Рішення № 100577808, 11.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021Справа № 910/7152/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Окуджаві Г. Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нанотранс"

про стягнення 27 111, 40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Жужупал М. А.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АРС Транс" (далі - ТОВ "АРС Транс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нанотранс" (далі - ТОВ "Нанотранс", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 27 111,40 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору транспортно-експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № ПМ-1212 від 03.12.2019 р., що полягає у неповній сплаті вартості наданих транспортних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "АРС Транс" просить стягнути з ТОВ "Нанотранс" 27 111,00 грн. вартості несплачених послуг та відсотки за користування коштами у розмірі 0, 5 % від суми прострочених зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Представник відповідача, у строк визначений законом, надав суду відзив, у якому проти заявлених вимог заперечив, вказав про їх необґрунтованість та недоведеність належними доказами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами. При цьому заначив, що надані позивачем акт прийому-передачі наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р. на суму 13 513,00 грн., акт прийому-передачі наданих послуг № 335 від 11.12.2020 р. на суму 13 598,00 грн., рахунки-фактури № 335 від 11.12.2020 р. на суму 13 598,00 грн. та № 3232 від 26.11.2020 р. на суму 13 513,00 грн. директор ТОВ "Нанотранс" не підписував та не скріплював їх печатками підприємства, також він не підписував гарантійний лист про обов`язок сплатити борг у сумі 27 111,00 грн., а послуги за міжнародною автомобільною накладною (CMR) № 800753, відповідно до якої позивач здійснював перевезення вантажу 01.12.2020 р., були вже оплачені ним, як замовником послуг.

До початку розгляду справи по суті відповідач заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 р. у вказаному клопотанні було відмовлено з підстав, зазначених в цій ухвалі, водночас, вирішено здійснювати розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

Також представник ТОВ "Нанотранс" заявив клопотання про витребування у ТОВ "АРС Транс" оригіналів первинних документів та доказів їх отримання відповідачем разом з гарантійним листом про сплату заборгованості. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.08.2021 р., відмовив у його задоволенні, виходячи з такого.

Статтею 81 ГПК України встановлено право учасника справи у разі неможливості самостійно надати докази подати клопотання про витребування доказів судом. Приписи ч. 2 статті 81 ГПК України містять вимоги щодо змісту клопотання про витребування доказів. Так, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Отже, суд виходить з того, що однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є надання суду доказів, які дії вживались учасником справи з метою самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.

У той же час, відповідачем не вказано, яких заходів він вжив для отримання вказаних ним доказів самостійно, не надав доказів вжиття таких заходів.

Відповідно до ст. 81 ГПК України причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказів, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Всупереч наведеному, відповідач не навів поважних причин невжиття заходів, спрямованих на отримання доказів самостійно. А його посилання на короткий процесуальний строк, передбачений законом для самостійного отримання доказів не свідчить про поважність причини неможливості подання таких доказів.

У судові засідання, призначені для розгляду справи по суті, представник позивача не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, у якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, наголосив, що зобов`язання перед ТОВ "АРС Транс" він виконав належним чином, а надані позивачем копії первинних документів, якими він обґрунтовує позовні вимоги, ніяким чином не підтверджують наявність заборгованості відповідача. Крім того, зазначив, що посилання ТОВ "АРС Транс" на копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зі ставкою податку 7 %, не можуть прийматись до уваги, оскільки вони не стосуються надання позивачем транспортних послуг. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 03.12.2019 р. між ТОВ "АРС Транс" (виконавець) та ТОВ "Нанотранс" (замовник) був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом і міжнародному сполученні № ПМ-1212 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується прийняти та доставити автомобільним транспортом в міжнародному сполученні довірений замовником вантаж до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій особі, зазначеній у CMR, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Виконання кожного перевезення оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення у формі заявки, яка є невід`ємною частиною цього договору. Заявка на перевезення вантажу складається у письмовій формі та вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Заявка оформлена електронним чи факсимільним зв`язком має силу оригіналу (розділ «Предмет договору»).

