Постанова № 100576719, 25.10.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2021 року Провадження № 3/425/1038/21

Справа № 425/2328/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; не працює; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ),

в с т а н о в и в:

До Рубіжанського міського суду Луганської області, 29 липня 2021 року надійшов протокол серії ВАБ № 711091 від 27 липня 2021 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , за частиною 2 статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.

Аргументи держави Україна. Позиція поліцейського, який склав протокол відносно ОСОБА_1 полягала у тому, що 27 липня 2021 року о 10 годині 10 хвилин ОСОБА_1 здійснював торгівлю з рук у невстановленому місці промисловими товарами, а саме б/у ложки, вилки, медалі, фотоапарат, ніж, два корпуси від годинників та інше. А за це передбачена адміністративна відповідальність частиною 2 статті 160 КУпАП.

Позиція ОСОБА_1 полягала у тому, що він продавав свій товар у невстановленому місці, оскільки знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Свій вчинок вважає вимушеною мірою.

Оцінка суду.

Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.

Зокрема, положеннями частини 2 статті 160 КУпАП передбачено, що торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами, є адміністративним правопорушенням.

Суд враховує, те, що наданими йому доказами – протоколом у справі про адміністративне правопорушення (а.с.1), протоколом огляду (виявлення)) та вилучення від 27.07.2021 року (а.с. 2), фотознімками (а.с.4-8), рапорт (а.с.12), підтверджується, що 27 липня 2021 року о о 10 годині 10 хвилин ОСОБА_1 здійснював торгівлю з рук у невстановленому місці промисловими товарами, а саме б/у ложки, вилки, медалі, фотоапарат, ніж, два корпуси від годинників та інше.

А за таких обставин суд погоджується із тим, що 27 липня 2021 року ОСОБА_2 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 160 КУпАП, і саме він винний у його вчиненні.

Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.

На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_3 адміністративне правопорушення, з огляду на його об`єкт та наслідки, не є особливо тяжким чи небезпечним.

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 2 статті 160 КУпАП являє собою штраф від шести до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з конфіскацією предметів торгівлі.

Відповідно до положень частини 1 статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності, метою застосування якої є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Тому в частині що стосується штрафу, як основного покарання, суд вважає, що накладення на ОСОБА_1 максимального розміру штрафу, тобто 255 гривень, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення у вигляді основного покарання.

А що стосується додаткового покарання, яким (на підставі частини 1 статті 25 КУпАП, з урахуванням частини 2 статті 160 КУпАП) у даному випадку є конфіксація усіх предметів торгівлі, то тут суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 41 Конституції України гарантує кожному його право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Але дійсно, частина 6 статті 41 Конституції України передбачає можливіть застосування конфіскації майна за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

І зокрема, частина 2 статті 25 та частина 2 статті 160 КУпАП передбачають, що у випадку вчинення людиною такого адміністративного правопорушення, як торгівля промисловими товарами з рук у невстановлених для цього місцях, окрім основного покарання у виді штрафу може бути застосоване і додаткове покарання у виді конфіскації усіх предметів торгівлі, яке на підставі частини 1 статті 29 КУпАП полягає у примусовій безоплатній передачі усіх предметів торгівлі у власність держави за рішенням суду, тобто позбавлення людини права власності на усе це майно.

Проте частина 1 статті 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. І у тих випадках, коли такими міжнародними договорами встановлені інші правила ніж ті, що встановлені актами законодавства України, то застосуванню підлягають правила саме міжнародних договорів (частина 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Тому у цій справі, суд застосовує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини "Садоча проти України" (заява №77508/11, рішення від 11 липня 2019 року, пункти 22,23,27,31), які встановлюють інші правила застосування конфіскації майна.

Зокрема, хоча держава і може втручатись у право власності людини шляхом встановлення законами і застосування судами конфіскації майна при вчиненні правопорушень, як покарання за правопорушення, застосування такої міри відповідальності як конфіскація майна повинно не тільки відповідати загальним інтересам суспільства, а й забезпечувати необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу суспільства; при цьому необхідний баланс не буде досягнуто, якщо відповідний власник майна буде змушений нести «особистий та надмірний тягар»; тобто, втручання повинно бути пропорційним, для чого воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Вказані положення міжнародного договору, з урахуванням їх тлумачення Європейським Судом з прав людини узгоджуються і з положеннями частини 1 статті 61 Конституції України, яка гарантує кожному, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому суд враховує, що надаючи тлумачення верховенству права Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що "... . Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим ... . Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Отже з мотивів викладених вище, суд вважає за необхідне проаналізувати можливість застосування конфіскації товарів ОСОБА_1 на предмет відповідності загальному інтересу суспільства та пропорційності.

Положення статті 23 КУпАП передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, конфіскація предметів торгівлі, як додаткове покарання за торгівлю промисловими товарами у невстановлених для цього місцях, переслідує легітимну мету - загальний інтерес суспільства у тому, щоби винна у вчиненні адміністративного правопорушення особа змінила своє ставлення до необхідності додержання законів України, поваги до правил співжиття і стало запобіжним чинником на майбутнє як для особи, що вчинила правопорушення, так і для інших осіб.

І звичайно суд відзначає те, що встановлення заборони торгувати поза дозволеними місцями обумовлена інтересом суспільства знати про те, де, хто і в яких умов продає певні товари, а також для того аби держава, якщо для цього будуть підстави, здійснила контроль за тими, хто торгує товарами на їх відповідність умовам та правилам торгівлі та якості товарів.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи немає жодних відомостей про те, що усі товари якими торгував ОСОБА_1 набуті ним злочинним шляхом або мають істотні недоліки чи дефекти, які не дають використовувати їх за призначенням чи є шкідливими для життя і здоров`я населення, або, що продажем усіх цих товарів була нанесена яка-небудь матеріальна шкода людині чи державі, суд вважає що застосування конфіскації усіх товарів якими торгував ОСОБА_2 призведе до покладання на нього індивідуального і надмірного тягаря, що буде непропорційним вчиненому ним діянню.

Тобто суд вважає, що з урахуванням обставин вчиненого ОСОБА_3 діяння і застосовних норм права, конфіскація усіх товарів, які не є продовольчими чи товарами поганої якості, якими він торгував буде невідповідною мірою покарання вчиненому правопорушенню, іншими словами невідповідністю між вчиненим діянням і наслідками, що можуть настати у зв`язку із цим діянням.

І тому суд вважає, що накладення на нього тільки основного покарання у виді штрафу у розмірі 255 гривень, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, для досягнення мети покарання.

Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з ОСОБА_4 слід стягнути 454 гривні 00 копійок у якості судового збору.

Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 154, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд,-

в и р і ш и в:

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; не працює; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) винуватим у вчиненні ним 27 липня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (дві п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; не працює; зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, на користь Держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код: 26255795; реквізити для зарахування коштів: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Предмети торгівлі: 9 (дев`ять) вилок, 6 (шість) ложок, фотоапарат марки «Сміна» у чохлі, партцигар, підстаканник, браслет для годинника, два (два) корпуси від годинників, цепочка звичайна, ніж, 59 (п`ятдесят дев`ять) значків-медалів – залишити ОСОБА_1 .

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та Відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Судовий збір має бути сплачений ОСОБА_1 на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати ОСОБА_1 судового збору.

Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, ОСОБА_1 слід надати до апарату Рубіжанського міського суду Луганської області документи, що підтвердять сплату ним судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.

Суддя Д.С. Коваленко