев з доставкою у вантажному автомобілі до його місця мешкання. На це у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_4 шляхом обману. Так, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1 повторно, не маючи на меті в подальшому виконувати жодних зобов`язань з продажу дров, підтвердив ОСОБА_4 , що має можливість продати йому дрова у вантажному автомобілі за суму грошей в розмірі 4000 грн. та повідомив йому, що для подальшого обумовлення всіх деталей угоди йому необхідно зустрітись з ним особисто. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та переслідуючи мету незаконного збагачення, ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_4 поблизу території автостанції м. Красноград по вул. Полтавській, де ввів в оману останнього та повідомив, що вантажний автомобіль з дровами дерев протягом дня прибуде до місця його мешкання, проте гроші за його послугу необхідно надати йому відразу. ОСОБА_4 , будучи введеним ОСОБА_1 в оману, передав йому гроші в сумі 4000 грн., після чого останній разом з отриманими коштами залишив місце події та своє зобов`язання не виконав, чим завдав ОСОБА_4 майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім цього, 21 січня 2020 року, близько 07.20 год. ОСОБА_7 , знаходячись в с. Вільховий Ріг Красноградського району Харківської області, на зупинці громадського транспорту зустрів мешканця цього ж села ОСОБА_1 .. Маючи потребу в коштах, які перебували на його банківській картці банку «ПриватБанк» та не маючи можливості самостійно прибути до міста Красноград або іншого населеного пункту для зняття готівки з даної картки з банкомату, ОСОБА_7 попрохав ОСОБА_1 , який відправлявся до м. Красноград Харківської області, зняти з його банківської картки готівку в банкоматі, після чого передати її йому. На це ОСОБА_1 , повторно, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, не маючи на меті виконувати своє зобов`язання, запевнив ОСОБА_7 , що допоможе йому та зніме з його картки готівку, яку передасть йому. В результаті цього ОСОБА_7 , будучи введеним в оману, не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_1 , передав йому свою банківську картку та вказав на пін-код до неї. Отримавши банківську картку ОСОБА_7 , ОСОБА_1 того ж дня, прибув до м. Красноград, де за допомогою банкомату банку «ПриватБанк», розташованого за адресою: Харківська область, м. Красноград, вул. Бєльовська, буд. 76, зняв готівку з банківської картки ОСОБА_7 в розмірі 4800 грн., яку останньому не повернув та розпорядився коштами у вказаній сумі на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнову шкоду у зазначеному розмірі.

Тобто своїми умисними злочинними діями, що виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману ОСОБА_1 вчинив шахрайство повторно.

Обвинувачений вину не визнав, та пояснив, що працівники поліції умисно сфальсифікували проти нього кримінальне провадження, тому що у нього неприязні відносини із поліцейським ОСОБА_25. Насправді він коштів від потерпілих не брав, крім ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , але ОСОБА_8 він повернув особисто, а ОСОБА_5 2500 грн повернула його мати. Крім того, він пояснив, що потерпілих не знає, вони його оговорюють по вказівці працівників поліції. Доставкою дров він не займається, виписував дрова тільки своїй матері. Разом з тим, він підтвердив, що розписку ОСОБА_5 написав особисто. В розписці він вказує, що бере у неї залог в сумі 2000 гривень і зобов`язується протягом 24 годин привезти дрова. Однак не виконав свої зобов`язання, так як знаходився у відрядженні, але не пам`ятає у якому. Кошти ОСОБА_7 він віддав особисто в сумі 4800,00 гривень після 16:00 годин 21.01.2020 року у нього дома у присутності таксиста, який підтвердив це в суді.

Також ОСОБА_1 просив врахувати при ухваленні вироку, що він не працює, сумісно проживав без реєстрації шлюбу із громадянкою ОСОБА_9 , від сумісного проживання народилася донька ОСОБА_10 , яка зі слів матері записана на її прізвище. Крім того, просив врахувати, що його мама ОСОБА_11 перебуває у тяжкому фізичному стані після перенесених двох мікроінсультів.

