Рішення № 100577401, 26.10.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/901/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Соловій Анатолія Васильовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" вул. Євгена Коновальця, буд. 229, м. Івано-Франківськ,76014

про стягнення заборгованості в сумі 55 450 грн 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Соловій Анатолій Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення заборгованості в сумі 55 450 грн 45 коп.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у встановлений статтею 251 Господарського процесуального кодексу України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Копію ухвали господарського суду від 14.09.2021 про відкриття провадження у справі , направлену в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою, вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Однак, зазначене відправлення не було вручено адресатові та повернулося до суду із позначкою "адресат відсутній", про що свідчить довідка відділення поштового зв`язку "Укрпошта".

Жодних відомостей щодо інших засобів зв`язку із відповідачем матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи, а сторони визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд даної справи (пункт 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір транспортного експедирування № 03/03/2020 від 03.03.2020.

Згідно п. 1.1.1 договору, експедитор на підставі укладеного договору перевезення вантажів, у межах даного договору, надає замовнику за плату і за рахунок замовника послуги по організації проведення вантажу найманим вантажним транспортом перевізника, чи залучених експедитором третіх осіб, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Правил перевезення вантажів та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

Експедитор надає одну чи декілька послуг в межах, визначених заявками замовника з врахуванням п. 2.1 договору.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору, конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці. Заявки повинні бути підписані уповноваженими на те особами.

Відповідачем були здійснені замовлення за заявками на перевезення № 144, № 183.

Згідно заявки на перевезення № 144, експедитор повинен був 13.05.2020 подати транспорт під завантаження в м. Дніпро, проспект Б.Хмельницького, 139 та доставити вантаж замовнику в термін з 15.05.2020 по 18.05.2020 вагою 12,5 т та об"ємом 30 м. куб, а замовник сплатити вартість перевезення не пізніше 20 днів по факту доставки в розмірі 20200 грн.

Позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, з врахуванням умов, зазначених у заявці, що підтверджується товаро-транпортними накладними № 413Т, №414Т, № 415Т від 13.05.2020.

Згідно заявки на перевезення № 183, експедитор повинен був 04.06.2020 - 05.06.2020 подати транспорт під завантаження в м. Дніпро , проспект Б.Хмельницького, 139 та в м. Дніпро, вул. Гаванська, 17Д та доставити вантаж замовнику в термін з 09.06.2020 по 10.06.2020 вагою 14-15т., об"ємом 40 м. куб., а замовник сплатити вартість перевезення не пізніше 20 днів по факту доставки в розмірі 26000 грн.

Позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, з врахуванням умов, зазначених у заявці, що підтверджується товаро-транпортними накладними №000000441 від 04.06.2020 № 512т, від 05.06.2020.

Згідно акту № 147 приймання-здачі робіт від 18.05.2020, позивач надав транспортно-експедиційні послуги автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_5 за маршрутом м. Дніпро - м. Івано-Франківськ, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 20200 грн.

Згідно акту № 181 приймання-здачі робіт від 09.06.2020, позивач надав транспортно-експедиційні послуги автомобілем д.н.з. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 за маршрутом м. Дніпро - м. Івано-Франківськ, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 26200 грн.

Пунктом 4.4 договору, пеедбачено, що термін оплати не може перевищувати 10 календарних днів від дати вказаної в рахунку, відправленому по факсу або по електронній пошті або в терміни обумовлені в заявці.

Відповідно до п. 4.5 договору, оплата послуг експедитора здійснюється замовником на розрахунковий рахунок експедитора на підставі рахунку, акту виконаних робіт, переданих по факсу або по електронній пошті, а оригінали документів додаються по пошті.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензії № 334 від 21.09.2020 і № 37 від 02.02.2021 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 46200 грн. Однак, вказані претензії залишені без реагування.

Внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 46200 грн.

пунктом 4.6 договору, передбачено, що в випадку прострочення платежу згідно п. 4.4, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно заявки № 144 від 13.05.2020 на суму 20200 грн, останній термін оплати послуг сплинув 08.06.2020, тому прострочення з оплати послуг за період з 09.06.2020 по 13.09.2021 складає 462 календарні дні, розмір пені становить 3380,25 грн.

Згідно заявки № 183 від 09.06.2020 на суму 26000 грн, останній термін оплати послуг сплинув 29.06.2020, тому прострочення з оплати послуг за період з 30.06.2020 по 13.09.2021 складає 441 календарні дні, розмір пені становить 4162,85 грн.

3 відсотки річних від простроченої суми становить згідно заявки № 144 - 766,11грн, а згідно заявки № 183 - 941,33 грн.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що акти виконаних робіт підписані зі сторони відповідача (замовника) та скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати послуг з перевезення вантажу не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5500 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обґрунтованість заявлених позивачем вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2270 грн. покладається судом на відповідача у, з вини якої виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.

Також дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану із веденням роботи та підготовкою позову для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано акт виконаних робіт від 10.09.2021, укладений між Адвокатом Голуб Г.С., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 001497 від 10.04.2019 (надалі - Адвокат) та Соловій А.В.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача не надійшло.

Обсяг наданих у даній справі адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськи арматурний завод" (вул. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014, код ЄДРПОУ 00218271) на користь фізичної особи-підприємця Соловій Анатолія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 46200 грн (сорок шість тисяч двісті грн.), пеню за несвоєчасну сплату транспортно-експедиційних послуг від простроченої суми в розмірі 7543,01 грн (сім тисяч п"ятсот сорок три грн. 01 к.), 3 відсотки річниз від простроченої суми боргу в розмірі 1707,44 грн ( тисячу сімсот сім грн, 44 к), судовий збір в розмірі 2270 грн ( дві тисячі двісті сімдесят грн) та 5500 грн (п"ять тисяч п"ятсот грн) витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Шкіндер П.А.