Рішення № 100577329, 25.10.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2876/21

провадження №2-др/619/19/21

Додаткове рішення

іменем України

25 жовтня 2021 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про розподіл судових витрат у цивільній справі № 619/2876/21,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про витребування майна,

представник позивача: Ястребова Є.Б. ,

представник відповідача: Сербіна А.В .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача - адвокат Ястребова Є.Б. звернулася до суду з заявою, у якій просить відшкодувати судові витрати та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 10362,00 грн посилаючись на те, що у договорах, укладених з ОСОБА_1 та АО «Ястребова і партнери» встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, а саме: по договору №19 від 15 квітня 2021 - 3000,00 грн за складання позовної заяви; по договору № 28 від 22 червня 2021 року - 2000,00 грн щомісячно до вирішення справи по суті. Інші судові витрати складаються з судових зборів.

Представник відповідача - адвокат Сербіна А.В. подала до суду заперечення, згідно змісту яких гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Так, гонорар за складання позовної заяви суттєво завищений, оскільки позовна заява складається з трьох сторінок, півтори з яких становлять вступну частину та перелік майна, який повторюється двічі. Щодо місячних платежів у розмірі 2000,00 грн, то зауважує, що розгляд справи відкладався з причин непідготовленості представника позивача, що призвело до затягування справи, а отже до зайвих витрат у вигляді щомісячної плати. Така поведінка представника позивача не може вважатися належним чином наданими послугами і не має ставати тягарем для відповідача. ОСОБА_2 єдиним джерелом доходу має пенсію по інвалідності та в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на кошти відповідача. Ухвалою суду від 03.09.2021 було відмовлено у клопотанні про забезпечення доказів, тому судовий збір не може бути покладено на відповідача. Вважає, що відшкодування витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим часом.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

До початку судових дебатів 29.09.2021 представник позивача надала заяву про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та зазначила, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надасть необхідні докази.

01 жовтня 2021 засобами поштового зв`язку представник позивача направила заяву про відшкодування судових витрат, яка надійшла до суду 06.10.2021.

У судове засідання сторони не з`явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29.09.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково.Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майно згідно переліку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Так, представником позивача до заяви додано остаточний розрахунок суми судових витрат, які понесла та має понести ОСОБА_1 , а саме: судовий збір за подання апеляційної скарги 908,00 грн, гонорар адвоката за складання позовної заяви 3000,00 грн відповідно до договору № 19 від 15.04.2021, судовий збір за забезпечення доказів 454,00 грн, гонорар адвоката (щомісячно) до вирішення справи по суті із розрахунку 2000,00 грн - 6000,00 грн відповідно до договору № 28 від 22.06.2021; акти приймання передавання наданих послуг від 02.08.2021,02.09.2021, 01.10.2021.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги про: стягнення судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 908,00 грн, оскільки витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги вирішуються судом апеляційної інстанції відповідно до вимог п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України; стягнення судового збору за забезпечення доказів, оскільки ухвалою суду від 03.09.2021 у клопотанні про забезпечення доказів було відмовлено; стягнення гонорару адвоката щомісячно до вирішення справи по суті у сумі 6000,00 грн відповідно до договору №28 від 22.06.2021, оскільки відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 28 від 22.06.2021 (а.с. 123) за послуги визначені у цьому договорі Клієнт сплачує Об`єднанню 2000 грн щомісячно, яку слід вважати оплатою праці та витратами, пов`язаними із супроводом договору про надання правничої допомоги. При цьому судом враховується поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, оскільки позов ухвалою суду залишався без руху ухвалою судді від 18.06.2021, проведення підготовчого засідання 20.08.2021 відкладалося за клопотанням представника позивача, до того ж не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатомна виконання цього договору.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн за складання позовної заяви є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає.

Керуючись ст.ст. 141, 264-265, 270 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника позивача - адвоката Ястребової Є.Б. задовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29.09.2021 у цивільній справі № 619/2876/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна абзацем наступного змісту:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогув розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень)».

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. М. Нечипоренко