Рішення № 10057764, 15.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    15.06.2010 Справа № 17/92-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Херсон

до об'єднення співвласників багатоквартирного будинку "Лідер", м. Херсон

про стягнення 7574 грн. 14 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Жук Ю. В., дов. № 01-48/1750 від 10.08.09р.

від відповідача - Спесивцева Г. Ф., дов. № 66 від 05.05.10р.; Василенко М. М., дов. № 65 від 05.05.10р.; Картавих Р. Т., голова правління, паспорт серія МО № 322883, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 07.05.97р.

          Міське комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” (позивач) звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Лідер” (відповідач) заборгованості за надані в межах договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.11.2001р. №8670 послуги в сумі 7574 грн. 14 коп., з яких 6056 грн. 48 коп. основної заборгованості, 256 грн. 79 коп. 3% річних та 1260 грн. 87 коп. інфляційних збитків.

          Справу розглянуто в судових засіданнях 06.05.2010р., 18.05.2010р., 03.06.2010р. з оголошенням перерви до 15.06.2010р.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити у повному обсязі.

          Відповідач позов не визнає, свою правову позицію виклав у запереченні на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що договір між сторонами було укладено строком до 01.11.2002р. та пролонговано до 01.11.2003р. Враховуючи, що дія даного договору припинилася ще в 2003 році, відповідач вважає, що позивачем безпідставно заявлено позов за зобов’язаннями які припинилися з припиненням дії договору. Відповідач зазначає, що акти-рахунки були підписані представниками ОСББ „Лідер” під впливом введення їх в оману представниками позивача, які вимагали відмітки печатки та підпису уповноважених осіб ніби-то на підтвердження факту отримання цього акту-рахунку, а не на підтвердження надання та приймання зазначеної в ньому послуги. Відповідач також заперечує проти включення до основної заборгованості боргу за 2010 рік, оскільки позивачем не доведено факту вручення або направлення відповідачеві актів-рахунків за три місяці 2010 року. Крім цього відповідач заявляє про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення основної заборгованості за період з 01.2007р. по 01.04.2007р., а також про застосування спеціального строку давності до 3% річних та інфляційних збитків, до яких, на думку відповідача, слід застосовувати строк позовної давності в 1 рік на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          01.11.2001р. між міським комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” (водоканал, позивач) та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Лідер” (абонент, відповідач) було укладено договір №8670 про подачу холодної води та послуг каналізації, за умовами якого позивач зобов’язався забезпечувати подачу води на господарсько-питні та побутові потреби, а також приймання стічних вод протягом дії договору. Розрахунки між сторонами за обсяги наданих послуг здійснюються за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету міської ради.

          Відповідно до п.2.2.1 договору абонент зобов’язаний своєчасно та самостійно здійснювати оплату всіх наданих рахунків не пізніше 5-ти банківських днів з дня вручення рахунку.

          В додатку №1 до договору (а.с.8) сторони визначили об’єкти, щодо яких є необхідність в наданні послуг за договором.

В розділі VII сторони обумовили строк дії договору. Так договір укладено строком з 01.11.2001р. по 01.11.2002р. Якщо за місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не заявила про розірвання договору, він автоматично продовжується на наступний рік.

Дослідивши та проаналізувавши умови даного договору, суд вважає за необхідне звернути увагу стосовно періоду існування між сторонами правовідносин за договором. Враховуючи умови розділу VII договору, яким передбачено, що по закінченні дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік при відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору, строк дії договору закінчився 01.11.2003р. (оскільки встановлений сторонами строк дії договору - до 01.11.2002р. в порядку розділу VII договору було продовжено на наступний рік, а повторна пролонгація договору не передбачена). Таким чином, посилання позивача на договір №8670 від 01.11.2001р. в обґрунтування своїх вимог про стягнення плати, нарахованої за період з квітня 2007р. по березень 2010р. є безпідставними.

          Однак, враховуючи, що в матеріалах справи містяться копії актів-рахунків, скріплені печатками та підписані представниками обох сторін, які свідчать про виконання робіт (послуг) позивачем та прийняття їх відповідачем, суд дійшов висновку, що між сторонами існують зобов’язання за договором, укладеним у спрощений спосіб.

          Згідно з ч.ч.2, 3 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

          Відповідно до приписів ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

          Відповідно до ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Згідно зі ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

          Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Як випливає з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаних актів-рахунків між міським комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Лідер” склалися господарські відносини, у розумінні статті 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки, а саме: обов’язки позивача полягали у наданні послуг із забезпечення подачі води на господарсько-питні та побутові потреби, а також приймання стічних вод; а обов’язки відповідача - у прийнятті цих послуг та їх оплаті.

