Ухвала суду № 100576641, 25.10.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 25.10.2021

ЄУ № 942/1296/21

Провадження №1-м/942/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

прокурора Сичова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новошахтинськ Ростовської області, який має середню освіту, не працює, не одружений, раніше не судимий, останнє відоме місце проживання якого в Україні - АДРЕСА_1 , засудженого вироком Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненого апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 162, ч. 3 ст. 162, п.п. «в, г» ч. 2 ст. 161 КК Російської Федерації,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням для приведення у відповідність із законодавством України та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі вироку Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненого апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненого апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 162, ч. 3 ст. 162, п.п. «в, г» ч. 2 ст. 161 КК Російської Федерації. Вирок набрав законної сили 20.05.2016. Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області», кінець строку відбування покарання – 20.10.2027. Відповідно до вироку ОСОБА_1 повинен сплатити на користь ОСОБА_2 202740 рублів. Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області» в установі перебуває виконавчий документ про стягнення коштів з ОСОБА_1 , за яким проводилися часткові стягнення. ОСОБА_1 зобов`язався сплатити заборгованість. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 . Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції підтримав, просив суд його задовольнити та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, за вчинення яких ОСОБА_1 визнано винним, та призначити останньому покарання з урахуванням вимог українського законодавства.

Засуджений ОСОБА_1 , який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що останній просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання та зобов`язався по прибуттю в Україну виплачувати позови.

Суд, з урахуванням думки прокурора, положень ст. 610 КПК України, вважає можливим розглядати клопотання у відсутність засудженого ОСОБА_1 та представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, не перевіряючи фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави та не вирішуючи питання щодо винуватості особи, суд вважає необхідним привести вирок Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, виходячи з такого.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (далі - Конвенції), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік».

Статтею 9 Конвенції встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 24.12.2003, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 в Україні є: АДРЕСА_1 .

Згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» розгляд справ, підсудних Краснолуцькому районному суду Луганської області, здійснюється Новопсковським районним судом Луганської області.

Суд встановив, що громадян України ОСОБА_1 був засуджений вироком Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненим апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, за вчинення злочинів, передбачених:

-ч. 3 ст. 162 КК РФ - до покарання у виді 7 років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 162 КК РФ - до покарання у виді 7 років позбавлення волі;

- п.п. «в, г» ч. 2 ст. 161 КК РФ - до покарання у виді 5 років позбавлення волі без штрафу та обмеження волі.

На підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 162, ч. 3 ст.162, п.п. «в», «г» ч. 2 ст. 161 КК РФ шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання ОСОБА_1 у виді 12 років позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 24 березня 2016 року. Зараховано в строк покарання час тримання ОСОБА_1 під вартою з 21 жовтня 2015 року по 23 березня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 НОМЕР_2 російських рублів в рахунок відшкодування шкоди.

Вирок Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, змінений апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, набрав законної сили 20.05.2016.

Вказані обставини підтверджуються копією вироку, копією апеляційної ухвали та розпорядженням про виконання вироку, який набрав законної сили.

Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі у ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Калузькій області».

Під час відбування покарання на території Російської Федерації засуджений ОСОБА_1 написав заяву, оригінал якої додано до клопотання, в якій попросив перевести його для подальшого відбування покарання в Україну, громадянином якої він є, із законодавством України в частині застосування порядку та умов відбування покарання, правовими наслідками переведення для подальшого відбування покарання в Україні ознайомлений.

23.08.2021 наказом Міністерства юстиції України № 2967/5 було прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого ОСОБА_1 відповідно до ст. 606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 13.04.2021 за № 06-41840/21.

Згідно з довідкою ФКЗ ВК-4 УФСВП Росії по Калузькій області, початок строку відбування покарання за вироком Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненим апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016 – 21.10.2015, кінець строку відбування покарання – 20.10.2027; станом на 19.01.2021 засуджений ОСОБА_1 відбув 05 років 02 місяці 28 днів, невідбута частина покарання становить 06 років 09 місяців 01 день.

В матеріалах подання також мається медична довідка щодо стану здоров`я засудженого ОСОБА_1 , згідно з якою останній соматично здоровий, працездатний, а також характеристика на засудженого ОСОБА_1 , погоджена начальником ФКЗ ВК-4 УФСВП Росії по Калузькій області, відповідно до якої засуджений ОСОБА_1 характеризується негативно.

Відповідно до довідки ФКЗ ВК-4 УФСВП Росії по Калузькій області, у виправній колонії на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 НОМЕР_3 рублів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, стягнуто по лютий 2021 року включно в сумі 122250 рублів; а також постанова від 11.06.2019 на суму 14191,80 рублів на користь УФК по Калузькій області, за якою стягнення не проводилося.