Суд, проаналізувавши та дослідивши покази потерпілих, свідків, письмові докази, які надали сторони, вважає їх належними і допустимими та такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у незаконному заволодінні грошовими коштами потерпілих шляхом обману та зловживання довірою.

Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що впізнає обвинуваченого у якого влітку 2018 року він купляв дрова і тому через рік, влітку 2019 року знову вирішив купити у нього дрова. На його дзвінок ОСОБА_1 пообіцяв привезти дрова, але попросив аванс в сумі 1500, 00 гривень. Він погодився і передав останньому вдома 1500,00 гривень в якості авансу на АДРЕСА_2 , передачу грошей спостерігав його батько і сусіди, розписки ОСОБА_12 не писав, дрова повинен був привезти в той же день. Однак ОСОБА_1 дрова не привіз, на дзвінки не відповідав. Тоді він взнав його місце проживання і поїхали з батьком до нього додому. Була дома одна мати і сказала, що Ви не перші приїжджаєте за грошима, вона не знає де син знаходиться.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що впізнає обвинуваченого, який є племінником його сусідки і від якої взнав, що той продає дрова. Перший раз він купив у нього машину дров у перших числах лютого 2018 року, а другий раз хотів купити дрова в кінці лютого 2018 року перед 23-м лютим за 2000,00 гривень. Він спочатку передав останньому 800 гривень авансу, а потім ввечері приїхав ОСОБА_1 і попросив 1200 гривень, так як у нього проблеми з поліцією і обіцяв в той вечір привезти дрова. Він в присутності таксиста з яким приїхав ОСОБА_1 передав йому 1200,00 гривень. Однак дрова той не привіз, на дзвінки не відповідав. Він їздив до нього додому, ОСОБА_1 обіцяв йому дрова або гроші повернути, але обіцянку не виконав. Письмових розписок ОСОБА_1 не писав. Восени 2019 року йому зателефонувала з поліції Роменська Лідія і попросила приїхати і написати по даному факту заяву про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Він дійсну таку заяву писав і з його слів поліцейський відбирав у нього пояснення.

Потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (78 років) пояснила, що впізнає обвинуваченого, якому влітку 2019 року, взнавши від своїх родичів, що ОСОБА_1 займається дровами, зв`язалася з ним по телефону. Той відповів, що дійсно машина дров коштує 5000,00 гривень, він їй як пенсіонеру може продати за 4500 гривень, але потрібен аванс в сумі 2000,00 гривень. Вона йому в той же день передала кошти, він написав розписку і дав копію паспорта, але дрова не привіз. Вона один раз їздила з онуком до нього додому, але мати сказала, що вигнала сина з дому, тому що він грає на автоматах. Ніяких коштів мати обвинуваченого їй не передавала і підтвердження її слів у неї залишилася розписка обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що впізнає обвинуваченого з яким у вересні 2019 року, взнавши від своєї матері, що ОСОБА_13 займається дровами, зустрівся на вул. Полтавській у місті Краснограді недалеко від автовокзалу і передав 4000,00 гривень за дрова. Однак ОСОБА_12 до цього часу дрова не привіз, розписки він не брав.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 є його односельчанином, село невелике, всі один одного знають і тому він йому довіряв. 21.01.2020 року приблизно біля 08:00 на зупинці в с. Ольховий Ріг Красноградського району він передав ОСОБА_1 , банківську пенсійну картку і код до неї, який написав на аркуші, щоб він в м. Краснограді подивився в банкоматі чи надійшли йому кошти в сумі 4800 гривень і просив їх зняти у випадку надходження. Ввечері ОСОБА_13 картку повернув і сказав, що вона була заблокована банкоматом, тому кошти він не отримав. В той же день йому надійшло СМС -повідомлення з банку про надходження на його рахунок 4800 гривень. Однак, коли він поїхав у місто і перевірив в банкоматі рахунок, там було тільки 20 грн. Він зрозумів, що вказані кошти зняв ОСОБА_13 і тоді звернувся у поліцію.