          Таким чином, на підставі зібраних у матеріали справи доказах суд зазначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором про надання послуг. Ці дії згідно зі ст.ст.11, 901, 903 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку оплатити заборгованість за отримані послуги.

          В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами ч.1 ст.903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Як вбачається з матеріалів справи, основна заборгованість в сумі 6056 грн. 48 коп. виникла за період з січня 2007 року по березень 2010 року у зв’язку з неоплаченими відповідачем рахунками, а саме: від 18.01.2007р. на суму 143,04 грн., від 14.02.2007р. на суму 143,04 грн., від 13.03.2007р. на суму 143,04 грн., від 19.04.2007р. на суму 143,04 грн., від 11.05.2007р. на суму 143,04 грн., від 20.06.2007р. на суму 143,04 грн., від 13.07.2007р. на суму 143,04 грн., від 15.08.2007р. на суму 143,04 грн., від 24.09.2007р. на суму 143,04 грн., від 11.10.2007р. на суму 143,04 грн., від 13.11.2007р. на суму 143,04 грн., від 13.12.2007р. на суму 143,04 грн., від 14.01.2008р. на суму 143,04 грн., від 19.02.2008р. на суму 143,04 грн., від 17.03.2008р. на суму 143,04 грн., від 16.04.2008р. на суму 143,04 грн., від 19.05.2009р. на суму 143,04 грн., від 12.06.2008р. на суму 143,04 грн., від 17.07.2008р. на суму 143,04 грн., від 15.08.2008р. на суму 143,04 грн., від 18.09.2008р. на суму 143,04 грн., від 21.10.2008р. на суму 208,80 грн., від 18.11.2008р. на суму 208,80 грн., від 22.12.2008р. на суму 217,44 грн., від 16.01.2009р. на суму 217,44 грн., від 19.02.2009р. на суму 217,44 грн., від 19.03.2009р. на суму 217,44 грн., від 21.04.2009р. на суму 217,44 грн., від 18.05.2009р. на суму 217,44 грн., від 24.06.2009р. на суму 217,44 грн., від 17.07.2009р. на суму 217,44 грн., від 20.08.2009р. на суму 217,44 грн., від 18.09.2009р. на суму 217,44 грн., від 19.10.2009р. на суму 217,44 грн., від 20.11.2009р. на суму 271,68 грн., від 17.12.2009р. на суму 271,68 грн., від 20.01.2010р. на суму 271,68 грн., від 18.02.2010р. на суму 271,68 грн., від 18.03.2010р. на суму 271,68 грн.

          Суд не приймає до уваги зауваження відповідача про недоведеність факту вручення або направлення йому актів-рахунків за січень, лютий та березень 2010 року, оскільки в матеріалах справи містяться копії поштових повідомлень №№ 1763495, 3909756, 3997280 та 3947623 про вручення копій зазначених рахунків уповноваженій особі відповідача.

          Решта ж рахунків, які містяться в матеріалах справи, підписані уповноваженими особами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Лідер” та скріплені печаткою відповідача. Щодо тверджень представників відповідача стосовно введення їх в оману представниками позивача під час підписання актів суд зазначає, що такі твердження є безпідставними та надуманими, оскільки в актах-рахунках відображено всю інформацію: у зв'язку з чим складено акти, найменування послуги, періоду надання послуги та визначеної до сплати суми; підпис уповноваженої особи відповідача засвідчує фразу „роботу прийняв”. Отже, вчиняючи підпис, особа мала усвідомлювати, який саме факт нею засвідчується –прийняття послуг (робіт) за договором чи прийняття рахунків.

          Не знайшли свого підтвердження також твердження представників відповідача щодо навмисного ненадання позивачем до матеріалів справи копії акту-рахунку за липень 2007 року, на зворотній стороні якого містяться заперечення відповідача стосовно наданих рахунків на оплату послуг позивача у зв’язку з фактичною відсутністю надання таких послуг. В судовому засіданні 03.06.2010р. було досліджено оригінали всіх актів-рахунків, наданих в матеріали справи; на жодному з них не було виявлено заперечень представників відповідача; послуги (роботи) за даними актами-рахунками були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Нормами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

          Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Враховуючи, що між сторонами не узгоджено строк виконання зобов’язань в частині оплати наданих послуг, суд зазначає про необхідність застосування до існуючих правовідносин сторін приписів ч.2 ст.530 ЦК України.

