Ухвала суду № 100577713, 26.10.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7187/20

Провадження №1-кп/639/187/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мілова Д. В.,

за участю секретаря судового засідання Повалій А. Д.,

прокурора Ємельянової М. В.,

захисника Супруна А. Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2020 за №12020220500001638, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вільшани Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, який не одружений, не працює, не судимий в силу ст. 89 КК України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Під час судового засідання прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Ємельяновою М. В. подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування посилалася на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші кримінальні правопорушення. Більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив не обирати стосовно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, вважав наявність ризиків необґрунтованими та недоведеними.

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, щодо клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Відповідно до ч.ч 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину відповідно, строк покарання за санкцією тяжкого покарання передбачає позбавлення волі строком до 8 років.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину об`єктивно свідчить про наявність ризику того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до таких дій;

-незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, оскільки вони ще не допитані, що не виключає можливості обвинуваченого їх схилити до зміни раніше наданих показів;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на попередню процесуальну поведінку обвинуваченого, а саме: переховування від органів досудового розслідування, неодноразова неявка на виклик суду без поважних причин;

-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений будучи раніше судимою особою, після звільнення з місць позбавлення волі вчинив нові злочини проти власності, що свідчить про схильність останнього до злочинної поведінки.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, які є нетяжким та тяжким злочином відповідно; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні; 3) даних про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, відповідно не має постійного джерела доходів, не одружений, неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв`язків, крім того останній раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, тому суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.07.2021 стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, до 25.09.2021 включно. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України. Заставу визначено у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.

Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та переховування від суду.

Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування та були перевірені під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

Судовий розгляд з об`єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вищеперелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченим запобіжного заходу не встановлено.

Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 315, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 23 грудня 2021 року включно.

Заставу визначену ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.07.2021 в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) - залишити без змін.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого, після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду, протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави, наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першим викликом;

-не відлучатись за межі м. Харкова без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області закордонний паспорт громадянина України, інші документи, які дають право на виїзд та в`їзд до України;

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Жовтневого районного суду м. Харкова, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора, суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 26.10.2021.

Суддя Д. В. Мілов