Після допиту свідка ОСОБА_14 , судом повторно був допитаний потерпілий ОСОБА_7 , який категорично наполягав, що ОСОБА_12 кошти йому не віддав, з таксистом до нього додому не приїздив, він все життя працював шофером, ніколи не зловживав спиртними напоями.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що впізнає обвинуваченого, який влітку 2019 року ввечері до нього приїхав додому та запропонував купити дрова за 3000 гривень, він запропонував 2000 гривень і останній погодився, але сказав , що потрібно всю суму дати зразу для сплати штрафу, так як поліція затримала автомобіль з дровами. Він порадився із дружиною. Вона погодилася передати ОСОБА_1 погоджену суму і той же вечір без свідків він дану суму передав, розписку не відбирав. ОСОБА_1 дав свій номер телефону і повідомив, що в той же вечір дрова привезе. Однак дров не привіз до цього часу, перестав відповідати на дзвінки. Він знайшов його вдома, ОСОБА_1 пообіцяв оформити кредит, поїхали в той же день до «Приватбанку» в м. Красноград, ОСОБА_1 отримав кредитну картку, але пішов в туалет і більше він його не бачив. Він спілкувався із його мамою, вона розповіла, що багато людей приїжджають до неї, так як син брав у них гроші. Приблизно через півроку йому зателефонували з поліції і поцікавились, чи передавав він ОСОБА_1 кошти за доставку дров, він підтвердив і йому запропонували приїхати до поліції і написати відповідну заяву і дати письмові пояснення, що він і зробив. Підстав для обмови ОСОБА_1 він не має, так як зовсім його не знає, він передав кошти йому, тому що раніше ОСОБА_1 дійсно привозив дрова його сусіду.

Свідок ОСОБА_15 , вказала судовому засіданні, що впізнає обвинуваченого, так як саме вона дала своїй бабусі ОСОБА_5 номер телефону ОСОБА_1 , тому що від свого керівника взнала, що той останньому привіз дрова. Зі слів бабусі вона під розписку передала ОСОБА_1 аванс 2000,00 гривень. Однак останній дрова не привіз, гроші не повернув. Вона з ним неодноразово зустрічалася, він обіцяв кошти повернути, а потім сказав, що його призивають в армію і кошти він не поверне. Тоді вона звернулася в поліцію із заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Свідок ОСОБА_11 , мати обвинуваченого каже неправду, тому що кошти вона ОСОБА_5 не повертала. Крім того, вона невірно зазначає суму грошей 2500 грн, а також бабуся по батькові « ОСОБА_5 », а не « ОСОБА_5 », як зазначає свідок.

Винуватість ОСОБА_1 також підтверджується письмовою розпискою, яку він написав власноручно 29.08.2019 року, що отримав у ОСОБА_5 залог за дрова в сумі 2000 грн і зобов`язується на протязі 24 годин привезти дрова. ( т.1.а.с. 98).

Також прокурором долучено протокол огляду від 27.01.2010 року і два фотознімка, на яких зображено ОСОБА_18 в момент, коли він отримував кошти по банківській карті, що дав йому ОСОБА_7 ( т.1, а.с. 111-113).

Із виписки банківської карти, яка належить ОСОБА_7 слідує, що на його рахунок 21.01.2020 року надійшли кошти в розмірі 4 840,00 гривень ( т.1, а.с. 114).

Потерпілий ОСОБА_7 довіряв ОСОБА_1 , так як вони разом живуть в одному невеликому селі, знають один одного, підстав оговорювати обвинуваченого судом не встановлено і ОСОБА_1 також ніяких підстав не навів.

Також всі інші потерпілі довіряли ОСОБА_1 , тому що він раніше їм привозив дрова чи їх сусідам.