Розмір плати за перевезення вантажів зазначається в заявці. Замовник проводить оплату послуг виконавця за перевезення вантажу та інших, пов`язаних із перевезенням послуг на протязі 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт), зареєстрованих податкових накладних, оригіналів товарно-транспортних накладних, якщо інший порядок розрахунків не передбачений у заявці (розділ «Порядок розрахунків»).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 р. включно, з подальшою його пролонгацією (розділ «Інші умови»).

Судом встановлено, що на підставі заявок відповідача на перевезення вантажу № 1374-2 від 18.11.2020 р. та № 1485-2 від 27.11.2020 р. позивач зобов`язався надати замовнику (ТОВ "Нанотранс") транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Полтава (Україна) - Голландія, дата розвантаження - 26.11.2020 р. та 09.12.2020 (відповідно), вартістю за кожне замовлення 1 800 євро. При цьому сторони домовились, що замовлення на транспортний засіб передане факсимільним або електронним зв`язком є самостійним обов`язковим додатком до договору та обов`язковим для виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "АРС Транс" свої зобов`язання виконало належним чином, надало відповідачу передбачені указаними заявками послуги з перевезення вантажу (експедиторські послуги) на суму 47 592,00 грн. та на суму 27 111,00 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 26.11.2020 р., від 11.12.2020 р., актами наданих послуг № 27 від 26.11.2020 р., № 29 від 26.11.2020 р., № 10 від 11.12.2020 р., підписаними представником відповідача без зауважень, рахунками на оплату транспортних послуг № 334 від 11.12.2020 р., № 323 від 26.11.2020 р., № 335 від 11.12.2020 р., а також квитанціями про реєстрацію податкових накладних № 27 від 07.12.2020 р., № 9 від 28.12.2020 р., № 10 від 28.12.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, відповідач зобов`язання з оплати транспортних послуг виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково, а саме - сплатив послуги лише за актом № 27 від 26.11.2020 р. на суму 47 592,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою.

Водночас, судом встановлено, що 11.03.2021 р. на адресу позивача надійшов лист від ТОВ "Нанотранс" № 11/03-21-3, у якому останній гарантував оплату наданих ТОВ "АРС Транс" послуг на суму 27 111,00 грн. до 31.03.2021 р. У цьому ж листі відповідач зазначив, що у разі несплати послуг до вказаного ним строку, замовником буде здійснена виплата відсотків з розрахунку 0,5 % від суми прострочених зобов`язань.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

У судовому засіданні ТОВ "Нанотранс" заперечило наявність у нього боргу за договором № ПМ-1212 від 03.12.2019 р. у сумі 27 111,00 грн. та зазначило, що директор ТОВ "Нанотранс" не підписував ні акту наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р., ні акту № 10 від 11.12.2020 р. (на загальну суму 27 111,00 грн.), ні гарантійного листа № 11/03-21-3 від 11.03.2021 р., також він не скріплював їх печатками підприємства, а про ці документи та про рахунки на оплату транспортних послуг № 323 від 26.11.2020 р., № 335 від 11.12.2020 р. відповідач вперше дізнався після пред`явлення до нього позову.

Перевіряючи доводи сторін та вирішуючи спір по суті, господарський суд врахував наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, в матеріалах справи містяться копії актів наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р. та № 10 від 11.12.2020 р. на суму 27 111,00 грн., що були підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, вказані акти є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов`язковою до застосування для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірних актів наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р. і № 10 від 11.12.2020 р. на суму 27 111,00 грн., а також гарантійного листа № 11/03-21-3 від 11.03.2021 р.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про обставини втрати печатки ТОВ "Нанотранс", її підробку чи інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах та гарантійному листі, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті наданих транспортних послуг на суму 27 111,00 грн.).

Долучену відповідачем до відзиву заяву свідка - ОСОБА_1 , який засвідчив, що обіймаючи посаду директора ТОВ "Нанотранс", акти наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р. та № 10 від 11.12.2020 р. на суму 27 111,00 грн. він не підписував та не ставив на них печатки підприємства, суд до уваги не приймає з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

З огляду на викладене зміст господарських операцій з виконання сторонами договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів не може встановлюватися на підставі показань свідків.