В матеріалах справи також маються довідки за підписом начальника ФКЗ ВК-4 УФСВП Росії по Калузькій області, згідно з якими ОСОБА_1 додаткове покарання не призначалося, акт амністії та акт помилування не застосовувалися.

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 24.12.2003, ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до положень Закону України «Про громадянство України».

Таким чином на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст.6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 та ст. 610 ч. 2 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Дії ОСОБА_1 за вироком Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненим апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, кваліфікуються:

- по епізоду від 15.03.2014 за ч. 3 ст. 162 КК РФ як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, з погрозою застосування такого насильства, скоєний із застосуванням предметів, які використовуються в якості зброї, поєднаний з незаконним проникненням у житло;

- по епізоду від 30.07.2015 за ч.3 ст. 162 КК РФ як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, поєднаний з проникненням у житло;

- по епізоду від 13.08.2015 за п.п. «в», «г» ч. 2 ст. 161 КК РФ як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з незаконним проникнення в житло, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я,

за якими відповідно до ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Злочин ч.3 ст.162 КК РФ (розбій, поєднаний з незаконним проникненням до житла), відповідає ч.3 ст.187 КК України (розбій, поєднаний з проникненням у житло), якою передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Відповідно до діючого КК України, зокрема, передбачено відповідальність за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб та грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому.

Санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Таким чином, відповідно до положень КК України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст.187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України.

При цьому суд враховує положення ст. 33 КК України, якою передбачено, що сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.

Згідно з ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Відповідно до ст. 11 Конвенції при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до КК України та визначає покарання. За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, змінений апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, та вважати засудженим ОСОБА_1 за:

- ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;

- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Остаточне покарання призначити за ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань.

Суд також зазначає, що законодавство України передбачає таке додаткове покарання, як конфіскація майна засудженого, за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Проте статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненого апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, у відповідність до законодавства України до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Таким чином остаточно слід призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років без конфіскації майна.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій засудженому належить відбувати покарання, чинним законодавством України не передбачено.

На підставі вищевикладеного, дотримуючись визначених ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб умов передачі ОСОБА_1 для відбування покарання в Україну, суд встановив, що відбування ним покарання в Україні відповідає вимогам ст. 10 Конвенції, оскільки за своїм характером та тривалістю покарання не буде більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не перевищуватиме максимальних строків позбавлення волі, передбачених законодавством України.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з 24 березня 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час тримання його під вартою з 21 жовтня 2015 року до 23 березня 2016 року, - відповідно до вироку Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненого апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015, цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Із наведеного слідує, що положення ч. 5 ст. 72 КК України застосовуються до всіх осіб, без виключення, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Будь-яких обмежень щодо застосування норм вказаної статті КК України, зазначений Закон не містить, а тому його дія розповсюджується, в тому числі, і на ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року), попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до розпорядження, вирок щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 20 травня 2016 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_1 тримається під вартою з 21 жовтня 2015 року, суд, приймаючи до уваги, що ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 діяла до 20.06.2017 включно, зараховує строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 21.10.2015 по 20.05.2016 (день набрання вироком суду законної сили) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 610 КПК України при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Відповідно до ч.8 ст.602 КПК України вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

А відповідно до вимог ч.1 ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Вироком Людиновського районного суду Калузької області від 24.03.2016, зміненим апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20.05.2016, з ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 202740 рублів.

Відповідно до довідки бухгалтерії в ФКЗ ВК-4 УФСВП Росії по Калузькій області на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 НОМЕР_3 рублів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, за яким стягнуто по лютий 2021 року включно в сумі 122250 рублів.

Засуджений ОСОБА_1 зобов`язався сплатити кошти за вироком російського суду (заява засудженого додається).

Однак, у матеріалах, наданих Міністерством юстиції України, відсутні клопотання стягувачів про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а тому суд не вирішує питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову при розгляді даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 10, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст. ст. 369-372, 602, 606-610 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України задовольнити.

Вирок Людиновського районного суду Калузької області від 24 березня 2016 року, змінений апеляційною ухвалою Калузьского обласного суду від 20 травня 2016 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 162, ч. 3 ст. 162, п.п. «в», «г» ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації, до позбавлення волі строком на 12 років - привести у відповідність до чинного законодавства України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати засудженим за:

- ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна;

- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань вважати остаточно засудженим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 24 березня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015) в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 21 жовтня 2015 року по 20 травня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України для подальшого інформування Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим – в той же строк з моменту її вручення.

Суддя: В.В. Пронька