          Як свідчать матеріали справи, вимоги про сплату боргу були вручені позивачем уповноваженій особі відповідача 19.02.2008р. за вихідним №1516/1894, 20.06.2008р. за №1516/2501 та 19.09.2008р. за вихідним №15-16/1894. Таким чином, остання вимога була вручена відповідачеві на суму 2131 грн. 34 коп. заборгованості, яка утворилась за період з січня 2007 року по серпень 2008 року включно. Дана вимога була отримана представником відповідача Картавих 22.09.2008р., про що свідчить відповідна відмітка та печатка відповідача.

          Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строку позовної давності до вимог про сплату заборгованості за період з з 01.2007р. по 01.04.2007р. суд звертає увагу на наступне.

          Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В разі, якщо сторона заявила про застосування позовної давності, то стягненню може підлягати лише та сума боргу, виникнення якої не виходить за межі встановленого періоду позовної давності. Однак, з наданого позивачем розрахунку позовних вимог (а.с.10) вбачається, що протягом існування заборгованості у період з січня 2007 року по березень 2008 року включно відповідачем було частково оплачено заборгованість в лютому, квітні, травні 2007 року та лютому, березні 2008 року; на копії вимоги про сплату боргу за період з січня 2007 року по лютий 2008 року міститься відмітка уповноваженої особи відповідача про зобов’язання останнього погасити існуючу заборгованість. Вищезазначене свідчить про те, що відповідачем вчинялися дії, які свідчать про визнання боргу (що також не заперечувалось його уповноваженими представниками в судовому засіданні), а в силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. У зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про сплату заборгованості за період з січня 2007 року по 01.04.2007 року.

          Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості за період з січня 2007 року по 01.09.2008 року в сумі 2131 грн. 34 коп. є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню. В решті вимог в частині стягнення 3925 грн. 14 коп. основної заборгованості слід відмовити, оскільки строк виконання зобов’язання в частині оплати заборгованості за період з 01.09.2008 року по 03.2010 року не настав.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Так позивачем на підставі вищезазначеної норми Цивільного кодексу України за період з січня 2007р. по березень 2010р. заявлено до стягнення з відповідача 256 грн. 79 коп. 3% річних та 1260 грн. 87 коп. інфляційних збитків, розрахунок яких надано в матеріали справи (а.с.12).

          Суд звертає увагу на безпідставність заявленої відповідачем вимоги про застосування спеціального строку давності до 3% річних та інфляційних збитків, до яких, на думку відповідача, слід застосовувати строк позовної давності в 1 рік на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України з огляду на наступне.

В силу приписів статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Згідно ч.2 ст.258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується, крім іншого, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Втім, положеннями наведеної норми не передбачено застосування строку позовної давності в один рік до вимог в частині стягнення річних та інфляційних збитків. Відповідно до приписів чинного законодавства інфляційне збільшення основного боргу не є штрафом, та має відновлювально-компенсаційний характер в зв'язку із знеціненням грошей в часі, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому позовна давність, вказана в статті 258 ЦК України, до розрахунку інфляційного збільшення основного боргу та 3% річних не застосовується. У зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

          Суд здійснив перерахунок інфляційних збитків та річних, врахувавши суму основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача та дати вручення вимоги про сплату заборгованості та дійшов висновку, що стягненню підлягають 96 грн. 13 коп. 3%річних та 501 грн. 30 коп. інфляційних збитків за період з 30.09.2008р. по 01.04.2010р.

В решті вимог в частині стягнення 759 грн. 57 коп. інфляційних збитків та 160 грн. 66 коп. 3% річних слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2728 грн. 77 коп., з яких 2131 грн. 34 коп. основної заборгованості, 501 грн. 30 коп. інфляційних збитків та 96 грн. 13 коп. 3% річних. В решті вимог в частині стягнення 3925 грн. 14 коп. основної заборгованості, 759 грн. 57 коп. інфляційних збитків та 160 грн. 66 коп. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір доведено до вирішення в судовому порядку з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лідер" (м. Херсон, вул. Лавреньова, буд. 17, код ЄДРПОУ 25827686, р/рах. 26009301904 в ХОУ ВАТ "ДОБУ", МФО 352457) на користь міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (м. Херсон, вул. Ю. Тутушкіна, буд. 9, код ЄДРПОУ 03355726, р/рах. 26003029801572 в ХФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 352651) 2131 грн. 34 коп. основної заборгованості, 96 грн. 13 коп. 3% річних, 501 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позовних вимог в частині стягнення 3925 грн. 14 коп. основної заборгованості, 160 грн. 66 коп. 3% річних та 759 грн. 57 коп. інфляційних збитків відмовити.

Суддя М. Б. Сулімовська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

22.06.2010р.