З тих же підстав суд відхиляє надану позивачем заяву свідка ОСОБА_2 , який є директором ТОВ "АРС Транс".

Крім того, зі змісту положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Так, на підтвердження здійснення господарської операції на суму 27 111,00 грн., позивачем були надані до матеріалів справи копії електронних податкових накладних № 27 від 07.12.2020 р. та № 10 від 28.12.2020 р., що були ним складені на виконання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операції з надання відповідачу послуг.

Згідно з п. 15.1 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній в окремих рядках зазначаються такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю/замовнику про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних за актами наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р. та № 10 від 11.12.2020 р. на суму 27 111,00 грн. податкові накладні зі ставкою податку 7 %. При цьому, оскільки ТОВ "Нанотранс" не є платником податку на додану вартість, то у вказаних податкових накладних було зазначено, що інша сторона операції (тобто відповідач) - є неплатником такого податку.

Відповідач вказував на те, що вартість господарських операцій у зазначених податкових накладних різниться з їх вартістю, що містяться в актах наданих послуг, також у податкових накладних позивачем була неправильно визначена ставка податку за господарськими операціями з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а тому такі докази не є належними та їх не слід приймати до уваги.

Проте, суд не погоджується з наведеними доводами відповідача та зазначає, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт надання послуги замовнику та її прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд повинен враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як виконавця, так і замовника, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку надання послуг. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2020 р. у справі № 906/355/19.

Так, в матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, про які зазначалось вище, вказані докази свідчать про здійснені господарські операції сторонами договору, при цьому наявність помилок у податкових накладних, зокрема, неправильного визначення ставки податку, не має своїм наслідком звільнення ТОВ "Нанотранс" від обов`язку належної оплати вартості наданих позивачем послуг на суму 27 111,00 грн., що підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Твердження відповідача про наявність у нього якихось інших первинних документів суд відхиляє, оскільки вони спростовуються електронною перепискою сторін (за допомогою «Viber»), з якої вбачається, що на прохання представника відповідача позивачем були розділені суми проплат, у зв`язку із чим було складено декілька актів наданих послуг, у тому числі і акт прийому-передачі наданих послуг № 29 від 26.11.2020 р. на суму 13 513,00 грн. та акт прийому-передачі наданих послуг № 335 від 11.12.2020 р. на суму 13 598,00 грн.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).

Суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем були надані більш вірогідні докази належного виконання своїх зобов`язань з перевезення за договором № ПМ-1212 від 03.12.2019 р. на суму 27 111,00 грн., у той час, як відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності обов`язку сплатити на цю суму вартість послуг не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості наданих послуг відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога ТОВ "АРС Транс" про стягнення з відповідача боргу в сумі 27 111,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ "Нанотранс" відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 %, які позивач нарахував на підставі ст. 536 ЦК України, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Зокрема, статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач вказує, що в укладеному сторонами договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений не був, а тому підставою своїх вимог він визначив гарантійний лист відповідача від 11.03.2021 р., у якому ТОВ "Нанотранс" зобов`язалося сплатити відсотки у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов`язань, за кожен день прострочення, у разі несплати боргу у сумі 27 111,00 грн.

Проте, як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.2 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Судом встановлено, що у договорі перевезення сторони не визначили і не домовились про розмір процентів за користування грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України, а складений у односторонньому порядку лист ТОВ "Нанотранс" від 11.03.2021 р. не може бути такою домовленістю, оскільки є лише власною гарантією однієї із сторін (замовника) сплатити борг до певного строку.

Отже, суд відмовляє позивачу у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 %.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "АРС Транс" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нанотранс" про стягнення заборгованості у сумі 27 111, 40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нанотранс" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, к. 304; ідентифікаційний номер 42519332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Транс" (36000, м. Полтава, вул. Ракова, 18а; ідентифікаційний код 41813031) заборгованість у сумі 27 111 (двадцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 40 коп., судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 жовтня 2021 року.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.