Таким чином, ОСОБА_1 недобросовісно використовуючи довіру з боку потерпілих, так як раніше дійсно він продавав дрова і потерпілі знали про це, умисно заволодів їхнім майном (коштами) не бажаючи їх повертати, тобто до фактичного передачі грошей він не збирався виконувати свої зобов`язання.

При цьому судом враховується, що показання потерпілих, у відповідності до положень ст. ст. 84, 95 КПК України є самостійним джерелом доказів і не потребують «підтвердження об`єктивними доказами», як на тому наполягає сторона захисту, а оцінці у сукупності з іншими доказами.

Судом було ретельно досліджено їх показання, мотиви можливої заінтересованості потерпілих оговорити обвинуваченого і було встановлено, що всі потерпілі фактично малознайомі або зовсім не знайомі із ОСОБА_1 , підстав обумовлювати обвинуваченого під час судового розгляду не встановлено.

Пояснення обвинуваченого, що в нього склалися неприязні стосунки із працівниками поліції і тому потерпілі дають покази проти нього під їх тиском, крім його показів, іншими доказами не підтверджені і тому суд вважає, що такі пояснення обвинувачений дає з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Таким чином, на думку суду не підтвердилася в ході судового розгляду версія обвинуваченого, що всі шестеро потерпілих, які різні за віком, проживають у різних місцях, умисно домовилася для його оговору.

Судом з боку сторони захисту також були допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_14 .

Так, свідок ОСОБА_11 , мати обвинуваченого пояснила в суді, що в 2019 році до неї додому приїхала жінка похилого віку з онуком і показала розписку, що її син ОСОБА_19 заборгував їй 2500 грн. Вона гроші зразу не віддала, коли жінка приїхала вдруге вона віддала ці кошти, так як дійсно син підтвердив, що кошти він брав і писав розписку. Однак розписку у жінки вона не забрала і письмово також нічого та їй не писала. Вважає, що жінку по батькові « ОСОБА_5 ». Більше до неї ніхто із людей не приїжджав з приводу боргів сина.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він працює водієм «таксі». На свято Водохрещення в 2020 році він з центра м. Краснограда, від магазину «Посад» на прохання брата обвинуваченого ОСОБА_20 возив ОСОБА_1 в с. Ольховий Ріг, щоб останній передав кошти. Було вже темно, біля 16-17 годин, ОСОБА_19 по дорозі нікому не телефонував, в руках він тримав кошти. Будинок знаходився з правої сторони за зупинкою подалі від центральної дороги. Цей чоловік був у дворі, почув, що під`їхав автомобіль і вийшов до хвіртки. ОСОБА_19 встав із автомобіля і зайшов з чоловіком у двір. Потім покликали його пити кофе або чай. Він також зайшов у прибудову до будинку, де були ОСОБА_19 і з чоловіком і в його присутності ОСОБА_19 віддав чоловікові кошти, яка була сума йому невідома, банківської карту він не бачив. Чоловік, якому привезли кошти з ним розрахувався в розмірі 200 грн. Йому надійшов виклик і він вийшов з прибудови, а ОСОБА_12 з чоловіком ще спілкувалися з приводу коштів, потім ОСОБА_19 вийшов і він підвіз його до Краснограду . Цей чоловік був у нетверезому стані, зростом нижче нього, ніяких особливих прикмет у нього не було.

Однак пояснення матері обвинуваченого, що вона начебто повернула кошти потерпілій ОСОБА_5 в сумі 2500,00 гривень, суд вважає недостовірними, так як вони суперечать показам потерпілої, свідка ОСОБА_15 . Суд дані покази сприймає критично, тому що вона є близьким родичом обвинуваченого і відповідно не бажає, щоб син був притягнутий до кримінальної відповідальності. Також приймає до уваги, що свідок називає цю жінку по батькові « ОСОБА_5 », тоді як ОСОБА_5 - « ОСОБА_5 » і згідно вищевказаної розписки обвинувачений взяв кошти у розмірі 2000 грн, а не 2500 грн, які начебто віддала мати.

