Ухвала суду № 100577473, 25.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4598/20

Провадження № 2-з/638/485/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіра Д.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Тарасенко Віри Юріївни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківжитлобуд – 1», Приватне акціонерне товариство «Трест Житлобуд – 1» про визнання факту належності цінних паперів та майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківжитлобуд – 1», Приватне акціонерне товариство «Трест Житлобуд – 1» про визнання факту належності цінних паперів та майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

23 жовтня 2021 року від представника позивачки – адвоката Тарасенко В.Ю. до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту ухвалення остаточного судового рішення по цивільній справі, яке набере законної сили, та заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо передачі права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , використання його як предмету іпотеки чи забезпечення виконання якихось зобов`язань, звернення стягнення на це нерухоме майно, до моменту остаточного судового рішення по цій цивільній справі, яке набере законної сили.

Заява обґрунтована тим, що без вжиття вищевказаних видів забезпечення позову існує ризик незаконного відчуження спірного об`єкта нерухомого майна відповідачем, який на даний час є його одноосібним власником, на користь третіх осіб, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

25 жовтня 2021 року матеріали вищевказаної заяви про забезпечення позову канцелярією суду передані на розгляд судді Цвірі Д.М.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

При цьому суд зазначає, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Необхідність застосування вищевказаних заходів забезпечення позову заявниця обґрунтувала тим, що оскільки відповідач наразі є єдиним одноосібним власником спірного нерухомого майна, то до вирішення справи по суті існує ризик його відчуження на користь третіх осіб, що унеможливить виконання можливого судового рішення.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову заявницею не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості таких припущень, та того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна, без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого належними та допустимими доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку із чим суд не знаходить правових підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Тарасенко Віри Юріївни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківжитлобуд – 1», Приватне акціонерне товариство «Трест Житлобуд – 1» про визнання факту належності цінних паперів та майнових прав на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом, - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Суддя Д.М. Цвіра