Таким чином, суд вважає, що мати обвинуваченого, якщо і віддала кошти, то зовсім іншій особі, а не потерпілій ОСОБА_5 .

Суд також вважає недостовірними покази і свідка ОСОБА_14 , так як вони суперечать показам потерпілого ОСОБА_7 з яким неприязних стосунків із ОСОБА_1 не було і підстав для обмови ним обвинуваченого під час судового розгляду не встановлено.

Крім того, про наявність такого свідка на прізвище ОСОБА_14 обвинувачений заявив тільки через півтора року після вчинення злочину і після одного року судового розгляду.

Крім того, свято Водохреща святкується 19 січня, а обвинувачений знімав гроші із картки потерпілого 21 січня, тобто ніяким чином ОСОБА_12 19 січня не мав можливості віддати ОСОБА_7 зняті ним 21.01.2020 року кошти.

Вищевказане вказує та той факт, що даний свідок не мав змоги бачити передачу грошей саме потерпілому ОСОБА_7 .

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч.1 ст. 190 КК України, (епізод від лютого 2018 року), як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) та за ч.2 ст. 190 КК України, (епізоди від серпня 2019 року; 29.08.2019 року; 10.09.2019 року; кінець вересня 2019 року, 21.01.2020 року), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання суд визнає вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим у молодому віці, тяжкий фізичний стан його матері- ОСОБА_11 .

Разом з тим, суд не може визнати такою обставиною, як наявність у обвинуваченого малолітньої дитини, так як згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 , її батьком записаний ОСОБА_1 , тобто зовсім інша особа, а не обвинувачений.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Судом вивчалися відомості про особу обвинуваченого та виявлено, що він є громадянином України, раніше судимий , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно характеристики за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, які вчинив обвинувачений є нетяжкими, а перше кримінальне правопорушення, яке ним вчинено у лютому 2018 року є кримінальним проступком.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що злочин по заволодінню грошима шляхом обману потерпілого ОСОБА_7 вчинено обвинуваченим 21.01.2020 року, тобто після набрання законної сили вироку Красноградського районного суду від 22.11.2019 року, а саме в період проходження іспитового строку, то його виправлення можливо тільки у відповідних місцях ізоляції від суспільства.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_18 вчинив кримінальні правопорушення як до ухвалення вироку від 22.11.2019 року, так я після його ухвалення, то при складанні покарань суд користується роз`ясненнями, які містяться у Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального Суду Верховного суду від 08.02.2021 року у справі 390/235/19 (далі Постанова) із якої слідує таке.

« ….об`єднана палата робить висновок, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати: якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька - після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків.»

Відповідно до вимог ст. ст. 368, 373 КПК України, при ухваленні обвинувального вироку у резолютивній частині суд повинен зазначити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, саме визначити питання про запобіжний захід.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК).

Тому, з метою забезпечення можливості апеляційного перегляду справи та виконання вироку, як складової кримінального провадження з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря відбування покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Суд, вирішуючи питання про запобіжний захід, керується положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої нікого не може бути позбавлено свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні «Руслан Яковенко проти України» (яке набуло статусу остаточного 04 вересня 2015 року, заява № 5425/11) зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.

Крім того, вищевказане узгоджується із практикою Верховного Суду, яка відображена у рішеннях від 23 квітня 2019 року (№ 541/571/17), від 30 травня 2019 року (№ 754/672/18), від 20 листопада 2019 (№ 539/546/18).

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати та речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому таке покарання:

- за ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

-за ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки та шість місяців.

За правилами ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та шість місяців.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за сукупністю вироків частково приєднати невідбуте покарання, яке призначене за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 22.11.2019 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки та шість місяців.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк покарання рахувати ОСОБА_1 з часу взяття його під варту по кримінальному провадженню за № 12021221090000427 від 21.08.2021 року, тобто з 06 жовтня 2021 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Обвинувачений, потерпілі мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя